ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2023 року ЛуцькСправа № 140/7179/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України (м.Луцьк) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України (м. Луцьк) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України від 22.10.2022 №1298.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до наказу проректора з навчально-виховної роботи Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» від 10.10.2022 №3640-с «Про направлення студента на навчання в межах програми академічної мобільності за кордоном у період дії правового режиму воєнного стану» позивача, студента 1 курсу групи КП-21мн другого (магістерського) рівня вищої освіти направлено до Кіотського університету (Kyoto University), м. Кіото, Японія, з 15.10.2022 по 30.09.2023 на навчання.

22.10.2022 позивач прибув у міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг» з метою здійснити перетин державного кордону на виїзд з України.

При перетині кордону ним вручено начальнику 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 усі документи, які давали підставу для перетину кордону, зокрема паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 виданий 21.02.2019, орган що видав 0710; посвідчення про приписку до призовної дільниці №94, з відміткою військкомату про те, що йому надано відстрочку від призову до 30.09.2023; довідку для виїзду за кордон Солом`янського районного у м. Києві Територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 08.09.2022 №295/1794; студентський квиток Кіотського університету; копію наказу проректора з навчально-виховної роботи Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» від 10.10.2022 №3640-с; нотаріально засвідчену копію листа від 22.07.2022 закладу вищої освіти про прийом на навчання (з перекладом).

Однак, оскаржуваним рішенням відповідача №1298 від 22.10.2022 у перетинанні державного кордону України відмовлено.

ОСОБА_1 вважає рішення відповідача протиправним, оскільки згідно з довідкою для виїзду за кордон Солом`янського районного у м.Києві Територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 08.09.2022 №295/1794, він відповідно до статті 17 пункту 9 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу). Заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає.

Зазначає, що згідно п.2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України вбачається, що право на перетин кордону мають військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, крім осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Враховуючи, що право на відстрочку від військової служби позивачу надано на підставі п. 9 ст. 17 ЗУ «Про військову службу та військовий обов`язок», відповідно Правилами перетину державного кордону громадянами України не передбачено обмеження в перетині державного кордону саме зазначеної категорії осіб.

З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.22).

У відзиві на позовну заяву від 19.11.2022 представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з тим, що станом на момент виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.

Водночас законом передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається військовозобов`язаним, зокрема здобувачам професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистентам-стажистам, аспірантам та докторантам, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

При цьому відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації не передбачає автоматичне надання дозволу на перетинання державного кордону України, оскільки зазначені правовідносини регулюються спеціальним законодавством, яким, зокрема, є Правила № 57, які визначаються підстави та порядок перетинання державного кордону в умовах правового режиму воєнного стану.

Згідно з пунктом 2-6 Правил №57, категорія осіб, яка визначена в абзацах другому-восьмому частини 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану не має права на перетин кордону. Таким чином, згідно з Правилами перетинання державного кордону громадянами України не передбачено право на виїзд з України в період дії воєнного стану осіб-студентів чоловічої статі у віковій категорії 18-60 років.

Зазначив, що відповідно до наданої позивачем довідки №295/1794 від 08.09.2022 ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на строкову військову службу на підставі п.9 ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Натомість правовою підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Однак покликань на відповідний абзац та частину статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ні посвідчення про приписку до призовної дільниці, ні довідка № 295/1794 від 08.09.2022 не містять. Таким чином, студенти, що навчаються на очній формі у передвищому або професійно-технічному або вищому навчальному закладі за кордоном мають право на звільнення від мобілізації при документальному підтвердженні цієї підстави.

Підстави зазначені у довідці № 295/1794 від 08.09.2022 та посвідчені про приписку №94 на момент виникнення спірних правовідносин, не надавали позивачу правових підстав для перетинання державного кордону, тому рішення №1298 від 22.10.2022 є правомірним та обґрунтованим (а.с. 30-40).

У відповіді на відзив від 28.11.2022 позивач підтримав доводи та аргументи, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити (а.с.52).

У запереченні на відповідь на відзив відповідач підтримав доводи відзиву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 59).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_3 , виданого 18.05.2021, орган, що видав 0710 (а.с. 6)

22.10.2022 позивач з метою перетину державного кордону України прибув у міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг».

З матеріалів справи вбачається, що на паспортний контроль позивач надав: паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , виданий 21.02.2019, орган що видав 0710; посвідчення про приписку до призовної дільниці №94 (з відміткою з військкомату про те, що йому надано відстрочку від призову до 30.09.2023); довідку для виїзду за кордон Солом`янського районного у м. Києві Територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 08.09.2022 №295/1794, у якій вказано, що він відповідно до ст.17 п.9 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу); студентський квиток Кіотського університету; копію наказу проректора з навчально-виховної роботи Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» від 10.10.2022 №3640-с, та нотаріально засвідчену копію листа від 22.07.2022 закладу вищої освіти про прийом на навчання, з його перекладом (а.с. 9-16).

Начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » лейтенантом ОСОБА_2 прийнято рішення №1298 від 22.10.2022 про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_3 . Вказане рішення прийняте на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022». Позивача тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як він не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон (а.с.17).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» №1710-VI від 05.11.2009 (далі - Закон №1710-VI).

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону №1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.

Частинами 1, 3 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.

Разом з тим, надаючи оцінку спірному рішенню, суд керується наступним.

Право вільно залишати територію України передбачено статтею 33 Конституції України, частиною першою якої встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 64 Основного Закону конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Отже, гарантоване статтею 33 Конституції України право вільно залишати територію України належить до категорії прав, що можуть бути обмежені в умовах воєнного стану.

Воєнний стан на усій території України введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 (затвердженого Законом № 2102-IX від 24.02.2022).

Цим Указом воєнний стан введено із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, однак в подальшому цей строк продовжувався з 05 години 30 хвилин 26.03. 2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022, з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб - Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022, з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб - Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022 та з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону № 389-VIII).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону № 389-VIII правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом (частина 6 статті 5 Закону № 389-VIII).

В указі Президента України про введення воєнного стану серед іншого зазначаються вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 5 Закону № 389-VIII).

Згідно пункту 3 Указу № 64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, відповідно до пункту 3 Указу № 64/2022 на період дії правового режиму воєнного стану (строк дії обмежень) передбачено можливість обмеження у тому числі встановленого статтею 33 Конституції України права вільно залишати територію України.

Вдаючись більш детально до процедури встановлення та підстав обмеження права окремих категорій фізичних осіб вільно перетинати державний кордон та залишати територію України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII від 12.05.2015 в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Пунктом 2 Указу № 64/2022 зобов`язано військове командування (Генеральний штаб Збройних Сил України, Командування об`єднаних сил Збройних Сил України, командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управління оперативних командувань, командирів військових з`єднань, частини Збройних Сил України, Державну прикордонну службу України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національну гвардію України, Службу безпеки України, Службу зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Аналіз процитованих норм Закону № 389-VIII та Указу № 64/2022 дає підстави для таких висновків.

Первинним легітимним джерелом обмежень прав та свобод людини і громадянина в період дії воєнного стану є Конституція України та Указ Президента України про введення воєнного стану. Водночас приймаючи відповідний Указ та визначаючи зміст та обсяг прав, які підлягають обмеженню, Президент України керується метою запровадити та здійснити необхідні заходи спрямовані у першу чергу на забезпечення оборони Держави. При встановленні обмежень Президент України враховує норми ст. 64 Конституції України, якими передбачено перелік прав та свобод, що не підлягають обмеженню. Беручи до уваги мету заради досягнення якої Президентом ухвалюється Указ про введення воєнного стану та обставини у яких таке рішення приймається очевидним є те, що ані указом, ані законом про його затвердження неможливо унормувати механізми та процедури реалізації обмежень прав, перелік яких зазначений в указі про введення воєнного стану.

Тому в подальшому військове командування, до структури якого віднесено у тому числі Державну прикордонну службу України, разом із органами державної виконавчої влади, найвищим у системі яких є Кабінет Міністрів України, наділені Законом № 389-VIII повноваженнями запроваджувати та здійснювати у межах тимчасових обмежень конституційних прав та свобод людини і громадянина передбачених указом Президента України механізм реалізації обмежень, у тому числі обмежень щодо виїзду громадян України за межі території Держави та перетину державного кордону.

Як зазначалося, порядок перетинання громадянами України державного кордону унормовано Правилами перетинання державного кордону громадянами України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (далі - Правила №57).

З метою врегулювання особливостей, винятків та обмежень у реалізації прав громадян України на виїзд за межі території України, а із цим і прав на перетин державного кордону, після введення на усій території України воєнного стану, Урядом неодноразово вносилися зміни до Правил № 57.

З поміж інших змін, які підлягають застосуванню в умовах воєнного стану, Правила №57 доповнено пунктами 2-1 - 2-6.

Зокрема пунктами 2-1 та 2-2 передбачено категорії осіб, що мають право перетинати державний кордон під час дії на території України воєнного або надзвичайного стану, а також умови і порядок реалізації цього права.

Безспірним є те, що позивач не належить до категорій осіб вказаних у пунктах 2-1 та 2-2 Правил № 57.

Пунктом 2.6 Правил № 57 передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". (Правила доповнено пунктом 2-6 згідно з Постановою КМ № 383 від 29.03.2022 (чинний із 01.04.2022); із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 399 від 01.04.2022).

Отже, нормою пункту 2.6 Правил № 57 право на перетин державного кордону поширено на осіб перелік яких прямо передбачено пунктами 2-1 та 2-2 цих Правил і на інших осіб, які є військовозобов`язаними однак не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Однак із цього правила встановлено винятки і ці винятки поширено на осіб, визначених у тому числі в абзаці другому ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти (Абзац другий частини статті 23 в редакції Законів № 2745-VIII від 06.06.2019, № 2196-IX від 14.04.2022).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є студентом (денної форми навчання) 1 курсу гр. КП021 мн другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальність 121 Інженерія програмного забезпечення, освітня програма Інженерія програмного забезпечення мультимедійних та інформаційно-пошукових ситстем Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (а.с.16).

Отже, позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з урахуванням саме абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Як раніше встановлено судом, позивач при спробі перетину державного кордону посилався на те, що його відповідно до наказу проректора з навчально-виховної роботи Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» від 10.10.2022 №3640-с «Про направлення студента на навчання в межах програми академічної мобільності за кордоном у період дії правового режиму воєнного стану» направлено до Кіотського університету (Kyoto University), м. Кіото, Японія, з 15.10.2022 по 30.09.2023 на навчання.

Однак системний аналіз процитованих норм п. 2-6 Правил № 57 у сукупності із ст. 23 Закону № 3543-XII дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану не усім категоріям осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, надано право на перетин державного кордону у режимі виїзду. Здобувачам вищої освіти хоча і гарантовано право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, однак для цієї категорії осіб, не передбачено права на перетин державного кордону у режимі виїзду в умовах дії на території України воєнного стану.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ту обставину, що згідно з довідкою для виїзду за кордон Солом`янського районного у м. Києві Територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 08.09.2022 №295/1794, він відповідно до статті 17 пункту 9 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу). Заперечень, щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає.

Однак, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» окремими видами військової служби є строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Стаття 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» регулює питання відстрочки від призову саме на строкову військову службу.

Так, відповідно до ч.1 ст.17 вказаного Закону відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров`я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.

Згідно з пунктом 9 частини 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти також мають громадяни України, які в рамках міжнародних договорів України навчаються у закладах освіти інших держав.

Отже, стаття 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є правовою підставою для відстрочки від призову на строкову військову службу.

Натомість правовою підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є саме абзац 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, наявність у позивача довідки Солом`янського районного у м. Києві Територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 08.09.2022 №295/1794, не спростовує висновку відповідача про відсутність у нього в період дії воєнного стану права на перетин державного кордону у режимі виїзду. А враховуючи, що стаття 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є правовою підставою для відстрочки від призову на строкову військову службу, зміст вказаної довідки про те, що « ОСОБА_1 «має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації» є не коректним та таким, що прямо суперечить п.9 ч.2 ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Підсумовуючи наведене вище, відомості зазначені у Довідці №295/1794 від 08.09.2022, на момент виникнення спірних правовідносин, не надавали позивачу правових підстав для перетин державного кордону України у напрямку «виїзд», тому рішення №1298 від 22.10.2022 є правомірним та обґрунтованим.

У контексті цього суд звертає увагу позивача на те, що право на відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації та право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану під час мобілізації є різними за своєю правовою природою та законодавчими нормами, якими такі регулюються, органами, що їх визначають. А тому наявність у позивача права на відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації не гарантує йому беззаперечного права на перетинання державного кордону для виїзду з України, оскільки, як вже зазначено вище, в силу положень пункту 2-6 Правил таким правом позивач в умовах воєнного стану не наділений.

Щодо твердження позивача про надання ним вичерпного переліку усіх підтверджуючих документів, суд зазначає, що такий перелік документів не визначений нормативно-правовими актами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того суд зауважує, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус центрів комплектування та соціальної підтримки унормований Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154.

Згідно з пунктом 1 Положення від 23.02.2022 № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України (п. 2 Положення від 23 лютого 2022 р. № 154).

Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.

Завдання та функції територіальних центрів передбачені другим розділом Положення під назвою: "Завдання та функції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки".

У пункті 8 вказаного розділу йдеться про покладені на територіальні центри завдання, а пунктом 9 передбачено, що відповідно до покладених завдань вони виконують, з - поміж інших, такі функції: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; розробляють плани проведення мобілізації; виконують ряд функцій пов`язаних із соціальним захистом військовослужбовців та членів їх сімей; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Проаналізувавши завдання та функції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки суд зауважує, що частина їх повноважень пов`язана із обліком військовозобов`язаних, оформлення військово - облікової документації та мобілізаційними заходами. Територіальним центрам хоча і надані повноваження оформляти довідки у відповідь на звернення громадян, однак зміст цих довідок повинен охоплюватися колом питань пов`язаних із їх компетенцією. При цьому, вказане Положення не надає територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки повноважень вирішувати питання про право військовозобов`язаних перетинати державний кордон та виїжджати за межі території України, а відтак і видавати довідки "для виїзду закордон" чи з іншим подібним формулюванням.

Суд зазначає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не наділені компетенцією на вирішення питань щодо виїзду громадян за кордон адже у системі органів державної влади діє Державна прикордонна служба України до завдань якої відноситься сфера питань пов`язаних із забезпеченням прикордонного контролю та ухвалення рішень із питань пропуску осіб через державний кордон.

Прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону № 1710-VI, перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

В силу ч. 1 ст. 7 цього Закону № 1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

Частинами 1-2 ст. 3 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII передбачено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Відтак, з огляду на те, що відповідач входить у систему органів Державної прикордонної служби України, саме на нього покладено повноваження ухвалювати за наявності підстав рішення про відмову у перетині громадянами України державного кордону. Незважаючи на те, що у довідці Солом`янського районного у місті Києві територіального центру комплектування на соціальної підтримки від 08.09.2022 №295/1794 вказано при її оформленні "для виїзду за кордон", цей документ не створює додаткових підстав для перетину позивачем державного кордону, адже питання про коло осіб яким дозволено перетин кордону в умовах воєнного стану чітко врегульоване актами чинного законодавства (Правилами № 57).

Враховуючи викладене вище, суд констатує, що тимчасові обмеження права громадян України на виїзд з України в період дії воєнного стану можуть запроваджуватися спеціальними актами законодавства. Такі акти ухвалюються після введення воєнного стану із урахуванням загроз зумовлених збройною агресією ворога, заходів необхідних для їх відвернення та відсічі збройної агресії, а також переліку прав та свобод можливість обмеження яких передбачена Указом Президента України про введення воєнного стану.

Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення «Про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України» від 22.10.2022 №1298 є правомірним та скасуванню не підлягає. При ухваленні цього рішення відповідачем враховано статус позивача, правовий режим введеного в Україні воєнного стану та правильно застосовано приписи Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні», Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та Правил перетинання державного кордону громадянами України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, а відтак, позовні вимоги до задоволення не підлягають.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, усі понесені позивачем судові витрати не підлягають присудженню в його користь.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України (м.Луцьк) про визнання протиправним та скасування рішення №1298 від 22.10.2022, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України (м.Луцьк) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 14321661).

Суддя Т.М. Димарчук