ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/831/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс"

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" в особі представництва Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон"

про: стягнення 5 034 028,54 грн

секретар судового засідання: С.Коваль;

представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вартіс" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" в особі представництва Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" про стягнення 5 034 028,54 грн, з яких: 3 923 934,67 грн основний борг, 535 563,76 грн пеня, 54 031,87 грн 3% річних, 520 498,24 грн інфляційних втрат.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 11 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вартіс" та Представництвом "ВАТ "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон", що діє від імені "ВАТ "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" було укладено договір №8/21 -2021КР, відповідно до якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується здійснити його оплату.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 8 171 210,61 грн.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 5 275 863,00 грн.

Таким чином відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 2 895 347,61 грн.

Враховуючи те, що станом дату написання позовної заяви курс долара офіційного середньозваженого курсу продажу долара США до гривні на Міжбанківському валютному ринку збільшився більше ніж на 3%, позивач відповідно до п.3.5.2. договору збільшує загальну вартість товару. Збільшена вартість складає 3 923 934,67 грн.

Керуючись пунктом 6.3. договору позивач нарахував відповідачу 535 563,76 грн пені.

Керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 54 031,87 грн. 3% річних та 520 498,24 грн. інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позовну заяву з відображенням своєї позиції суду не надав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 13 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08 листопада 2022 року.

Ухвалою суду від 08 листопада 2022 року підготовче засідання відкладено на 22 листопада 2022 року.

Ухвалою суду від 22 листопада 2022 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 06 грудня 2022 року.

Ухвалою суду від 06 грудня 2022 року розгляд справи відкладено на 20 грудня 2022 року.

В судове засідання представники сторін не з`явились, про місце дату та час розгляду справи позивач та відповідач були повідомлені належним чином що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами про направлення сторонам ухвали суду від 06 грудня 2022 року.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

11 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (позивач/постачальник) та Представництвом Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон", що діяло від імені Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" (покупець/відповідач) було укладено договір №8/21-2021КР (надалі договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору.

Кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим договором, зазначається у рахунках - фактурах постачальника (рахунки-фактури), які мають силу специфікації, або в інших додатках до цього договору та визначаються у видаткових накладних.

Згідно з умовами пункту 3.2.1. договору, у разі відстрочення платежу, за положеннями підпункту 3.5.2. пункту 3.5. статті 3 договору, діюча ціна на момент відвантаження товару вказується в рахунках-фактурах постачальника та видаткових накладних.

При цьому в рахунку-фактурі зазначається еквівалент ціни на товар в доларах США за середньозваженим курсом продажу долару США/гривня, встановленого на Міжбанківському валютному ринку України на день, який передує дню виставлення рахунку-фактури та видаткової накладної. Дата формування рахунку-фактури має співпадати з датою складання видаткової накладної.

Відповідно до пункту 3.3. договору, у ціну товару включені послуги з навантаження товару на наданий покупцем відкритий транспортний засіб. У разі замовлення транспортування товару на будівельний майданчик покупця транспортом, що наймає постачальник, вартість транспортних послуг виставляється покупцю окремо в рахунку (складається відповідний акт) або включається у ціну товару. Факт передачі товару означає взаємну згоду сторін щодо транспортних послуг. Транспортні послуги оплачуються в тому ж порядку, який встановлено для оплати товару (пункти 3.5., 3.6 цього договору).

Згідно з умовами пункту 3.5. договору, оплата товару проводиться на умовах передплати та на умовах відстрочення платежу в такому порядку:

- 3.5.1. Передплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у рахунках-фактурах в розмірі 100% вартості товару протягом 3- х (трьох) банківських днів від дати рахунку-фактури;

- 3.5.2.При відвантаженні товару постачальником покупцю без отримання попередньої оплати покупець здійснює оплату отриманого товару та доставку на умовах відстрочення платежу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту отримання товару. При збільшенні офіційного середньозваженого курсу продажу долару США до гривні на Міжбанківському валютному ринку з дати відвантаження товару на дату проведення розрахунку більше ніж на 3%, постачальник має право збільшити загальну вартість розрахунку в такій же пропорції.

Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Такий самий порядок, визначений в пункті 3.5. договору оплати транспортних послуг.

Згідно з положеннями пункту 4.2. договору, покупець зобов`язаний прийняти товар від постачальника в строк, що не перевищує 3 дні з дати оплати рахунку-фактури, направивши відповідний транспортний засіб та уповноваженого представника з довіреністю, виписаної відповідно до вимог чинного законодавства, на склад постачальника, вказаний в пункті 5.1 цього договору та здійснити оплату в строки й порядку, передбачені цим договором.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2. договору, передача товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції Міжнародної Торгівельної Палати від 01.01.2010р. (далі - "Інкотермс") на умовах, що зазначені у рахунках-фактурах або інших додатках до цього договору. При відсутності відповідної вказівки в рахунку - фактурі/видатковій накладній за базис поставки сторони приймають умови FСА (склад постачальника), що розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Прорізна, 87/2.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної або акту прийому-передачі, з цього моменту переходить право власності на товар до покупця та всі пов`язані з ним ризики.

Згідно з наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 32-46) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8 171 210,61 грн.

Позивач вказує, що відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар в сумі 5 275 863,00 грн, таким чином залишок заборгованості в розмірі 2 895 347,61 грн відповідачем не оплачено.

Відповідач надав позивачу гарантійний лист UKR/EVR/C10/0991 від 18 лютого 2022 року, в якому зазначено, що визнає наявність боргу у розмірі 2 895 347,61 грн, який утворився внаслідок постачання металопродукції та гарантував здійснити оплату частинами, строком до 01 березня 2022 року (а.с. 71).

Середньозважений курс долара США до гривні на Міжбанківському валютному ринку за станом на момент відвантаження товару, що зазначена у відповідності до пункту 3.2.1. договору за видатковими накладними №55778, №55906, №55910, 55921 становить 27,1657, за накладною №1107 складає 27,6906. Станом на 16 серпня 2022 року середньозважений курс долара США до гривні на Міжбанківському валютному ринку складав 36,9343.

Враховуючи те, що станом дату написання позовної заяви курс долара офіційного середньозваженого курсу продажу долара США до гривні на Міжбанківському валютному ринку збільшився більше ніж на 3%, позивач відповідно до пункту 3.5.2. договору збільшив загальну вартість товару, яка складає 3 923 934,67 грн.

Згідно з умовами пункту 6.3. договору, у разі порушення строків оплати за товар, указаних в пункті 3.5.2. цього договору, та строків приймання товару, указаних в пункті 4.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Керуючись положеннями пункту 6.3. договору за період з 28 грудня 2021 року по 16 серпня 2022 року позивач нарахував відповідачу 535 563,76 грн пені.

Окрім цього, позивач, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України за період з 28 грудня 2021 року по 16 серпня 2022 року нарахував відповідачу 54 031,87 грн 3% річних та за період з грудня 2021 року по липень 2022 року 520 498,24 грн інфляційних втрат.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, заснованими на договорі, та стосуються прав та обов`язків щодо поставки товару. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої вимоги про стягнення заборгованості, неустойки інфляційних втрат та річних законними, оскільки відповідачем порушено умови договору.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із фактичних обставин справи суд установив, що відповідач свої обов`язки з оплати поставлено товару виконав неналежним чином.

Одним з основоположних принципів цивільного права є правова максима pacta sunt servanda (договори мають виконуватись). Цей принцип знайшов відображення в цивільному законодавстві: договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Також pacta sunt servanda, як один з основоположних цивільно-правових принципів, становить основу норм, що регулюють виконання господарських зобов`язань.

Так, у силу вимог положень статті 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з визначенням статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За результатами розгляду спору судом встановлено, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 2 895 347,61 грн, докази оплати якої матеріали справи не містять.

Згідно з умовами пункту 3.5.2. договору, при відвантаженні товару постачальником покупцю без отримання попередньої оплати покупець здійснює оплату отриманого товару та доставку на умовах відстрочення платежу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту отримання товару. При збільшенні офіційного середньозваженого курсу продажу долару США до гривні на Міжбанківському валютному ринку з дати відвантаження товару на дату проведення розрахунку більше ніж на 3%, постачальник має право збільшити загальну вартість розрахунку в такій же пропорції.

Судом враховано, що керуючись положеннями договору позивач скористався своїм правом на збільшення загальної вартості розрахунку в пропорції збільшення офіційного середньозваженого курсу продажу долара США, що становить 3 923 934,67 грн.

З врахуванням вищенаведеного, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 923 934,67 грн заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що відповідач порушив договірне зобов`язання, зокрема допустив порушення строків оплати за товар поставлений згідно з умовами договору.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (штраф, пеня) необхідно застосовувати положення глави 26 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 1 статті 173 Господарського кодексу України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з умовами пункту 6.3. договору, у разі порушення строків оплати за товар, указаних в пункті 3.5.2. цього договору, та строків приймання товару, указаних в пункті 4.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Керуючись положеннями пункту 6.3. договору за період з 28 грудня 2021 року по 16 серпня 2022 року позивач нарахував відповідачу 535 563,76 грн пені.

Суд, здійснивши перерахунок пені, приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено правильно.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України за період з 28 грудня 2021 року по 16 серпня 2022 року нарахував відповідачу 54 031,87 грн 3% річних та за період з грудня 2021 року по липень 2022 року 520 498,24 грн інфляційних втрат.

Суд перевірив нарахування 3% річних, та визнав вказаний розрахунок правильним, натомість щодо вимог про стягнення інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Як уже вказувалося вище, за умовами укладеного між сторонами у справі договору поставки остаточна ціна товару (сума договору) визначається за результатом перерахунку (коригування) орієнтовної ціни. Такий перерахунок полягає у тому, що фактично здійснені покупцем платежі в рахунок оплати товару за орієнтовною сумою договору коригуються на курс долара США до гривні станом на момент відвантаження товару та станом на дату проведення розрахунку.

Тобто за умовами договору ці платежі підлягають перерахуванню за визначеною у договорі формулою, за результатом чого визначається сума доплати, яка фактично є сумою курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору).

Згідно з частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже встановлена сторонами у договорі поставки ціна товару (сума поставки, ціна договору) є орієнтовною.

При збільшенні офіційного середньозваженого курсу продажу долару США до гривні на Міжбанківському валютному ринку з дати відвантаження товару на дату проведення розрахунку більше ніж на 3%, постачальник має право збільшити загальну вартість розрахунку в такій же пропорції.

Тобто остаточна ціна товару формується з урахуванням розміру курсової різниці, визначеної станом на момент відвантаження товару та станом на дату проведення розрахунку.

Таким чином умови укладеного між сторонами у справі договору поставки передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями статті 632 Цивільного кодексу України, про що прав.

З огляду на викладене грошове зобов`язання покупця хоча і виражене у гривні, проте має прив`язку до еквіваленту в іноземній валюті. При цьому визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару за орієнтовною вартістю. Встановлена у договорі поставки умова про здійснення оплати товару за орієнтовною вартістю з відповідним подальшим коригуванням орієнтовної вартості пропорційно курсу відповідної іноземної валюти, має на меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до долара США.

Отже враховуючи те, що орієнтовна вартість товару перераховується (коригується) відповідачем, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема і у разі порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орієнтовної вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти. У такому разі стягнення інфляційних втрат, нарахованих на орієнтовну суму заборгованості, суперечить частині другій статті 625 Цивільного кодексу України. У разі, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

З огляду на викладене норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях

У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другої статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

У разі, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення.

Вказана правова позиція зокрема відображена у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі №910/11077/20.

З врахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення 520 498,24 грн інфляційних втрат не підлягають до задоволення.

Щодо територіальної юрисдикції (підсудності) даного спору то суд зауважує таке.

Відповідачем у даному спорі визначено Відкрите акціонерне товариство "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" в особі представництва Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон". ВАТ "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" є резидентом Азербайджанської Республіки. Разом з тим, місцезнаходження представництва Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон": Рівненська область, місто Здолбунів.

За правилами частини 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Відповідно до положень статті 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 1 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, яку ратифіковано Постановою ВР № 2889-XII (2889-12) від 19 грудня 1992 року та є чинною на даний час, яка також ратифікована Азербайджанською Республікою, ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб`єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

Як визначено у статті 2 Угоди, для цілей цієї Угоди під господарюючими суб`єктами розуміються підприємства, їх об`єднання, організації будь-яких організаційно-правових форм, а також громадяни, які мають статус підприємця згідно із законодавством, що діє на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, та їх об`єднань.

Відповідно до статті 3 цієї Угоди Господарюючі суб`єкти кожної з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав користуються на території іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав правовим і судовим захистом своїх майнових прав і законних інтересів, рівним із господарюючими суб`єктами цієї держави. Господарюючі суб`єкти кожної з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав мають на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав право без перешкод звертатися до судів, арбітражних (господарських) судів, третейських судів та інших органів, до компетенції яких належить вирішення справ, зазначених у статті 1 цієї Угоди (в подальшому - компетентні суди), можуть виступати в них, порушувати клопотання, висувати позови та здійснювати інші процесуальні дії.

Згідно із положеннями статті 4 цієї Угоди компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав: здійснюється торгова, промислова або інша господарська діяльність підприємства (філіалу) відповідача; виконано або має бути повністю або частково виконано зобов`язання з договору, що є предметом спору. Компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода сторін про передачу спору до суду.

За умовами пункту 8.2. договору укладеного між позивачем та відповідачем, розбіжності, що не можуть бути врегульовані шляхом переговорів, підлягають вирішенню у суді або у господарському суді відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

За висновком суду, були встановлені обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 3 923 934,67 грн основного боргу, 535 563,76 грн пені, 54 031,87 грн 3% річних.

Водночас суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог про стягнення 520 498,24 грн інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору за подання даного позову складає 75 510,43 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позову судові витрати в розмірі 67 702,95 грн покладаються на відповідача, решта 7 807,48 грн на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" в особі представництва Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" (35705, Рівненська область, Рівненський район, м.Здолбунів, вул Шевченка 1, код ЄДРПОУ 26612924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (08132, Київська область, м.Вишневе, вул. Київська 21, корпус В, п.1, код ЄДРПОУ 34350636) 3 923 934 (три мільйони дев`ятсот двадцять три тисячі дев`ятсот тридцять чотири) грн 67 коп. заборгованості, 535 563 (п`ятсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят три) грн 76 коп. пені, 54 031 (п`ятдесят чотири тисячі тридцять один) грн 87 коп. 3% річних та 67 702 (шістдесят сім тисяч сімсот два) грн 95 коп. судового збору.

3. В задоволенні вимог про стягнення 520 498,24 грн інфляційних втрат відмовити.

4. Судові витрати в розмірі 7 807,48 грн судового збору покласти на позивача.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (08132, Київська область, м.Вишневе, вул. Київська 21, корпус В, п.1, код ЄДРПОУ 34350636).

Відповідач (Боржник): Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" в особі представництва Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" (35705, Рівненська область, Рівненський район, м.Здолбунів, вул Шевченка 1, код ЄДРПОУ 26612924).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Суддя А.Качур