Справа № 752/15997/21

Провадження № 2/752/2832/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 вересня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Сітайла В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11», третя особа: голова Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

25 червня 2021 року позивач звернулася до суду з позовом до голови Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що вона з серпня 1987 року є членом Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11», з травня 2006 року працювала бухгалтером вказаного кооперативу. 18 травня 2021 року, маючи намір перейти на іншу роботу, вона написала заяву про звільнення за власним бажанням без зазначення дати звільнення, яку поклала на робочий стіл голови ЖБК ОСОБА_2 в приміщенні правління ЖБК. Про намір звільнитися вона повідомила членів правління ЖБК «Темп-11», які на засіданні правління 25 травня 2021 року запропонували їй відкликати заяву про звільнення до проведення позачергових загальних зборів членів ЖБК. 27 травня 2021 року в приміщенні правління ЖБК вона ознайомилася із наказом голови ЖБК ОСОБА_2 від 26 травня 2021 року, який перебував у відпустці, про звільнення її з посади бухгалтера за власним бажанням з 31 травня 2021 року. 27 травня 2021 року, в присутності члена правління ЖБК ОСОБА_3 , вона поклала на робочий стіл голови ЖБК Коноха Г.Т. заяву від 27 травня 2021 року про відкликання її заяви про звільнення, фотографію якої також передала останньому на Viber. Крім того, про відкликання заяви про звільнення вона повідомила в телефонній розмові в.о. голови ЖБК «Темп-11» ОСОБА_4 . З 31 травня 2021 року її не допускають до робочого місця.

Позивач просить суд поновити її на роботі на посаді бухгалтера ЖКБ «Темп-11» відповідно до штатного розпису на 2021 рік (з місячною заробітною платою 7000 грн.). Зобов`язати голову ЖБК «Темп-11» Коноха Г.Т. виплатити на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 1 червня 2021 року по день поновлення її на роботі, який на день пред`явлення позову становить 6300 грн.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 7 липня 2021 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 22-23).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року (а.с. 46-47) виправлено описку в тексті ухвали від 7 липня 2021 року про відкриття провадження по вказаній справі, виклавши перший абзац описової частини в наступній редакції: «у червні 2021 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11», третя особа: голова Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11» Конох Г.Т. про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.» та перший абзац резолютивної частини в наступній редакції: «відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11», третя особа: голова Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11» Конох Г.Т. про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.».

5 січня 2022 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивач добровільно написала заяву на розірвання трудового договору у зв`язку із наміром перейти на іншу роботу, на якій голова Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11» Конох Г.Т. поставив підпис про отримання заяви 20 травня 2021 року та про погодження дати звільнення з 31 травня 2021 року. Наказом голови ЖБК «Темп-11» Конох Г.Т. від 26 травня 2021 року № 6 позивача було звільнено із займаної посади з 31 травня 2021 року. Відповідно до вказаного наказу було прийнято рішення про виплату позивачу компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та зобов`язано останню скласти акт передачі бухгалтерських документів, електронних ключів, паролів, матеріальних цінностей ЖБК «Темп-11», які перебувають у її користуванні, журналів реєстрації, документів, ключів від сейфу та кімнати правління. Після отримання заяви позивача про звільнення був проведений пошук працівника на посаду бухгалтера та 26 травня 2021 року підписаний наказ № 7 про прийняття ОСОБА_5 на посаду бухгалтера з 1 червня 2021 року. Про відкликання позивачем заяви про звільнення голова ЖБК «Темп-11» ОСОБА_2 повідомлений не був. Також звертають увагу на те, що після звільнення ОСОБА_1 з кімнати правління зникли правовстановлюючі документи ЖБК «Темп-11»; журнал реєстрації вхідної кореспонденції; протоколи загальних зборів членів кооперативу» протоколи засідання ревізійної комісії; ключі електронного підпису, видані банком; оригінал наказу від 26 травня 2021 року № 6 про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, в зв`язку з чим були змушені звернутися із відповідними заявами до поліції та до філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк». Також зазначає, що додана позивачем до позовної заяви її заява про відкликання заяви про звільнення від 27 травня 2021 року із відміткою про її реєстрацію «зареєстровано 27.05.2021 року № 06/21» є недопустимим доказом, оскільки цю відмітку ОСОБА_1 написала власноруч.

