ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 грудня 2022 рокум. Ужгород№ 260/4858/22

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Опаленика М.Ю.,

представника відповідача - Яблонського О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (вул. Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 грудня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 09 січня 2023 року.

14 листопада 2022 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Опаленика Михайла Юрійовича (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправними з моменту прийняття та скасувати накази:

1.1. пункт 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 28.10.2022 № 2113 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліції відділу поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області»;

1.2. наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 01.11.2022 № 199 о/с «По особовому складу» відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнити зі служби в поліції за п.6 ( у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 (0072978), начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 01 листопада 2022 року;

2) поновити ОСОБА_1 (0072978) на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 01 листопада 2022 року;

3) стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 (0072978) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 01.11.2022 по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі;

4) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( 0072978 ) на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області;

5) допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 ( 0072978 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;

6) зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (0072978) додаткову щомісячну винагороду у розмірі 30 000 гривень 00 коп., встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 01.11.2022 по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі;

7) стягнути з Головного управління національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 (0072978) витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) (а.с.1-20).

16 листопада 2022 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження (а.с.34-36).

30 листопада 2022 року надійшов до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позову та просить відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог повністю (а.с.40-54).

30 листопада 2022 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було закрито підготовче провадження та призначено дану справі до розгляду по суті (а.с.83, 84).

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просили суд задовольнити позов у повній мірі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно пункту 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 28 жовтня 2022 року № 2113 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліції відділу поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області» (далі - Наказ), за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», підпункту 1"д" пункту першого статті 4, пункту 3 частини першої статті 6, статті 22 (зі змінами від 14 жовтня 2014 року № 1700 - VII, статті 24 та статті 28 Закону України "Про запобігання корупції", пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, розділу II та V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану України», наказів Національної поліції України, від 08.04.2022 № 242 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», наказу ГУНП області від 25.02.2022 № 455 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру ГУНП в Закарпатській області в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», наказу Національної поліції України «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції» від 19.07.2022 № 507 та вимоги пунктів 116, 117, 118 розділу IV Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 208 року № 55, що виразилося у грубому порушенні службової дисципліни та законності, укритті від обліку відомостей про кримінальні правопорушення, неповідомлення керівництва про факти отримання від гр. ОСОБА_2 неправомірної вигоди, порушенні етичних норм поведінки поліцейського, перешкоджанні під час проведення службового розслідування, скоєнні проступку, який дискредитує поліцію та поліцейського, начальника СРПП відділу поліції № 1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 , відповідно до підпункту 7 пункту 3 статті 13 розділу III Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнено із служби в поліції (а.с.25-31).

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 01.11.2022 № 199 о/с «По особовому складу» відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.6 ( у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 (0072978), начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 01 листопада 2022 року (а.с.32).

Підстава: п.1 наказу ГУНП в Закарпатській області від 28.10.2022 № 2113 та довідка-розрахунок про отримані поліцейським предмети однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, № 60, видана УЛМТЗ ГУНП 01.11.2022 вих. 823/106/3-2021.

Вважаючи оскаржувані накази начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 28.10.2022 № 2113 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліції відділу поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області» та від 01.11.2022 №199 о/с «По особовому складу» протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в поліції в період з 2008 по 01 листопада 2022 року, на займаній посаді в період з 01 лютого 2022 року.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон № 580 в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 3 Закону № 580 обумовлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Проходження служби в органах поліції регламентується спеціальним законодавством, зокрема, Законом № 580 та Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

Так, основні обов`язки поліцейського визначені статтею 18 Закону № 580, а саме: поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом (ч. 4 ст. 18 цього Закону).

Нормативно-правовим актом, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, є Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом преамбули Дисциплінарного статуту, дія останнього поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Відповідно статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580, зобов`язує поліцейського, зокрема: знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Аналогічні положення містяться в Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, та крім того п. 7 і 14 розділу V цього Порядку передбачено, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Відповідно до частини дев`ятої статті 20, частини першої статті 21, частин першої та третьої статті 22 розділу III Дисциплінарного статуту застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.

Аналізуючи зміст правових положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (що діяв до затвердження Дисциплінарного статуту Національної поліції України та є схожий за ним змістом з останнім) Верховний Суд сформулював у своїй постанові від 20.05.2019 у справі №821/1180/18 висновок про те, що звільнення зі служби в поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Верховний Суд у постанові від 02.05.2019 у справі №825/1902/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81533765) зазначив, що у разі притягнення позивача саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №802/1150/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81046498) вказав на те, що під час правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

Згідно резолютивної частини наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 28.10.2022 № 2113 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліції відділу поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області» позивача звільнено із служби в поліції, за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», підпункту 1"д" пункту першого статті 4, пункту 3 частини першої статті 6, статті 22 (зі змінами від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII, статті 24 та статті 28 Закону України "Про запобігання корупції", пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, розділу II та V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану України», наказів Національної поліції України, від 08.04.2022 № 242 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», наказу ГУ НП в Закарпатській області від 25.02.2022 № 455 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру ГУ НП в Закарпатській області в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», наказу Національної поліції України «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції» від 19.07.2022 № 507 та вимоги пунктів 116, 117, 118 розділу IV Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 208 року № 55, що виразилося у грубому порушенні службової дисципліни та законності, укритті від обліку відомостей про кримінальні правопорушення, неповідомлення керівництва про факти отримання від гр. «Т» неправомірної вигоди, порушенні етичних норм поведінки поліцейського, перешкоджанні під час проведення службового розслідування, скоєнні проступку, який дискредитує поліцію та поліцейського.

Зі змісту оскаржуваного Наказу слідує, що « 06.10.2022 мобільною групою УГІ ГУНП в ході перевірки законності доставки, прийняття на зберігання та видачі транспортних засобів зі спеціального майданчику за адресою: м. Мукачево, вул. Об`їзна, б/н встановлено, що начальник СРПП відділу поліції № 1 Мукачівського РУП ГУНП капітан поліції ОСОБА_1 в період з 25.07.2022 по 05.10.2022 надіслав 47 (сорок сім) запитів на адресу начальника центру забезпечення ГУНП полковника поліції В. Немеша з проханням про видачу затриманих транспортних засобів за заявами громадян, чим перевищив свої службові обов`язки, оскільки жодна заява громадян з проханням про видачу тимчасово затриманих транспортних засобів не була доручена керівництвом йому для виконання.

Вказане твердження, не відповідає дійсності, оскільки у відповідності до службового розслідування, позивач ніби-то порушив вимоги пунктів 116, 117, 118 розділу IV Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 208 року № 55 (далі - Типова інструкція).

Так, у відповідності до пункту 116 розділу IV Типової інструкції посадові особи є підписувачами проектів електронних документів в межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 117 розділу IV Типової інструкції підписувачем проектів електронних документів, що надсилаються установами, крім Секретаріату Кабінету Міністрів України, до Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, є керівник установи або особа, що виконує його обов`язки згідно з розподілом обов`язків, державний секретар міністерства.

Підписувачем проектів електронних документів Секретаріату Кабінету Міністрів України, що надсилаються до Верховної Ради України та Адміністрації Президента України, є Державний секретар Кабінету Міністрів України.

Підписувачем проектів електронних документів, пов`язаних з виконанням міністрами політичних функцій, є відповідний міністр та перший заступник, заступник міністра згідно з визначеним міністром розподілом обов`язків.

Підписувачем проектів електронних документів, що надсилаються Секретаріату Кабінету Міністрів України, установам вищого рівня, та доручень установам, організаціям та підприємствам, що належать до сфери управління установи, є керівник установи або особа, що виконує його обов`язки, заступник міністра згідно з розподілом обов`язків або державний секретар міністерства.

Підписувачем проектів електронних документів, що надсилаються установам того ж або нижчого рівня, територіальному органу установи, організаціям та підприємствам, що належать до сфери управління установи, а також листів щодо розроблення проектів актів є керівник структурного підрозділу установи згідно з визначеною компетенцією або особа, що виконує його обов`язки.

Підписувачем проектів доповідних і службових записок є керівник структурного підрозділу установи згідно з визначеною компетенцією або особа, що виконує його обов`язки.

Підписувачі проектів електронних документів, що надсилаються підприємствам, установам та організаціям, які не належать до державного сектору економіки, громадянам, визначаються інструкцією з діловодства установи.

Відповідно до пункту 118 розділу IV Типової інструкції не допускається підписання в установі проектів електронних документів із зверненнями безпосередньо до Верховної Ради України, Президента України, Адміністрації Президента України, Прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністрів України, Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, міністрів, оминаючи установу, до сфери управління якої вона належать, якщо інше не передбачено законодавством.

З вищенаведеного вбачається, що будь-якого порушення перевищення своїх службових обов`язків позивачем не було, оскільки відповідно до посадової інструкції п.2.10 ОСОБА_1 несе персональну відповідальність за роботу всіх працівників СРПП, ефективність виконання покладених на них завдань та функцій.

Відтак, з моменту надходження заяви, власника транспортного засобу, щодо видачі транспортного засобу, із спец. майданчика, яка згідно резолюції керівника поліції відділу поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області Пилип Ю.Ю., доручена для виконання поліцейському СРПП вказаного підрозділу ОСОБА_3 , безпосереднім керівником, якого являється ОСОБА_1 ..

У відповідності, до покладених на ОСОБА_1 , посадових обов`язків, зокрема ефективності виконання покладеного на підлеглого завдання керівником поліції, щодо організації видачі транспортного засобу та не порушуючи вимоги п. 116 розділу IV Типової інструкції, позивачем скеровувались відповідні запити, на адресу начальника центру забезпечення ГУНП полковника поліції В. Немеша, з проханням про видачу затриманих транспортних засобів, за заявами громадян, оскільки відповідно до зазначеної Типової інструкції, поліцейський не являється уповноваженою особою, щодо надання відповідного запиту, щодо видачі транспортного засобу.

В подальшому, з моменту надання відповідного дозволу начальника центру забезпечення ГУНП в Закарпатській області, процесом безпосередньої видачі транспортного засобу із спец майданчика, займалась особа, уповноважена керівником поліції, що до такої видачі транспортного засобу.

Відтак, в діях позивача суд не вбачає перевищення останній покладені на нього обов`язки, оскільки той діяв виключно в межах повноважень відповідно до займаної посади керівника підрозділу.

Зокрема зі змісту оскаржуваного Наказу вбачається, що «Вибірковими зустрічними перевірками законності видачі тимчасово затриманих транспортних засобів, дисциплінарною комісією виявлено два факти створення умов для вимагання та отримання неправомірної вигоди від громадян ОСОБА_5 за повернення затриманих автомобілів. При цьому про факти отримання неправомірної винагороди та порушення антикорупційного законодавства ОСОБА_6 безпосереднього та прямого керівника не інформував, повідомлення на службу « 102» про даний факт не здійснив, чим грубо порушив вимоги з питань дотримання законодавства та службової дисципліни.»

Після проведення службового розслідування, яке тривало чотири дні, був складений Висновок, який містить твердження про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог Закону України "Про Національну поліції, Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог КПК України, Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, а також зазначено, що позивач самоусунувся від повідомлення за номером "102" щодо повідомлення про інформацію про кримінальне правопорушення, пов`язане з ніби-то отриманням ним неправомірної вигоди, за видачу транспортних засобів із штраф майданчика, у зв`язку з чим ОСОБА_1 підлягає звільненню зі служби в поліції, в результаті чого наказом начальника ГУ НП в Закарпатській області позивача було звільнено зі служби в поліції.

Опитаний під час проведення службового розслідування гр. ОСОБА_7 , повідомив, що ніби-то надавав, неправомірну вигоду, в розмірі 2500 гривень та 2000 гривень, особі по імені ОСОБА_8 , який являється поліцейським, за видачу транспортного засобу.

Виходячи з даного пояснення, гр. ОСОБА_7 , заявив бажання, щодо надання неправомірної вигоди, працівнику поліції, однак зі змісту наданого ним пояснення вбачається, що власниками вилучених транспортних засобів, являються гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . В матеріалах службового розслідування відсутні докази, щодо встановлення посадовими особами під час здійснення розслідування особу гр. ОСОБА_7 , який після викривальних фактів, про надання ніби-то неправомірної вигоди, відмовився від написання заяви, про вчинене кримінальне правопорушення. Вказані дії свідчать про, те що відповідними працівниками поліції, які проводили відповідне службове розслідування штучно створені факти, з метою дискридаціїї позивача.

Належним підтвердженням, вказаного припущення, являється той факт, що після отриманої інформації, про ніби-то отримання працівником поліції неправомірної вигоди, уповноваженим працівником, яким було відібрано пояснення в супереч Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події належним чином не зареєстровано правопорушення, відповідним рапортом уповноваженої особи. Кваліфікація, вказаного кримінального правопорушення, не відноситься до форми приватного обвинувачення та не потребує відповідної заяви заявника та подальшим внесення таких відомостей відповідно до вимог ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України та подальшої перевірки викладених обставин слідчими.

Відповідно до п.6, 7 розділу 2 Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Поліцейський у разі самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24 годин рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до вимог статті 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 у справі №826/23192/15 зазначив, що вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Суб`єкт владних повноважень, в свою чергу, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

Відсутність у рішенні, прийнятому за результатами службового розслідування, мотивів, з яких відповідач дійшов висновку про застосування стягнення у вигляді звільнення з посади, як одного з найсуворіших видів дисциплінарної відповідальності, слугує підставою для його судового оскарження та скасування. У свою чергу, це покладає на відповідача обов`язок обґрунтувати рішення в такий спосіб, щоб воно достатнім чином містило мотиви, на яких базується.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 06 лютого 2020 року у справі №826/1916/17.

Зі змісту оскаржуваного Наказу слідує, що « ОСОБА_6 неналежним чином виконує свої посадові обов`язки, а саме не здійснює контроль за законністю та ефективністю діяльності своїх підлеглих.

Встановлено, що працівниками СРПП ВП № 1 Мукачівського РУП ГУНП, які є підлеглими ОСОБА_1, під час оформлення адміністративних матеріалів за правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) під час реагування на повідомлення громадян, у порушення вимог статті 251, неналежно оформляють матеріали, зокрема без доказів вчинення правопорушення відсутні (пояснення свідків та правопорушників та інші допустимі докази). Також, зміст постанов про накладення адміністративного стягнення не відповідають вимогам пункту 4 частини другої статті 283 КУпАП, зокрема в описі обставин вчинення адміністративного правопорушення відсутні посилання на конкретні дії правопорушника які б підтверджували факт вчинення такого та відповідали диспозиції статті 183 КУпАП.

У випадку розгляду справ про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 КУпАП працівниками поліції у порушення вимог статті 280 КУпАП не з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Під час вивчення змісту постанов про накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративні правопорушення за статтею 183 КУпАП було встановлено, що працівниками поліції у порушення вимог абзацу 2 пункту 8 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 №1376 у постановах відсутні відомості про документ, згідно якого встановлено особу правопорушника.

Також в ході вивчення постанов за статтею 183 КУпАП було встановлено, що у порушення вимог пункту 4 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 №1376, в ході розгляду справ та винесення постанов, особу правопорушника не ознайомлено з правами та обов`язками визначеними частиною першою статті 268 КУпАП та статями 55, 56, 59, 63 Конституції України.»

Своїми діями підлеглі ОСОБА_11 порушили вимоги абзацу 2 пункту 8 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 №1376 та пункту 4 розділу XV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 №1395.

Вказані вище процесуальні порушення можуть призвести до закриття справ про адміністративні правопорушення у разі їх оскарження та додаткових витрат коштів ГУ НП на відшкодування судового збору та в цілому може негативно вплинути на імідж органів Національної поліції в цілому.

Дисциплінарна комісія, у висновку зазначила про необхідність звільнення начальника СРПП відділу поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 , за вчинення вказаних вище порушень.

Службове розслідування, проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі №814/2530/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91571566) зазначив, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

При цьому слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, текст якої визначений ст.64 Закону України "Про Національну поліцію", можна зробити висновок, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті.

Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством.

Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Приписи Дисциплінарного статуту свідчать, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №823/997/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86460284).

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Отже, матеріалами справи не підтверджується, що за встановлених, у цій справі обставин, позивач своїх обов`язків не виконав, що свідчить про неправомірність застосування відповідачем до позивача такого заходу дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Оскаржуваний наказ видано відповідачем без дослідження обставин, а стягнення накладено не співмірно із тяжкістю вчиненого проступку.

Враховуючи, те що станом на момент проведення службового розслідування будь-яка із наведених, у матеріалах справи службового розслідування постанова, складена підлеглими ОСОБА_12 , скасована в судовому порядку не була, що свідчить про законність та обґрунтованість винесених постанов.

З вищенаведеного вбачається, що жодного проступку позивачем вчинено не було і не могло бути вчинено, оскільки підлеглі ОСОБА_12 , діяли в рамках та межах визначених законодавством.

Підсумовуючи вище викладено з упевненістю можна констатувати, те що відповідач допустився припущення, про наявності в майбутньому поліцейського, ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, яка виразилась у бездіяльності, однак шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни станом на день звільнення не встановлено.

Відтак застосування відносно позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є протиправним, наказ ГУНП у Закарпатській області від 28.10.2022 № 2113 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліції відділу поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області» є незаконним та підлягає скасуванню в частині застосування відносно нього вказаного дисциплінарного стягнення.

Частина перша статті 19 цього Закону № 580, визначає види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина 2 статті 19 Закону №580-VIII).

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут).

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частин першої та другої статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до вимог частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Статтею 19 Дисциплінарного статуту регламентовано порядок застосування дисциплінарних стягнень.

У висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку (ч.І ст.19).

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. (ч.З ст.19)

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, тендерної чи іншої нетерпимості (ч.ч. З, 4, 6 ст.19).

Частинами 7-8, 10-11 ст.19 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.

Згідно частин 1-2 ст.21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

При вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише за умови, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків його не знято і не погашено.

Отже, при звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України необхідна наявність сукупності таких умов:

- порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудових функцій працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності;

- невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинне бути систематичним;

- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

- з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Отже, працівник може бути звільнений за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного СУДУ від 23.09.2020 У справі № 9901/743/18.

Такого виду стягнення як обмежитись попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни застосованого відповідачем до позивача п.7 наказу начальника ГУНП в Закарпатській області чинним законодавством не передбачено і його застосування не може розцінюватись, як систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків.

У той же час за сумлінне виконання службових обов`язків по захисту інтересів Держави, прав і свобод громадян, ініціативність і високу професійну майстерність позивачу вручено подяку.

За приписами ч. 1 ст.24 Дисциплінарного статуту Національної поліції поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.

Стаття 10 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, що набула чинності для України з 16.05.1995, гарантує: "Якщо органи, зазначені в статті 8 цієї Конвенції (суд, трибунал у трудових питаннях, арбітражний комітет, арбітр) з`ясовують необґрунтованість звільнення, і якщо вони відповідно до національних законодавства й практики не мають повноважень або не вважають за практично можливе відмінити рішення про звільнення та/або дати розпорядження чи запропонувати поновити працівника на колишній роботі, вони наділяються повноваженнями давати розпорядження про виплату відповідної компенсації чи іншої такої допомоги, яку можна вважати за доцільну."

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 р. за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Нормами спеціального законодавства, а саме: Законом України «Про Національну поліції України» № 1697-VІІ, не передбачено як поновлення на посаді, так і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Натомість вказані правовідносини унормовані трудовим законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

У абзаці 5 п. 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи, що саме здійснювалося нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, середній заробіток за час вимушеного прогулу слід стягнути саме з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 371 КАС України рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

Протиправні рішення та дії відповідача порушують конституційні права позивача на працю, створюють перешкоди на рівний доступ до роботи в органах Національної поліції України, перешкоджають позивачу отримувати оплату праці у визначеному розмірі.

Відповідно до статті 43 Основного Закону України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша, друга, шоста).

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці.

Закріплення в Основному Законі України права громадян на соціальний захист сприяє виконанню обов`язку держави зі створення умов для реалізації громадянами права на працю, що корелюється з вимогами приписів Основного Закону України (частина друга статті 43) та Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року (статті 16,17).

Щодо позовних вимог про виплату позивачеві грошового забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Судом встановлено, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, тому позивач підлягає поновленню на тій посаді, з якої його було звільнено.

Щодо дати з якої необхідно поновити позивача, то суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до оскарженого наказу відповідача - позивача було звільнено з роботи 01 листопада 2022 року, тобто дата звільнення - 01 листопада 2022 року вважається останнім робочим днем позивача. А відтак з 02 листопада 2022 року у позивача почався вимушений прогул. Таким чином суд вважає, що необхідно поновити позивача саме з 02 листопада 2022 року, оскільки позивач вважається таким, що 02 листопада 2022 року був на роботі (проходив службу).

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 "Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" резюмується, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим ПКМУ від 08.02.95р. № 100 (далі по тексту - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою ГУНП в Закарпатській області від 30 листопада 2022 року № 603/106/5-22 позивачу було нараховано заробітну плату у тому числі у натуральній формі за вересень 2022 року - 14313,42 грн, жовтень 2022 року - 16876,99 грн. Загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням, з врахуванням календарних днів, становить 31190,41 грн (а.с.39).

Із врахуванням того, що у вересні та жовтні 2022 року сумарно кількість календарних днів становить 61 день, то середньоденний заробіток позивача складає 511,32 грн (31190,41 / 61), а середньомісячна заробітна плата - 15595,20 грн. (31190,41 грн /2).

Кількість днів вимушеного прогулу позивача за період з 02 листопада 2022 року по 28 грудня 2022 року, становить 57 календарних днів, а відтак грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 29145,24 грн (511,32 грн х 57).

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, в даній справі суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання стягнення на користь позивача грошове утримання за один місяць в розмірі 15595,20 грн (31190,41 грн /2), та поновлення позивача на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 02 листопада 2022 року.

Щодо стягнення додаткової винагороди (грошового забезпечення) в розмірі 300000 грн., яка виплачується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 в період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національній гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунок на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічні і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороду здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Порядок нарахування грошового забезпечення регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, який затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських".

Пунктом 1 даного Порядку встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку, поліцейським, звільненим із служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Однак, доплата позивачу в розмірі 30000 грн, згідно Постановою № 988 та Порядком не передбачена. Оскільки, додаткова винагорода, виплата якої передбачена та виплачується відповідно до Постанови від 28 лютого 2022 року № 168 до складу грошового забезпечення поліцейських не входить та не виплачується за час вимушеного прогулу.

Крім того, обрахунок додаткової винагороди проводився та її виплата здійснювалася за календарний період проходження служби пропорційно кількості днів проходження служби позивачем. З 01 листопада 2022 року позивача було звільнено зі служби в поліції.

Беручи до уваги вищенаведене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно, починаючи з 02 листопада 2022 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (вул. Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 28.10.2022 № 2113 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліції відділу поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області».

3. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 01.11.2022 № 199 о/с «По особовому складу» відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнити зі служби в поліції за п.6 ( у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 (0072978), начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 01 листопада 2022 року.

4. Поновити з 02 листопада 2022 року ОСОБА_1 (0072978) на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (вул. Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, у розмірі 29 145,24 грн. (двадцять дев`ять тисяч сто сорок п`ять гривень двадцять чотири копійки) з відповідними відрахуваннями, встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

6. Допустити негайне виконання рішення суду в частини поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі за один місяць у сумі 15 595,20 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять гривень двадцять копійок) з відповідними відрахуваннями, встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

7. У задоволені решти частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець