ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/777/23 Справа № 185/7624/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12021041370000469 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлограда Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше судимого:

1) 10.04.2012 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі. 02.03.2020 звільнений по відбуттю покарання;

2) 15.10.2020 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 240 годин громадських робіт;

3) 06.04.2021 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 місяця 1 дня арешту,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.121, ч. 1 ст. 121 КК України

В С Т А Н О В И Л А:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року, ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання: за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років; за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено обраний - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 обчислено з 24.06.2021.

Вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат.

Цим вироком дії обвинуваченого ОСОБА_8 судом кваліфіковано: за ч. 2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої - за епізодом спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 , в результаті яких настала її смерть; за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння - за епізодом спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 .

За обставин, встановлених судом та викладених в мотивувальній частині вироку, 24.06.2021 приблизно о 10:00 годині ОСОБА_8 перебував в стані алкогольного сп`яніння за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходячись в приміщенні зальної кімнати, між ним та його матір`ю, потерпілою ОСОБА_10 , на ґрунті раптово виниклих побутових неприязних відносин, у зв`язку з тим, що остання, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, випорожнилася в присутності нього, виникла словесна сварка, в ході якого у нього виник злочинний умисел, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень своїй матері, потерпілій ОСОБА_10 . В подальшому, обвинувачений ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 , коли остання перебувала у сидячому положенні на розкладному кріслі в зальній кімнаті, завдав не менше трьох хаотичних ударів обома руками в область голови останній. Після чого, обвинувачений ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, коли остання перебувала в лежачому положенні, на спині, обома ногами, по черзі, почав наносити їй удари в область грудної клітини та тулуба. Після того, коли потерпіла залишилася у безпорадному стані, обвинувачений ОСОБА_8 покинув приміщення квартири. Від спричинених тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Своїми умисними злочинними діями обвинувачений ОСОБА_8 спричинив потерпілій ОСОБА_10 тілесні пошкодження у вигляді сумісної тупої травми голови, грудної клітини, живота, з субарахноїдальним крововиливом, забоєм, набряком головного мозку, забійними ранами голови та обличчя, синцями, саднами обличчя; двосторонніми множинними переломами ребер по різним анатомічним лініям з двостороннім гемотораксом (справа 170 мл, зліва 150 мл), множинними розривами легень, синцями та саднами грудної клітини; розривами печінки та гемоперитонеумом (250 мл), які ускладнилися травматичним шоком, зазначені тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення та як такі, що призвели до смерті потерпілої, від яких остання померла.

Крім того, 24.06.2021 приблизно о 14:00 годині обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_2 , - знаходячись в кухонній кімнаті, в ході словесної сварки через те, що мати обвинуваченого ОСОБА_10 , яка є співмешканкою потерпілого ОСОБА_11 , постійно вживає з останнім спиртні напої, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 , діючи умисно, молотком, який приніс із собою, використовуючи його в якості знаряддя злочину, утримуючи його в правій руці, почав наносити численні удари по голові та тулубу потерпілого ОСОБА_11 , в наслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 3-ого ступеня, перелому кісток лицевого черепу, субарахноїдального крововиливу, субдуральної гематоми зліва, саден м`яких тканин голови та обличчя, параорбітальних гематом обох очей, закритої травми грудної клітини з переломом 12 ребра справа та 12 ребра зліва, саден тулубу, перелому кісток верхньої третини правої плечової кістки зі зміщенням уламків та гематомою, перелому нижньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням уламків та гематомою, які за ознакою небезпечності для життя та здоров`я в момент заподіяння оцінюються як тяжкі тілесні ушкодження.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які її подали.

