ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2023 року

м. Київ

справа № 2040/7875/18

адміністративне провадження № К/9901/6807/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 (суддя Бабаєв А.І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 (колегія у складі суддів Катунова В.В., Бершова Г.Є., Ральченка І.М.)

у справі № 2040/7875/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати п. 47 протоколу №73 від 13.07.2018 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», та в Порядку затвердженим постановою КМ України №975 від 25.12.2013, та наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014;

- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги згідно вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку затвердженим постановою КМ України №975 від 25.12.2013 та наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014;

- зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019, у задоволенні позову відмовлено.

3. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

4. Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2019 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 01.04.1982 по 25.05.1984 проходив строкову військову службу в Збройних Силах, в тому числі брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан.

6. Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва № 1092 від 24.12.2009 встановлено, що поранення ЗЧМТ, контузія та наслідки пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

7. Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 06.12.2010 позивачу при первинному огляді встановлена ІІ група інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

8. Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 18.12.2014 позивачу при повторному огляді встановлено ІІ групу інвалідності, у зв`язку з травмою, контузією пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

9. 12.10.2017 позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10. Харківський обласний військовий комісаріат листом від 13.11.2017 повідомив позивача про те, що ним не подано документ, що свідчить про обставини поранення. Також повідомлено, що згідно з ч.8 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Інвалідність встановлена позивачу у 2010 році, а звернувся він за виплатою одноразової грошової допомоги у 2017 році, тобто з пропуском строку. Тому права на одноразову грошову допомогу не має.

11. Не погодившись з відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду.

12. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 у справі №820/274/18 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги" №975 від 25.12.2013 та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014. Зобов`язано Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги" №975 від 25.12.2013 та Наказом Міністерства оборони України, № 530 від 14.08.2014.

13. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 по справі № 820/274/18 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.

14. На виконання рішення суду від 19.02.2018 Харківським обласним військовим комісаріатом подано до розпорядника бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

15. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум розглянуто питання щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та прийнято рішення оформлене п.47 протоколу №73 від 13.07.2018, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

16. Зазначено, що ОСОБА_1 06.12.2010 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а 16.12.2014 під час повторного огляду органами МСЕК підтвердив групу та причину інвалідності.

17. Комісія вважає, що ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 6 статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2010 році), а також підпунктом 4 пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін.

18. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

19. В обґрунтування позовних вимог позивач, покликаючись на висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 27.06.2018 у справі № 645/5832/16-а та від 28.08.2018 у справі № 645/3875/16-а вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно довідки МСЕК 2014 року.

20. Харківський обласний військовий комісаріат заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що позивачу інвалідність первинно встановлено у 2010 році, а звернувся він із заявою про виплату одноразової грошової допомоги понад 3-річний термін, тому, на думку відповідача, підстав для складання висновку та направлення його до Міністерства оборони України немає.

21. Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що момент встановлення позивачу інвалідності, чинним законодавством України не було передбачено виплату одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення інвалідності після спливу тримісячного строку після звільнення зі служби.

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, зазначив, що у ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

23. Позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби. Тому він не має права на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону № 2011-ХІІ.

24. Щодо посилань позивача на постанови Верховного Суду від 27.06.2018 по справі №645/5832/16-а та від 28.08.2018 по справі №645/3875/16-а, то правовідносини у цих справах і справі, що розглядаються, не є подібними. Предметом спору у справі №645/5832/16-а є оцінка правомірності дій відповідача щодо повернення для доопрацювання документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. У справі № 645/3875/16-а Верховним Судом розглядався спір стосовно не розгляду заяви позивача та неприйняття рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами норм матеріального права.

26. Скаржник звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VІ були внесені зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме ст. 16 та доповнено статтями 16-1 - 16-4.

27. Згідно Прикінцевих положень Закону № 5040-VІ встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

28. Зазначає про те, що він не мав права на призначення ОГД до 01.01.2014 та стосовно нього не приймалося жодного рішення про призначення ОГД, а тому на нього поширюється дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону № 5040-VІ).

29. Отже, на час встановлення ІІ групи інвалідності при повторному огляді 18.12.2014, він набув право на призначення ОГД згідно пп.1 п.6 Порядку № 975 та пп.4 п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції 2014 року).

30. Також звертає увагу на те, що судом першої інстанції не застосовано ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.19 Порядку № 975, яким передбачений вичерпний перелік обставин, при яких не здійснюється виплата одноразової грошової допомоги.

31. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, посилаючись на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, не врахував зміни в законодавстві та різні обставини справи, так як у справі № 750/5074/17 особі було встановлено інвалідність безстроково у 2013 році і на той час особа дійсно не мала права на призначення одноразової грошової допомоги згідно законодавства 2013 року та Порядку № 499.

32. Однак під час розгляду цієї справи відбулися зміни в законодавстві і інвалідність позивачу при повторному огляді встановлена у 2014 році, після набрання чинності Законом від 04.07.2012 № 5040-VІ та Порядком № 975, за якими право на отримання одноразової грошової допомоги пов`язується саме з датою, що зазначена у довідці МСЕК, і не обмежує право особи отримати ОГД на підставі довідки МСЕК, виданої при повторному огляді (п.3 та п.11 Порядку № 975).

33. Також зазначає, що п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 суперечить Прикінцевим положенням Закону від 04.07.2012 № 5040-VІ та в силу ч. 3 ст. 7 КАС України повинен застосовуватись нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто Закон № 5040-VІ.

34. Позивач клопоче про відступ від висновку, висловленого Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 822/220/18, який, на його думку, суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень ЄСПЛ та просить передати справу на розгляд об`єднаної палати.

35. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

37. Суди встановили, що позивач проходив строкову військову службу. Первинно інвалідність встановлено у 2010 році, яку підтверджено у 2014 році під час повторного огляду.

38. Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

39. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

40. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VІ були внесені зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме ст. 16 та доповнено статтями 161-164. Цей Закон набрав чинності з 01.01.2014.

41. Згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону № 5040-VІ встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

42. Стосовно позивача не приймалося рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги, він не отримував компенсаційних виплат, а тому Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону № 5040-VІ). поширюється на позивача та, відповідно, застосовується у спірних відносинах.

43. Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону України № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

44. Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, прийнятою відповідно до п. 2 ст.16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

45. Відповідно до п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

46. Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності.

47. У постановах від 26.10.2018 у справі № 820/2504/18, від 27.03.2020 у справі № 274/165/17, від 25.05.2022 у справі № 580/2942/19, Верховний Суд висловлював правову позицію, за якою:

«Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності та не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.»

48. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги щодо невірного застосування судами попередніх інстанцій норм чинного законодавства (статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей") ґрунтуються на невірному тлумаченні позивачем зазначеної правової норми, оскільки настання інвалідності вперше мало місце у грудні 2010 року, а у грудні 2014 року позивачу лише підтверджено ІІ групу інвалідності. Тому право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло саме у грудні 2010 року.

49. Відповідно, застосуванню підлягає законодавство, що діяло у грудні 2010 року, а саме: Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" № 328 від 03.11.2006, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року (далі - Закон №2011-ХІІ), Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 (далі - Порядок №499).

50. Частиною 6 ст. 16 Закону №2011-XII (в редакції чинній з 01.01.2007 до 01.01.2014, яка діяла на момент первинного встановлення позивачу групи інвалідності) було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

51. Відповідно до ч. 4 ст. 2 цього ж Закону (в редакції до 1 січня 2014 року) строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

52. Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17 відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №276/322/17 (№К/9901/2174/17), відповідно до якого військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання, та сформулював наступний висновок:

« <…> частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає».

53. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

54. Отже, законодавством, чинним на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (грудень 2010 року) не було передбачено права на отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

55. Не виникло у позивача таке право й з набранням чинності Законом від 04.07.2012 № 5040-VІ, оскільки відповідно до п. 6) ч. 2 ст. 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби … інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби … при виконанні обов`язків військової служби … або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, … але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби.

56. З огляду на це, суди дійшли вірного висновку, що оскільки позивачу вперше інвалідність встановлена більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за ст. 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.

57. Суд відхиляє покликання позивача на не застосування ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.19 Порядку № 975, яким передбачений вичерпний перелік обставин, при яких не здійснюється виплата одноразової грошової допомоги, оскільки ці норми передбачають випадки, коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються особі, яка, за відсутності цих випадків, мала б право на таку допомогу з підстав, передбачених ст. 16-3 цього Закону №2011-ХІІ. Натомість позивач такого права не має.

58. Суд вважає безпідставним твердження позивача про те, що п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 суперечить Прикінцевим положенням Закону від 04.07.2012 № 5040-VІ та в силу ч.3 ст. 7 КАС України повинен застосовуватись нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто Закон № 5040-VІ. Застосування цього Закону до позивача (п. 55 цієї постанови) не дає йому права на отримання одноразової грошової допомоги.

59. Щодо передачі справи № 2040/7875/18 на розгляд об`єднаної палати, то згідно ч. 2 ст. 346 КАС України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

60. Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані справи розглядаються лише Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду та відсутні будь-які рішення Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також враховуючи усталену практику Верховного Суду щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової військової служби у подібних правовідносинах, про що зазначено вище, колегія суддів не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати.

61. Отже, враховуючи зазначене вище, доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, які всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

62. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

63. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року у справі №2040/7875/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб