ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/6386/22 пров. № А/857/13690/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Іщук Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року (ухвалене головуючою-суддею Сидор Н.Т. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач), в якому просила визнати протиправною відмову пенсійного органу від 27.01.2022 у видачі їй довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за грудень 2021 року, необхідної для обчислення пенсії по віку відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі Закон №3723-ХІІ) та пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі Закон №889-VIII), а також Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) №622 від 14.09.2016 (далі Порядок №622), зобов`язати ГУ ПФУ видати їй довідку про складові заробітної плати для призначення пенсій особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за грудень 2021 року та призначити (перевести на пенсію по віку) з 31.01.2022 відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ та пунктів 10, 12Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII від заробітної плати з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, за грудень 2021.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ від 27.01.2022 у видачі ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за грудень 2021 року, необхідної для обчислення пенсії по віку відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ та пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а також Порядку №622 та зобов`язано ГУ ПФУ видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсій особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за грудень 2021 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Львівській області та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ГУ ПФУ у Львівській області зазначає, що позивачка зверталась до ГУ із заявою від 31.01.2022 про звільнення з роботи, а не із заявою про перехід на пенсію державного службовця та не приймалось рішення про відмову на пенсію державного службовця. При цьому, позивачку повідомлено про те, що їй необхідно звернутись із заявою встановленого зразка та необхідними документами. Вказує, що підстав для видачі довідки немає, оскільки на дату написання заяви не було необхідного стажу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що 31.01.2022 зверталася із заявою та документами про переведення її на пенсію державного службовця. Те, що відповідач не приймав рішення з цього питання вказує на протиправну бездіяльність відповідача. Звертає увагу на те, що відмовляючи у задоволенні в позову в цій частині суд позбавив її права на захист, оскільки сама по собі довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії не призводить на переведення її на пенсію по віку як державного службовця.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у встановлений судом строк.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ГУ ПФУ слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що позивачка 04.01.2022 звернулась до ГУ ПФУ із заявою, у якій просила надати довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Листом №1300-5603-8/10020 від 27.01.2022 ГУ ПФУ повідомило, що стаж роботи позивачки станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Закону №889) складає 19 років 7 місяців 6 днів, відтак підстав для надання довідки немає.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка на момент звернення до відповідача із заявою від 04.01.2022 мала не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців і не перебувала на державній службі, а тому з урахуванням абз.6 п.4 Порядку №622, розмір її пенсії повинен визначатись в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Суд також дійшов висновку, що оскільки ГУ ПФУ не приймало рішення за результатами розгляду заяви від 04.01.2022, а тому вимога про зобов`язання призначити пенсію (перевести на пенсію) є передчасною.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом №889-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно статті 90 Закону №889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу»та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІу порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно п.12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону №3723-ХІІ, але за наступної умови : у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першоїстатті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XIIпісля 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 цього Закону та пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону№889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.03.2019 по справі №466/5138/17, від 10.04.2019 по справі №607/2474/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Відповідно до п.4 Порядку №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому, посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Форми довідок про заробітну плату, що подаються для призначення пенсії державним службовцям, затвердженіПостановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3.

Відповідно до форми довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, така видається для призначення згідно з пунктами 10, 12розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ про середні розміри надбавок, премій та інших виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії (не раніше травня 2016 року), а виплати (надбавки, місячні премії) зазначаються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії. Матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, зазначаються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді, виходячи із середнього розміру таких виплат у місяці, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, визначеного з урахуванням кількості відповідних (прирівняних) посад.

Колегія суддів зазначає, що позивачка на момент звернення до пенсійного органу із заявою від 04.01.2022 мала не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців і не перебувала на державній службі.

Таким чином, з урахуванням абз.6 п.4 Порядку №622, розмір пенсії позивачки повинен визначатись в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Відтак, відмова ГУ ПФУ від 27.01.2022 у видачі позивачці довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за грудень 2021 року є протиправною.

Щодо вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію державного службовця з 31.01.2022 відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ та пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII від заробітної плати з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, за грудень 2021, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV) визначено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону №1058-IV затверджено постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.4.1 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Колегія суддів вважає, що за результатом розгляду заяви про призначення пенсії органами Пенсійного фонду можуть бути прийняті два рішення, а саме про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відтак, у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (перерахунок, переведення) пенсії, такий зобов`язаний розглянути подану заяву та прийняти відповідне рішення.

Разом з цим, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ГУ ПФУ всупереч нормам законодавства не прийняло жодного рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.01.2022, а тому колегія суддів вважає, що у даному випадку пенсійний орган не вчинив дій щодо відмови позивачці у призначенні пенсії державного службовця, натомість допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з рішень, а тому належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання ГУ ПФУ прийняти відповідне рішення, тобто рішення про призначення пенсії або рішення про відмову у призначенні пенсії державного службовця.

В частині доводів відповідача про те, що позивач не зверталася до ГУ ПФУ з відповідною заявою про перехід на інший вид пенсії, то у цьому контексті колегія суддів враховує також висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.11.2019 по справі №748/696/17, відповідно до якого у випадку коли заява очевидно дає змогу оцінити намір заявника (пенсіонера), відмова у її розгляді по суті з огляду на невідповідність встановленій формі вважатиметься надмірним формалізмом, наслідком чого є порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Зі змісту заяви позивачки від 31.01.2022 можна встановити, що така стосується вимог саме призначення пенсії державного службовця, по якій відповідачем не було прийнято належного рішення.

Крім того, такий намір позивачки видно з її заяв від 04.01.2022 та від 31.01.2022 щодо видачі довідок для призначення пенсії саме державного службовця.

При цьому, посилання відповідача на те, що позивачка 31.01.2022 зверталася до ГУ ПФУ із заявою про звільнення з роботи, а не із заявою про перехід на пенсію державного службовця спростовується тим, що у переліку до вказаної заяви від 31.01.2022 згідно розписки-повідомлення видно, що відповідачем прийнято саме заяву про призначення (перерахунок) пенсії.

При цьому, як видно з матеріалів справи, відповідач однозначно був обізнаний про намір позивачки щодо призначення їй пенсії державного службовця. Також колегія суддів звертає увагу, що листом від 27.01.2022 відповідачем не лише здійснено роз`яснення норм законодавства, а й чітко вказано на підставу для не видачі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Враховуючи те, що ГУ ПФУ за наслідками розгляду заяви позивачки про перехід на інший вид пенсії не було прийнято жодного рішення, виходячи з наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, колегія суддів дійшла висновку, що належним та ефективним захистом прав, свобод та інтересів позивачки при вирішенні даної справи буде прийняття рішення про часткове задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача розглянути вказану заяву та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.

Суд першої інстанції не взяв до уваги вищенаведеного та дійшов помилкового висновку про відмову в позові у цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ч.1ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є : неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року по справі №380/6386/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 січня 2022 року та прийняти відповідне рішення, з урахуванням приведених вище висновків суду апеляційної інстанції у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року по справі №380/6386/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Л. П. Іщук