ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/3539/20 Номер провадження 22-ц/814/3237/22Головуючий у 1-й інстанції Колодяжна І.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2022 року м.Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Лобов О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 20 жовтня 2021 року, постановлене суддею Колодяжною І.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

13.05.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом, змінивши позовні вимоги заявою від 06.07.2020. В обґрунтування підстав позову зазначає, що із 16.02.2009 по 18.04.2010 працював у ТОВ Атлантіс» торгівельним агентом на складі оптової торгівлі алкогольними напоями м.Харків. Робота, яку він виконував, була пов`язана зі службовими відрядженнями по Харківській області. Загалом у службових відрядження він був 265 днів із використанням ним, за погодженням із роботодавцем, власного автомобіля ВАЗ 21061, 1985 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , та розміром амортизації за зношування транспортного засобу в розмірі 1500,00 грн. на місяць.

На час звільнення із позивачем не був проведений повний розрахунок, що є грубим порушенням ч.1 ст.116 КЗпП України та просить стягнути із ТОВ Атлантіс» на його користь 137414,76 грн. заборгованості, із яких: 522,12 грн. заборгованість по заробітній платі; 104859,30 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку; 1502,66 грн. компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати; 680,68 грн. грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки; 8850,00 грн.- добові за час перебування у відрядженні; 21000,00 грн. - компенсація за зношування власного автомобіля.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 20.10.2021 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Атлантіс» про стягнення заборгованості відмовлено за недоведеністю.

Із рішенням районного суду не погодився позивач та з підстав, раніше викладених у позовній заяві, оскаржив його в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Зазначає, що у відповідності до вимог ст.ст.15,16 ЦК України реалізував належне йому право на судовий захист порушеного права на оплату праці, яке доводиться належними та допустимими доказами згідно ст.ст.12,13,81 ЦПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.02.2022 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 20.10.2021.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01.09.2022 справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 20.10.2021 прийнято до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено до судового розгляду.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України) без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приймає до уваги наступне.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що із 16.02.2009 по 08.04.2010 ОСОБА_1 працював на посаді торгівельного агента до складу оптової торгівлі алкогольними напоями м.Харків у ТОВ «Атлантіс»; звільнений за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, наказ №114 від 08.04.2010, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 ./а.с.13-15/

За формою ОК-5 Пенсійного фонду України, Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 убачається, що у період із лютого 2009 року по квітень 2010 року він отримував нарахування від ТОВ «Атлантіс»./а.с.16,18/

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу ВАЗ 21061, 1985 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ./а.с.36/

Відповідно до акту ТОВ «Атлантіс» від 16.01.2017 №1«Про вилучення для знищення документів , не внесених до Національного архіву фонду України», на підставі «Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 №400/5 вилучені для знищення як такі, що не мають культурної цінності та втратили практичне значення документи ТОВ «Атлантіс», у тому числі: посвідчення відрядження, журнали обліку посвідчень про відрядження, банківські документи, авансові звіти з додатками до них./а.с.65-108/

Згідно копії журнал-ордеру ТОВ «Атлантіс» ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за період з 01.02.2009 по 30.04.2010 у загальному розмірі 10442,47 грн./а.с.109/

24.07.2020 ТОВ «Атлантіс» складено для суду довідку №2758 у тім, що на підприємстві в період із 16.02.2009 по 08.04.2010 не діяла жодна «каса взаємодопомоги», а відрахування заробітної плати здійснювались виключно в межах ст.26 Закону України «Про оплату праці»./а.с.110/

Зі змісту відповіді ДП «Балаклійський ремонтний завод», наданої на виконання ухвали районного суду від 16.12.2020, підприємство повідомляє, що згідно акту №1 від 23.01.2015 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» документи щодо проживання та реєстрацію осіб у готелі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за період з 16.02.2009 по 18.04.2010 - знищені./а.с.136/

На виконання ухвали районного суду від 26.01.2021 , ТОВ «Атлантіс» надано лист від 26.02.2021, за змістом якого повідомляє, що відповідно до «Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 №400/5, товариство повинно знищувати відповідні документи.

Так, згідно акту від 16.01.2017 №1 вилучено та знищено документи товариства, зокрема, правила, інструкції, методичні вказівки, накази директора про короткострокові відрядження в межах України та закордон, накази директора товариства про надання працівникам щорічних оплачу вальних відпусток, книги обліку видачі довідок про заробітні плати, документи про трудову книжку, дисципліну, фінансові звіти, банківські документи, касові документи тощо.

Враховуючи викладене ТОВ «Атлантіс» не має можливості надати запитувані документи (розрахунково-платіжні відомості (особові рахунки) або відомості на виплату грошей (авансу, заробітної плати тощо) щодо ОСОБА_1 ; довідку про нараховані та виплачені доходи за період із лютого 2009 року до квітень 2010 року; окремо зазначити відомості про середній заробіток; відомості у вільній формі про періоди, в які ОСОБА_1 , надавалась щорічна відпустка; відомості у вільній формі про періоди, в які ОСОБА_1 було направлено у службові відрядження, із зазначенням про виплачені добові за періоди відряджень) з підстав їх знищення./а.с.140/

У судовому засіданні допитані в якості свідків позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_1 , будучи допитаним у якості свідка, підтвердив обставини, викладені ним у позовній заяві.

Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що у період із 2008/2009 по 2011 р.р. працював торгівельним представником ТОВ «Атлантіс» по місту. У той же період ОСОБА_1 працював торгівельним представником по Харківській області. Свідок підтвердив існування на підприємстві «каси взаємодопомоги», зокрема, із заробітної плати утримувалось 5% від заробітної плати із кожного торгівельного представника, що документально не фіксувалося. Такі утримання використовувалися для покриття можливої нестачі. При звільненні свідок ці кошти не отримав.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що із 2006 року є власником готелю «Терем» у м.Ізюм. З позивачем ОСОБА_1 свідок познайомилася із приводу поставок алкоголю в кафе на територію готелю. Свідок підтвердила, що позивач із початку 2009 по 2010 рік був постійним клієнтом готелю, брав замовлення і проживав в готелі щонеділі по дві доби. Документи щодо проживання позивача у готелі свідок не зберігала.

Відмовляючи у задоволенні вимог позову, районний суд виходив із того, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди із рішенням районного суду та довільного тлумачення норм процесуального закону на свою користь.

За змістом частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

За змістом частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку із положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (рішеннях Конституційного Суду №8-рп/2013 від 15.10.2013,№9-рп/2013 від 15.10.2013).

Відповідно до положень статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За правилами частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

У межах заявленого спору, за клопотанням позивача, судом першої інстанції вжито вичерпних процесуальних заходів для витребування доказів на підтвердження істотних обставин спору, а саме:

- ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 16.12.2020 витребувано від готелю «Крем`янець» відомості про періоди реєстрації та проживання в готелі ОСОБА_1 за період з 16.02.2009 по 18.04.2010/а.с.118-119/;

- ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 26.01.2021 витребувано у ТОВ «Атлантіс»: розрахунково-платіжні відомості (особові рахунки) або відомості на виплату грошей (авансу, заробітної плати тощо); довідку про нараховані та виплачені доходи щодо ОСОБА_1 за період із лютого 2009 року до квітня 2010 року та окремо зазначено відомості про середній заробіток; відомості у вільній формі про періоди, в які ОСОБА_1 , надавалась щорічна відпустка, та зазначити про виплачені кошти за періоди відпустки; відомості у вільній формі про періоди, в які ОСОБА_1 направлено у службові відрядження, та зазначити про виплачені добові за періоди відряджень/а.с.127-128/

На виконання вимог ухвал суду надано відомості, що у відповідності до «Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 №400/5, запитувані документи знищенні.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ційсправі належнихта достовірнихдоказів напідтвердження підставностіпозову позивачемне наданота судомне встановлено.Натомість усправі наявнівідомості заформою ОК-5Пенсійного фондуУкраїни,що уперіод ізлютого 2009року поквітень 2010року ОСОБА_1 отримував заробітнуплату відТОВ «Атлантіс»,підстав вважатинарахування здійсненіне вповному обсязіта зпорушенням ст.26Закону України«Про працю»також неґрунтуються надоказах. Тоді як самі по собі показання свідків є малоінформативними та не впливають на законність оскаржуваного рішення, що ґрунтується на письмових доказах.

Інші доводиапеляційної скаргиє ідентичнимипідставам зверненнядо судуз позовом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368,374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 20 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.А. Лобов