Справа № 643/14088/20

Провадження № 2/643/514/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2022 м.Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_16,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін матеріали справи

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача головний державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального

управління юстиції (м. Харків) Габрієлова Наталія Юріївна

про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 96 056, 59 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави заявлених позовних вимог.

1.1. ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у сумі 96 056, 59 грн.

1.2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що у зв`язку з несплатою відповідачем аліментів, стягнутих за судовим рішенням, за ним утворилась заборгованість в сумі 96 056, 59 грн., внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів.

2. Рух справи.

2.1. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16.09.2020 відкрито провадження у справі № 643/14088/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, на підставі статті 53 Цивільного процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача головного державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Габрієлову Наталію Юріївну, судове засідання призначено на 13.10.2020 року.

2.2. 12.10.2020 року третьою особою подано до суду клопотання з проханням розглянути справу без її участі.

2.3. 12.10.2020 року відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості скористатися професійною правничою допомогою.

2.4. У судовому засіданні 13.10.2020 року оголошено перерву до 02.11.2020 року.

2.5. 02.11.2020 року відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням його адвоката на самоізоляції.

2.6. 02.11.2020 року представником позивача подано клопотання про поновлення строку для подання додаткових доказів у справі та долучення їх до матеріалів справи.

2.7. 02.11.2020 року розгляд справи було відкладено на 13.11.2020 року у зв`язку з неявкою учасників справи.

2.8. 13.11.2020 року представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі № 643/14088/20, до вирішення пов`язаної з нею іншої справи № 643/17692/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам у розмірі 96 056, 59 грн.

2.9. 13.11.2020 року представником позивача було подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися з клопотанням представника відповідача про зупинення провадження у справі.

2.10. 13.11.2020 року розгляд справи було відкладено на 01.12.2020 року за клопотанням представника позивача.

2.11. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01.12.2020 року зупинено провадження у справі № 643/14088/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача головний державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Габрієлова Наталія Юріївна, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 96 056, 59 грн. до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 643/17692/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам у розмірі 96 056, 59 грн., зобов`язано сторони повідомити про результати розгляду по суті судом справи № 643/17692/20.

2.12. 19.07.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшло клопотання, відповідно до змісту якого представник позивача просить суд поновити провадження у справі № 643/14088/20. Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.03.2021 року у справі № 643/17692/20 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про звільнення від сплати заборгованості по аліментам. Постановою Харківського апеляційного суду від 25.06.2021 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 02.03.2021 року у справі № 643/17692/20 залишено без змін. Таким чином, обставини, що викликали зупинення провадження у даній справі відпали.

2.13. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29.07.2021 поновлено провадження у справі № 643/14088/20, судове засідання призначено на 14.09.2021 року.

2.14. У судовому засіданні 14.09.2021 року представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду судом скарги, в якій він просить суд визнати дії державного виконавця Габрієлової Н.Ю. щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів протиправними та незаконними, визнати нечинним та скасувати розрахунок заборгованості по сплаті аліментів на суму 96 056, 59 грн.

2.15. У судовому засіданні 14.09.2021 року судом було відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

2.16. 14.09.2021 року судове засідання відкладено на 05.10.2021 року за клопотанням представника відповідача.

2.17. 05.10.2021 року на електронну пошту Московського районного суду м. Харкова надійшла заява, відповідно до змісту якої представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з її перебуванням на лікарняному.

2.18. 05.10.2021 року розгляд справи відкладено на 03.11.2021 року.

2.19. 29.10.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшла заява, відповідно до змісту якої відповідач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з зайнятістю його адвоката в іншому судовому процесі.

2.20. 03.11.2021 року розгляд справи відкладено на 01.12.2021 року.

2.21. У судовому засіданні 01.12.2021 року представником відповідача заявлено усне клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду судом скарги, в якій він просить суд визнати дії державного виконавця Габрієлової Н.Ю. щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів протиправними та незаконними, визнати нечинним та скасувати розрахунок заборгованості по сплаті аліментів на суму 96 056, 59 грн.

2.22. У судовому засіданні 01.12.2021 року судом розглянуто вищевказане клопотання представника відповідача та вирішено відмовити у його задоволенні.

