КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-сс/824/3948/2022 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 193 ч. 6 КПК Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання - ОСОБА_5

за участю:

прокурора - ОСОБА_6

захисника - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочині, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2022 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погодженого прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочині, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слобода-Ялтушківська, Барського району, Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2022 року, постановити нову ухвалу, якою клопотання задовольнити та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що висновок слідчого судді про подання клопотання про обрання запобіжного заходу (ч. 6 ст. 193 КПК України) є процесуальною дією, яка не спрямована на встановлення місцезнаходження підозрюваного та її вчинення у зупиненому кримінальному провадженні прямо заборонено ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 282 КПК України, є, як вважає сторона обвинувачення, помилковим. Так, Об`єднаною палатою Касаційного кримінального Верховного Суду у постанові від 14.02.2022 року у справі №991/3440/20 вказано, що рішення слідчого судді про обрання запобіжного заходу, прийнятого в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, за своїми правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників. У даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження. На відміну від затриманої особи з метою приводу, яка має гарантії не пізніше 36 годин з моменту затримання бути звільненою або доставленою до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження. Таким чином, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ч. 6 ст. 193 КПК України) є обов`язковим процесуальним документом (рішенням) для забезпечення вчинення процесуальних дій спрямованих для встановлення місця перебування підозрюваного за межами України та його затримання. Крім того, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ч. 6 ст. 193 КПК України) є одним із обов`язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну. Тобто, зазначені вище обставини спростовують висновок слідчого судді, що обрання запобіжного заходу (ч. 6 ст. 193 КПК України) є процесуальною дією, яка не спрямована на встановлення місцезнаходження підозрюваного, тобто на його розшук і затримання. Окрім цього, такий захід забезпечення кримінального провадження не є слідчою або іншою процесуальною дією, спрямованою на встановлення обставин, які підлягають доказуванню, відповідно до вимог ст. 91 КПК України, проведення яких не допускається після зупинення досудового розслідування. Разом з тим, ч. 5 ст. 280 КПК України містить заборону виключно на проведення слідчих, а не процесуальних дій, оскільки першочерговою метою проведення слідчих дій є отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів, тоді як метою проведення інших процесуальних дій може бути не тільки збирання доказів. При цьому вказана норма допускає проведення слідчих дій, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного. Також, як зазначає прокурор в своїй апеляційній скарзі, зупинення досудового розслідування не перешкоджає вчиненню процесуальних дій, спрямованих на розшук підозрюваного, у тому числі для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ч. 6 ст. 193 КПК України), фактично 19.09.2022 досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003488 було відновлено, про що слідчим винесено постанову про відновлення досудового розслідування від 19.09.2022.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, захисника, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а тому такою, яку необхідно залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчими першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро , за процесуального керівництва прокурорів Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42016000000003488 від 17.11.2016 року за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 №2341-ІІІ).

Під час досудового розслідування встановлено, що представники іноземної держави - Російської Федерації, маючи намір значно розширити можливості використання своєї присутності на території України, зміцнити свою позицію та створити такі умови тимчасової присутності чорноморського флоту російської федерації на території України, яка б не обмежувалася часом, розпочали підривну діяльність проти України, яка полягала у втручанні в її внутрішню та зовнішню політику; спробах зменшення економічного і оборонного потенціалу України, зниження її обороноздатності; у вжитті заходів щодо посилення економічної залежності України від російської федерації, у тому числі економічної залежності від постачання російських енергоносіїв.

Так, громадяни України ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та інші невстановлені особи, надаючи іноземній державі - Російській Федерації та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, діючи за попередньою змовою групою осіб, достовірно знаючи, що положення Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України очевидно суперечать Конституції та законам України, зокрема ст. ст. 1, 2, 17, 19, 65, 68, 103-104, 106, 132-134, пункту 14 Перехідних положень (Розділу XV) Конституції України, ст. 20 Закону України «Про міжнародні договори України», в порушення вимог параграфів 11, 43, 45, 46, 63 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 18.07.2007 (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України станом на 21.04.2010), без проведення експертизи (фахової і юридичної) в Секретаріаті Кабінету Міністрів України та правової експертизи щодо відповідності проєкту такої угоди Конституції та законам України, без фактичного розгляду органами державної влади України, забезпечили у квітні 2010 року погодження, схвалення, підписання та ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

Внаслідок зазначених узгоджених злочинних дій ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та інших осіб щодо погодження, підписання та ратифікації у квітні 2010 року Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, було створено передумови для подальшого переоснащення (модернізації) озброєння Чорноморського флоту Російської Федерації, збільшення їх військової присутності на території АР Крим та м. Севастополя, замість їх зменшення та виведення з території України відповідно до базових Угод.

У зв`язку з цим Російська Федерація та її представники, в порушення ст. 4 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997, ст. 7 Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 28.05.1997 та додатків до цієї Угоди, продовжуючи підривну діяльність проти України, у період з 2010 року по 2014 рік на території півострова АР Крим та м. Севастополя протиправно збільшували свою військову присутність, зокрема шляхом проведення прихованого переозброєння (модернізації) своєї військової техніки.

08.08.2022 року слідчим у кримінальному провадженні - заступником керівника Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_15 , за погодженням з прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочині, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , складено письмове повідомлення про підозру відносно ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України, яке у зв`язку із неможливістю його вручення особі у день складання, було відправлено, відповідно до вимог ст.ст. 111, 135, 278 КПК України, поштовою кореспонденцією за відомими органу досудового розслідування адресами, а саме: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

Постановами слідчого слідчої групи - слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_16 від 08.08.2022 року ОСОБА_10 оголошено у державний та міжнародний розшук.

Постановами слідчого слідчої групи - слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 від 16.09.2022 року ОСОБА_10 оголошено у державний та міжнародний розшук.

В подальшому вказані постанови органу досудового розслідування про оголошення підозрюваного ОСОБА_10 у міжнародний розшук скеровані до Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України та Головного управління протидії системним загрозам управління державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України для їх виконання.

19.09.2022 року слідчий першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочині, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України з проханням обрати відносно ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України, наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України та за умов перебування особи у міжнародному розшуку.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2022 року клопотання органу досудового розслідування про обрання відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено, з посиланням на те, що правові підстави для розгляду вказаного клопотання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, відсутні.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Частиною першою статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, чинним кримінальним процесуальним законом України передбачено спеціальну процедуру вирішення питання, коли особа, щодо якої ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оголошено у міжнародний розшук.

Як зазначено в частині шостій статті 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_10 слідчий суддя обґрунтовано встановив, що надані органом досудового розслідування матеріали достатньою мірою підтверджують наявність в діях останнього ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.

При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_10 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Щодо відсутності правових підстав для розгляду вказаного клопотання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, то колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Так, Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 14.02.2022 у справі № 991/3440/20 вказано на те, що рішення слідчого судді про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників. У даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.

На відміну від затриманої особи з метою приводу, яка має гарантії не пізніше 36 годин з моменту затримання бути звільненою або доставленою до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, може бути затриманою і утримуватися під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження.

Таким чином, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ч. 6 ст. 193 КПК України) є обов`язковим процесуальним документом (рішенням) для забезпечення вчинення процесуальних дій спрямованих для встановлення місця перебування підозрюваного за межами України та його затримання.

Такі висновки також підтверджуються:

- ч. 6 ст. 193 КПК України, яка передбачає, що після затримання особи (на підставі ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу;

- п. 2 ч. 1 ст. 541 КПК України, відповідно до якого екстрадиція, зокрема, включає такі дії: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи;

- ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК України, які передбачають порядок підготовки документів та направлення запиту (клопотання) про видачу особи в Україну (екстрадицію), а також перелік документів, які долучаються до такого запиту, серед яких є засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.

Крім того, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ч. 6 ст. 193 КПК України) є одним із обов`язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (п. 1 Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБУ, СБУ, ДБР, Мінфіну України, Мін`юсту України від 17.08.2020 № 613/380/93/228/414/510/2801/5).

Тобто, системний аналіз вказаних положень кримінального процесуального законодавства України та висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду спростовують висновки слідчого судді, що обрання запобіжного заходу (ч. 6 ст. 193 КПК України) є процесуальною дією, яка спрямована на встановлення місцезнаходження підозрюваного, тобто на його розшук та затримання.

У свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, саме з метою забезпечення міжнародного розшуку підозрюваного, затримання його за межами України та видачу для притягнення до кримінальної відповідальності, а тому сторона обвинувачення і звернулася до слідчого судді з клопотанням про обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з метою отримання «detentionorder».

Такий захід забезпечення кримінального провадження, на думку колегії суддів, не є слідчою або іншою процесуальною дією, спрямованою на встановлення обставин, які підлягають доказуванню, відповідно до вимог ст. 91 КПК України, проведення яких не допускається після зупинення досудового розслідування.

Так, ч. 5 ст. 280 КПК України, містить заборону виключно на проведення слідчих дій (Глава 20 КПК України), а не процесуальних дій, оскільки першочерговою метою проведення слідчих дій є отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів (ч. 1 ст. 223 КПК України), тоді як метою проведення інших процесуальних дій може бути не тільки збирання доказів. При цьому вказана норма допускає проведення слідчих дій, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

В той же час, ч. 1 ст. 282 КПК України не є нормою, яка забороняє проведення слідчих чи інших процесуальних дій у зупиненому кримінальному провадженні, а містить перелік підстав для відновлення зупиненого кримінального провадження.

Як вважає колегія суддів, така підстава для відновлення досудового розслідування як потреба проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій (ч. 1 ст. 282 КПК України) не стосується випадків, коли виникла необхідність у проведенні процесуальних дій спрямованих на розшук підозрюваного, у тому числі для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ч. 6 ст. 193 КПК України), оскільки отримані відомості під час проведення таких дій не можуть бути використані для встановлення обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України).

При цьому сторона обвинувачення здійснює збирання доказів не лише шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, а й шляхом здійснення інших процесуальних дій, зокрема, шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК (ч. 2 ст. 93 КПК).

Таким чином, положення ч. 1 ст. 282 КПК, за яким зупинене досудове розслідування, відновлюється постановою слідчого, прокурора, в тому числі і у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій, слід тлумачити так, що відновлювати досудове розслідування у цьому випадку необхідно тільки з метою отримання доказів, тобто під процесуальними діями в ч. 1 ст. 282 КПК розуміються ті дії, які спрямовані на отримання доказів.

Обмежень щодо проведення процесуальних дій, які не стосуються отримання доказів, після зупинення досудового розслідування КПК України не містить.

Отже, враховуючи викладене, висновки слідчого судді щодо того, що подання клопотання про обрання запобіжного заходу (ч. 6 ст. 193 КПК України) у зупиненому провадженні прямо заборонено ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 282 КПК України, не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими.

Крім того, на момент розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, стороною обвинувачення в якості доповнень було надано копію постанови слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 від 19.09.2022 року про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003488.

Із врахуванням викладених обставин, за об`єктивним переконанням апеляційної інстанції, ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2022 року, якою залишено без задоволення клопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погодженого прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочині, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочині, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою клопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погодженого прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочині, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно задовольнити, обрати відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177- 179, 183, 193, 194, 309, 376, 404, 407, 422 КК України колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочині, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2022 року, якою залишено без задоволення клопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погодженого прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочині, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погодженого прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочині, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання підозрюваного і не пізніше як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя повинен розглянути за участю ОСОБА_10 питання про застосування обраного щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____________ _______________ ________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4