Ухвала

Іменем України

23 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 947/20290/22

провадження № 61-12864ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу адвоката Грицак Катерини Василівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи -приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавель Миколи Володимировича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи -приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавель М. В., про звернення на частку в статутному капіталі (корпоративні права) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рені-Лайн» (далі - ТОВ «Рені-Лайн»).

Разом із позовом ОСОБА_2 подав до суду клопотання про забезпечення позову та просив:

- заборонити вчиняти виконавчі дії за виконавчим провадженням від 22 серпня 2022 року № АСВП 69695119 до закінчення розгляду справи по суті;

- зупинити стягнення за виконавчим написом від 09 серпня 2022 року № 429 про звернення стягнення на частку в статутному капіталі (корпоративні права) ТОВ «Рені-Лайн».

Заяву мотивував тим, що у період дії воєнного стану заборонено вчинення виконавчих написів нотаріусів і їх примусове виконання та посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 року № 480 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану», а також Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану», якими виключено стягнення у безстроковому порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та заборонено вчинення виконавчих написів нотаріусами.

Ухвалою від 16 вересня 2022 року Київський районний суд м. Одеси заяву про забезпечення позову задовольнив.

Зупинив стягнення за виконавчим написом від 09 серпня 2022 року про звернення стягнення на частку в статутному капіталі (корпоративні права) ТОВ «Рені-Лайн» у розмірі 33,33 % для задоволення вимоги ОСОБА_1 .

Ухвалу мотивував необхідністю забезпечення позову для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою.

Постановою від 09 листопада 2022 року Одеський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 16 вересня 2022 року без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що між заходом забезпечення позову і предметом позову існує безпосередній зв`язок та невжиття цих заходів може призвести до ускладнення повернення предмету спору у попередній стан.

У грудні 2022 року адвокат Грицак К. В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року.

Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, особа, яка подала касаційну скаргу, просила скасувати ухвалу першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Умовою застосування забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.

При цьому в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суди встановили, що ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні виконавчі дії та зупинення стягнення на підставі виконавчого документа від 09 серпня 2022 року про звернення стягнення на частку у статутному капіталі ТОВ «Рені-Лайн».

Місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно керувався тим, що між сторонами виник спір, і врахувавши, що між заходом забезпечення позову і предметом позову існує безпосередній зв`язок, дійшов висновку про наявність підстав для зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, оскільки невжиття таких заходів може призвести до утруднення повернення сторін спору у попередній стан.

У постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 Верховний Суд дійшов висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернуто стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Також суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що доводи ОСОБА_1 , про те, що помилкове посилання місцевого суду на Закон України № 2455 - ІХ від 27 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» не спростовує правильність висновку місцевого суду про необхідність застосування заходів забезпечення позову та узгоджується із пунктом 6 статті 150 ЦПК України.

Зі змісту касаційної скарги, судових рішень, що оскаржені,та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною першою статті 389, частиною другою та четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Грицак Катерини Василівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи -приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавель Миколи Володимировича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська