Номер провадження: 22-ц/813/5008/22

Справа № 947/2758/21

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2022 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого- Гірняк Л.А.,

суддів- Сегеди С.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря- Дерезюк В.В.

представника позивача- ОСОБА_1

представника відповідача- ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні м. Одеси в режимі відеоконференції поза межами суду, апеляційну скаргупредставника ОСОБА_3 адвоката Степанишиної Альони Сергіївни на рішення Київського районного суду м.Одеси від 06 жовтня 2021 року у праві за позовом ОСОБА_3 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», треті особи: Професійна спілка працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», Державна служба морського та річкового транспорту України

- про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

встановила:

ПРОЦЕДУРА:

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказКазенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (надалі КП «МПРС») від 29.12.2020 року № 834-к «Про звільнення», поновити його на посаді начальника філії «Чорноморська філія» КП «МПРС», стягнути з КП «МПРС» на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату поновлення на роботі.

Посилається на те, що з 07.07.2016 року він працював на різних керівних посадах у казенному підприємстві, зокрема, на посаді начальника філії «Чорноморська філія» КП «МПРС», з якої наказом від 29.12.2020 № 834-к «Про звільнення» (далі - Наказ) був звільнений на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Підставою звільнення в Наказі зазначений наказ КП «МПРС» від 18.02.2020 року №123-н «Про припинення діяльності філії «Чорноморська філія» КП «МПРС».

Зазначає, що наказом від 21.04.2020 року №221-к «Про звільнення» його вже було звільнено відповідачем з займаної посади відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою звільнення 21.04.2020 року відповідачем також був зазначений наказ КП «МПРС» від 18.02.2020 року №123-н.

28 жовтня 2020 року рішенням Київського районного суду м. Одеси (справа №947/12999/20) наказ КП «МПРС» від 21.04.2020 року №221-к «Про звільнення» визнаний незаконним та позивача поновлено на посаді начальника філії «Чорноморська філія» КП «МПРС».

29 жовтня 2020 року відповідач виконав рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2020 року шляхом видання наказу №681-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_3 ».

Одночасно, з ознайомленням із наказом про поновлення на роботі йому вручено попередження про наступне звільнення з посади начальника філії «Чорноморська Філія» на підставі п 1. ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться - 29 грудня 2020 року, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. Попередження мотивоване проведеним скороченням чисельності та штату працівників КП «МПРС», припиненням діяльності філії «Чорноморська філія» (наказ КП «МПРС» від 18.02.2020 № 123-н «Про припинення діяльності філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба») та введенням нової організаційної структури та штатного розпису КП «МПРС» з 01.05.2020 (наказ КП «МПРС» від 30.04.2020 № 280-н «Про затвердження і введення в дію організаційної структури та штатного розпису КП «МПРС») згідно якого його посада у діючій організаційній структурі та штатному розписі КП «МПРС» відсутня.

Короткий зміст рішення першої інстанції:

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2021 року в позові ОСОБА_3 відмовлено (т.3 а.с.110-114).

Аргументи (доводи) сторін:

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 адвокат Степанішина А.С. просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Зокрема апелянт посилається на те, що відповідачем не виконано вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України; судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що підставою звільнення ОСОБА_3 роботодавець визначає не відсутність відповідної кваліфікації на зайняття вакантної посади, а відсутність заяви на згоду на переведення на іншу посаду, що не вдповідає дійсності; вважає, що КП «МПРС» мало обов`язки забезпечити фінансування витрат на професійне навчання, підвищення кваліфікації, підготовку та перепідготовку та відповідну фінансову можливість для такого фінансування; зазначає, що ОСОБА_3 надав згоду на переведення на три вакантні посади; був поновлений на посаді, яка на час поновлення не існувала, оскільки не була внесена до штатного розпису; відповідач не здійснив працевлаштування ОСОБА_3 на одну з запропонованих ним посад, які відповідають його кваліфікації та на які він погодився.

05 липня 2022 року від представника КП «МПРС»на електрону адресу суду надйшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що ОСОБА_3 більш ніж за місяць до запланованого звільнення було надано певний перелік необхідних кваліфікаційних документів, для можливості перевода на означені ним посади, а саме: капітан ПРК-02, другого помічника капітана р/с «Сапфір», капітана р/с «Сапфір», проте жодної письмової пропозиції вакантних посад та листи КП «МПРС» не надав. Враховуючи відсутність документів у ОСОБА_3 документів, необхідних для зайняття посад, ОСОБА_3 просив забезпечити йому за рахунок підприємства професійну підготовку та перепідготовку з метою зайняття однієї із вищезазначених вакантних посад. Проте, зазначає, що у КП «МПРС» відсутній обов`язок здійснювати професійну підготовку та перепідготовку під час процедури вивільнення працівників (т.3 а.с. 150-161).

Професійна спілка працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», Державна служба морського та річкового транспорту України в режимі відеоконференції участь не приймали, про час та місце розгляду справи сповіщались належним чином.Заяви (заяв) про відкладення розгляду справи не надавали.

На підставі ст. 29 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», у виконання рішень зборів суддів Одеського апеляційного суду від' 02.03.2022р. та 16.03.2022р., у зв`язку із введенням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р.,керуючисьстаттею 26 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи рішення Ради суддів України №9від24.02.2022р. та рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022р. щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з метою вжиття невідкладних заходів для забезпечення безперебійного функціонування Одеського апеляційного суду, головою суду видано Розпорядження №1 від 02 березня 2022 року, до якого внесені зміни розпорядженням №2 від 16 березня 2022 року, відповідно до п.п. 3-4 якого:

Зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, підрозділів територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя, розгляд цивільних справ продовжити без участі учасників провадження в приміщенні Одеського апеляційного суду.

Справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та з відсутності заяви (заяв) про відкладення розгляду справи.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони сповіщені належним чином, при цьому, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Відповідно до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини та оцінк апеляційного суду:

Заслухавши суддю-доповідача обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підглядає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

Як встановлено за наслідками розгляду цивільної справи №947/12999/20 рішенням Київського районного суду м.Одеси від 28 жовтня 2020 року ОСОБА_3 було поновлено судом в займаній посаді начальника філії «Чорноморська філія» КП «МПРС».

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року рішення Київського районного суду м.Одеси від 28 жовтня 2020 року змінено в мотивувальній частині та залишено без змін в резолютивній частині (справа №947/12999/20; провадження: 22-ц/813/1996/22; (Головуючий суддя: Вадовська Л.М., судді: Колесніков Г.Я., Сєвєрова Є.С.).

На виконання рішення суду відповідно до наказу від 29 жовтня 2020 року № 681-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_3 »скасовано наказ КП «МПРС» від 21 квітня 2020 року № 221-к «Про звільнення» та поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника філії «Чорноморська філія» КП «МПРС».

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи, про що належним чином повідомлено працівника.

Після поновленняпрацівника назайманій посадіпідприємство провелонову процедурувивільнення працівника,запропонувавйому посади,вакантні начас йогопоточного вивільнення,від якихостанній відмовився,що сталопідставою дляйого звільненняна підставіпункту 1статті 40КЗпП України.

29жовтня 2020року одночасноіз попередженнямпро звільнення ОСОБА_3 було запропоновано14посад,які буливакантними напідприємстві.Позивач отримавдля ознайомленнявказані письмовіпропозиції,про щоздійснив відповіднийнапис напримірниках підприємствата поставивособистий підпис.24 листопада 2020 року ОСОБА_3 було запропоновано ще 21 вакантну посаду, які позивач отримав для ознайомлення, про що здійснив відповідний напис на примірниках підприємства та поставив особистий підпис.

25 листопад 2020 року позивач ОСОБА_3 звернувся на адресу відповідача із заявою про згоду зайняти одну із запропонованих вакантних посад: капітана ПРК-02, другого помічника капітана р/с «Сапфір», капітана р/с «Сапфір», за умови забезпечення йому за рахунок підприємства професійної підготовки та перепідготовки з метою зайняття однієї із вищезазначених вакантних посад та зазначив про можливість переведення після отримання документів за результатами професійної підготовки та перепідготовки, з посиланням на ст. 201 КЗпП України, як на підставу необхідності його навчання.

27 листопада 2020 року КП «МПРС» на адресу позивача надіслано листи за №№ 1/41/2280-20, 1/41/2281-20, 1/41/2282-20 з вичерпаним переліком кваліфікаційних документів, необхідних для зайняття кожної із посад, на яку він надав згоду та запропоновано 30 листопада 2020 року надати вищезазначеними документами до КП «МПРС» для оформлення наказу на зайняття однієї із зазначених позивачем вакантних посад, а саме: капітана ПРК-02, другого помічника капітана р/с «Сапфір», капітана р/с «Сапфір».

30 листопада 2020 року ОСОБА_3 направлено лист на адресу КП «МПРС», в якому позивач дублює вимогу про організацію йому професійної підготовки та перепідготовки з метою зайняття будь-якої з посад капітана ПРК-02, другого помічника капітана р/с «Сапфір», капітана р/с «Сапфір».

Проте, 30 листопада 2020 року ОСОБА_3 на адресу підприємства не надано документів підтверджуючих кваліфікацію, необхідну для переведення його на вказані посади.

Крім цього, 28 грудня 2020року ОСОБА_3 особисто вручено лист за підписом начальника відділу управління персоналом, в якому зазначено, що йому було надано пропозиції для переведення на вакантні посади 29.10.2020 року і 24.11.2020 року та зазначено, що у зв`язку із закінченням строку попередження про звільнення 29.12.2020 року, ОСОБА_3 необхідно з`явитися до відділу управління персоналом о 09 год. 00 хв. та надати письмову заяву про переведення і підтверджуючі кваліфікацію документи. Повідомлено, що у разі ненадання письмової заяви на переведення та підтверджуючих кваліфікацію документів 29 грудня 2020 року, КП «МПРС» вважатиме, що позивач не надав згоду (відмовився) на переведення на одну із запропонованих йому посад.

29 грудня 2020 рокуприбувши до КП «МПРС» ОСОБА_3 не надав заяви на переведення на жодну із запропонованих йому посад та не надав документів, підтверджуючих його кваліфікацію, необхідну для зайняття посад капітана або другого помічника капітана.

Того ж числа, працівниками відділу управління персоналом було складено Акт про те, що ОСОБА_3 начальник філії «Чорноморська філія» не надав ні згоду (усну або письмову), ні заяву про переведення на будь-яку із запропонованих у період з 29 жовтня 2020 року по 29 грудня 2020 року вакантних посад КП «МПРС».

Із вказаним Актом від 29.12.2020 року ОСОБА_3 погодився без будь-яких зауважень, поставивши у ньому свій особистий підпис про ознайомлення зі змістом зазначеного акту.

За наслідком викладеного, 29 грудня 2020 року КП «МПРС» видано Наказ за №834-к «Про звільнення» ОСОБА_3 , з посади начальника філії «Чорноморська філія» КП «МПРС» звільнено із займаної посади 29.12.2020 року, у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суд з`ясував питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Встановивши, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме - скорочення чисельності штату працівників, в тому числі начальника філії «Чорноморська філія» КП «Морська пошуково-рятувальна служба», позивач попереджався про наступне вивільнення за два місяці з дати його попередження, з моменту попередження про наступне вивільнення та до дати звільнення йому пропонувалися усі вакантні посади, що були на підприємстві на час його вивільнення та від яких позивач відмовлявся, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення відповідачем процедури поновлення позивача на займаним ним посаді, в порядку виконання відповідного судового рішення, та про порушення підприємством нової процедури вивільнення даного працівника.

Доводи позивача про те, що 29 грудня 2020 року ОСОБА_3 був поновлений на посаді, яка на час поновлення не існувала, оскільки не була внесена до штатного розпису, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки це не вплинуло на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року у справі №947/12999/20 про поновлення позивача на посаді та не спростовує встановлених у справі фактичних обставин, які свідчать про дотримання відповідачем вимог чинного законодавства під час звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗПП України.

Доводи позивачапро те,що відповідач КП «МПРС» зобов`язаний був забезпечити фінансування витрат на професійне навчання ОСОБА_3 , підвищення кваліфікації, підготовку та перепідготовку та відповідну фінансову можливість для такого фінансування, судом не приймаються до уваги, оскільки зі змісту вимог ст. ст. 40, 49-2 КЗпП України не вбачається покладення на роботодавця обов`язку здійснювати професійну підготовку та перепідготовку під час процедури вивільнення працівників.

Посилання апелянта на те, що відповідач не здійснив його працевлаштування на одну з запропонованих ним посад, які відповідають його кваліфікації та на які позивач погодився, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_3 не було надано документів підтверджуючих його кваліфікацію, необхідну для переведення на певну посаду. Крім цього, само по собі бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов`язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду, у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної посади.

Аналогічний висновок застосування даної норми законодавства наведений у постанові Верховного Суду у справі № 755/6539/18.

Тобто виходячи із встановлених у справі обставин не вбачається, що відповідачем були порушені вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, у зв`язку з чим, позовні вимоги про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, судова колегя,-

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 21.12.2022 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.А.Гірняк

С.М. Сегеда

О.С.Комлева