ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 січня 2023 року Справа № 360/1909/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2022 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної податкової служби в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якій позивач з урахуванням уточненого позову просить суд:

- визнати протиправним і скасувати індивідуальний акт відповідача (наказ від 19.07.2022 р. № 58-о/вс "Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 ");

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період проходження військової служби з 19.07.2022 по 18.10.2022 у розмірі 87322,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебував на посаді начальника Рубіжанського відділу по роботі з податковим боргом Управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Луганській області, згодом був призваний під час мобілізації на військову службу до лав Збройних Сил України, де наразі й проходить військову службу. На час проходження військової служби позивача було увільнено з роботи із збереженням місця роботи, займаної посади та заробітної плати. Дане право гарантувалось чинною на момент призову на військову службу частиною третьою статті 119 КЗпП України.

В період з 13.03.2022 по 18.07.2022 позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата за місцем роботи. Однак з 19.07.2022 збереження середнього заробітку припинилось відповідно до наказу відповідача № 58-о/вс .

Наказ обґрунтований набранням чинності Закону України № 2352, за змістом якого у частині третій статті 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток» було замінено словами «зберігаються місце роботи та посада».

Позивач вважає, що при виданні оскаржуваного наказу, відповідач невірно застосував норми закону, а саме скасування обов`язку роботодавця зберігати середній заробіток стосувалося лише тих осіб, які вступали на військову службу після 19.07.2022. Підстав для протилежних висновків норми Закону № 2352 не надають. Тому, посилаючись на його норми, відповідач не мав права припиняти виплату середнього заробітку. Норми "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2352 не передбачають необхідності припинення збереження заробітку працівникам, які ще до ухвалення Закону № 2352 перебували на військовій службі. При цьому відповідач проігнорував важливі обставини, зокрема, те, що позивач був призваний на військову службу до ухвалення Закону № 2352, тому цей закон не міг на нього поширюватися.

Позивач зазначив, що винесення наказу суперечить Конституції України. Стаття 58 Конституції закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу є гарантією стабільності суспільних відносин, у т.ч. відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту. Це передбачає пункт 5 Рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 13.05.1997 р. № 1-зп (справа щодо несумісності депутатського мандату). Розглядаючи справу, КСУ дійшов висновку, що до закінчення строку повноважень Верховної Ради України II скликання умови здійснення повноважень народними депутатами України, які обирались у період від 27 березня 1994 р. по 8 червня 1995 р., тобто до дня набуття чинності Конституційним Договором, і на цей день поєднували депутатський мандат з іншими видами діяльності, не можуть без їх згоди змінюватись. Згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, тому окреслений підхід, сформульований щодо народних депутатів, має поширюватися і на решту громадян.

Згідно з рішенням КСУ від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) принцип, закріплений у ст. 58 Конституції, треба розуміти так, що дія нормативно-правового акту починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 р. у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.

Отже, до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення. Призов під час мобілізації на військову службу є юридичним фактом, що настав до набрання чинності Законом № 2352. Між сторонами 13.03.2022 виникли триваючі правовідносини зі збереження середнього заробітку на час служби. Реалізація відносин розпочалась на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП України у редакції, що діяла до 19.07.2022. Закон № 2352 не може застосовуватись до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності.

КСУ неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде ними реалізовано. Юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки. Втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни юридичного регулювання у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими (пункт 2.2 Рішення КСУ від 05.06.2019 р. № 3-р(І)/2019).

Відповідач не міг припинити виплату середнього заробітку позивачеві з 19.07.2022, оскільки це не могло не порушити законних очікувань працівника. Застосування до вже триваючих правовідносин Закону № 2352 призвело не до іншого регулювання прав та обов`язків, а до скасування цих прав та обов`язків. Така ситуація неприпустима в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій діє принцип верховенства права (статті 1, 8 Основного Закону).

Наказ не було доведено до відома позивача в установленому законом порядку.

По-перше, оскільки наслідком винесення наказу стало позбавлення позивача середнього заробітку, то є підстави стверджувати, що відбулася зміна істотних умов державної служби. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 43 Закону України "Про державну службу" (далі -- Закон про державну службу) зміна умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення вважається зміною істотних умов державної служби. Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати (ч. 4 ст. 43 Закону про державну службу). По-друге, наказ не було надіслано мені за офіційними контактними даними. Відповідно до вимог статті 9-1 Закону про державну службу доведення інформації або документів до відома державного службовця здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення. Однак всупереч цим вимогам відповідач помилково вважав достатнім повідомити позивача через додаток Signal, не було надано завірену в установленому порядку копію протоколу, який підтверджує сповіщення його з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.

Лише 06.10.2022 позивачеві було надіслано поштою копію наказу, яку отримано 11.10.2022. Всупереч вимогам законодавства наказ не передбачав необхідності ознайомлення з ним. Обов`язки відповідача ознайомити позивача з оспорюваним наказом випливають з Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 р. № 1000/5 (далі - Правила № 1000/5). За змістом пункту 11 глави 10 Розділу II Правил № 1000/5 з розпорядчим документом з кадрових питань (особового складу) обов`язково ознайомлюють згаданих у ньому осіб, які на першому примірнику документа чи на спеціальному бланку проставляють свої підписи із зазначенням дати ознайомлення. Без належного доведення до відома позивача змісту наказу він не міг породжувати правових наслідків.

Щоб визначити середньоденний заробіток, необхідно взяти до уваги заробітну плату за останні два повні відпрацьовані місяці. Дані про мій заробіток містить Довідка за формою ОК-5. У січні 2022 р. моя заробітна плата становила 25934,20 грн (за 19 робочих днів), а в лютому 2022 р. - 6459,70 гри (20 робочих днів). Тому середньоденна заробітна плата становить (25934,20 грн + 26459,70 грн / 39 р.д. =) 1343,43 грн.

Щоб вирахувати належну до стягнення суму, необхідно середньоденний заробіток помножити на кількість робочих днів (змін) у відповідному місяці. Стягненню підлягає: за липень 2022 року (за 9 робочих днів) - 12 090,87 гривень; за серпень 2022 року (за 23 робочі дні) - 30 898,89 гривень; за вересень 2022 року (за 22 робочі дні) - 29 555,46 гривень; за жовтень 2022 року (за 11 робочих днів) - 14 777,73 гривень. Отже, всього стягненню підлягає сума в розмірі 1343,43 грн*65 робочих днів = 87322,95 грн.

Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним та таким, що порушує його законні права та обов`язки, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою суду від 07.11.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

16.11.2022 позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.11.2022 відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Роз`яснено, що у разі заперечень учасників справи проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) встановити строк для подання відповідної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати суду: відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів; наказів про прийняття та посаду та звільнення ОСОБА_1 з посади у зв`язку із призовом на військову службу начальника Рубіжанського відділу по роботі з податковим боргом Управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС в Луганській області; наказ № 58-о/вс від 19.07.2022 «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 ».

Ухвалою суду від 28.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Луганській області про розгляд в порядку загального позовного провадження справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

29.11.2022 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.

ОСОБА_1 з 06.05.2021 перебуває на посаді начальника Рубіжанського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Луганській області (наказ від 05.05.2021 №276-о). На підставі наказу Головного управління ДПС у Луганській області від 22.03.2022 №2-о/вс начальник Рубіжанського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Луганській області з 13.03.2022 увільнений від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

19.07.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, яким, зокрема внесені зміни до ст. 119 Кодексу законів про працю України: у частині третій статті 119 слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінити словами "зберігаються місце роботи і посада".

Таким чином, з урахування змін, внесених Законом України від 01.07.2922 №2352- ІХ, з 19.07.2022 частина 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України має наступну редакцію: «За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Враховуючи запроваджені зміни ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю України, відповідачем виданий наказ №58-о/вс «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 », яким управлінню інфраструктури та бухгалтерського обліку наказано припинити нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_1 з 19.07.2022 як такому, що проходить військову службу.