Не погодившись з прийнятим рішенням захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 скасувати. Кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_8 в суді і вичерпані можливості їх отримати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з тим, що слідчі, які зазначені в постановах про призначення групи слідчих від 24.06.2021 та 25.06.2021 по вказаному кримінальному провадженню - не мали права на проведення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень по вказаному кримінальному провадженню, оскільки дані процесуальні документи мають підпис заступника начальника СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 , який в ході судового розгляду підтвердив наявність його підпису на вказаних документах, а не підпис особисто начальника СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області - ОСОБА_13 , який на думку апелянта лише він на підставі п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України має право підпису задля визначення групи слідчих по кримінальному провадженню.

Вказане на думку сторони захисту є суттєвим порушенням чинного законодавства, що тягне за собою скасування всіх процесуальних документів та дій, які були вчинені на стадії досудового слідства, з подальшим скасуванням рішення по суті в суді першої інстанції.

Не погодившись з прийнятим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичних даних просить вказаний вирок суду скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м"якості.

Так, сторона обвинувачення вказує, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував особу обвинуваченого, який вчинив два кримінальні правопорушення, які відносяться до категорії тяжких, в стані алкогольного сп`яніння, один з яких, а саме за ч. 2 ст. 121 КК України вину не визнав, є особою, яка раніше судима, серед яких за умисне вбивство. Крім того прокурор акцентує увагу на тому, що обвинувачений за місцем проживання характеризується негативно.

У зв`язку з вищевказаним апелянт стверджує, що на підставі ст. 420 КПК України апеляційний суд повинен ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_8 наступне покарання.

За ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років; за ч. 1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років. В іншій частині вирок суду прокурор просить - залишити без змін.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник та обвинувачений в судовому засіданні підтримали апеляційні вимоги сторони захисту та просили їх задовольнити. Апеляційну скаргу сторони обвинувачення просили залишити без задоволення.

Прокурор заперечував проти апеляційної скарги адвоката та просив задовольнити вимоги сторони обвинувачення.

Потерпілі до суду не з`явилися, клопотань про розгляд апеляційних скарг за їх участю не надавали, тому апеляційний розгляд здійснюється без їх участі.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін на підтримання та спростування доводів апеляційних скарг, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що судовий розгляд проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

Апеляційним переглядом встановлено, що суд першої інстанції ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 було пред`явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст.121 КК України, навів у вироку детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку як кожному з них, так і їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин скоєного, дії останнього охоплюються складом кримінальних правопорушень, визначених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст.121 КК України. З позицією суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції.

Оскільки подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України (за епізодом спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 ) обвинуваченим не оспорюються, колегія суддів, керуючись ст. 404 КПК України, не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів оцінює висунуту обвинуваченим версію, щодо подій, які мали місце 24.06.2021 за ч. 2 ст. 121 КК України (за епізодом спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 , в результаті яких настала її смерть), як форму захисту, спрямовану на уникнення кримінальної відповідальності, яка не відповідає дійсним фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення, встановленими судом під час судового розгляду.

Визнаючи ОСОБА_8 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність його вини у вчинені інкримінованого злочину та навів у вироку переконливі доводи на обґрунтування цього висновку.

Посилання самого обвинуваченого, наданими ним, як в ході судового розгляду в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, що він не причетний до злочину, а саме спричинення тяжких тілесних ушкоджень його матері ОСОБА_10 , в результаті яких настала її смерть, та те, що матеріали справи не містять достатніх доказів для доведення його вини за ч. 2 ст. 121 КК України, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам провадження, встановлених під час судового розгляду та підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд надав належну оцінку.

Відповідно до показів наданих у суді першої інстанції, обвинувачений, хоча й не визнав свою вину за ч. 2 ст. 121 КК України (за епізодом спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 , в результаті яких настала її смерть), однак пояснив, що 24.06.2021 вранці, вживши горілку, приблизно о 10:00 годині він разом із своєю співмешканкою ОСОБА_14 пішли до магазину. Проходячи через подвір`я, де разом зі своїм співмешканцем (потерпілим ОСОБА_11 ), проживала його мати - ОСОБА_10 , він побачив останню в палісаднику біля під`їзду з розбитими губами в стані алкогольного сп`яніння. Він разом з своєю співмешканкою ОСОБА_15 відвели матір до квартири, де вони проживали з бабусею ОСОБА_16 . Знаходячись в зальній кімнаті, його мати випорожнилась, і це його обурило. Він схопив молоток та пішов до оселі ОСОБА_11 , який є співмешканцем його матері, з`ясувати стосунки з ним з приводу побиття матері та пияцтва. ОСОБА_17 пішла разом з ним. По приходу до оселі ОСОБА_11 , обвинувачений вдарив його рукою в обличчя, від чого останній впав на підлогу. Потім почав наносити молотком 3-4 удари по тулубу в область плеча, можливо по голові попав. Надалі, ОСОБА_8 пішов з оселі потерпілого ОСОБА_11 . Після разом з ОСОБА_18 стали вживати спиртні напої. Коли повернулись додому, матір ( ОСОБА_10 ) вже була непритомна, вони викликали швидку та поліцію. Ніяких тілесних ушкоджень матері він не спричиняв, стверджує, що тілесні ушкодження, в результаті яких настала її смерть - спричинив її співмешканець ОСОБА_11 . Обвинувачений не заперечує, що саме він заподіяв тілесні ушкодження виявлені у потерпілого ОСОБА_11 .

Вказані пояснення обвинуваченого щодо того, що він не вчиняв злочин стосовно своєї матері - потерпілої ОСОБА_10 , перевірялись судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження. Не знайшли вони свого підтвердження і під час апеляційного перегляду вироку суду.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

За змістом ст. 85 цього Кодексу належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, доводиться належними та допустимими доказами, які були предметом детального дослідження суду першої інстанції та яким суд надав відповідну правову оцінку у вироку.

Зокрема вина обвинуваченого підтверджується невідкладною, першочерговою слідчою дією, як протокол огляду місця події від 24.06.2021 з фототаблицею, відповідно до якого було оглянуто місце вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України (за епізодом спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 , в результаті яких настала її смерть) - квартира АДРЕСА_3 . Під час огляду виявлений труп потерпілої ОСОБА_10 з тілесними ушкодженнями та без одягу. Під час огляду трупу потерпілої зафіксовані тілесні пошкодження на голові, обличчі, тулубі, кінцівках останньої, виявлено, вилучено та опечатано: чоловічі та жіночі речі (одяг), молоток з нашаруванням РБК на полиці в серванті у загальній кімнаті, мікрочастки з поверхонь рук, змиви, зрізи краю нігтьової пластини з обох рук; відбитки обох рук трупу (т. 1 а.к.п. 53-78).

Вказаний доказ, а саме протокол огляду місця події від 24.06.2021 за ч. 2 ст. 121 КК України (за епізодом спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 , в результаті яких настала її смерть) - квартира АДРЕСА_3 , повністю узгоджуються з поясненнями наданими свідком ОСОБА_19 під час проведення 25.06.2021 слідчого експерименту за її участю, під час якого свідок ОСОБА_19 відтворила обставини події, які мали місце 24.06.2021, а саме показала механізми спричинення обвинуваченим ОСОБА_8 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 . Так, свідок під час вказаної слідчої дії вказала, що 24.06.2021 вранці, вона, разом із обвинуваченим побачили в стані алкогольного сп`яніння потерпілу ОСОБА_10 , яка на вулиці спала. Вони відвели матір обвинуваченого за місцем їх проживання: АДРЕСА_1 . ОСОБА_8 розлютився в результаті випорожнення потерпілою ОСОБА_10 в зальній кімнаті та став спричиняти тілесні ушкодження: не менше п`яти ударів кулаками по голові, правою ногою наніс не менше п`яти ударів по тулубу, зокрема по грудній клітині, остання перебувала у лежачому стані. Після чого вони разом покинули квартиру та направились за місцем мешкання іншого потерпілого ОСОБА_11 (т. 1а.к.п. 110-115).

Крім того, покази надані свідком ОСОБА_19 під час слідчого експерименту від 25.06.2021 за її участю постійно фіксувалися відеозаписом, що відображено у даному процесуальному документі та був предметом перегляду судом першої інстанції.

Слідчий експеримент від 25.06.2021 за участю свідка ОСОБА_19 повністю узгоджуються показаннями свідка ОСОБА_20 , який у судовому засіданні суду першої інстанції показав, що в 2021 році його запросили працівники поліції в якості понятого, під час проведення слідчого експерименту зі співмешканкою обвинуваченого ОСОБА_19 . Слідча дія фіксувалась на відеокамеру постійно, був запрошений ще один понятий. Свідок ОСОБА_19 надавала пояснення та відтворювала обставини злочинів самостійно, без будь-яких підказок, під час слідчої дії свідок ОСОБА_19 йшла попереду та все показувала, була обізнана з тим, що відбулось. Ніякого тиску на неї ніхто з присутніх не здійснював. Свідок ОСОБА_19 показала приміщення, в якому були спричинені тілесні ушкодження матері ( ОСОБА_10 ) обвинуваченого. По дорозі свідок розповідала, як вона разом з обвинуваченим вели матір останнього додому. В квартирі свідок показала, як обвинувачений накинувся на свою матір та став завдавати удари руками та ногами матері, коли остання була в зальній кімнаті на кріслі. Ніяких зауважень, скарг від всіх учасників, зокрема свідка ОСОБА_19 не надходило.

Протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_19 від 25.06.2021, покази свідка ОСОБА_20 , повністю узгоджуються показами свідка ОСОБА_21 , який під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції показав, що він здійснював першочергові заходи в даному кримінальному провадженні. Ним було проведено слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_19 . Вказаний свідок самостійно прибула на місце проведення слідчої дії - квартира АДРЕСА_3 . Свідок ОСОБА_19 без примусу чи погроз, будь-якого впливу та підказок, в присутності понятих, на відеокамеру привела учасників слідчої дії до квартири обвинуваченого, де показала механізм спричинення загиблій ОСОБА_10 тілесних ушкоджень обвинуваченим та розповіла про обставини подій.

Всі вищевказані докази, повністю підтверджуються показами потерпілого ОСОБА_11 , який вказав в судовому засіданні пояснив, що він разом з потерпілою ОСОБА_10 проживали разом. За декілька днів до інкримінованих подій, ОСОБА_10 пішла від нього, де перебувала йому невідомо, ніяких тілесних ушкоджень в неї на момент уходу не було. 24.06.2021 він не бачив потерпілу, не спричиняв їй ніяких тілесних ушкоджень, з нею не розпивав спиртних напоїв. В цей день, а саме 24.06.2021 до його помешкання прийшов обвинувачений разом з подругою, та ОСОБА_8 став наносити йому тілесні ушкодження руками та ногами, а також наносив йому удари молотком по голові, тулубу й кінцівкам. Після того, як обвинувачений зупинився наносити йому удари повідомив: "Тепер і сам помре".

Підстав недовіряти показам потерпілого ОСОБА_11 , свідкам: ОСОБА_20 (понятий), ОСОБА_21 (працівник поліції) не має, оскільки під час судового розгляду вони були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а також були приведені до присяги.

Щодо версії обвинуваченого наданою ним в суді першої інстанції, що смерть його матері настала від дій її співмешканця ОСОБА_11 (потерпілого), то вони повністю спростовується висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 10.09.2021, відповідно до якої енетичні зразки слідів крові людини на зрізах нігтьових пластин з лівої руки обвинуваченого ОСОБА_8 , містять генетичні ознаки зразка крові трупу ОСОБА_10 та генетичні ознаки зразка букального епітелію обвинуваченого ОСОБА_8 (т. 2 а.к.п. 44-92).

Крім того, як слідує з висновку експерта № 465 додатковий від 16.08.2021, яким встановлено, що враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_10 , не виключена можливість їх утворення за обставин та умов, на які вказує свідок ОСОБА_19 в ході проведення слідчого експерименту за її участю, а саме неодноразове нанесення ударів кулаками по голові та обличчю, ногами взутими в кросівки по шиї, плечовому поясі, грудній клітині, в область живота та кінцівок обвинуваченим ОСОБА_8 . Враховуючи локалізацію та кількість виявлених тілесних ушкоджень, потерпілій ОСОБА_10 було спричинено не менше п`ятнадцяти травмуючи дій, малоймовірне їх спричинення при падінні з висоти власного зросту з прискоренням (т. 1 а.к.п. 105-109).

Тобто, з вказаного слідує, що висновок експерта судової-медичної експертизи № 465 від 16.07.2021 (т. 1 а.к.п. 89-95) згідно якого смерть потерпілої ОСОБА_10 настала внаслідок сумісної тупої травми голови, грудної клітини, живота, з субарахноїдальним крововиливом, забоєм, набряком головного мозку, забійними ранами голови та обличчя, синцями, саднами обличчя: двосторонніми множинними переломами ребер по різним анатомічним лініям з двостороннім гемотораксом (справа 170 мл, зліва 150 мл), множинними розривами легень, синцями та саднами грудної клітини; розривами печінки та гемоперитонеумом (250 мл), яка ускладнилася травматичним шоком, що й призвело до безпосередньо смерті, дана травма перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті - був більш детально та обґрунтовано роз`яснено експертом у своєму додатковому висновку № 465 від 16.08.2021 з посиланням на те, що характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_10 , не виключена можливість їх утворення за обставин та умов, на які вказує свідок ОСОБА_19 в ході проведення слідчого експерименту від 25.06.2021 за її участю, а саме неодноразове нанесення ударів кулаками по голові та обличчю, ногами взутими в кросівки по шиї, плечовому поясі, грудній клітині, в область живота та кінцівок обвинуваченим ОСОБА_8 .

Вказані висновки, було підтверджено й експертом ОСОБА_22 , яка в ході судового розгляду в суді першої інстанції підтвердила складені нею висновки за результатами проведення судово-медичних експертиз трупу ОСОБА_10 . Під час дослідження трупу потерпілої ОСОБА_10 були виявлені численні травми голови та тулуба. Смерть її настала в результаті сумісної травми голови, живота, яка супроводжувалась переломами ребер, саднами, множинними розривами легень, печінки, що призвело до травматичного шоку. Всі ушкодження відповідають одному терміну утворення. Враховуючи виявлені перелами ребер, їх кількість та локалізацію, - виключається можливість утворення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_10 в результаті падіння з висоти власного зросту. Всі ушкодження були спричинені в межах однієї доби до розтину трупу, одномоментно. Отримання потерпілою тілесних ушкоджень супроводжувалось кровотечею, оскільки в неї розбито обличчя, садна та ушкодження внутрішніх органів з кровотечею. У ОСОБА_10 переламані майже усі ребра, травма голови, розрив печінки, травматичний шок, тому вона однозначно мала втратити свідомість. В тім`яній ділянці зліва на голові потерпілої була виявлена рублена забита рана, яка була спричинена тупим твердим предметом.

На переконання колегії суддів, висновки експерта були належно складені судовим експертом у відповідності до вимог Закону. Дані докази є чіткі та зрозумілі, були належним чином досліджені та описані судом першої інстанції у вироку.

Експерт ОСОБА_22 була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві висновки чи за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків.

Експертні дослідження було проведено на підставі постанов слідчого.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судово-медичні експертизи (основна та додаткова) № 465 від 16.07.2021, № 465 від 16.08.2021 проведена компетентним спеціалістом, який був попереджений про кримінальну відповідальність, із наданням чітких відповідей на поставлені запитання, є науково - обґрунтованим, та таким, що за своїм змістом узгоджується із фактичними обставинами даного кримінального провадження та іншими доказами та порушень вимог ст.ст. 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено. З такими висновками погоджується й апеляційний суд.

Підстав для визнання таких висновків та показів експерта ОСОБА_22 неналежними та недопустимими доказами, колегією суддів не встановлено.

Щодо посилання сторони захисту, про необхідність закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у зв`язку з проведенням досудового розслідування з порушенням процедури визначення групи слідчих та наділення їх повноваженнями, а саме те, що заступник начальника слідчого відділу поліції не віднесений до кола осіб, які уповноважені згідно ст. 39 КПК України організовувати проведення досудового розслідування, у зв`язку з чим апелянт вважає, що отримані в ході досудового розслідування докази є недопустимими. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції належним чином перевірив вказане твердження адвоката, а також розглянув дане клопотання сторони захисту, про що відобразив в мотивувальній частині вироку, з таким висновком погоджується й колегія суддів виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 284 КПК України визначений вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження на стадії судового розгляду. В даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 висунуто обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів, у зв`язку з чим до суду першої інстанції було направлено обвинувальний акт.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, в ході судового розгляду стороною обвинувачення було долучено до справи: постанови начальника СВ Павлоградського РВП ОСОБА_13 від 24.06.2021 (т. 1 а.к.п. 50) та від 25.06.2021 (т. 1 а.к.п. 119) про призначення групи слідчих в кримінальних провадженнях за фактом смерті потерпілої ОСОБА_10 та за фактом спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 .

Даний факт був предметом розгляду судом першої інстанції згідно якого були допитані в якості свідків: ОСОБА_13 , який не пригадує обставин підписання даних постанов, слідчий ОСОБА_21 та заступник начальника СВ ОСОБА_12 , які зазначили про схожість підпису на процесуальних документах на підпис заступника начальника СВ ОСОБА_12 .

Пункт 8 частини 1 статті 3 КПК України, чинний на момент вчинення інкримінованих злочинів передбачав, що керівником органу досудового розслідування є начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, перший заступник або заступник Директора Державного бюро розслідувань, керівник (начальник) Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.

Судом першої інстанції, вірно було вказано, що тлумачення стороною захисту осіб, які віднесені до категорії «його заступники, які діють в межах своїх повноважень» лише до поняття «керівника (начальника) Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України» є хибним, бо вказана категорія «його заступники» розповсюджується на всіх вказаних в статті посадових осіб, з чим погоджується колегія суддів.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що норми КПК України не містять заборони, застосування, а також затверджень (підпису) групи слідчих у кримінальному провадженні заступником начальника слідчого відділу.

Крім того, як слідує з посадової інструкції заступника начальника СВ Павлоградського РВП покладено на нього в якості завдання та обов`язку - своєчасне вирішення питання про створення слідчих груп для розслідування найбільш складних кримінальних правопорушень, а також відсутність таких даних, що заступник начальника слідчого відділу має певні заборони, або обмеження, щодо швидкого реагування, в тому числі засвідчувати своїм підписом на відповідних процесуальних документах, які потребують негайному виконанню, для вирішення термінових та невідкладних питань, які пов`язані саме з досудовим розслідуванням кримінальних проваджень.

Апеляційний суд акцентує увагу, що під час проведення досудового розслідування рішення керівника органу досудового розслідування ОСОБА_13 про доручення групі слідчих проводити досудове розслідування не викликало двозначного тлумачення ані з боку самих слідчих, ані з боку прокурорів, на яких було покладено функцію здійснення нагляду у формі процесуального керівництва, та прокурора, який затверджував обвинувальний акт. Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 , який був призначений обвинуваченому з моменту затримання останнього з 25.06.2021, до ухвалення вироку в кримінальному провадженні не висловлював жодних зауважень з цього приводу, скарг до суду чи відповідних звернень до правоохоронних органів, які уповноважені проводити досудове розслідування, не подавав. Предметна і територіальна підслідність цього кримінального провадження визначена правильно. Відомості про вчинення окремих процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень слідчими відображені у ЄРДР. Під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, а також під час перегляду апеляційним судом - порушення процесуальних прав обвинуваченого ОСОБА_8 в ході досудового розслідування не встановлено, а, отже, підстави для визнання доказів недопустимими, що отримані стороною обвинувачення - відсутні.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо запровадження діяльності Бюро економічної безпеки України та пов`язаного з цим удосконалення роботи деяких державних правоохоронних органів" № 1888-IX від 17.11.2021, який набрав чинності 25.11.2021 слідує, що у Кримінальному процесуальному кодексі України пункт 8 частини першої статті 3 викладено в такій редакції: "... що керівником органу досудового розслідування Національної поліції України є: начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції та заступники зазначених посадових осіб, які діють у межах своїх повноважень".

З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції з достатньою повнотою перевірено всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, зроблено аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відхилив інші та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, з чим погоджується й колегія суддів і доводи, викладені адвокатом в апеляційній скарзі, були предметом дослідження та перевірки під час судового розгляду.

Суд першої інстанції законно, обґрунтовано та вмотивовано не знайшов підстав для визнання зазначених в апеляційній скарзі захисника доказів недопустимими та неналежними, чи такими, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, з чим також погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, а відтак, не приймати їх до уваги, оскільки ставити їх під сумнів, відсутні будь-які підстави.

Також, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.

Суд першої інстанції, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК України обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 121 КК України.

Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_8 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.

Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми, у зв`язку з чим апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає.

Перевіряючи доводи прокурора про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 більш суворого покарання, то апеляційний суд не погоджується з ними, та вважає, що судом було призначено покарання, яке за своїм розміром є справедливим з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; з урахуванням ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особи винного та обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушення.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Обираючи міру покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції дав належну оцінку ступеню тяжкості вчинених злочинів, виходячи не лише з визначених у ст. 12 КК України формальних критеріїв, а і з особливостей конкретних кримінальних правопорушень, зокрема, взяв до уваги конкретні обставини справи, характер протиправних дій винного.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, які скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів. Крім того суд першої інстанції вірно вказав те, що в діях обвинуваченого є ступінь негативних та непоправимих наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_10 . Також вірно було враховано судом й дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, зокрема за вчинення злочину проти життя особи, відсутності з боку обвинуваченого засудження своїх дій, відношення обвинуваченого до скоєного, думку потерпілого ОСОБА_11 , щодо застосування саме суворого виду покарання. Крім того суд зазначив, що обвинувачений, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку в психіатричному та наркологічному диспансерах не перебуває, а також відсутність будь-якого каяття у вчиненому.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 відповідно до ст. 66 КК України під час судового розгляду встановлені не були.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_8 - відповідно до ст. 67 КК, суд визнав вчинення кримінальних правопорушень особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння, рецидив злочинів.

Тому апеляційний суд вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та достатнім для запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

Колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , як проте просить прокурор.

У зв`язку з чим колегії суддів вважає, що суд першої інстанції детально проаналізував сукупність зазначених обставин, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням обставин провадження, особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого та дійшов правильного висновку про призначення ОСОБА_8 саме такого покарання.

Взявши до уваги та належним чином оцінивши всі обставини провадження у сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, що повністю відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, їх конкретним обставинам та наслідкам.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, оскільки покарання ОСОБА_8 призначено з дотриманням вимог кримінального закону, є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для його виправлення, і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Колегія суддів зазначає, що визначений судом розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Інших підстав, які б свідчили про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, згідно ст. 412 КПК України, під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді Дніпровського

апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4