2.23. 01.12.2021 року розгляд справи відкладено на 17.12.2021 року.

2.24. 16.12.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшла заява, відповідно до змісту якої третя особа просить суд розглядати справу за її відсутності.

2.25. 17.12.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшли письмові пояснення, відповідно до змісту яких відповідач зазначає, що заперечує проти позовних вимог з наступних підстав:

- відповідач є батьком трьох дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- ОСОБА_2 звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення з нього аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3 , на час навчання у розмірі 1/6 частина від усіх видів заробітку (доходу);

- позивач фактично позбавила ОСОБА_3 батька, заборонивши їх спілкування, оскільки повторно вступила у шлюб;

- у судовому засіданні у справі № 2-25941 про позбавлення батьківських прав позивач просила відповідача не перешкоджати її особистому життю, відмовитися від дитини, а вона натомість відмовиться від аліментів, це було включено до протоколу судового засідання;

- у 2008 року позивач, без повідомлення відповідача, звернулась до виконавчої служби з виконавчим листом про стягнення аліментів з метою отримання фіктивних довідок, які виготовляв державний виконавець, для отримання грошей з державного бюджету;

- відповідач 12 років не знав про існування виконавчого провадження, хоча завжди проживав за адресою реєстрації, мав доходи, автотранспорт;

- відповідач жодного разу не отримував документів з виконавчої служби;

- у липні 2016 року позивач звернулась до суду з заявою про те, що виконавчий документ у справі № 2-248/01 був втрачений, однак, відповідно до інформації № 07-2903 від 18.03.2019, наданої на адвокатський запит, Управління праці та соціального захисту населення Московського району, ОСОБА_7 починаючи з березня 2008 року по 30.06.2017 року безперервно отримувала державну допомогу на дитину, таким чином, є очевидним, що вона надала суду неправдиві відомості, оскільки допомога нараховується лише за наявності виконавчого провадження;

- позивач використовуючи недосконалість судової системи намагається стягнути з нього аліменти за 10 років, але відсутні підстави для стягнення пені, оскільки відсутність до 09.04.2020 року виконавчого провадження звільняє відповідача від відповідальності за невиконання такого зобов`язання, оскільки була відсутня будь яка сума, розрахунок боргу, будь яка вимога для стягнення;

- дитина від другого шлюбу, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із матір`ю, і рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області у справі № 2032/1439/12 від 27.11.202 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_8 аліменти в розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.08.2012 року до досягнення дитиною повноліття;

- малолітня донька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на повному утриманні відповідача, яку він виховує самостійно без матері, дитина відвідує школу, балет, що лише на місяць складає 1 000, 00 грн. витрат. І це крім харчування, одягу, лікування дитини, яка цього потребує за станом здоров`я має діагноз: дифузний нетоксичний зоб ІІ ст.;

- разом із відповідачем проживають його батьки, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , які мають похилий вік та є пенсіонерами, батько позивача є інвалідом 2 групи, мати перехворіла у листопаді 2021 року на ковід у важкій формі та лише 15.12.2021 року була виписана з лікарні;

- відповідач не допускав ніякого ухилення від сплати аліментів або погашення боргу, не відкривав депозитних рахунків, не виїздив на відпочинок за кордон, не придбавав коштовні речі, нерухомість тощо.

2.26. 17.12.2021 року розгляд справи відкладено на 24.12.2021 року у зв`язку з тим, що представник відповідача покинула залу судового засідання заявивши, що має намір подати заяву про відвід судді та їй необхідний час для її оформлення.

2.27. 24.12.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшла заява, відповідно до змісту якої представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з зайнятістю відповідача в іншому судовому процесі.

2.28. 24.12.2021 року розгляд справи відкладено на 13.01.2022 року за клопотанням представника відповідача.

2.29. 13.01.2022 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшла заява, відповідно до змісту якої позивач просить суд розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника.

2.30. 13.01.2022 року судове засідання відкладено на 07.02.2022 року у зв`язку з неявкою учасників справи.

2.31. 07.02.2022 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшла заява, відповідно до змісту якої представник відповідача просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази та поновити строк для їх подання.

2.32. Протокольною ухвалою від 07.02.2022 року задоволено клопотання представника відповідача, поновлено процесуальний строк для подання доказів та долучено їх до матеріалів справи докази.

2.33. У судовому засіданні 07.02.2022 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Пояснення учасників справи.

3.1. У судове засідання 07.02.2022 року позивач та його представник не з`явились, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за їх відсутності.

3.2. У судовому засіданні 07.02.2022 року представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях.

3.3. Третя особа у судове засідання 07.02.2022 року третя особа не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

4.1. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 20.08.2001 з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини усіх видів його доходів, починаючи з 20.08.20021 року і до досягнення дитиною повноліття.

4.2. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04.08.2005 року у справі № 2-25941 відповідача позбавлено батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

4.3. 23.10.2019 року Московським районним судом м. Харкова видано дублікат виконавчого листа про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини усіх видів його доходів, починаючи з 20.08.2001 року і до досягнення дитиною повноліття.

4.4. У дублікаті виконавчого листа зазначено, що рішення суду набрало законної сили 20.08.2001 року, та строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 21.08.2018 року.

4.5. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02.03.2020 року у справі № 643/8233/16-ц поновлено строк для пред`явлення виконавчого листа, а саме дубліката виконавчого листа, виданого 23.10.2019 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини усіх видів його доходів, починаючи з 20.08.20021 року і до досягнення дитиною повноліття.

4.6. 09.04.2020 року державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Савоном Олексієм Юрійовичем відкрито виконавче провадження № 61739557 з виконання дублікату виконавчого листа, виданого 23.10.2019 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини усіх видів його доходів, починаючи з 20.08.2001 року і до досягнення дитиною повноліття.

4.7. Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного 12.08.2020 року головним державним виконавцем Габрієловою Н.Ю. у виконавчому провадженні № 61739557, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів складає 96 056, 59 грн.

4.8. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05.11.2019 року стягнуто з відповідача аліменти на користь позивача на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 09.11.2018 року до закінчення строку навчання та не більше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років.

4.9. Крім того, судом встановлено, що у відповідача окрім доньки ОСОБА_3 є ще дві дитини: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

4.10. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 25.03.2020 у справі № 634/1704/19 змінено розмір аліментів, визначений рішенням Сахновщанського районного суду Харківської області від 27 листопада 2012 року у справі № 2032/1440/12 та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку при щомісячному нарахуванні з дня набрання чинності рішення суду.

4.11. Згідно листа Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради № 07-8127 від 20.10.2020, позивач перебував на обліку в Управлінні та відповідно до порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів та не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.206 № 189, отримував тимчасову державну допомогу на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.03.2008 року по 30.06.2017 року.

Станом на 19.10.2020 року позивач на обліку не перебуває, ніяких видів державних соціальних допомог не отримує та за їх призначенням не звертався.

4.12. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.03.2021 у справі № 643/17692/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Міністерства юстиції України про звільнення від сплати аліментів у розмірі 96 056, 59 грн.

4.13. Постановою Харківського апеляційного суду від 25.06.2021 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 02.03.2021 у справі № 643/17692/20 залишено без змін.

4.14. У серпні 2021 року адвокат Синєпольська Ольга Валеріївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду зі скаргою, в якій просить визнати протиправними та незаконними дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Габрієлової Н.Ю. щодо складення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 09.08.2021 станом на 21.08.2021; визнати нечинним та скасувати розрахунок заборгованості за сплати аліментів від 09.08.2021 на суму 96 056, 59 грн., складений заступником начальника Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Габрієловою Н.Ю. (справа № 643/14999/21).

4.15. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16.12.2021 у справі № 643/14999/21 у задоволенні скарги адвоката Синєпольської Ольги Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на дії та рішення державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), стягувач: ОСОБА_2 відмовлено.

4.16. ОСОБА_1 з 25.10.2021 року працює у ФОП ОСОБА_15 на посаді водія відділу логістики з 25.10.2021 року, про що свідчить наказ 1-К від 24.10.2021 та довідка від 28.10.2021.

5. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні спору та застосовані норми права.

5.1. Положеннями статті 51 Конституції України унормовано, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

5.2. Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

5.3. Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначені Сімейним кодексом України (далі - СК України).

5.4. Згідно з частинами 7, 8 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

5.5. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України).

5.6. Відповідно до частини 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

5.7. Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.

5.8. Положення статті 180 СК України покладають на батьків обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

5.9. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

5.10. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

5.11. Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

5.12. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, наслідком чого є відповідальність у вигляді неустойки.

5.13. Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

5.14. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

5.15. Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

5.16. Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

5.17. Тлумачення статті 8 Сімейного кодексу України та частини першої статті 9 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок, що положення Цивільного кодексу України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

5.18. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України).

5.19. Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

5.20. Також, в означеній постанові Верховний Суд зазначив, що у СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду уточнив висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311 св 17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

5.21. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

5.22. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

5.23. У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 711/679/21 зазначено, що тлумачення вказаних норм свідчить, що:

загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства;

учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів.

невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи;

стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів;

розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;

при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

5.24. Встановлене частиною першою статті 196 СК України правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Зазначені висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), у зв`язку із чим відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

5.25. Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно з постановою Московського районного суду м. Харкова від 20.08.2001 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 усіх видів доходів, починаючи з 20.08.2001 року і до досягнення дитиною повноліття.

Проте, з вини відповідача, який зобов`язаний згідно з постановою Московського районного суду м. Харкова від 20.08.2001 сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 96 056, 59 грн.

5.26. Вказана заборгованість виникла внаслідок ухилення відповідачем від обов`язку щодо сплати аліментів та належного утримання дитини, яка весь час перебуває на утриманні позивача та проживає із нею.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та беззаперечних доказів на підтвердження того, що на момент виникнення заборгованості відповідач був позбавлений можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення, як того вимагає ст. 197 СК України.

Матеріали справи не містять будь яких доказів сплати грошових коштів за цей період. Таким чином, відповідач взагалі аліменти на утримання дитини не сплачував, жодних належних та допустимих доказів того, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з його вини суду не надав.

При цьому суд зазначає, що наявність заборгованості по сплаті аліментів свідчить про те, що дитина була позбавлена майна, що належить їй за законом. Стягнення пені за прострочення виконання аліментних зобов`язань є механізмом захисту порушеного права дитини на належне утримання.

5.28. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 96 056, 59 грн. за період з квітня 2010 року по серпень 2018 року, суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства. Відповідач, у свою чергу, наведений позивачем розрахунок не спростував, контррозрахунку не надав. При цьому судом враховано, що відповідач оскаржував розрахунок державного виконавця про заборгованість зі сплати аліментів та у задоволенні означеної скарги йому було відмовлено.

5.29. Що стосується наведених відповідачем та його представником аргументів проти задоволення позову, суд зазначає наступне.

5.30. Доводи відповідача про те, що він не укривався від органів державної виконавчої служби після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, протягом 12 років не знав про існування виконавчого провадження і жодного разу не отримував документи з виконавчої служби, дублікат виконавчого листа за рішенням суду від 20.08.2001 року було видано у жовтні 2019 року та лише 09 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження і нараховано суму боргу починаючи з 09.04.2010 року по 21.08.2018 року у розмірі 96 056, 59 грн. суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, оскільки відповідач під час судового розгляду не заперечує свою обізнаність із судовим рішенням про стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України, оскільки обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

З наявних у справі доказів вбачається, що 27.06.2002 року позивач отримав дублікат виконавчого листа на виконання зазначеної постанови та пред`явив його до примусового виконання, вказаний лист був втрачений в ході виконавчих дій, що встановлено при розгляді справи Харківським апеляційним судом та зазначено у постанові від 30.09.2019 року. У зв`язку з втратою виконавчого листа у 2019 році був виданий його дублікат, який наразі знаходиться на виконанні. При цьому, відповідач був обізнаний про свій обов`язок сплачувати аліменти у визначеному в рішенні суду розмірі. Проте належних та допустимих доказів виконання рішення суду та добровільного надання коштів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріали справи не містять.

Суд також наголошує, що обов`язок відповідача по утриманню дитини виник з моменту її народження, а отже з цього часу є відомим для нього. Відповідачем не зазначено та не надано доказів того, що він як батько надавав або пропонував допомогу на утримання дитини у вигляді грошової і (або) натуральної форми, що могло б бути враховано під час вирішення питання про нарахування неустойки.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення з відповідача аліментів на дитину вже свідчить про наявність у останнього відповідного зобов`язання, яке передбачено нормами сімейного законодавства та спрямовано на забезпечення належного утримання та розвитку дитини.

Отже, відповідач знаючи про прийняте судове рішення про стягнення з нього аліментів повинен був вчиняти дії, пов`язані з його виконанням, контролювати виконання, оскільки його дитина повинна мати належні та достатні засоби для існування.

5.31. Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність до 09.04.2020 року відкритого виконавчого провадження, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у період з 2008 року по 2017 рік позивач отримувала державну допомогу на дитину, яка надається лише за наявності виконавчого провадження, а відкриття виконавчого провадження у 2020 році зумовлене втратою державним виконавцем виконавчого листа.

Так, відповідно до п. 2 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 (далі - Порядок) тимчасова допомога призначається у разі, коли відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв`язку з несплатою ним аліментів.

Згідно з п. 6 Порядку для призначення тимчасової допомоги одержувач подає заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики, копію свідоцтва про народження дитини, декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, інформація про склад сім`ї заявника зазначається в декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи: рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення, довідка відповідної установи про здійснення стосовно одного з батьків кримінального провадження або про його перебування на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі, повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено, у разі неможливості одержання довідки про наявність і розмір аліментів від органів державної виконавчої служби / приватних виконавців, розташованих на тимчасово окупованій території України та в районі проведення антитерористичної операції, тимчасова допомога призначається на підставі письмової заяви одного з батьків про одержання (неодержання) аліментів, відповідальність за достовірність наданої інформації щодо неодержання аліментів або щодо їх розміру покладається на одного з батьків. У разі поновлення виплати аліментів один з батьків зобов`язаний в триденний строк письмово повідомити про це органу соціального захисту населення для припинення виплати (перерахунку) раніше призначеної тимчасової допомоги.

5.32. Доказів того, що з відповідачем проживають його батьки, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , які мають похилий вік та є пенсіонерами, батько позивача є інвалідом 2 групи, мати перехворіла у листопаді 2021 року на ковід у важкий формі та лише 15.12.2021 року була виписана з лікарні, суду не надано.

5.33. Разом з цим суд зазначає, що сам по собі факт похилого віку батьків відповідача не свідчить про відсутність його вини у несплаті аліментів та не зумовлює звільнення відповідача від обов`язку утримувати доньку ОСОБА_3 , як і утримувати інших неповнолітніх дітей, оскільки такий обов`язок утримувати дітей передбачений діючим сімейним законодавством. Жодних доказів щодо обов`язкового утримання батьків відповідачем матеріали справи не містять, тоді як свідченням такої потреби є отримання батьками відповідача доходів, які є меншими за прожитковий мінімум.

5.34. Доводи відповідача про те, що позивач у судовому засіданні під час розгляду справи № 2-25941 про позбавлення батьківських прав відмовився від сплати відповідачем аліментів, внаслідок чого він вважав що не повинен їх сплачувати, суд оцінює критично, оскільки всупереч вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач не надав жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, як і не надав доказів того, що він у передбаченому чинним законодавством порядку звільнений від обов`язку сплачувати аліменти.

5.35. З урахуванням вищевикладеного, суд наведені відповідачем аргументи до уваги не приймає, оскільки жодних доказів на підтвердження відсутності своєї вини у несплаті аліментів відповідач суду не надав.

5.36. Інші доводи відповідача не спростовують його вини у несплаті аліментів, та, як наслідок, виникненні заборгованості у зв`язку з їх несплатою.

5.37. Також суд зауважує, що згідно з ч. 1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

5.38. За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти за рішенням суду, проте тривалий час їх не сплачував, докази відсутності своєї вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів суду не надав, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.

5.39. З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

5.40. Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 960, 57 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 49, 76, 81, 141, 263-268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, головний державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Габрієлова Наталія Юріївна про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 96 056, 59 грн. задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 96 056 (дев`яносто шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 59 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовій збір у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 57 коп.

4. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

6. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

7. Третя особа: Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 34952461, 61023, Харківська обл., м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 99, літ. "А-3»).

Суддя Н.В. Новіченко