Обґрунтовуючи правові підстави винесення відповідачем наказу №58-о/вс «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 » з 19.07.2022, в заперечення доводів позивача, що вказаний наказ суперечить Конституції України, відповідач зазначив таке.

У абзацах четвертому, п`ятому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Перший Сенат) у справах за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 2, 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" від 28 січня 2016 року № 955-VIII зі змінами від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019, Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Конституції України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Закон не має зворотної дії в часі, оскільки не поширюється на безстрокові трудові договори, укладені до його прийняття, а передбачає припинення цих договорів з моменту набрання ним чинності та можливість продовження трудових правовідносин на умовах контракту між професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) і державними та комунальними закладами культури.

Таким чином, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а трудові правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

Крім того, посилання позивача щодо застосування норм Закону №2352 можуть поширюватись лише на перспективу, тобто застосовуватись до регулювання правовідносин за участю осіб, які призиваються (приймаються) на військову службу з 19.07.2022 є неправомірним і з огляду на те, що, законодавство України покликано забезпечувати рівний підхід до можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина та відповідно до ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом, при цьому збереження середнього заробітку працівникам мобілізованим до 19.07.2022 та відсутність такої гарантії працівникам, які прийняті (призвані) на військову службу після 19.07.2022 має ознаки дискримінації.

Відносно посилання позивача на те, що оскаржуваний наказ обмежує його права і свободи, як військовослужбовця, відповідач зазначив таке.

Відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ був прийнятий Верховною Радою України відповідно до конституційних повноважень.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Конституційний Суд України у п. 2. 3. Рішення від 22 травня 2018 року №5-р/2018 сформулював юридичну позицію, відповідно до якої: «На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово - економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю». У п. 3 вказаного рішення зазначено, що Верховна Рада України виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей держави та з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства має змогу запроваджувати, змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не мають фундаментального характеру, а отже, не можуть розглядатися як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації.

На цей час Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ є чинним та обов`язковим до виконання.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, регулюються, зокрема Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), який також гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Позивач в адміністративному позові зазначає про процедурні порушення, допущені відповідачем при виданні наказу ГУ ДПС у Луганській області від 19.07.2022 № 58-о/вс «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 », зокрема на недотримання положень ст. 43 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIІ щодо попередження про зміни істотних умов державної служби не пізніше як за 30 календарних днів, оскільки видання оскаржуваного наказу позбавило його середнього заробітку, наслідком чого, на думку Позивача, відбулись відповідні зміни істотних умов.

Відповідно до положень п.3 ч.3, ч.4 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIІ зміною істотних умов державної служби вважається зміна, у тому числі, умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення. Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

Податковий кодекс України встановлює структуру оплати праці державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій складається та закріплює, що схема посадових окладів державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій визначається Кабінетом Міністрів України та не включається до загальної схеми посадових окладів державних службовців.

Порядок встановлення, призупинення, зменшення чи скасування надбавок, зазначених у пунктах 5-8 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст. 346-1 Податкового кодексу України).

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці державних службовців податкових органів» від 28.12.2020 №1346, затверджено схему посадових окладів державних службовців податкових органів; розмір надбавок до посадових окладів за спеціальне звання державних службовців податкових органів; порядок встановлення, призупинення, зменшення чи скасування державним службовцям податкових органів надбавок за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи, за персональну кваліфікацію та за виконання особистих ключових показників ефективності. Разом з тим, у даному випадку не відбулось жодних змін в оплаті праці державного службовця, а саме не було проведено зміни в розмірах посадового окладу та встановлених надбавках. З моменту видання відповідачем наказу від 22.03.2022р. №2- о/вс «Про увільнення від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 » позивач не отримував заробітної плати, оскільки там мало місце збереження середнього заробітку як гарантія відповідно до положень ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю України в редакції чинній на дату видання Наказу від 22.03.2022р. №2-о/вс.

Щодо зміни умов соціально-побутового забезпечення, слід мати на увазі, що відповідно до ст. 54 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIІ, соціально-побутове забезпечення державного службовця становлять надання службового житла та надання матеріальної допомоги, при цьому у даному випадку такі зміни не відбулись. Таким чином, можна дійти висновку, що припинення нарахування та виплати середнього заробітку ОСОБА_1 з 19.07.2022р., як такому, що проходить військову службу, не можна розглядати як зміну істотних умов державної служби Позивача в оплаті його праці та соціально-побутового забезпечення, у зв`язку з чим і відсутні підставі для попередження державного службовця про істотні зміни умов державної служби. Стосовно посилань Позивача на порушення процедури його ознайомлення з оскаржуваним наказом, зазначаємо наступне. Відповідно до п.п.1,2, 16 ч.11. Положення про Головне управління ДПС у Луганській області, затверджене Наказом ДПС від 12.11.2020 №643 (зі змінами), начальник ГУ ДПС очолює ГУ ДПС, здійснює загальне керівництво його діяльністю, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності; у межах компетенції організовує та забезпечує виконання в ГУ ДПС Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну та інших міністерств з питань, що належать до компетенції ДПС, наказів ДПС та ГУ ДПС, доручень Голови ДПС, судових рішень; підписує накази ГУ ДПС. Так, начальником ГУ ДПС у Луганські області на підставі закону, а саме запроваджених законодавцем змін ч.3 ст. 119 Кодексу законів та праці України, в межах повноважень, виданий Наказ від 19.07.2022 №58-о/вс «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 ».

Стаття 9-1 Закону України «Про державну службу» встановлює, що доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

Відповідно до статті 9-1 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889- VIIІ начальником управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу Курінною О.В. засобами телекомунікаційного зв`язку (Signal) 20.07.2022 ОСОБА_1 на мобільний телефон НОМЕР_1 для ознайомлення направлено копію наказу Головного управління ДПС у Луганській області від 19.07.2022 №58-о/вс «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 », про що відповідно до положень Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1042, складений відповідний протокол. При цьому зауважуємо, що згідно із ч.6. вказаного Порядку, державний службовець, якому доведено інформацію або документи до відома, має право отримати завірену в установленому порядку копію відповідного протоколу, разом з тим, Позивач не звертався до Відповідача із заявою (усною/письмовою) про необхідність направлення йому копії такого протоколу, при цьому імперативного норму щодо направлення протоколу Порядок не встановлює.

Зокрема, факт ознайомлення позивача з наказом Головного управління ДПС у Луганській області від 19.07.2022 №58-о/вс «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 » від 19.07.2022 №58-о/вс підтверджений відповідним скріншотом.

Направлення копії наказу Головного управління ДПС у Луганській області від 19.07.2022 №58-о/вс «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 » для ознайомлення саме засобом телекомунікаційного зв`язку на мобільний телефон, обумовлено також тим, що особові справи державних службовців ГУ ДПС у Луганській області, які містять їх контактні данні, зокрема адреси електронної пошти, наразі перебувають на тимчасово окупованій російською федерацією території м. Сєвєродонецьк Луганської області, про адресу свого перебування (або адресу для листування) позивач відповідача не повідомляв. . Також, в телефонному режимі позивач повідомив керівника управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу про надіслання йому копію оскаржуваного наказу на вказану ним поштову адресу і тільки після повідомлення відповідної адреси ОСОБА_1 , відповідач мав можливість спрямувати позивачу належним чином завірену копію наказу Головного управління ДПС у Луганській області від 19.07.2022 №58-о/вс «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 » поштою.

В своєму позові ОСОБА_1 вказує , що без належного доведення до його відому оскаржуваного наказу, таки наказ не міг породжувати правових наслідків, на думку позивача, це виходить з місту п.11 глави 10 Розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015р. №1000/5 (далі - Правила №1000/5).

Однак, така позиція ОСОБА_1 є необґрунтованою, з огляду на таке.

Пункт 11 глави 10 Розділу ІІ Правил №1000/5 встановлює, що з розпорядчим документом з кадрових питань (особового складу) обов`язково ознайомлюють згаданих у ньому осіб, які на першому примірнику документа чи на спеціальному бланку проставляють свої підписи із зазначенням дати ознайомлення. При цьому, вказаний пункт не містить норм щодо дії відповідного розпорядчого документу, а згідно з п.10 глави 10 Розділу ІІ Правил №1000/5 розпорядчий документ набирає чинності з моменту його підписання і реєстрації, якщо в тексті не встановлено інші строки. Таким чином, за твердженням відповідача, позивач довільно трактує вищезазначені положення правил №1000/5, і таке трактування не узгоджується із нормами, які регулюють підготовку та оформлення розпорядчих документів, порядком доведення документа до відома державного службовця.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , згідно із довідкою військової частини НОМЕР_3 від 22.03.2022 № 502 призваний до мобілізації та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 13.03.2022.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Луганській області від 05.05.2021 № 276-о «Про переведення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 41 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (зі змінами та доповненнями) переведено 06.05.2021 ОСОБА_1 , начальника Лисичанського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Луганській області, на посаду начальника Рубіжанського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Луганській області; встановлено ОСОБА_1 посадовий оклад у розмірі 7050 грн, згідно зі штатним розписом із збереженням раніше присвоєного 9 рангу державного службовця.

Згідно із наказом ГУ ДПС у Луганській області від 22.03.2022 № 2-о/вс «Про увільнення від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 » керуючись частиною третьою статті 5 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (із змінами та доповненнями) та відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, враховуючи при цьому неможливість своєчасного видання наказу у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, увільнено ОСОБА_1 , начальника Рубіжанського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Луганській області, від роботи з 13 березня 2022 року у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Луганській області від 19.07.2022 № 58-о/вс «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 » відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України зі змінами, внесеними Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» наказано Управлінню інфраструктури та бухгалтерського обліку припинити нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_1 , начальнику Рубіжанського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Луганській області, з 19 липня 2022 року як такому, що проходить військову службу.

Сторонами визнається той факт, що до 18.07.2022 включно позивачеві нараховувався середній заробіток.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини другої статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48 Конституції України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Глава VII Закону № 2232-XII врегульовує особливості призову під час мобілізації.

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами 3,4 статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни у частині третій статті 119: слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінити словами "зберігаються місце роботи і посада".

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» прийнятий Верховною Радою України 01.07.2022 р., набрав чинності 19.07.2022, отже саме з 19.07.2022 частина третя статті 119 КЗпП України діє в наступній редакції: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відтак, за громадянами, призваними на військову службу, саме з 19.07.2022 зберігаються їх місце роботи та посада.

При цьому, по 18.07.2022 включно у відповідності до вимог частини третьої статті 119 КЗпП України, якою визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зберігається не лише місце роботи та посада, а й середній заробіток.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України" від 01.03.2014, яке введене в дію Указом Президента України №189/2014 від 02.03.2014, констатовано виникнення ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи. З моменту прийняття Президентом України Указу від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію" в Україні діяв особливий період, відтак Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 у справі № 813/402/17 зазначила, що "відповідно до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року №1932-XII "Про оборону України" особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо часових меж дії особливого періоду в розумінні Закону №3543-XII, Велика Палата зазначила, що за змістом наведених визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такої ж позиції дотримувалось й Міністерство оборони України, яке у листі від 01 жовтня 2015 №322/2/8417 зазначило, що особливий період в Україні настав з 17 березня 2014 на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію" та триває дотепер, а його скасування буде здійснене окремим Указом Президента України "Про демобілізацію" після стабілізації обстановки на Сході України." Рішення про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президентом України не приймались.

Таким чином, за всіма працівниками, призваними на строкову військову службу, на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада, і компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві ( в установі/організації), де вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

Однак, суд зазначає, що компенсація з бюджету середнього заробітку на підприємстві (в установі/організації), де працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності здійснюється по 18.07.2022 включно, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р, який набрав чинності 19.07.2022.

Враховуючи те, що позивача призвано на військову службу у Збройні Сили України під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, і він, як військовослужбовець, несе службу під час дії в державі особливого періоду, на нього поширюються гарантії, встановлені статтею 119 КЗпП України, в редакції від 16.07.2022 щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку по 18.07.2022 включно, та в редакції від 19.07.2022 щодо збереження місця роботи і посади.

Означена позиція кореспондується з позицією ВС, викладеною в постанові ВС від 01 червня 2022 року у справі №818/2200/18 (адміністративне провадження № К/9901/11701/19), в тексті якої зазначено наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За правилами частини другої статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Види військової служби перелічені у частині шостій статті 2 Закону №2232-XII, до яких віднесено: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військову службу за контрактом осіб офіцерського складу; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

При цьому, громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту» (частина друга статті 39 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, аналіз наведених норм права свідчить про те, що за громадянами України, призваними на строкову військову службу під час дії особливого періоду зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову саме по 18.07.2022 включно.

Враховуючи той факт, що статтею 119 КЗпП України, в редакції від 16.07.2022 встановлено саме збереження місця роботи, посади та середнього заробітку по 18.07.2022 включно, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р, який набрав чинності 19.07.2022, та в редакції від 19.07.2022 щодо збереження місця роботи і посада, оскільки, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022 р., внесено зміни у частині третій статті 119: слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінити словами "зберігаються місце роботи і посада", суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо доводів позивача про невідповідність оскаржуваного наказу Конституції України, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з рішенням КСУ від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) принцип, закріплений у ст. 58 Конституції, треба розуміти так, що дія нормативно-правового акту починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У абзацах четвертому, п`ятому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(І)/2019 у справах за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 2, 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" від 28 січня 2016 року № 955-VIII зі змінами від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019, Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Конституції України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

В межах спірних правовідносин гарантія щодо збереження за позивачем середнього заробітку скасована з 19.07.2022, до 18.07.2022 середній заробіток позивачеві нараховувався та виплачувався, тобто відсутні підстави вважати про розповсюдження дії норми ч.3 ст. 119 КЗпП України в новій редакції на правовідносини, що тривали до набрання нею чинності.

Тобто суд погоджує доводи відповідача про те, що закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а трудові правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем положень статті 43 Закону України від 10.12.2015 №889-VIIІ «Про державну службу» щодо попередження про зміни істотних умов державної служби не пізніше як за 30 календарних днів, суд зазначає таке.

Відповідно до положень п.3 ч.3, ч.4 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIІ зміною істотних умов державної служби вважається зміна, у тому числі, умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення. Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

Згідно із статтею 54 Закону України від 10.12.2015 №889-VIIІ «Про державну службу» соціально-побутове забезпечення державного службовця становлять надання службового житла та надання матеріальної допомоги, при цьому у даному випадку такі зміни не відбулись.

Податковий кодекс України встановлює структуру оплати праці державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій складається та закріплює, що схема посадових окладів державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій визначається Кабінетом Міністрів України та не включається до загальної схеми посадових окладів державних службовців.

Згідно із частиною третьою статті 346-1 Податкового кодексу України порядок встановлення, призупинення, зменшення чи скасування надбавок, зазначених у пунктах 5-8 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці державних службовців податкових органів» від 28.12.2020 №1346, затверджено схему посадових окладів державних службовців податкових органів; розмір надбавок до посадових окладів за спеціальне звання державних службовців податкових органів; порядок встановлення, призупинення, зменшення чи скасування державним службовцям податкових органів надбавок за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи, за персональну кваліфікацію та за виконання особистих ключових показників ефективності.

В межах спірних правовідносин мало місце скасування визначеної частиною третьою статті 119 КЗпП України гарантії щодо збереження середнього заробітку, а не зміна такої істотної умови державної служби як оплата праці або соціально-побутового забезпечення, не внесено змін до розмірів посадових окладів, не відбулося змін у встановлених надбавках.

Щодо тверджень позивача про обмеження оскаржуваним наказом його прав і свобод як військовослужбовця та невідповідність його принципу правової визначеності, суд зауважує, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Конституційний Суд України у п. 2. 3. Рішення від 22 травня 2018 року №5-р/2018 сформулював юридичну позицію, відповідно до якої: «На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово - економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю». У п. 3 вказаного рішення зазначено, що Верховна Рада України виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей держави та з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства має змогу запроваджувати, змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не мають фундаментального характеру, а отже, не можуть розглядатися як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ є чинним та обов`язковим до виконання.

Як зазначено вище, в межах спірних правовідносин мало місце скасування визначеної частиною третьою статті 119 КЗпП України гарантії щодо збереження середнього заробітку, тому твердження про обмеження оскаржуваним наказом його прав і свобод як військовослужбовця та невідповідність його принципу правової визначеності є хибними.

Також позивач стверджує про порушення відповідачем процедури його ознайомлення з оскаржуваним наказом.

Відповідно до статті 9-1 Закону України «Про державну службу» доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

Так, згідно з відомостями, що містяться в Протоколі про доведення інформації або документів до відома державного службовця, від 20.07.2022, складеному в приміщенні ГУДПС у Вінницькій області (каб. 9) о 17 год. 40 хв. головним державним інспектором відділу розвитку персоналу управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу Мариною Арлановою та головним державним інспектором відділу кадрового адміністрування управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу Денисом Ханіним, у зв`язку зі змінами, внесеними Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», відповідно до статті 9 Закону України «Про державну службу» та до Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1042, у зв`язку з відсутністю інформації про адресу місця перебування державного службовця та його електронної адреси, 20.07.2022 направлено начальником управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу Курінною О.В. засобами телекомунікаційного зв`язку Signal начальнику Рубіжанського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ОСОБА_1 о 17 год. 31 хв. на мобільний телефон НОМЕР_1 для ознайомлення копію наказу ГУ ДПС у Луганській області від 19.07.2022 № 580о/вс «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 ».

Відповідач зазначив, що направлення копії наказу Головного управління ДПС у Луганській області від 19.07.2022 №58-о/вс «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 » для ознайомлення саме засобом телекомунікаційного зв`язку на мобільний телефон, обумовлено також тим, що особові справи державних службовців ГУ ДПС у Луганській області, які містять їх контактні данні, зокрема адреси електронної пошти, наразі перебувають на тимчасово окупованій російською федерацією території м. Сєвєродонецьк Луганської області, про адресу свого перебування (або адресу для листування) позивач відповідача не повідомляв. . Також, в телефонному режимі позивач повідомив керівника управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу про надіслання йому копію оскаржуваного наказу на вказану ним поштову адресу і тільки після повідомлення відповідної адреси ОСОБА_1 , відповідач мав можливість спрямувати позивачу належним чином завірену копію наказу Головного управління ДПС у Луганській області від 19.07.2022 №58-о/вс «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 » поштою.

Факт ознайомлення позивача з наказом Головного управління ДПС у Луганській області від 19.07.2022 №58-о/вс «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 » від 19.07.2022 №58-о/вс підтверджений відповідним скріншотом.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем доведено до відома позивача зміст оскаржуваного наказу засобом телекомунікаційного зв`язку на мобільний телефон тим способом, який був доступний у ситуації, що склалася, та який не суперечить вимогам статті 9-1 Закону України «Про державну службу».

Також суд зауважує, що недотримання порядку ознайомлення з наказом саме по собі, без встановлення інших істотних порушень у змісті та порядку видання такого наказу, не може мати наслідком його скасування.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy) серія A. 37, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands) серія A. 288, заява № 16034/90, пункт 59).

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги не належать до задоволення.

Позивач звільнений від сплати судового збору, та враховуючи відмову у задоволенні позовної заяви відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС в Луганській області (код ЄДРПОУ 44082150, юридична адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, 93401) про визнання протиправним і скасування наказу від 19.07.2022 № 58-о/вс "Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 "); зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за період проходження військової служби з 19.07.2022 по 18.10.2022 у розмірі 87322,95 грн, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська