Справа № 420/15273/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської окружної прокуратури Одеської області, Одеської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Подільської окружної прокуратури Одеської області, Одеської обласної прокуратури, в якій просив: визнати протиправними дії Подільської окружної прокуратури Одеської області про відмову надати запитуваної інформації на запит ОСОБА_1 від 20.10.2022 року, яка викладена у листі Подільської окружної прокуратури Одеської області від 25.10.2022 року за № 61-6148ВИХ-22; зобов`язати уповноважену особу Подільської окружної прокуратури Одеської області надати ОСОБА_1 відповідь на запит від 20.10.2022 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: - Чи проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12020160180000376 та яке прийнято рішення? - У кого з уповноважених осіб Подільського РУП ГУНП в Одеської області знаходиться вказане провадження? - Хто із прокурорів Подільської окружної прокуратури здійснює процесуальне керівництво?

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Подільським РУП ГУНП в Одеської області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12020160180000376 від 13.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України по факту незаконного прийняття рішення Подільської (Котовської) РДА від 14.10.2011 р. № 935/11 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок» в якому зазначено його прізвище. Процесуальне керівництво здійснює Подільська окружна прокуратура Одеської області та володіє інформацією стосовно досудового розслідування. Куяльницька сільська рада використовує вказане кримінальне провадження, як підставу для необґрунтованої відмови ОСОБА_1 , затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. 20.10.2022 року, керуючись вимогами та правами, передбаченими ст.3, 4, 5, 101, 12, 14, 15, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» ОСОБА_1 подав на електронну адресу відповідача запит на інформацію, в якому просив надати наступну публічну інформацію яка стосується особисто ОСОБА_1 : 1. Чи проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12020160180000376 та яке прийнято рішення? 2. У кого з уповноважених осіб Подільського РУП ГУНП в Одеської області знаходиться вказане провадження? 3. Хто із прокурорів Подільської окружної прокуратури здійснює процесуальне керівництво? Відповідь скановану просив надати на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 . 25.10.2022 року Подільська окружна прокуратура Одеської області надала ОСОБА_1 листа № 61-6148ВИХ-22, яким відмовили у наданні запитуваної інформації посилаючись на те, що запитувана інформація є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні та містить таємницю досудового розслідування, отримати яку можливо виключно в порядку, визначеному КПК України. У кримінальному провадженні № 12020160180000376 від 13.03.2020 року ОСОБА_1 має процесуальний статус свідка. Права та обов`язки свідка визначені у статті 66 КПК України, якою не передбачено право на ознайомлення з відомостями щодо стану досудового розслідування та посадових осіб, які здійснюють досудове розслідування і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням. В зв`язку з викладеним, запит не підлягає задоволенню. Вказана відповідь свідчить про те, що Відповідач отримав запит Позивача, а також про те, що Відповідач являється розпорядником запитуваної інформації. Позивач вважає, що протиправні дії Подільської окружної прокуратури в Одеської області направлені на відмову надати ОСОБА_1 запитуваної інформації, а запитувану публічну інформацію офіційно позивач може отримати лише у відповідача, який являється розпорядником цієї інформації.

Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Подільської окружної прокуратури Одеської області, Одеської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Подільською окружною прокуратурою 25.10.2022 за вих. № 61-6148вих-22 надіслано ОСОБА_1 листа, яким роз`яснено, що запитувана інформація є наслідком досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні та містить таємницю досудового розслідування, отримати яку можливо виключно в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, а оскільки він має статус свідка у кримінальному провадженні, то чинним КПК України не передбачено право свідка на ознайомлення з відомостями щодо стану досудового розслідування та посадових осіб, які здійснюють досудове розслідування та процесуальне керівництво. Встановлено, що запит ОСОБА_1 , надісланий у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» фактично є «зверненням-запитом» та поєднує предмет регулювання Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про звернення громадян». Як вказує відповідач, «звернення-запит» ОСОБА_1 Подільською окружною прокуратурою розглянуто відповідно до Закону № 393/96-ВР та за результатами розгляду вказаного звернення 18.11.2022 за вих. № 16.62-54-826-20 у встановлений законом строк ОСОБА_1 додатково, у доповнення до раніше наданої відповіді, надано інформацію про те, що за результатами проведеного досудового розслідування слідчим 23.08.2022 прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12020160180000376 від 13.03.2020 за відсутністю складу кримінального правопорушення.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що інформаціє про те чи проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12020160180000376 та яке прийнято рішення, у кого з уповноважених осіб Подільського РУП ГУНП в Одеської області знаходиться вказане провадження, та хто із прокурорів Подільської окружної прокуратури здійснює процесуальне керівництво, не містить таємницю досудового розслідування. Відомості, які містять оперативні дані правоохоронних органів про злочини та причетних до їх вчинення осіб, за визначенням категорії «службової інформації», яке встановлене статтею 9 Закону України № 2939-VІ, не можуть належати до службової інформації, а відомості про особу щодо якої внесено запис до бази даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, за якою статтею, яким правоохоронним органом та за повідомленням якої особи, що запитувались позивачем, не відповідають сукупності вимог, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2939-V1, для обмеження доступу до даної інформації.

У зв`язку з знаходженням головуючого судді Кравченка М.М. у відпустці з 12.12.2022 року по 13.01.2023 року, справа розглядається 16.01.2023 року.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся із запитом до Подільської окружної прокуратури Одеської області, в якому просив надати наступну публічну інформацію яка стосується його особисто: 1. Чи проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12020160180000376 та яке прийнято рішення? 2. У кого з уповноважених осіб Подільського РУП ГУНП в Одеської області знаходиться вказане провадження? 3. Хто із прокурорів Подільської окружної прокуратури здійснює процесуальне керівництво?

У відповідь на вказаний запит Подільська окружна прокуратура Одеської області листом від 25.10.2022 року повідомила ОСОБА_1 , що запитувана інформація є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні та містить таємницю досудового розслідування, отримати яку можливо виключно в порядку, визначеному КПК України. У кримінальному провадженні № 12020160180000376 від 13.03.2020 заявник має процесуальний статус свідка. Права та обов`язки свідка визначені у статті 66 КПК України, якою не передбачено право на ознайомлення з відомостями щодо стану досудового розслідування та посадових осіб, які здійснюють досудове розслідування і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням. Враховуючи викладене, було повідомлено, що запит не підлягає задоволенню. Також, вказаним листом було роз`яснено, що відповідно до ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення про відмову в задоволенні запиту на інформацію може бути оскаржено до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Крім того, листом від 18.11.2022 року Подільська окружна прокуратура Одеської області в доповнення до листа від 25.10.2022 року повідомила ОСОБА_1 , що за результатами проведеного досудового розслідування слідчим 23.08.2022 прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення. Стосовно посадових осіб, які здійснюють досудове розслідування та процесуальне керівництво, повідомлено, що згідно положень ч.1 ст.222 КПК України відомості досудового розслідування у конкретних кримінальних провадженнях відносяться до таємниці слідства і можуть бути розголошені лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі в якому вони визнають можливим. Відповідно до Кримінального процесуального законодавства прокурор та слідчий є самостійними у своїй діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень забороняється. З огляду на викладене, порядок надання відомостей про слідчого, який проводить досудове розслідування та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво врегульовано виключно Кримінальним процесуальним кодексом України. У кримінальному провадженні № 12020160180000376 від 13.03.2020 заявник має процесуальний статус свідка. Права та обов`язки свідка визначені у статті 66 КПК України, якою не передбачено право на ознайомлення з відомостями щодо осіб, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні та процесуальне керівництво досудовим розслідуванням. Також, вказаним листом було роз`яснено, що відповідно до вимог ст.ст.303-307 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора розглядаються суддею місцевого суду за правилами судового розгляду. У випадку незгоди з прийнятим рішенням, відповідно до ст.17 Закону України «Про звернення громадян», наявне право на протязі одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з дня ознайомлення з прийнятим рішенням, оскаржити його прокурору вищого рівня або до суду.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно положень ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до ч.ч.2-5 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Позивач вважає, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», коли відмовив надати запитувану інформацію на запит ОСОБА_1 від 20.10.2022 року, яка викладена у листі Подільської окружної прокуратури Одеської області від 25.10.2022 року за № 61-6148ВИХ-22.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Згідно з ч.ч.2-4 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

З аналізу вказаних норм слідує, що публічна інформація, крім встановлених законом випадків, є відкритою, а доступ до неї може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і суб`єкти владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, зокрема, фізичних осіб, а перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним.

Тобто, визначальним для публічної інформації є те, що вона повинна бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. При цьому, зазначеним Законом не передбачено надання роз`яснень з будь-яких питань та надання правової оцінки певним фактам.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно положень ст.3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно положень ст.7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до положень ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Згідно роз`яснень Пленуму Вищого адміністративного суду України (постанова від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації») процесуальні закони (Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України) регламентують спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження.

Відтак, положення Закону «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на доступ учасників кримінального провадження до отримання інформації або документів, створених у ході здійснення досудового розслідування.

Суд встановив, що ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12020160180000376 від 13.03.2020 року мав процесуальний статус свідка.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з п.10 ч.1 ст.3 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.25 ч.1 ст.3 Кримінального процесуального кодексу України учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.

Згідно з положеннями ст.66 Кримінального процесуального кодексу України свідок має право: 1) знати, у зв`язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується; 2) користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу; 3) відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім`ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім`ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями статті 65 цього Кодексу не підлягають розголошенню; 4) давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача; 5) користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам`яті; 6) на відшкодування витрат, пов`язаних з викликом для давання показань; 7) ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження; 8) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом; 9) заявляти відвід перекладачу. Свідок зобов`язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; 2) давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду; 3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв`язку з виконанням його обов`язків. Особа, яку залучають до проведення процесуальних дій під час досудового розслідування як понятого або яка стала очевидцем таких дій, зобов`язана на вимогу слідчого, прокурора не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії.

Відповідно до ч.2 ст.214 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.222 Кримінального процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до положень ст.37 Кримінального процесуального кодексу України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.

Згідно положень ст.40 Кримінального процесуального кодексу України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий уповноважений: 1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; 6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; 7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; 8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу; 9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні. Слідчий зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

З урахуванням зазначеного, запитувана позивачем інформація про слідчого органу досудового розслідування та прокурора у конкретному кримінальному провадженні містить таємницю досудового розслідування, отримати яку можливо виключно в передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, а не в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Тобто, Кримінальний процесуальний кодекс України є спеціальним законом, який регулює порядок надання вказаної інформації.

Разом з цим, суд погоджується з відповідачем, що Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено право свідка на ознайомлення з відомостями щодо осіб, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні та процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.

Відповідно до п.3.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» після одержання запиту на інформацію, який подано згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації», проте який за своїм змістом є зверненням громадянина відповідно до Закону України «Про звернення громадян», розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (п.2 ч.5 ст.19, п.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом України «Про звернення громадян». При цьому, запитувача повинно бути повідомлено про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Суд враховує, що інформацію щодо досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020160180000376 від 13.03.2020 року та про прийняте рішення заявника було повідомлено листом від 18.11.2022 року в порядку Закону України «Про звернення громадян».

За таких обставин, у суду відсутні підстави визнавати протиправними дії Подільської окружної прокуратури Одеської області про відмову надати запитуваної інформації на запит ОСОБА_1 від 20.10.2022 року, яка викладена у листі Подільської окружної прокуратури Одеської області від 25.10.2022 року, та відповідно зобов`язувати Подільську окружну прокуратуру Одеської області надати ОСОБА_1 відповідь на запит від 20.10.2022 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

З урахуванням зазначеного, умовою для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб таких органів є наявність у позивача суб`єктивного переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

В свою чергу, порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею такого права, що унеможливлює одержання особою того, на що вона може розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Тобто, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків такої особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

При цьому, виходячи з наведених вище положень законодавства, особа-позивач на власний розсуд визначає, чи порушені її права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, задоволення відповідних позовних вимог особи можливе лише в разі наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, при цьому така зміна відбувається з порушенням критеріїв правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, встановлених КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про порушення відповідачем вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» при розгляду запиту позивача.

Суд звертає увагу, що гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд зазначає, що за результатами розгляду справи фактів порушення прав позивача не доведено. Доводи позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси.

З урахуванням зазначеного, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Подільської окружної прокуратури Одеської області (пр. Шевченка, 10, м. Подільськ, Одеська обл., 66302, ідентифікаційний код 03528552), Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, ідентифікаційний код 03528552) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко