-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа № 2604/30238/12
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" січня 2023 р.
м. Київ
суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 розглянувши у порядку ст. 352 КПК України, апеляцію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на вирок від 26.12.2022 року у кримінальній справі відносно нього, установила :
вироком даного місцевого суду від 26.12.2022 (склад суду суддя ОСОБА_1 ), у т.ч. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 357, ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 189 КК України та призначен покарання, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років з конфіскацією майна, й на підставі ч. 5 ст. 74 КК Українизвільнено від нього (покарання), у зв`язку із закінченням строків давності згідно ч. 2 ст. 49 КК України в редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року.
05.01.2022 засудженим подано апеляцію на цей вирок, відповідно перевіривши за даною апеляційною скаргою виконання вимог КПК, у т.ч. його ст. 350, апелянтом, приходжу до наступного.
Статтею 347 КПК України передбачено, що апеляція може бути подана на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами.
Згідно п. 1) ч. 1 ст. 348 КПК України апеляцію мають право подати засуджений, його законний представник і захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого.
Відповідно до абз. 1 ст. 349 КПК України, апеляція, за винятком випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову.
У статті 350 КПК України зазначено, що в апеляції зазначаються: 1) назва суду, якому адресується апеляція; 2) особа, яка подає апеляцію; 3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив; 4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування; 5) прохання особи, яка подає апеляцію; 6) перелік документів, які додаються до апеляції.
Така апеляційна скарга, у силу ст. 19 КПК, має бути викладена державною мовою.
Однак, апелянт вимоги ст. 350 КПК не виконав, оскільки ним подано апеляційну скаргу на іноземній мові (російській), що є неприйнятим в ключі такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року N 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року N 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Також ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
У ст. 19 КПК регламентовано, що мова, якою здійснюється провадження в кримінальних справах, визначається статтею 15 Закону України "Про засади державної мовної політики", котрий (Закон) втратив чинність, як такий, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно Рішення Конституційного Суду № 2-р/2018 від 28.02.2018.
Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25 квітня 2019 року N 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у ч. 6 ст. 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Частинами 1, 2 ст. 14 передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
При цьому за змістом ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Тобто згідно з Конституцією України, КПК і зазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов`язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Викладене узгоджується, зокрема, з Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.
Однак, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів (у тому числі апеляційних скарг) українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.
За таких обставин, виходячи із системного аналізу положень Конституції України (ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92), КПК, законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII (ст. 12), "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25 квітня 2019 року N 2704-VIII (ст. 1, ч. 6 ст. 13, частин 1, 2 ст. 14), документи, за результатами перевірки та/або розгляду яких розпочинається розгляд апеляційної скарги, або вирішується питання про відкриття апеляційного провадження мають бути викладені українською мовою (в перекладі на українську мову).
За таких обставин, при оскарженні судового рішення до апеляційного суду скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову. Це надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, положень ст. 350 КПК і визначитися щодо прийняття скарги до провадження.
Натомість викладення скарги іноземною мовою є перешкодою у виконанні судом своїх обов`язків, визначених процесуальним законом.
Тому, отримавши апеляційну скаргу складену недержавною мовою, суд дійшов висновку про її невідповідність вимогам ст. 350 КПК в т.ч. в питанні того чи міститься у ній:1) назва суду, якому адресується апеляція (йдеться про Київський апеляційний суд); 2) особа, яка подає апеляцію; 3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив; 4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування; 5) прохання особи, яка подає апеляцію; 6) перелік документів, які додаються до апеляції.
В постанові від 19 вересня 2022 року в справі № 521/12324/18 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в т.ч. зауважила, що апеляційні та касаційні скарги осіб, які мають право на оскарження судових рішень, повинні бути викладені державною мовою. Якщо апеляційна скарга складена іноземною мовою, то у цьому разі суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу, складену неукраїнською мовою, особі, яка її подала, оскільки системний аналіз положень КПК (йдеться про Кодекс 2012 року) дає підстави для висновку про неможливість залишення такої скарги без руху.
Об`єднана палата у справі № 521/12324/18 визначилася з долею апеляційних скарг на іноземній мові у порядку КПК 2012 року, а тому при визначенні наслідків для апеляційних скарг складених іноземною мовою у справах, що розглядаються відповідно до КПК 1960 року Суд ураховує, що згідно його ст. 352 (КПК 1960 року) у разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог, передбачених статтею 350 цього Кодексу, головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху та повідомляє про необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з моменту одержання повідомлення.
Тим самим, так як апелянтом, всупереч наведених вимог КПК України в апеляції сформовано апеляційні вимоги без урахування наведених положень кримінально-процесуального законодавства з указаного питання, а саме, що апеляційна скарга повинна бути викладена державною мовою, це тягне за собою її залишення без руху головуючим суддею у порядку ст. 352 КПК з наданням часу для усунення указаних недоліків.
При усуненні недоліків апелянту супутньо слід урахувати те, що відповідно до ст. 366 КПК у результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у частині першій статті 347 цього Кодексу, апеляційний суд: 1) виносить ухвалу про залишення вироку чи постанови без зміни, а апеляції - без задоволення; скасування вироку чи постанови і повернення справи прокуророві на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд в суд першої інстанції; скасування вироку чи постанови і закриття справи; зміну вироку чи постанови; 2) постановляє свій вирок, скасовуючи повністю чи частково вирок суду першої інстанції; 3) постановляє свою постанову, скасовуючи повністю чи частково постанову суду першої інстанції, а тому і апеляція має у собі порушувати питання, для прикладу, про скасування вироку місцевого суду та постановленя нового вироку, за умови, що певні факти вини є дійсними, або ж про скасування вироку і закриття справи, при відсутності фактів вини, а не твердження про визнання певного судового рішення «незаконним» (без порушення питання про скасування), або ж «прийняття законного вироку» (без розкриття даних про те, в чому вирок місцевого суду слід залишити без змін та за якою статтею КК, адже у разі невинуватості особи повністю суд апеляційної інстанції приймає ухвалу про закриття справи, а не вирок.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 11 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України, ст. ст. 349, 350, 366, 373, 378 Кримінально-процесуального кодексу України, головуюча суддя,у порядку ст. 352 наведеного Кодексу, постановила :
залишити апеляцію ОСОБА_2 без руху.
Надати апелянту строк для усунення зазначених в постанові недоліків протягом семи діб з моменту одержання постанови.
В разі не виконання вимог суду, в установлений строк, відповідно до ст. 352 КПК України, апеляція буде визнана такою, що не підлягає розгляду.
Постанова оскарженню не підлягає.
С у д д я ОСОБА_1
скопійовано
-
скопійовано
-
