ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/3158/22 пров. № А/857/15132/22

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівДовгої О.І., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року (ухвалене головуючим суддею Боршовський Т.І. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/3158/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просила:

визнати незаконними дії відповідача щодо відмовив в призначенні та виплаті пенсії на пільгових умовах;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботу у колгоспі Україна період з 10.07.1981 по 26.02.1987 та призначити з 18.04.2022 пенсію на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та виплатити позивачу недоплачені суми пенсії.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що за умови зарахування стажу роботи ОСОБА_1 за період з 10.07.1981 по 26.02.1987 в Колгоспі «Україна», її страховий стаж становить 23 роки 06 місяців, що є достатнім для призначення пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із зменшенням пенсійного віку на 10 років на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 092350004512 від 21.04.2022 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 18.04.2022 пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до страхового стажу період роботи з 10.07.1981 по 26.02.1987 в Колгоспі «Україна».

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав відповідачу всі необхідні документи для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.03.2022 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорія 2 (а.с. 6).

Позивач 18.04.2022 звернулася до сервісного центру ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 40).

До заяви додано: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копію паспорта громадянина України НОМЕР_2 (а.с. 4-5); копію диплому серії НОМЕР_3 від 26.06.1981 (а.с. 37-38); копію архівної довідки від 11.01.2022 № 05 про роботу в Колгоспі «Україна» (а.с. 39); копію табеля обліку робочого часу в Колгоспі «Україна» за серпень 1986 року (а.с. 43-45); копію довідки про отримання допомоги від 28.03.2022 № 480 (а.с. 46); копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 від 15.03.2022 (категорія 2) (а.с. 47); копію довідки Колгоспу «Україна» від 10.03.1992 № 186 про активну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в серпні 1986 року (а.с. 48); копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 01.04.1988; копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 23.11.1989 (а.с. 49); копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 04.03.2004 (а.с. 50); копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 30.01.1991 (а.с. 51); копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 (а.с. 52); копію трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_9 (а.с. 53-54); копію трудової книжки серії НОМЕР_10 (а.с. 55-63).

21.04.2022 ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення № 092350004512 про відмову в призначенні пенсії. Рішення відповідача 2 № 092350004512 від 21.04.2022 про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що страховий стаж позивача становить 17 років 10 місяців 18 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 10.07.1981 по 26.02.1987, оскільки в довідці № 05 від 11.01.2022 написання імені не відповідає паспортним даним. До пільгового стажу не зараховано період роботи в зоні відчуження, оскільки відсутні документи, передбачені абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 10.01.2027 (а.с. 17-18).

Позивач вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Згідно зі ст. 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 10 Закону № 796-XII визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України № 796-XII категорія 2 особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, встановлено, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку до 10 років.

Отже, необхідними умовами виходу на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 10 років для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є факт роботи з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження не менше 5 календарних днів.

Позивач вважає, що вона має право на зменшення на 10 років встановленого частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV страхового стажу 29 років, оскільки працювала у зоні відчуження в період з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.

Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, необхідний страховий стаж 19 років.

Разом з цим, згідно рішення відповідача 2 № 092350004512 від 21.04.2022 про відмову в призначенні пенсії, страховий стаж позивача становить 17 років 10 місяців 18 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 10.07.1981 по 26.02.1987, оскільки в довідці № 05 від 11.01.2022 написання імені не відповідає паспортним даним, а також до пільгового стажу не зараховано період роботи в зоні відчуження, оскільки відсутні документи, передбачені абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 (а.с. 17-18).

Щодо періоду роботи ОСОБА_1 в Колгоспі «Україна» з 10.07.1981 по 26.02.1987 то суд першої інстанції вірно встановив та зазначив наступне.

Згідно з ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Згідно з вимогами частин 1, 2 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Зазначені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно відомостей трудової книжки колгоспника ОСОБА_2 , серії НОМЕР_9 , копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач з 10.07.1981 прийнята в члени Колгоспу «Україна» Поліського району Київської області, а з 26.02.1987 - звільнена з членів Колгоспу «Україна» у зв`язку із зміною місця проживання (а.с. 7-8).

Також вказана трудова книжка колгоспника ОСОБА_2 серії НОМЕР_9 містить відомості про трудову участь позивача в громадському господарстві із встановленим річним мінімумом трудової участі:

в 1981 році в Колгоспі «Україна» було встановлено 100 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацювала 138 людино-днів, за які нараховано 817,50 рублів;

в 1981 році в Колгоспі «Україна» було встановлено 200 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацювала 324 людино-днів, за які нараховано 1452,55 рублів;

в 1983 році в Колгоспі «Україна» було встановлено 200 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацювала 312,5 людино-днів, за які нараховано 1460,91 рублів;

в 1984 році в Колгоспі «Україна» було встановлено 200 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацювала 318 людино-днів, за які нараховано 1665,68 рублів;

в 1985 році в Колгоспі «Україна» було встановлено 200 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацювала 313 людино-днів, за які нараховано 1798,41 рублів;

в 1986 році в Колгоспі «Україна» було встановлено 200 відпрацьованих людино-днів за рік, ОСОБА_1 відпрацювала 299 людино-днів, за які нараховано 1692,46 рублів;

в 1987 році в Колгоспі «Україна» було встановлено 18 відпрацьованих людино-днів за період в році до 26.02.1987, ОСОБА_1 відпрацювала 48 людино-днів, за які нараховано 263,63 рублів.

Вказані записи в трудовій книжці колгоспника ОСОБА_2 серії НОМЕР_9 зроблені на підставі Книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника за 1981-1987 роки. Такі записи підтверджують виконання позивачем встановлених в Колгоспі «Україна» річних мінімумів трудової участі за період з 10.07.1981 по 26.02.1987, а також містять такі обов`язкові реквізити як підписи посадових осіб Колгоспу «Україна» - голови колгоспу та головного бухгалтера колгоспу, а також відтиск печатки Колгоспу «Україна».

Так, усі записи в трудовій книжці колгоспника ОСОБА_2 серії НОМЕР_9 виконано належним чином, відповідності до вимог Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, жодних виправлень, пошкоджень не містять. При цьому, у рішенні № 092350004512 від 21.04.2022 про відмову в призначенні пенсії, а також у відзивах відповідачів на позовну заяву не зазначено про наявність будь-яких сумнівів щодо правильності чи точності внесених до трудової книжки колгосника ОСОБА_2 серії НОМЕР_9 записів щодо роботи в Колгоспі «Україна».

Відтак, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що не вбачається підстав для не зарахування органом пенсійного фонду України до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 10.07.1981 по 26.02.1987 в Колгоспі «Україна», оскільки позивач виконувала встановлені в Колгоспі «Україна» річні мінімуми трудової участі за період з 10.07.1981 по 26.02.1987. Окрім цього, відсутня необхідність для подання ОСОБА_1 уточнюючої довідки за вказаний період роботи, оскільки в позивача наявна трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_9 , яка містить усі необхідні записи за період її роботи з 10.07.1981 по 26.02.1987 в Колгоспі «Україна».

Що доводів апелянта про те, що в архівній довідці № 05 від 11.01.2022 написання імені позивача не відповідає паспортним даним, то суд вказує, що відповідальність за організацію ведення обліку робочого часу покладається на роботодавця, а тому формальні неточності в записах щодо власного імені ОСОБА_1 , які містяться в архівних документах, не можуть мати негативних наслідків для особи, щодо якої такі документи складені.

Більше того, відомості про період роботи ОСОБА_1 в Колгоспі «Україна», кількість відпрацьованих людино-днів та нарахованої заробітної плати, які вказані у довідці № 05 від 11.01.2022, повністю співпадають з такими ж відомостями, які зазначені в трудовій книжці колгосника серії НОМЕР_9 .

Крім цього, орган Пенсійного фонду України не був позбавлений права, в разі наявності певних розбіжностей у документах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до архівної установи, яка видала архівну довідку № 05 від 11.01.2022, з метою отримання інформації, в тому числі, первинних документів, на підставі яких видана така архівна довідка № 05 від 11.01.2022.

З огляду на зазначене вище, суд вважає необгрунтованими висновки відповідача 2 в спірному рішенні щодо відхилення архівної довідки № 05 від 11.01.2022 як неналежного доказу в підтвердження періоду роботи позивача з 10.07.1981 по 26.02.1987 в Колгоспі «Україна», а тому такий період підлягає зарахуванню органом Пенсійного фонду України до страхового стажу ОСОБА_1 .

Щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в зоні відчуження, оскільки відсутні документи, передбачені абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), то суд вказує на таке.

Відповідно до абзацу 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постанові від 12.02.2020 у справі № 497/1830/16-а та від 15.02.2021 у справі № 520/7846/17.

В спірному випадку, разом із заявою від 18.04.2022 про призначення пенсії ОСОБА_1 надала органу пенсійного фонду України: копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 від 15.03.2022 (категорія 2) (а.с. 47); копію довідки Колгоспу «Україна» від 10.03.1992 № 186, згідно якої позивач дійсно працювала в Колгоспі «Україна» с. Мар`янівка Поліського району Київської області і приймала активну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС, приймала участь у виконанні сільськогосподарських робіт на полях зони відчуження в с. Бобер в серпні 1986 року, відпрацьовано 11 днів (а.с. 48); копію табеля обліку робочого часу в Колгоспі «Україна» за серпень 1986 року, яка містить, зокрема запис про те, що оплата проведена в подвійному розмірі (а.с. 43-45).

Водночас, надаючи оцінку доводам відповідача колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок № 51) затверджений порядок, який регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 2 Порядку № 51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Отже, за наявності підстав, передбачених ст. 14 Закону № 796-ХІІ, особі видається відповідне посвідчення, яке надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими цим Законом, та після отримання такого посвідчення, особа вважається такою, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

Відповідно до положень ч. 3 ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом

Системний аналіз положень статей 9, 14 Закону №796-ХІІ у поєднанні із нормою ст. 65 цього Закону дають підстави дійти до висновку, що основним доказом роботи на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є посвідчення учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яке відповідно до змісту ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є підставою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (ст. 55 Закону № 796-ХІІ). Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Тобто, підсумовуючи наведене вище, суд ще раз наголошує, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом від 28.02.1991 № 796-XII, а у спірній ситуації й правом призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».

Таку ж правову позицію підтримує Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 у справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 09.01.2020 у справі № 363/3976/16-а, від 26.03.2020 у справі № 652/610/16-а, від 18.06.2020 у справі № 751/2738/17, від 17.05.2021 у справі № 398/494/17.

Суд звертає увагу, що на час звернення позивача до суду посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на ім`я позивача ніким не скасовано, не визнано недійсним, отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ. Однією із пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону № 796-ХІІ.

А тому, на переконання суду, наявність у позивача вказаного посвідчення само по собі є достатнім підтвердженням факту, що він працював з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження не менше 5 календарних днів.

Окрім цього, факт роботи ОСОБА_1 у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року не менше 5 календарних днів (відпрацьовано 11 днів в серпні 1986) також підтверджується наданими органу пенсійного фонду України копією довідки Колгоспу «Україна» від 10.03.1992 № 186 (а.с. 48) та копією табеля обліку робочого часу в Колгоспі «Україна» за серпень 1986 року, з відміткою про оплату в подвійному розмірі (а.с. 43-45).

Враховуючи наведене вище, право позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 10 років підтверджено достатньою кількістю документів, передбачених пунктом 2.1 Порядку № 22-1, які давали можливість в сукупності підтвердити факт роботи ОСОБА_1 у зоні відчуження в серпні 1986 року тривалістю не менше 5 календарних днів (11 днів).

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі № 300/3158/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга З. М. Матковська