В судовому засіданні сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач ОСОБА_1 направила до суду клопотання, про розгляд справи без її участі.

Відповідач ЖБК «Темп-11» про причини неявки представника суд не повідомив.

Третя особа: голова ЖБК «Темп-11» Конох Г.Т. про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правилами статей 12, 13 ЦПК України встановлено, що: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Положеннями статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (частина четверта статті 24 КЗпП України). Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.

Як зазначив Верховний Суд у справі № 279/3334/17, сторони трудових правовідносин не можуть в односторонньому порядку змінювати строки попередження.

Працівник, який попередив роботодавця про розірвання на його вимогу трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати таку заяву, за винятком випадків, коли на його місце було запрошено особу в порядку переведення з іншого місця роботи за погодженням між керівництвом двох роботодавців. При цьому, якщо відсутнє усне чи письмове відкликання заяви про звільнення за власним бажанням і після закінчення строку трудового договору його не було розірвано, а працівник не наполягає на звільненні, дія договору вважається продовженою.

Відтак, положення ч. 2 ст. 38 КЗпП України регламентує безумовне право працівника на відкликання раніше поданої заяви про звільнення за власним бажанням. Згідно із статтею 38 КЗпП України позивач мав право відкликати свою заяву про звільнення і відповідач не вправі був його звільняти за поданою раніше заявою.

При цьому це безумовне право працівника, яке не може бути порушене.

В судовому засіданні встановлено, що наказом голови правління ЖБК «Темп-11» Коноха Г.Т. від 30 квітня 2006 року ОСОБА_1 з 1 травня 2006 року прийнята на посаду бухгалтера за сумісництвом (а.с. 61).

Згідно наказу голови правління Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11» Конох Г.Т. ОСОБА_1 з 1 червня 2013 року прийнята на постійну роботу на посаду бухгалтера з окладом згідно штатного розкладу (а.с. 99).

18 травня 2021 року позивач написала на ім`я голови ЖБК «Темп-11» ОСОБА_2 заяву про звільнення з посади бухгалтера за власним бажанням, без зазначення дати звільнення, на якій голова ЖБК «Темп-11» ОСОБА_2 20 травня 2021 року проставив резолюцію «погоджено 31.05.2021р.»

Наказом голови ЖБК «Темп-11» Коноха Г.Т. від 26 травня 2021 року ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади 31 травня 2021 року за власним бажанням відповідно, до ст. 38 КЗпП України (а.с. 18). Відповідно до вказаного наказу було прийнято рішення про виплату позивачу компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та зобов`язано останню скласти акт передачі бухгалтерських документів, електронних ключів, паролів, матеріальних цінностей ЖБК «Темп-11», які перебувають у її користуванні, журналів реєстрації, документів, ключів від сейфу та кімнати правління.

27 травня 2021 року позивач подала на ім`я голови ЖБК «Темп-11» ОСОБА_2 заяву про відкликання її заяви від 18 травня 2021 року про звільнення за власним бажанням (а.с. 19).

Про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням позивач зазначила на наказі голови ЖБК «Темп-11» від 26 травня 2021 року про її звільнення, під час ознайомлення з ним 27 травня 2021 року (а.с. 18). Також фотокопію заяви від 27 травня 2021 року про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням від 18 травня 2021 року, позивач 28 травня 2022 року передала ОСОБА_2 на Viber (а.с.100).

З дослідженого в судовому засіданні аудіо запису телефонної розмови позивача з в. о. голови ЖБК «Темп-11» Ющак Ю.О., доданого позивачем до матеріалів справи на диску (а.с. 101), судом встановлено, що позивач повідомила про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням також і ОСОБА_4 , який з 11 травня 2021 року, на час відпустки голови ЖБК «Темп-11» Коноха Г.Т., виконував обов`язки голови ЖБК «Темп-11».

Тобто, позивач ОСОБА_1 повідомила про відкликання її заяви про звільнення за власним бажанням до закінчення строку попередження, а саме до 31 травня 2021 року.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що на посаду, яку займала позивач, було запрошено ОСОБА_5 в порядку переведення з іншого місця роботи. Наказ про її прийняття на роботу виданий головою ЖБК «Темп-11» ОСОБА_2 26 травня 2021 року, тобто до звільнення позивача з посади бухгалтера (а.с. 62).

Крім того, голова ЖБК «Темп-11» Конох Г.Т. видав накази від 26 травня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 та про прийняття ОСОБА_5 на посаду бухгалтера, перебуваючи у відпустці з 11 травня 2021 року терміном 24 календарних дні (а.с. 93).

З врахуванням викладеного, суд вважає, що голова ЖБК «Темп-11» Конох Г.Т. неправомірно видав наказ від 26 травня 2021 року про звільнення позивача 31 травня 2021 року, перебуваючи у відпустці і до закінчення строку попередження.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача вказані у відзиві про те, що після звільнення ОСОБА_1 з кімнати правління зникли правовстановлюючі документи ЖБК «Темп-11»; журнал реєстрації вхідної кореспонденції; протоколи загальних зборів членів кооперативу» протоколи засідання ревізійної комісії; ключі електронного підпису, видані банком; оригінал наказу від 26 травня 2021 року № 6 про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, оскільки матеріали справи не містять доказів порушення по вказаному факту кримінального провадження.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

В позовній заяві позивач зазначає, що її заробітна плата згідно штатного розпису становить 7000 грн.

До позовної заяви позивачем додано виписку по картковому рахунку, згідно якої ОСОБА_1 за період з 1 січня по 31 травня 2021 року отримала до виплати 25717,48 грн. (а.с. 12-15).

Заперечень, щодо вказаного позивачем розміру заробітної плати бухгалтера згідно штатного розпису - 7000 грн., від відповідача до суду не надійшло.

Як встановлено в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 з 1 червня 2021 року було недопущено головою ЖБК «Темп-11» Конох Г.Т. до робочого місця бухгалтера в приміщенні правління ЖБК, в зв`язку з чим вона була позбавлена можливості виконувати роботу не з власної вини (а.с. 17, 20).

Час вимушеного прогулу з 1 червня 2021 року по 16 вересня 2022 року (дата ухвалення судового рішення) становить 336 робочих дні.

За таких обставин, з відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 111998 грн. 88 коп. (333,33 грн. (середньоденна заробітна плата) * 336 днів = 111998,88 грн.) з утриманням з цієї суми податків й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 України суд допускає негайне виконання рішення щодо поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

За правилами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 2027,99 грн. (908 грн. за позовну вимогу про поновлення на роботі та 1119,99 грн. - за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

На підставі викладеного, керуючись ст. 38, 147-149, 235 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 259, 268, 273, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11», третя особа: голова Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді бухгалтера Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11» з 1 червня 2021 року

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11» (місцезнаходження: 03040 м. Київ вул. Деміївська, 35-Б) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 1 червня 2021 року по 16 вересня 2022 року в розмірі 111998 (сто одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 88 копійок середнього заробітку (сума зазначена без вирахування податків та обов`язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати).

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11» (місцезнаходження: 03040 м. Київ вул. Деміївська, 35-Б) на користь держави 2027 (дві тисячі двадцять сім) гривень 99 копійок судового збору.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за один місяць вимушеного прогулу підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк