Постанова від 22.12.2022 по справі № 753/7745/18 Касаційний кримінальний суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 22.12.2022 по справі № 753/7745/18 Касаційний кримінальний суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 753/7745/18

Картка справи

Це рішення містить правові висновки

Справа № 753/7745/18

Картка справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 753/7745/18

провадження № 51-4100 км 19

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

законного представника ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 6 жовтня 2022 року, якою відмовлено у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року.

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом обставини

Дарницький районний суд м. Києва ухвалою від 20 вересня 2022 року продовжив до 18 листопада 2022 року строк дії застосованого відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.

Київський апеляційний суд ухвалою від 6 жовтня 2022 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з тим, що ухвала суду про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку, з огляду на приписи ст. 392 КПК окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи своє прохання вказує на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 визнано неконституційним положення ч. 2

ст. 392 КПК щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Тому вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає оскарженню в апеляційному порядку, оскільки належить до рішень, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції, якими вирішується питання про застосування одного з видів запобіжного заходу, зокрема, поміщення особи до психіатричного закладу.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просив касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Захисник ОСОБА_7 підтримав свою касаційну скаргу, просив ухвалу апеляційного суду скасувати.

Законний представник ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу ОСОБА_7 та просила ухвалу апеляційного суду скасувати.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд кримінального провадження, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

У пункті 1 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому істотними згідно з ч. 1 ст. 412 КПК є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За правилами ст. 370 і ч. 2 ст. 419 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями ст. 392 КПК передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Суддя апеляційного суду, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою сторони захисту, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 20 вересня 2022 року, з урахуванням положень ст. 392 КПК, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Однак Суд не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Статтею 7 КПК передбачено загальні засади кримінального провадження, до яких зокрема, належать верховенства права та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 8 КПК принцип верховенства права означає, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенство права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З матеріалів провадження вбачається, що за ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року щодо ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.

Оскаржуваною в апеляційному порядку ухвалою місцевого суду від 20 вересня 2022 року дію цього запобіжного заходу продовжено.

Аналіз рішень Європейського суду з прав людини свідчить про те, що на запобіжний захід у виді поміщення особи до психіатричного закладу в умовах, які виключають її небезпечну поведінку, поширюються ті ж гарантії, закріплені у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, які поширюються і на запобіжний захід у виді тримання під вартою[1].

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року

№ 4-р/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України

(є неконституційним), положення ч. 2 ст. 392 КПК щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання

під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції

до ухвалення судового рішення по суті.

Крім того, у цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив про те, що неможливість оскарження особою чи її захисником в апеляційному порядку ухвали суду про продовження строку тримання під вартою створює умови, за яких помилкове рішення суду першої інстанції, чинне протягом тривалого часу, може призвести до тяжких невідворотних наслідків для зазначеної особи у вигляді безпідставного обмеження її конституційного права на свободу. Можливість апеляційного оскарження та перегляду апеляційним судом рішення про тримання під вартою, ухваленого судом першої інстанції, має на меті насамперед уникнення свавільного позбавлення свободи.

З таких умов, на думку колегії суддів, на рішення судів щодо обрання та продовження запобіжного заходу в порядку ст. 508 КПК у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку, ухвалені під час судового розгляду, має поширюватися такий же порядок оскарження, як і на рішення щодо обрання і продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Законом України від 02 грудня 2020 року № 1027-IX внесено зміни до ч. 2 ст. 392 КПК, які набрали чинності 14 січня 2021 року. Зокрема, визначено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу місцевого суду про продовження дії запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, які виключають небезпечну поведінку, є таким, що не відповідає загальним засадам кримінального провадження та є істотним порушенням КПК, а тому відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК це рішення має наслідки його скасування з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати наведене та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 6 жовтня 2022 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] Рішення ЄС: «Ілнзєєр проти Німеччини [ВП]» (Ilnseher v. Germany [GC]), § 127; «Станев проти Болгарії [ВП]» (Stanev v. Bulgaria [GC]), § 145; «Д.Д. проти Литви» (D.D. v. Lithuania), § 156; «Кальвейт проти Німеччини» (Kallweit v. Germany), § 45; «Штукатуров проти Росії» (Shtukaturov v. Russia), § 114; «Варбанов проти Болгарії» (Varbanov v. Bulgaria), § 45; «Вінтерверп проти Нідерландів» (Winterwerp v. the Netherlands), § 39)

Джерело: ЄДРСР 108059801

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!