ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2022 Справа № 914/1954/20

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Зоря, м.Львів,

про звільнення та повернення шляхом виселення нежитлових приміщень

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: М.Р.Галаджун - представник

Від відповідача: В.П.Вівчарівський - представник

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 зі справи № 914/1954/20 скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2022, справу №914/1954/20 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 14.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.07.2022.

Ухвалою від 05.07.2022 підготовче засідання відкладено на 26.07.2022.

Ухвалою від 26.07.2022 продовжено строк розгляду підготовчого провадження та судове засідання відкладено на 08.09.2022.

У судовому засіданні від 08.09.2022 оголошено перерву до 13.09.2022.

Ухвалами від 13.09.2022 та від 11.10.2022 відкладено підготовче засідання з підстав зазначених в ухвалах.

Ухвалою від 15.11.2022 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.11.2022.

Ухвалою від 29.11.2022 судове засідання відкладено на 15.12.2022.

Представник позивача в судовому засіданні 15.12.2022 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні 15.12.2022 представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 15.05.1991 № 265 затверджено висновок міжвідомчої комісії від 17.04.1991 № 12 про те, що будинок № 34-А по вул. Гурської (у подальшому вул. І. Багряного), в якому розташовані квартири № 1, 3, 4, 5, є ветхим і проводити в ньому капітальний ремонт економічно недоцільно. Доручено начальнику ВО ЖКГ Радянського району внести будинок № 34-А по вул. Гурської в списки ветхих, після відселення мешканців будинок знести і привести подвір`я в належний стан.

Рішенням Львівської міської ради народних депутатів від 03.03.1995 № 90, зокрема, квартиру № 1 в будинку № 34-А по вул. І. Багряного площею 43,2 кв.м, яку на цей час звільнено, виключено з житлового фонду та переведено в нежиле; Управлінню комунального майна м. Львова, головному управлінню архітектури і містобудування міськвиконкому за погодженням з районними адміністраціями доручено внести пропозиції міськвиконкому щодо подальшого використання нежитлових звільнених приміщень, у тому числі № 1 на вул. І. Багряного, 34-А.

01.06.1995 між Управлінням комунального майна м. Львова (орендодавець) та ТОВ «Зоря» (орендар) укладено договір на оренду нежитлових приміщень № 7345, за умовами якого орендодавець на підставі витягу з протоколу засідання комісії з питань розподілу нежитлових приміщень від 14.04.1995 № 14 здав, а орендар прийняв в оренду з 14.04.1995 на термін до зносу будинку в користування нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. І. Багряного, 34-А/1, пр. 1, 2, 3, 4, 5, І, загальною площею 61,4 кв.м, 1-й поверх, під складські приміщення (пункт 1).

У пункті 3 договору визначено, що орендна плата в місяць становить 2 373 000 крб з 14.04.1995, а в пункті 4 установлено порядок її оплати.

За змістом пункту 6 договору несплата оренди протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу орендодавця. При цьому з орендаря стягується заборгована сума орендної плати з урахуванням пені за кожен день прострочення (пункт 6), розмір якої відповідно до пункту 5 договору становить 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 12 договору відносини щодо оренди нежитлових приміщень та будинків, котрі знаходяться у комунальній власності міста, регулюються Законами України «Про оренду майна державних підприємств та організацій», «Про власність», «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» і іншими законодавчими актами України та Положенням про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м.Львова.

У пункті 13 договору визначено, що орендар зобов`язаний користуватися приміщенням відповідно до договору оренди і їх призначенням; зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його пошкодженню, псуванню; при припиненні або розірванні договору оренди повернути протягом 15 днів орендодавцю за актом приймання-передачі об`єкт оренди у стані, обумовленому договором оренди; виконувати інші умови договору.

На запит Управління комунальної власності щодо надання актуальної інформації стосовно стану будинку по вул. І. Багряного, 34-А (віднесено до ветхих чи підлягає зносу), Франківська районна адміністрація м. Львова у листі від 11.12.2019 № 4-35-4275 повідомила, що у будинку № 34-А по вул. І. Багряного наявні три приватизовані житлові квартири та нежитлове приміщення комунальної власності площею 54,2 кв.м (55,0 кв.м, згідно з реєстром речових прав). Оскільки будинок було визнано ветхим (рішення від 15.05.1991 № 265) мешканці квартири № 1 у минулих роках відселені, а вказана квартира набула статусу нежитлового приміщення і з 1995 року передана в оренду ТОВ «Зоря», на даний час приміщення не використовується. Інформація про прийняття інших розпорядчих документів про визначення стану будинку на вул. І. Багряного № 34-А відсутня.

Також у цьому листі наведено інформацію, що розпорядженням Франківської районної адміністрації м. Львова від 18.12.2018 № 691 затверджено акт про списання з балансового обліку ЛКП «Навколо базару» будинку № 34-А по вул. І. Багряного. Відповідно до протоколу зборів від 12.07.2019 співвласники будинку № 34-А на вул. І. Багряного вирішили взяти будинок на самоуправління і з 02.09.2019 ЛКП «Навколо Базару» передано будинок на самообслуговування мешканців через уповноважену особу за актом передачі. На цей час ЛКП «Навколо базару» оформлено та подано в ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» необхідний пакет документів для передачі на баланс цього комунального підприємства нежитлових приміщень під індексами 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5 площею 55кв.м, на сьогодні акт приймання-передачі цих приміщень ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» не підписано.

За твердженням Управління комунальної власності, у зв`язку з виготовленням нової технічної документації ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та здійсненням державної реєстрації права власності на об`єкт оренди 05.07.2017, площа об`єкта оренди за адресою: м. Львів, вул. І. Багряного, 34-А/1 змінилася та становить 55,0 кв.м.

Також судами установлено, що у березні 2019 року Управління комунальної власності звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Зоря» про внесення змін до договору оренди від 01.06.1995 № 7345, в якому просило, зокрема, внести зміни до договору в частині визначення терміну дії оренди на 5 років та в частині зміни площі з 61,4 кв.м на 55 кв.м.

За результатом розгляду цього позову, рішенням Господарського суду Львівської області від 16.07.2019 у справі № 914/455/19 у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що позивачем не наведено виняткових випадків, з якими законодавство пов`язує можливість примусу сторони до продовження дії цього договору на змінених умовах. Рішення набрало законної сили та є чинним.

25.02.2020 Управління комунальної власності на підставі частини 2 статті 763 ЦК звернулося до ТОВ «Зоря» із листом від 20.02.2020 № 2302-вих-13335 про відмову від договору на оренду нежитлових приміщень від 01.06.1995 № 7345, зазначаючи, що договором не визначено строк, на який його укладено. У листі орендаря попереджено, що через три місяці з дати цього листа договір припиняє свою дію, у зв`язку із чим орендар зобов`язаний протягом 15-ти днів після його припинення звільнити об`єкт оренди та передати його за актом приймання-передачі балансоутримувачу та здійснити повний розрахунок по орендній платі.

Цей лист позивачем направлено ТОВ «Зоря» на адресу: м.Львів, вул. С.Бандери,31, на підтвердження чого позивачем надано список згрупованих рекомендованих відправлень від 24.02.2020, на якому міститься штамп ВПЗ із датою 25.02.2020, та фіскальний чек від 25.02.2020.

Оскільки ТОВ «Зоря» не повернуло орендоване майна у встановлений позивачем строк, останній 20.05.2020 звернувся до суду з позовом до товариства про звільнення та повернення шляхом виселення нежитлових приміщень загальною площею 64,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. І.Багряного, 34-А/1.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 позов задоволено. Зобов`язано ТОВ «Зоря» звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності нежитлові приміщення загальною площею 64,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. І. Багряного, 34-А/1.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 змінено та викладено пункт 2 його резолютивної частини в редакції, відповідно до якої зобов`язано ТОВ «Зоря» звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності нежитлові приміщення загальною площею 61,4 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. І. Багряного, 34-А/1. У решті рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2022 постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 у справі № 914/1954/20 скасовано. Справу № 914/1954/20 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення місцевого суду та апеляційної інстанції, касаційний суд вказав на те, що інформації про прийняття інших розпорядчих документів про визначення стану будинку на вул. І. Багряного № 34-А матеріали справи не містять і судами попередніх інстанцій таких обставин встановлено не було, як і не було встановлено обставин внесення будь-яких змін до умов зазначеного договору оренди. Також Верховний суд зауважив, що судами не надано належної оцінки рішенню виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 15.05.1991 № 265, за яким будинок, у якому знаходиться об`єкт оренди за договором від 01.06.1995 № 7345, визнано ветхим (фізичний знос основних конструктивних елементів 80,2%), капітальний ремонт якого є економічно недоцільним, чим і було зумовлено визначення сторонами терміну договору оренди «до зносу будинку», а відтак належним чином не встановили, чи не є ці обставини тою подією, вказівкою на яку сторони визначили саме термін дії договору оренди, та на яких доказах відповідно до статей 73, 74, 76-79, 86 ГПК гуртуються висновки суду, що настання такої події є лише ймовірним, але не обов`язковим.

Також касаційний суд звернув увагу, що судами не надано жодної оцінки тому, що у матеріалах справи відсутні докази скасування зазначеного рішення виконавчого комітету від 15.05.1991 № 265, а позивачем таких доказів не надано, як і не надано доказів, а судами не встановлено обставин наявності/відсутності рішень та/або інших розпорядчих документів уповноваженого органу щодо визначення стану будинку на вул. І. Багряного № 34-А в подальшому, що свого часу (на момент укладення між сторонами договору оренди) було підставою для визначення терміну дії договору. Разом із тим, суди попередніх інстанцій, пославшись на обов`язок відповідача як орендаря звільнити орендоване приміщення на вимогу орендаря із застосуванням правового механізму, визначеного статтею 763 ЦК, не встановили, чи не свідчить така вимога про фактичну зміну орендодавцем умов договору у певній частині (щодо терміну договору як істотної умови договору та підстав його припинення) в односторонньому порядку, з огляду на те, що протягом терміну дії договору оренди сторонами будь-яких змін до його умов не вносилося, у тому числі і щодо терміну дії договору.

Також Верховний суд зазначив, що при вирішенні справи судами попередніх інстанцій не надано оцінки тому, чи відповідає поведінка позивача за тих обставин, що склалися, засадам добросовісності, послідовності та передбачуваності, а також, чи не суперечать його дії з припинення договору оренду та як наслідок виселення відповідача з орендованого приміщення, його попередній поведінці з огляду на досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору на момент його укладення, у тому числі щодо терміну дії договору (до зносу будинку), отримання плати за користування майном, відсутності будь-яких змін у правовідносинах сторін за договором оренди від 01.06.1995 № 7345, за умови, що відповідач розумно покладався (розраховував) на виконання позивачем як орендодавцем умов договору та користування орендованим майном відповідно до умов договору, тобто очікував на стабільність та незмінність його майнового стану за певних умов.

Крім того, обмежившись посиланням на правомірність вимоги позивача про повернення відповідачем приміщення площею 61,4 кв м після закінчення дії договору, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції не встановили дійсної площі орендованого відповідачем приміщення, переданого за договором, та не надали належної оцінки відповідним доводам відповідача та наявним у матеріалах справи доказам щодо розбіжностей площ приміщень за наведеною адресою.

Під час нового розгляду позивач подав пояснення по суті спору з врахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2022. В наданих поясненнях позивач повідомив, що в будинку №34а на вул. І. Багряного розташовано 3 квартири (№ 3,4,5) та 2 нежитлових приміщення, в т. ч. нежитлове приміщення комунальної власності, площею 55,0 кв. м.. (договір оренди №7345 від 14.04.1995 з ТзОВ «Зоря»). На момент списання будинку з балансового обліку ЛКП «Навколо базару» всі квартири були приватизовані.

Покликаючись на положення ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», якою в тому числі визначено об`єкти, які не підлягають приватизації, зокрема, квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей). Позивач вважає, що приватизація квартир у будинку, за адресою: м. Львів, вул. І. Багряного,34а, однозначно здійснювалася вже після прийнятого рішення виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова №265 від 15.05.1991, відповідно до якого, житловий будинок по вул. І. Багряного,34а був визнаний ветхим і таким, що підлягає зносу після відселення мешканців. За твердженням позивача на момент прийняття рішення про списання будинку та на момент приватизації квартир (яка відбулася безумовно після 1991 року), будинок не перебував в аварійному стані та не підлягав зносу.

05.07.2022 Управління комунальної власності ДЕР ЛМР звернулося із листом №4-2302-15975 на ім`я директора Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, в якому просило надати інформацію чи будинок за адресою: м. Львів, вул.І.Багряного,34а, надалі обліковується як ветхий і такий, що підлягає зносу; чи віднесено його до категорії аварійних, що загрожують обвалом. У відповіді, наданій Департаментом житлового господарства та інфраструктури ЛМР листом №4-2501-19629 від 03.08.2022 зазначено, що в переліку аварійних будинків, що загрожують обвалом вищевказаний будинок не рахується.

Позивач долучив до справи фотофіксацію стану об`єкта оренди. На думку позивача всупереч умовам укладеного договору відповідач не лише не виконує взяті на себе зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди орендодавцю, у зв`язку із припиненням договору оренди, а й недотримується умов договору щодо забезпечення збереження належного стану вказаних нежитлових приміщень.

На думку позивача наявні у справі докази свідчать про те, що будинок, за адресою: м. Львів, вул. Багряного І. 34а, зноситися не буде, а визначена у договорі подія -«знос будинку», не є такою, що має неминуче настати, її настання є лише ймовірним, а не обов`язковим, а відтак така не може вважатись терміном в розумінні ст. 252 ЦК України, а укладений сторонами договір оренди є таким, що укладений на невизначений строк. При цьому позивач зазначив, що відповідач не долучив до матеріалів справи жодних доказів того, що ця подія має неминуче настати. Його доказування полягає в «трактуванні від зворотнього» доказів, наданих позивачем.

За твердженням позивача Управління діяло відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: скористалося своїм правом, передбаченим ст. 763 ЦК України та ініціювало відмову від спірного договору оренди нежитлових приміщень №7345 від 01.06.1995 укладеного із ТзОВ «Зоря». Згідно із поясненнями позивача власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також вилучення цього майна у відповідних суб`єктів.

Щодо дійсної площі орендованого відповідачем нежитлового приміщення, переданого за договором, позивач до лучив до справи копію додатку №1 до договору №7345 від 01.06.1995, в якому зазначено, що площа орендованих приміщень становить 54,2кв.м.

Відтак, позивач вважає, що наявні всі підстави для виселення відповідача з орендованих приміщень.

Відповідач заперечив проти позову, з огляду на таке.

Визнанню будинку вцілому ветхим та таким, що підлягає знесенню, передувало засідання міжвідомчої комісії, на якому розглядались заключення фахівців в галузі будівництва з цього питання.

Рішення Радянської районної Ради народних депутатів м.Львова від 15.05.1991 №265 не скасоване, залишається чинним та обов`язковим для виконання, підстави прийняття такого рішення на сьогодні не відпали.

Разом з тим, відповідач звернув увагу на зміст листа Франківської районної адміністрації ЛМР від 11.08.2022 №4-35-6896, в якому зазначено, що на даний час рішення виконавчого комітету Львівської міської ради щодо аварійності будинку №34а на вул. І.Багряного не приймалося.

Відповідач зазначив, що позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів зміни ветхого статусу будинку, в якому знаходяться орендовані приміщення.

Крім цього, відповідач вважає, що позивачем не додано доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для припинення договору на оренду нежитлових приміщень від 01.06.1995 №7345 відповідно до вимог ст.26 Закону «Про оренду державного та комунального майна» та положень цього Договору.

На думку відповідача вимога позивача щодо звільнення відповідачем орендованого приміщення, свідчить про фактичну зміну орендодавцем умов договору у частині терміну договору, як істотної умови такого та підстав його припинення, в односторонньому порядку, що є порушенням вимог ст.26 Закону «Про оренду державного та комунального майна».

При прийнятті рішення суд виходить і такого.

Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з яким скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч. 5 ст. 310 ГПК України).

З врахуванням висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, сторони подали письмові пояснення.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просив зобов`язати ТзОВ «Зоря» звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради нежитлові приміщення загальною площею 64,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, І.Багряного, 34а/1.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Для вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості суду необхідно встановити підставність заявлених вимог. Якщо за результатами розгляду справи такого факту не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

При поданні позову Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради покликається на неналежне виконання відповідачем взятих зобов`язань за спірним договором та вважає, що його права та законні інтереси порушені внаслідок незаконного користування майном, яке належить позивачу.

Як встановлено судом рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 15.05.1991 № 265 затверджено висновок міжвідомчої комісії від 17.04.1991 № 12 про те, що будинок № 34-А по вул. Гурської (у подальшому вул. І. Багряного), в якому розташовані квартири № 1, 3, 4, 5, є ветхим і проводити в ньому капітальний ремонт економічно недоцільно. Доручено начальнику ВО ЖКГ Радянського району внести будинок № 34-А по вул. Гурської в списки ветхих, після відселення мешканців будинок знести і привести подвір`я в належний стан.

Рішенням Львівської міської ради народних депутатів від 03.03.1995 № 90, зокрема, квартиру № 1 в будинку № 34-А по вул. І. Багряного площею 43,2 кв. м, яку на цей час звільнено, виключено з житлового фонду та переведено в нежиле; Управлінню комунального майна м. Львова, головному управлінню архітектури і містобудування міськвиконкому за погодженням з районними адміністраціями доручено внести пропозиції міськвиконкому щодо подальшого використання нежитлових звільнених приміщень, у тому числі № 1 на вул. І. Багряного, 34-А.

01.06.1995 позивач та відповідач уклали договір на оренду нежитлових приміщень № 7345, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

За змістом п.1 якого орендодавець на підставі витягу з протоколу засідання комісії з питань розподілу нежитлових приміщень №14 від 14.04.1995 здав, а орендар прийняв в оренду з 14 квітня 1995 року на термін до зносу будинку в користування нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, вул. І.Багряного, 34а/1, пр. 1. 2. 3, 4, 5, І загальною площею 61,4 м.2, 1й поверх, під складські приміщення.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічну норму містить частина 1 статті 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

На час виникнення цих правовідносин сторін оренду об`єктів комунальної власності було урегульовано положеннями Закону України «Про оренду державного майна» від 10.04.1992 № 2269-XII (тут і далі у редакції (у тому числі і назва Закону), чинній на час виникнення відповідних правовідносин сторін).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного майна» від 10.04.1992 № 2269-XII орендою є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Істотними умовами договору оренди згідно з частиною 1 статті 10 цього Закону визначено, зокрема, об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань.

Згідно з частиною 3 статі 10 Закону України «Про оренду державного майна» від 10.04.1992 № 2269-XII умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

За змістом статті 17 Закону України «Про оренду державного майна» від 10.04.1992 № 2269-XII термін договору оренди визначається за погодженням сторін (частина 1); в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 2); після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін (частина 3).

Згідно з пунктом 13 Положення про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 29.01.1993 № 10, чинного на момент укладення сторонами договору, строк договору оренди нежитлових приміщень визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлене чинним законодавством.

За умовами договору на оренду нежитлових приміщень від 01.06.1995 № 7345, укладеного між сторонами, ТОВ «Зоря» (орендар) прийняло в оренду з 14.04.1995 зазначені вище нежитлові приміщення на термін - до зносу будинку.

Такому визначенню терміну оренди майна за договором слугувало те, що рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 15.05.1991 № 265 було затверджено висновок міжвідомчої комісії від 17.04.1991 № 12 про те, що будинок № 34-А по вул. Гурської (у подальшому вул. І. Багряного), в якому розташовано квартири № 1, 3, 4, 5, є ветхим, проведення в ньому капітального ремонту є економічно недоцільним, і цей будинок має бути внесено до списку ветхих.

У пункті 13 договору оренди сторонами погоджено, що орендар зобов`язався, зокрема, повернути орендодавцю протягом 15 днів за актом приймання-передачі об`єкт оренди в разі припинення або розірвання договору.

У статті 26 Закону України «Про оренду державного майна» від 10.04.1992 № 2269-XII визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається (частина 1); договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди (частина 2).

Разом із тим поняття та визначення строку та терміну наведено у главі 18 розділу V ЦК.

Так, за змістом статті 251 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 1); терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 2); строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (частина 3).

Відповідно до статті 252 ЦК строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1); термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2).

Подаючи позов, Управління покликається на розпорядження Франківської районної адміністрації м. Львова від 18.12.2018 № 691, яким затверджено акт про списання з балансового обліку ЛКП «Навколо базару» будинку № 34-А по вул. І.Багряного.

Під час нового розгляду справи позивач долучив до справи лист Франківської районної адміністрації м. Львова №4-35-6896 від 11.08.2022, в якому зазначено, що в будинку розташовано 3 квартири (№3,4,5) та 2 нежитлових приміщення, в т.ч. нежитлове приміщення комунальної власності, площею 55,0кв.м (договір оренди з ТзОВ «Зоря»). На момент списання будинку з балансового обліку ЛКП «Навколо базару» всі квартири були приватизовані. На даний час рішення виконавчого комітету Львівської міської ради щодо аварійності будинку №34а на вул. вул. І.Багряного не приймалося.

Відповідно до протоколу зборів від 12.07.2019 співвласники будинку № 34-А на вул. І. Багряного вирішили взяти будинок на самоуправління і з 02.09.2019 ЛКП «Навколо Базару» передано будинок на самообслуговування мешканців через уповноважену особу за актом передачі.

Також позивач подав лист Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР №4-2501-19629 від 03.08.2022, в якому зазначено, що в переліку аварійних будинків, що загрожують обвалом вищевказаний будинок не рахується.

Також позивач долучив до матеріалів справи лист №2-8792-2302 від 21.07.2022 Комунальної Установи Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду, в якому зазначено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.12.2016 №1202 «Про передачу архівних справ відділів приватизації державного житлового фонду» в комунальну установу передані архівні справи фізичних та юридичних осіб щодо оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна та громадян, які здійснювали приватизацію державного житлового фонду за період з 01.01.2007 по 01.05.2016 в районних відділах приватизації державного житлового фонду. В наявних у комунальній установі архівних документах відсутня інформація по приватизації квартир у будинку №34-а на вул.Багряного у м.Львові. за період з 19.06.1992 по 31.12.2006 архівні матеріали справ про приватизацію державного житлового фонду знаходяться в районних адміністраціях м.Львова.

За обставинами цієї справи визначення сторонами терміну договору оренди «до зносу будинку» суд констатує, що ці обставини є тою подією, вказівкою на яку сторони визначили саме термін дії договору оренди.

Подані докази, які на думку позивача, підтверджують стан будинку Господарський суд Львівської області вважає неналежними, недопустимими та такими, що не мають статусу розпорядчих. Натомість, документів міжвідомчої комісії та виконавчого комітету Львівської міської ради, які визначають стан будинку станом на момент звернення позивача із повідомленням про припинення спірного договору - матеріали справи не містять. Також позивач не долучив доказів покращення технічних якостей основних конструктивних елементів будівлі (наприклад, капітальний ремонт, застосування новітніх прогресивних технологій тощо), які б підтверджували, що будинок зносу не підлягає та є безпечним в експлуатації.

Отже, інформації про прийняття інших розпорядчих документів про визначення стану будинку на вул. І. Багряного № 34-А позивач не надав.

Доказів скасування рішення виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 15.05.1991 № 265, за яким будинок, у якому знаходиться об`єкт оренди за договором від 01.06.1995 № 7345, визнано ветхим суду не подано.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач не ініціював звернення до відповідача на підставі долучених доказів у цій справі про внесення змін в договір оренди в частині зміни терміну його дії у зв`язку із зміною стану будинку (не визнано ветхим). Натомість суд зазначає, що вимога Управління звільнити орендоване приміщення із застосуванням правового механізму, визначеного статтею 763 ЦК, свідчить про фактичну зміну орендодавцем умов договору у певній частині (щодо терміну договору як істотної умови договору та підстав його припинення) в односторонньому порядку, хоча протягом терміну дії договору оренди сторонами будь-яких змін до його умов не вносилося, у тому числі і щодо терміну дії договору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду цієї справи господарський суд враховує принципи "естопель" та "заборони суперечливої поведінки".

Доктрина "естопель" бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

Доктрина римського права "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Суд зауважує, що поведінка позивача (дії з припинення договору оренду та вимога про виселення відповідача з орендованого приміщення суперечать його попередній поведінці з огляду на досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору на момент його укладення, у тому числі щодо терміну дії договору (до зносу будинку), отримання плати за користування майном, відсутності будь-яких змін у правовідносинах сторін за договором оренди від 01.06.1995 № 7345) не відповідає принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.

Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Проаналізувавши все вищенаведене, Господарський суд Львівської області констатує, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами підставності заявлених вимог про звільнення та виселення товариства із спірних приміщень, відтак є відсутнім порушення суб`єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у даному спорі.

Судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 29.12.2022 (у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному з 19.12.2022 до 23.12.2022).

Суддя Ділай У.І.