Справа № 302/1161/22

2/302/276/22

Номер рядка звіту 65

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.2022 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Царь О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (мешкає заадресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місцереєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області (місце знаходження: с.Пилипець, буд.75 Хустського району Закарпатської області) про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації постійного місця проживання,-

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2022 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначає, що їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , отриманий нею в порядку за договором дарування № 247 ВКЕ № 988640 від 19.02.2008 року. Право власності на житловий будинок підтверджує Витягом з державного реєстру правочинів № 5462930 від 19.02.2008 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17807897 від 20.02.2008 року.

Також у позові вказує ,що з відповідачем ОСОБА_2 вона перебувала у шлюбі з 05. 08.2010 року та від шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_1 ) та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 ).

Місце проживання відповідача, як члена її сім ї після укладення їх шлюбу було зареєстроване у її будинку. Їх сімейне життя з відповідачем не склалося та за рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30.08.2021 року у справі № 302/712/21 шлюб з відповідачем було розірвано.Після розірвання нашого шлюбу вони почали проживати окремо.

Будучи зареєстрованим за постійним місцем проживання у будинку, відповідач ОСОБА_2 вже понад рік фактично проживає за іншою адресою, про що підтверджує Актом обстеження житлово-побутових Пилипецької сільської ради № 492 від 22.06.2022 року. Вона ,позивачка ОСОБА_1 , яка є інвалідом третьої групи, а також її мама ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка інвалідом третьої групи, та двоє малолітніх дітей залишилися проживати у своєму будинку.

Таким чином відповідач після розірвання шлюбу вже тривалий час, понад один рік фактично не проживає по місцю реєстрації, але знятися з реєстрації місця проживання у добровільному порядку не бажає, що порушує її права, як власника житлового будинку, в якому залишається бути зареєстрованим відповідач та з яким вона вже розірвала шлюб і який тривалий час вже не проживає у цьому будинку, а реєстрація постійного місця проживання у її будинку позбавляє її прав на отримання соціальної допомоги осіб з інвалідністю, призначення та виплата яких залежить від кількості спільно проживаючих осіб у житловому будинку та на її прохання добровільно знятися з реєстрації постійного місця проживання у будинку, відповідач відмовився, а тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить визнативідповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 та зняти ОСОБА_2 з реєстрації за вказаною адресою; стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати в сумі сплаченого судового збору 992 грн. 40 коп. та витрат, понесених позивачем на правничу допомогу в сумі 6 000 гривень.

Ухвалою Міжгірськогорайонного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2022 року відкрито провадження у даній цивільній справі та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (а.с.33).

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Кривка П.П. не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте на адрес суду надано письмову заяву представника позивача адвоката Кривка П.П., в якій він просить розглянути справу у його відсутність. Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на задоволенні позову за підставами, викладеними у позовній заяві (а.с.49).

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку. Проте на адресу суду відповідачем ОСОБА_2 подано письмову заяву про визнання позову та в якій він просить розглядати справу за його відсутності. Заявлений ОСОБА_1 позов визнає у повному обсязі, з позовними вимогами згідний в частині стягнення судових витрат згодний та жодних заперечень проти позову не має (а.с.50).

Третя особа: представник Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі, заперечень на поданий позов не подано, самостійних вимог у справі не заявлено.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цивільної справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_6 позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , позивачці у справі, на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17934663, виданим 20.02.2008 року КП «Міжгірське БТІ» Міжгірської районної ради», на підставі договору дарування, посвідченого 19.02.2008 року приватним нотаріусом Міжгірського районного нотаріального округу Корбутяк І.В., за реєстровим № 244 (а.с.42).

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30.08.2021, яке набрало законної сили, розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнуто на двох малолітніх дітей аліменти в розмірі 1\3 частини всіх видів доходу відповідача (а.с.19,20).

Як вбачається з довідки № 772 від 27.10.2022 року, виданої Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , але фактично не проживає за вказаною адресою з вересня 2021 року по теперішній час (а.с.40).

З наданих Актів обстеження житлово-побутових умов, складених комісією Пилипецької сільської ради від 22.06.2022 року, від 27.10.2022 року вбачається, що на момент обстеження ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній, зі слів ОСОБА_1 та вказаних в акті сусідів, ОСОБА_2 не проживає за вказаною адресою з 06.09.2021 року. Умови проживання заявниці та її дітей хороші, в наявності є меблі, побутова техніка, для дітей об лаштовані комфортні умови для проживання та навчання (а.с.19,41).

Згідност.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.2ст.386 ЦК Українивласник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Стаття 41 Конституції Українипередбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Стаття 47 Конституції Українитаст.9 ЖК Українипередбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом.

Право на повагу до житла гарантує і ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Відповідно до вимогст.317 ЦК Українивласнику належать права володіння, користування і розпоряджання своїм майном. Згідностатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Права власника житлового приміщення визначені встатті 383 ЦК Українитастатті 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до приписів ч.2ст.405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла, або законом.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням, відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71,72,107,116,156 ЖК України).

Таким чином, при розгляді справи щодо визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням члена сім`ї власника житла, мають встановлюватися наступні факти: чи є спірне приміщення житлом, чи є воно власністю позивача, чи відсутній відповідач у спірному приміщені понад встановлені строки, чи є причини відсутності поважними та чи не було між власником та відповідачем будь якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності.

Пленум Верховного Суду України в пункті 10постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання,що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»роз`яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Згідно роз`яснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року з подальшими змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судамиЖитлового кодексу України",на ствердженнявибуття судможе братидо увагибудь-якіфактичні дані,які свідчатьпро обраннястороною іншогопостійного місцяпроживання (повідомленняпро цев листах,розписка,переадресовка кореспонденції,утворення сім`їв іншомумісці,перевезення майнав іншежиле приміщення,виїзд вінший населенийпункт,укладання трудовогодоговору на невизначений строк тощо).

Згідно положень п.2 ч.1ст.7Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється серед іншого, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою.

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі 6-57цс11, зазначено, що виходячи з того, щоЗакон Українивід 11грудня 2003року «Просвободу пересуваннята вільнийвибір місцяпроживання вУкраїні»є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положенняст.7 цього Законупідлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також, згідно з положеннями ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

У відповідності до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України) та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат - в даному випадку, витрат на професійну правничу допомогу - є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Дані розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів. За відсутністю таких доказів, сторона має право подати їх до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення, за умови наявності відповідної заяви, яка зроблена стороною до закінчення судових дебатів.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Кривка П.П. 14 жовтня 2022 року укладено Договір про надання правничої допомоги, примірник якого міститься в матеріалах справи (а.с.8) та ордеру на надання правової допомоги Серія ЗР № 58527 від 14.10.2022 року, оригінал якого є в матеріалах справи (а.с.7).

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

Позивачкою ОСОБА_1 на підтвердження понесених судових витрат надано суду Додаток до договору про надання правничої допомоги від 14.10.2022 року з попереднім (орієнтованим) розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в порядку ч. 1 ст.134, п. 9, ч. 3 ст. 175 ЦПК України (а.с.10), та у вказаному Додатку також зазначені понесені ОСОБА_1 витрати за 5 видів адвокатських послуг з погодинною оплатою, та на зворотній стороні Додатку до договору міститься Акт приймання передачі наданих послуг від 17.10.2022 року (а.с.10 зворот), квитанцією № б/н від 17.10.2022 року про оплату послуг з надання правничої допомоги за договором від 14.10.2022 року від ОСОБА_1 , на суму 6000 грн.(а.с.11),

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачкою ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Проаналізувавши обсяг та склад робіт, виконаних адвокатом Кривка П.П., складність справи, яка розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а тому, враховуючи співмірність розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу з обсягом виконаних адвокатом робіт, суд приходить до висновку, що понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, які визнані відповідачем ОСОБА_2 у повному обсязі, підлягають задоволенню, в загальній сумі 6000,00 гривень, в тому розмірі гонорару, який зазначений в описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за Договором про надання правової допомоги від 14.10.2022 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи (а.с.25).

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі задоволення позовних вимог - судовий збір покладається на відповідача. Тому, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 судових витрат у виді судового збору, суд вважає необхідним, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, задовольнити та стягнути з відповідача понесені позивачкою ОСОБА_1 та документально нею підтверджені судові витрати з оплати судового збору в сумі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 14.10.2022 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.1), та витрати на правничу правову допомогу в сумі 6000 грн., що підтверджується квитанцією від 17.10.2022 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.11).

На підставівищевикладеного,суд приходитьдо висновку,що заявленіпозивачкою ОСОБА_1 позовні вимогиє обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі та суд вважає необхідним позов задовольнити та визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1 , що належить позивачці ОСОБА_1 , а саме з тих підстав, що відповідач ОСОБА_2 у вищевказаному будинку не проживає тривалий час - понад рік і по теперішній час, що визнано відповідачем у поданій ним до суду письмовій заяві від 25.10.2022 року та, крім того, участі в утриманні даного будинку відповідач ОСОБА_2 не приймає та, будучи зареєстрованим у вказаному вище житловому будинку, який належить позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності, але не проживаючи в ньому, відповідач чинить позивачці, як власнику житлового будинку, перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні своєю власністю. Крім того, на теперішній час позивачка ОСОБА_1 не може у повному обсязі реалізувати своє право на розпорядження приватною власністю, оскільки у добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку відповідач ОСОБА_2 не бажає. Будь-яких підстав для збереження за відповідачем вказаного вище житлового приміщення судом в ході судового розгляду справи, не встановлено.

Відповідно до положеньЗакону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"зняття з реєстрації місця проживання здійснюється зокрема на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням, тобто у разі визнання таким, що втратив право користування житлом.

За вищенаведених підстав, та у зв`язку з визнанням відповідачем позовних вимог у повному обсязі, що не суперечить вимогам Закону та не порушує право та інтереси інших осіб, суд вважає, що існують правові підстави, передбачені ст.ст.71,107 ЖК України,ст.405 ЦК Українидля задоволення позову ОСОБА_1 про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати по справі.

Керуючись ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод,ст.ст.41,47 Конституції України, ст.ст.317,319,386,391,405 Цивільного Кодексу України, ст.71,107,156,163 Житлового кодексу України,Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", ст.ст.9,12,13,81,206, 259,263-265,268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, про визнання особи такою що, втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації постійного місця проживання - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 та зняти ОСОБА_2 з реєстрації за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_4 судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 992 грн. 40 коп. та витрат на правничу правову допомогу в сумі 6000,00 грн., а всього стягнути 6992 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Копію рішення надіслати для відома Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п.15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області: Ю. В. Сидоренко