КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2023 року справа №320/4847/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону №1058-ІV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки, що становить 10846,37 грн, починаючи з 12.04.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки, що становить 10846,37 грн, починаючи з 12.04.2022.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 з 2019 року отримував пенсію по інвалідності.

Вказані обставини відповідачем не оспорюються.

За результатом розгляду заяви позивача та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 N 118 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2022 році" відповідачем було призначено пенсію за віком у розмірі 2881,45 грн. Для визначення розміру пенсії застосовано страховий стаж - 34 роки 11 місяців 27 днів, коефіцієнт стажу - 0,34917.

У відповідь на звернення позивача ГУ ПФУ у Київській області листом від 17.052022 повідомило, що позивача було переведено з одного виду пенсії (по інвалідності) на інший (за віком) та при переведенні було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, яка враховувалася для обчислення пенсії в розмірі 6188,89 грн., осучаснений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 N 118, внаслідок чого середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 7865,65 грн.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач стверджує, що відповідачем при обчисленні пенсії не був застосований показник середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки при призначенні йому пенсії за віком, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-IV (далі - Закон N 1058-IV).

Статтею 1 Закону N 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону N 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 09.04.92 N 2262-XII (далі Закон N 2262-XII) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону N 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ст. 27 Закону N 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Частиною першою статті 40 Закону N 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону N 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 +... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв: Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100 %, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону N 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відтак, наведені приписи свідчать про те, що лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Судом встановлено, що позивачу з 12.04.2022 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що сторонами не заперечується.

Отже, суд відмічає, що за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся 12.04.2022.

Позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-IV (в редакції, яка була чинна на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно, положення Закон N 2262-XII підлягають застосуванню в частині визначення права вибору пенсії військовослужбовцем, якщо він має одночасно вибір призначення йому пенсію за Законом N 2262-XII чи за Законом N 1058-IV.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону N 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, у зв`язку з чим показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом N 1058-IV.

Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Суд зазначає, що Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що у випадку, якщо особа, яка вже отримує пенсію за одним законом виявила бажання отримувати пенсію, право на яку визначене іншим законом, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною 3 статті 45 Закону N 1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі N 127/7522/17, від 18 серпня 2020 року у справі N 263/6611/17.

Таким чином, на переконання суду, в даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно ч. 3 ст. 45 Закону N 1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком.

З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2022 позивачу було призначено пенсію за віком вперше, однак під час розрахунку пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати в Україні з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України N 118 від 16.02.2022 за 2000-2019 р.р. (6188,89 грн.), індивідуальний коефіцієнт склав 1,27093, що в цілому становить 7865,65 грн. (6188,89 х 1,27093). Розмір пенсії позивача з 12.04.2022 з доплатою становить 2881,45 грн., де 2746,56 грн. - це розмір пенсії за віком (7865,65 х 0,34917 коефіцієнт стажу) та 135,00 грн. це індексація з 01.03.2022. На даний розрахунок вказує відповідач у своєму відзиві.

Враховуючи наведене, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2019-2021 роки є протиправними.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 N 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, відповідно до Рекомендації N R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 N 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі не надав суду належних та достатніх доказів в силу положень абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в обґрунтування правомірності своїх дій та прийнятих рішень згідно ч. 2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) України за три роки, що передували року звернення за призначенням пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки з моменту звернення за її призначенням, а саме з 12.04.2022.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн.

Відповідно, враховуючи наслідки вирішення справи та положення ч. 1 ст. 139 КАС України, суд присуджує позивачу 992,40 грн. понесених витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" N 1058-VI із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019 - 2021 роки, починаючи з 12.04.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ22933548, адреса: 04080, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) з 12.04.2022 провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" N 1058-VI із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019 - 2021 роки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ22933548, адреса: 04080, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.