Справа № 420/15959/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої Дубровної В.А, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни та Державного бюро розслідувань про визнання протиправними дії по відмові у наданні запитуваної інформації та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до Начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни ( далі -відповіач-1) та Державного бюро розслідувань ( далі відповідач-2, ДБР), в якій просить:

- визнати протиправними дії начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни по відмові у наданні запитуваної інформації згідно запиту на інформацію ОСОБА_1 від 27 жовтня 2022 року.

- зобов`язати Державне бюро розслідувань надати копії розрахунково-платіжних відомостей керівника управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань за червень-вересень 2021 року.

II. Позиція позивача та заперечення відповідачів

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що у жовтні 2022 року він звернувся із запитом на інформацію до Державного бюро розслідувань, у якому просив надати копії розрахунково-платіжних відомостей керівника управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань за червень- вересень 2021 року. Листом за № 357Ш/10-16-06-373/22 від 03.11.2022 за підписом начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової О.О. надійшла відмова у задоволенні запиту на інформацію. Позивач, посилаючись на норми ст. 19 Конституції України, статті 6, 13, 23, Закону України " Про доступ до публічної інформації", ст. 60 Закону України "Про запобігання корупції» вважає, що запит на інформацію позивача підлягав задоволенню і ніяких перешкод для цього не існувало, що узгоджується з аналогічного правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 р. по справі № А/9901/64/18 800/131/17 за позовом громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан» до Вищої ради правосуддя. При цьому, позивач вказує, що у відмові відповідачі не наводять наявність сукупності вимог щодо обмеження доступу до інформації, визначені частинами 1 та 2 ст. 9 Закону № 2939-VI. Позивач вважає, що активною та свідомою поведінкою по необґрунтованій відмові у наданні запитуваної інформації та навмисним приховуванням інформації, відповідачка створила перешкоди в реалізації позивачем права на вільне отримання інформації. Відновленням порушеного права на отримання інформації позивач вважає визнання у судовому порядку незаконними дій ОСОБА_2 , яка безпосередньо вчинила дії по відмові у наданні запитуваної інформації та ухвалення судом рішення про зобов`язання Державного бюро розслідувань надати запитувану інформацію.

Відповідач-1 не скористався правом на подання відзиву на позов.

29.11.2022 представником відповідача-2 надано до суду відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволені позовних вимог, вказуючи на те, що за змістом позовної заяви ОСОБА_1 предметом спору є саме інформація про розмір оплати праці та про отримання фізичною особою бюджетних коштів. Таким чином, запитувані відомості належать до інформації про фізичну особу, про особисте і сімейне життя особи (персональні дані про неї), а, отже, є інформацією з обмеженим доступом-конфіденційною інформацією в розумінні статті 32 Конституції України, статті 2, частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 21 Закону України «Про інформацію», частини 2 статті 6, частини 1 статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Таким чином, ДБР відмовило ОСОБА_1 у наданні інформації з обмеженим доступом, що допускається, та відповідає правовим висновкам Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.02.2021 у справі № 160/9274/18. За приписами статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Суть запиту на інформацію полягає в проханні надати вже наявну інформацію, якою володіє розпорядник. Створювати нову інформацію (аналізувати, зводити дані тощо) у відповідь на запит не потрібно. Законом України «Про оплату праці» встановлено випадки надання та створення розрахунково-платіжних відомостей - у випадку отримання роботодавцем відповідного запиту від працівника. Враховуючи, що сформований запит містив вимогу надати саме розрахунково - платіжні відомості, як готовий документ, ДБР правомірно повідомило про неможливість надання запитуваної інформації, оскільки на дату запиту така інформація не була створена. Підсумовуючи викладене, відповідач-2 робить висновок, що розрахунково-платіжна - відомість - це відомість, призначена для ознайомлення працівника з нарахованими йому виплатами та здійсненими утриманнями, що містить, в тому числі, інформацію доступ до якої обмежено. Наведені обставини свідчать, що ДБР обґрунтовано відмовило ОСОБА_1 у наданні копії розрахунково-платіжної відомості керівника Управління правового забезпечення ДБР Халанчук О.С. При цьому, відповідач-2 вважає, що начальник відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності ДБР ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даній справі № 420/15959/22, що є додатковою та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

21.12.2022 року позивачем надано до суду відповідь на відзив ( дослівно « міркування щодо відзиву на позов), в якому зазначає, що відповідно до приписі частин 5-8 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Через заборону нормами спеціального закону у доступі до інформації про заробітну плату керівника органу державної влади, запитувана інформація є відкритою. Отже, заявлена представником відповідача шкода від оприлюднення інформації про зарплату звичайного посадовця - керівника управління правового забезпечення ДБР є надуманою та суперечить приписам законодавця, викладених у частинах 5-8 ст. 6 Закону № 2939-VI. Стосовно наявності в розрахунково-платіжній відомості персональних даних (зокрема РНОКПП) начальника управління правового забезпечення, то лише обмеження до відомостей про РНОКПП начальника управління правового забезпечення є юридично виправданим, до того ж, він (номер) не є складовою оплати праці, не запитується. Якщо ж у розрахунково-платіжній відомості начальника управління правового забезпечення містяться відомості про події та явища в її інтимному житті, то доступ до них таки потрібно обмежити. Інші відомості, наявні в розрахунково-платіжній відомості начальника управління правового забезпечення не є персональними даними.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 11.11.2022 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Цією ухвалою зобов`язано Державне бюро розслідувань разом з відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчені копії посадової інструкції та наказ про призначення начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни.

Ухвалою суду від 08.12.2022 р. відмовлено у задоволені клопотання Державного бюро розслідувань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Частиною 4 ст.243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

27.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся до ДБР із запитом на інформацію щодо надання на адресу електронної пошти копії розрахунково-платіжних відомостей керівника Управління правового забезпечення ДБР за червень-вересень 2022 року ( а.с. 4).

03.11.2022 начальник відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності ДБР Згіблова О.О. листом за № 357ПІ/10-16-06-373 повідомила ОСОБА_1 про відсутність підстав для надання запитуваної інформації з посиланням на норми частини 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статей 1, 12 Закону України «Про національну безпеку України», статті 18 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», статті 31 Закону України «Про оплату праці», статті 49 Кодексу законів про працю України тощо, зазначивши, що зважаючи на специфіку завдань, які виконує ДБР під час воєнного стану, оприлюднення запитуваної ОСОБА_1 інформації, може становити пряму загрозу життю і здоров`ю працівників ДБР. Крім цього, вказаний запит ОСОБА_1 не містить жодних відомостей про наявність ґрунтовних обставин, з якими законодавство пов`язує можливість поширення інформації, яка запитується. Тому, шкода від оприлюднення такої інформації значною мірою переважає суспільний інтерес в її отриманні. Одночасно з цим повідомила, що розрахунково-платіжна відомість є первинним документом, який містить інформацію щодо заробітної плати працівника, а саме: нарахувань за видами оплат та утримань податків і зборів за відповідний період. Первинний документ (розрахункова - платіжна відомість) містить інформацію, яка не підлягає оприлюдненню, серед яких є відомості щодо утриманих податків, зборів, інших утримань з заробітку працівника та сум, які підлягають виплаті працівнику. Розрахунково-платіжна відомість працівника є персональним первинним документом конкретного працівника, яка формується та зберігається виключно в електронному вигляді та містить інформацію, яка надається лише на вимогу працівника в установленому законодавством вигляді (формі).

Вважаючи, що відмовляючи у наданні запитуваної інформації відповідач- 1 створив перешкоди в реалізації права на вільне отримання інформації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 40 Конституції України передбачено, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації врегульовані Законом України "Про інформацію" від 02.10.92 № 2657-XII ( далі Закон № 2657-XII), яким визначено, зокрема

- інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону № 2657-XII);

- кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. ( частина 1 ст. 5 Закону № 2657-XII).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI ( далі Закон № 2939-VI), яким передбачено, зокрема

- публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. ( стаття 1 Закону № 2939-VI)

- право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; (пункти 1-3 частини 1 статті 3 Закону № 2939-VI).

- інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. ( частина 1 статті 6 Закону № 2939-VI);

- обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. ( частина 2 статті 6 Закону № 2939-VI);

- не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. ( частина 5 статті 6 Закону № 2939-VI);

- не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім випадків, визначених зазначеним Законом. ( частина 6 статті 6 Закону № 2939-VI);

- обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. . ( частина 8 статті 6 Закону № 2939-VI);

- суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. ( стаття 12 Закону № 2939-VI).

- розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів ( пункти 1 , 2 частини 1 статі 13 Закону № 2939-VI);

- запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. ( частини 1-2 статі 19 Закону № 2939-VI);

- запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. ( частина 3 статті 19 Закону № 2939-VI);

- письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.(частини 5-6 статті 19 Закону № 2939-VI);

- розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. ( частина 1 статті 20 Закону № 2939-VI)

- розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 цього Закону. ( частина 1 статті 22 Закону № 2939-VI).

- відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. ( частина 2 статті 22 Закону № 2939-VI).

- рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. ( частина 1 статті 23 Закону № 2939-VI)

- запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. ( частина 2 статті 23 Закону № 2939-VI)

- оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. ( частина 3 статті 23 Закону № 2939-VI)

VI. Оцінка суду

З аналізу вказаних нормативно-правових положень вбачається, що визначальними ознаками публічної інформації є 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень. У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.

Як встановлено судом спірність питання у даній справі полягає у правомірності відмови відповідача-1 надати інформацію на запит позивача про надання копій розрахунково-платіжних відомостей керівника управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань за червень- вересень 2021 року.

При вирішенні даних спірних правовідносин суд застосовує правові висновки Верховного Суду у постанові у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 820/4282/17, у постанові від 28 грудня 2022 року у справі № 420/8015/22 щодо спору в подібних правовідносинах.

Як зазначає відповідач-1 у листі-відповіді від 03.11.2022 року ( а.с. 8) розрахунково-платіжна відомість є первинним документом, який містить інформацію щодо заробітної плати працівника, а саме: нарахувань за видами оплат та утримань податків і зборів за відповідний період.

Тобто, запитувані позивачем розрахунково-платіжної відомості керівника управління правового забезпечення ДБР використовується при обчисленні заробітної плати у Державному бюро розслідувань, типова форма яких була затверджена наказом Державного комітету статистики від 05.12.2008 № 489 та містить інформацію про нараховану заробітну плату, лікарняні та відпускні, суми винагороди за договорами ЦПХ, нараховані та утримані податки, а також виплачені доходи фізичним особами тощо.

В обґрунтування правомірності дій щодо відмови позивачу у наданні такої інформації, відповідач-2 вказує, що запитувані відомості належать до інформації про фізичну особу, а отже, є інформацією з обмеженим доступом - конфіденційною інформацією.

Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача-2 з огляду на нижче наведені положення чинного законодавства.

Так, відповідно до статі 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За положеннями ч. 5 ст. 6 цього Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації, зокрема, про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

При цьому, згідно із ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI ( далі Закон № 2297-VI) персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до положень частини 1 та 2 ст. 5 цього Закону об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Персональні дані, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оформленій за формою, визначеною відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України «Про запобігання корупції». ( абзац перший частини третьої статті 5 Закону № 2297-VI)

Крім того, не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" ( абзац другий частини третьої статті 5 Закону № 2297-VI)

Згідно з вимогами ч.6 ст.6 Закону України № 2939-VI не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім випадків, визначених зазначеним Законом.

Відповідно до абз.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про запобігання корупції» від зазначені у декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об`єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об`єкт), номера рахунку в банківській чи іншій фінансовій установі, є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Конституційний Суд України рішенням № 2-рп/2012 від 20 січня 2012 року встановив, що перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів-суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

Отже, інформація, що зазначається в декларації, у тому числі про отримані доходи суб`єкта декларування (п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII) не є інформацією з обмеженим доступом та є відкритою.

Статтею 3 Закону №1700-VII визначено суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України (п.п «д» п.1 ч.1 ст. 3 Закону №1700-VII); посадові та службові особи Державного бюро розслідувань (п.п е п.1 ч.1 ст. 3 Закону №1700-VII).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 60 Закону №1700-VII, інформація про розміри, види оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат з бюджету або за рахунок технічної або іншої допомоги в рамках реалізації в Україні програм (проектів) у сфері запобігання, протидії корупції особам, зазначеним у пункті 1, пунктах "а" і "в" пункту 2 та пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов`язковій державній реєстрації, а також подарунки, які регулюються цим Законом, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.

З огляду на викладене, у відповідача-1 не було підстав для відмови у задоволенні запиту позивача з посиланням на те, що відомості про встановлення розміру, нарахування і виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органу ДБР становлять інформацію з обмеженим доступом, оскільки згідно наведених вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про запобігання корупції» інформація про розміри, види оплати праці осіб рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, осіб начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, посадових та службових осіб органів Державного бюро розслідувань відноситься до категорії інформації, обмеження доступу до якої заборонено.

Отже, доводи відповідача-2 про те, що копії розрахунково-платіжних відомостей керівника управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань за червень-вересень 2021 року, які позивач просив йому надати, є інформацією з обмеженим доступом прямо суперечить наведеним вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про запобігання корупції».

Виходячи з системного аналізу норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що в цьому випадку запитувана позивачем інформація не віднесена до конфіденційної, таємної або службової, а тому відсутні підстави вважати її такою, що має обмежений доступ.

Вказане дає підстави для визнання протиправними дії начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни щодо відмови у наданні такої інформації на запит позивача від 27 жовтня 2022 року, а належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію.

Щодо доводу відповідача-2 про неналежного відповідача у справі Начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни, то суд вважає його помилковим, оскільки право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє ( пункт 2 ч. 1 ст. 3 а. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Крім того, статтею 12 вказаного Закону встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у ст.13 цього Закону ; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем -2 не виконана ухвала суду від 11.11.2022 р. про відкриття провадження у справі, якою зобов`язано Державне бюро розслідувань разом з відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчені копії посадової інструкції та наказ про призначення начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», пункту 16 частини першої статті 6, пунктів 8, 12 частини першої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», з метою врегулювання порядку оприлюднення публічної інформації, розгляду запитів на публічну інформацію, відшкодування запитувачами фактичних витрат на копіювання та друк документів наказом Державного бюро розслідувань від 15.06.2020 № 271 затверджено Порядок забезпечення доступу до публічної інформації Державному бюро розслідувань та його територіальних управліннях.

Так, пунктами 8- 10 розділу І цього Порядку передбачено, термін «відповідальний структурний підрозділ органу Державного бюро розслідувань» означає структурний підрозділ центрального апарату Державного бюро розслідувань, на який покладено завдання з питань організації та забезпечення доступу до публічної інформації або визначений окремим розпорядчим документом територіального з управління Державного бюро розслідувань структурний підрозділ, або відповідальну особу, до функціональних обов`язків якого (якої) належать організація та забезпечення доступу до публічної інформації. Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значеннях, визначених Законом. Структурні підрозділи органів Державного бюро розслідувань, які володіють запитуваною інформацією, надають у визначені Законом строки достовірну, точну та повну інформацію за запитами на інформацію.Контроль за змістом, якістю підготовки, оформленням на належному рівні документів, дотриманням строків розгляду запитів на інформацію покладається на керівників відповідних структурних підрозділів органів Державного бюро розслідувань, яким доручено їх розгляд.

Таким чином, суд вважає що вказаним Порядком спростовується вказаний довід відповідача-2 щодо неналежного відповідача у даній справі керівника структурного підрозділу органів Державного бюро розслідувань, а саме в особі Начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни.

Щодо позиції позивача стосовно підписання ОСОБА_3 відзиву на позов без надання суду жодного документу, встановленого ст. 55 КАС України (відповідний закон, статут, положення чи трудовий договір (контракт) у яких би було чітко визначене його право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження та право підписання процесуальних документів, то суд вказує про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2022 року через систему « Електронний суд» від відповідача-2 надійшов відзив на позов особи, підписаний уповноваженою на самопредставництво інтересів ДБР головним спеціалістом відділу представництва та судово-аналітичної роботи Управління правового забезпечення ДБР Олійником Андрієм Дмитровичем, що підтверджується випискою з ЄДР щодо ДБР від 12.10.2022 р.

Вирішуючи питання щодо достатності Витягу з державного реєстру на підтвердження повноважень особи діяти від імені ДБР в порядку самопредставництва, суд враховує, що згідно з пунктом 13 частини другої статті 9 Закону № 755-IV у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Відтак, витяг з державного реєстру, в якому зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ ( відзив на позов), як таку, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, є належним і достатнім доказом підтвердження таких повноважень, про що зазначав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 16 вересня 2021 року у справі №280/8728/20, від 28 квітня 2022 року у справі №160/9003/21, від 04 серпня 2022 року у справі №640/12628/21. При цьому у постанові від 04 серпня 2022 року у справі №640/12628/21 Верховний Суд також зауважував, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа №755/10947/17), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованим довід позивача щодо відсутності у представника відповідача-2 належного оформлення повноважень на здійснення представництва ДБР у даній справі.

VII. Висновок суду

Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, заяв про відшкодування інших витрат не заявляв, а відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни ( вул. Симона Петлюри, буд. 15, м. Київ, 01032) та Державного бюро розслідувань ( вул. Симона Петлюри, буд. 15, м. Київ, 01032, Код ЄДРПОУ 41760289) про визнання протиправними дії по відмові у наданні запитуваної інформації та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань Згіблової Оксани Олексіївни по відмові у наданні запитуваної інформації згідно запиту на інформацію ОСОБА_1 від 27 жовтня 2022 року.

Зобов`язати Державне бюро розслідувань надати копії розрахунково-платіжних відомостей керівника управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань за червень-вересень 2021 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна