ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа №300/1679/21

провадження № К/990/12783/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до начальника управління Держпраці в Івано-Франківській області Росипайла Ігоря Ярославовича, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Державної служби України з питань праці про визнання незаконними дій, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправною бездіяльності, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Шевчук С.М., суддів: Кухтея Р.В., Шинкар Т.І.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до начальника управління Держпраці в Івано-Франківській області Росипайла Ігоря Ярославовича (далі - відповідач-1), управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі - відповідач-2), Державної служби України з питань праці (далі - відповідач-3) про визнання незаконними дій, визнання протиправним та скасування наказу від 19.03.2021 за № 54-к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправною бездіяльності.

2. Позовні вимоги мотивувались тим, що відповідач-1 безпідставно, за відсутності повноважень видав оскаржуваний наказ про звільнення позивача. Позивач вважає, що такі дії відповідача-1 є умисними та вказують на перевищення ним своїх повноважень; зазначає, що підставою видання наказу від 19.03.2021 за № 54-к слугував наказ Державної служби України з питань праці від 11.12.2020 за №122-кт «Про звільнення ОСОБА_1 », який разом із наказом від 09.12.2020 за №664-к «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році» оскаржено в судовому порядку та рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №300/3634/20 зазначені накази визнано протиправними та скасовано. З цих підстав позивач вважає, що оскаржувані дії відповідача-1 та наказ відповідача-2 є протиправними. Окрім того, ОСОБА_1 вказувала на протиправну бездіяльність т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці, яка полягала в неналежному реагуванні на скаргу позивача від 20.03.2021, та на думку позивача, відповідач-3 повинен був скасувати наказ від 19.03.2021 за № 54-к як такий, що прийнято з перевищенням повноважень, однак, листом від 05.04.2021 позивача повідомлено про хід виконання наказу щодо її звільнення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуваний наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19.03.2021 за №54-к "Про звільнення ОСОБА_1 " є таким, що прийнятий виключно з метою реалізації та на виконання вимог наказу Державної служби України з питань праці від 11.12.2020 за №122-кт "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині визначення дати звільнення, видачі належно оформленої трудової книжки та забезпечення права позивача на отримання усіх належних їй при звільненні виплат за місцем роботи, позаяк постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 встановлено правомірність наказів Державної служби України з питань праці:

від 09.12.2020 за №664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році", яким затверджено висновок про негативну оцінку службової діяльності заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_1 ;

від 11.12.2020 за №122-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким відповідно до частини 6 статті 44 Закону України "Про державну службу", наказу Держпраці від 09.12.2020 №664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році" ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", за отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

5. Щодо наявності повноважень на видачу Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області оскаржуваного наказу №54-к від 19.03.2021 року, суди попередніх інстанцій зазначали, що із займаної посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області позивача фактично звільнено Головою Державної служби України з питань праці у відповідності до наказу Державної служби України з питань праці від 11.12.2020 за №122-кт "Про звільнення ОСОБА_1 "; при цьому, пунктом 2 вказаного наказу №122-кт визначено, що датою звільнення є перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність. Відтак, на переконання судів попередніх інстанцій, уповноваженим органом (до повноважень якого віднесено питання звільнення позивача) чітко було визначено, який саме день є датою звільнення позивача; також обумовленим наказом №122-кт від 11.12.2020 року Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області зобов`язано здійснити повний розрахунок ОСОБА_1 при звільненні протягом семи днів з дня звільнення (п.3 Наказу).

6. Суди попередніх інстанцій, посилаючись на пункт 5 розділу IV Порядку ведення та зберігання особових справ державних службовцiв (далі - Порядок №64), зазначали, що акт органу вищого рівня про призначення на посаду (звільнення з посади) оголошується шляхом видання за місцем роботи відповідного акта із зазначенням дати фактичного призначення на посаду (звільнення з посади); отож з приведеної норми законодавства слідує, що акт органу вищого рівня (а в даному випадку -Державної служби України з питань праці) про звільнення позивача з посади повинен бути оголошений (реалізований) шляхом видання за місцем роботи (яким є Управління Держпраці в Івано-Франківській області) відповідного акта із зазначенням дати фактичного звільнення з посади.

7. Окрім того, стосовно доводів позивача, які стосуються відсутності у оскаржуваному наказі №54-к від 19.03.2021 відомостей щодо надання Міністром економіки погодження на звільнення позивача та наявність покликань на листки непрацездатності і медичні довідки, як на додаткові підставі для звільнення позивача, то судом апеляційної інстанції зазначалось, що звільнення позивача було проведено відповідно до наказу Державної служби України з питань праці №122-кт від 11.12.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 " і правову оцінку якому було надано постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі № 300/3634/20, яка набрала законної сили. Суд апеляційної інстанції додатково вказував, що скаржуваний наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19.03.2021 за №54-к в свою чергу є лише актом реалізації наказу органу вищого рівня, який виданий відповідачем-1 (за місцем роботи позивача) у межах повноважень, визначених пунктом 5 розділу IV Порядку № 64; при цьому, приведений пункт 5 названого Порядку не покладає на відповідача-1 жодних зобов`язань щодо отримання ним будь-яких погоджень Міністра економіки на видачу такого акту направленого на реалізацію наказу органу вищого рівня.

8. Відносно покликань на листки непрацездатності та медичні довідки позивача у вказаному наказі, суд апеляційної інстанції зазначав, що вказане посилання є таким, що направлено на встановлення відповідачем-1 календарної дати звільнення з посади позивача, про яку йдеться у пункті 2 наказу Державної служби України з питань праці №122-кт від 11.12.2020, що відповідає повноваженням відповідача -1 закріпленим у пункті 5 розділу IV Порядку № 64.

9. Оцінюючи доводи з приводу неправильного застосування судом першої інстанції частини 5 статті 87 Закону України "Про державну службу", позаяк на думку позивача саме Голова Державної служби України, як уповноважений орган повинен самостійно визначати дату звільнення державного службовця із займаної посади у зв`язку із виходом його на роботу після закінчення тимчасової непрацездатності, суд апеляційної інстанції зазначав, що таке тлумачення вказаної норми не відповідають положенням пункту 5 розділу IV Порядку 64; обумовленим пунктом 5 передбачено видачу відповідного акту (з метою реалізації наказу про звільнення, винесеного у період тимчасової непрацездатності) саме органом за місцем роботи відповідного державного службовця із зазначенням у вказаному акті календарної дати звільнення посади в залежності від настання певної події (якою в спірних правовідносинах є перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності позивача, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність).

10. Окрім того, відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, поданого представником позивача до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважала що мало місце зловживання процесуальними правами, адже чергове відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призводить до свідомого затягування позивачем розгляду апеляційної скарги та правової невизначеності судового рішення, ухваленого судом першої інстанції.

11. Також, відхиляючи клопотання про долучення доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що світлокопії клопотання про відкладення розгляду справи та приєднання до справи додаткових доказів (ймовірно подані від імені позивача) вимогам щодо порядку подання до суду процесуальних документів та доказів не відповідають, позаяк не є такими, що подані до суду в паперовій формі із скріпленням власноручним підписом учасника справи (його представника) або шляхом надсилання в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи з використанням підсистеми "Електронний суд".

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

12. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2021, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статі 328 КАС України, вказує на відсутність висновку Верховного Суду стосовно питання застосування пункту 5 розділу IV Порядку ведення та зберігання особових справ державних службовців, затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 26 березня 2016 року №64.

14. Крім цього, підставами касаційного оскарження позивач зазначає п.п. 1 та 3 частини 2 статті 353 КАС України.

15. Касатор вказує, що станом на день подання касаційної скарги наказ Державної служби України з питань праці від 11.12.2020 № 122-кт «Про звільнення ОСОБА_1 » (на підставі якого Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області був виданий оскаржуваний нею наказ від 19.03.2021 № 54-к) визнано протиправним та скасовано рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 (справа № 300/3634/20).

16. Виходячи з підстав касаційного оскарження, касатор вважає, що судами неправильно застосовано пункт 5 розділу IV Порядку № 64 як підтвердження законності компетентності Управління Держпраці в Івано-Франківській області, оскільки останній передбачає оголошення наказу вищестоящого органу про звільнення службовця із зазначенням дати звільнення лише в тому випадку, коли у прийнятому (виданому) вищестоящим органом наказі вже чітко визначена конкретна дата звільнення державного службовця.

17. Касатор зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував основні доводи апеляційної скарги позивача з приводу того, що на виконання вимог п. 5 розділу IV Порядку № 64 відповідачем-1 вже приймався наказ від 11.12.2020 № 212-к «Про оголошення наказу Державної служби України з питань праці № 122-кт від 11.12.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 ». На переконання позивача, дана обставина могла б повністю спростувати висновки суду першої інстанції про прийняття відповідачем-1 оскаржуваного наказу та давала б беззаперечні підстави для протилежного висновку у даній справі.

18. В порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є підставою касаційного оскарження на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України у поєднанні з пп. 3 частини 2 статті 353 КАС України, касатор зазначає, що представником позивача, адвокатом Кобилівим В.Я. до суду апеляційної інстанції надсилалось клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що він не в змозі був прибути в судове засідання 23.12.2021 о 09:30 год., оскільки вже мав раніше призначені судові засідання в інших судових справах; відмовляючи в задоволенні даного клопотання, суд апеляційної інстанції зазначав, що судом вже відкладався розгляд даної справи, а також те, що позивач та його представник не були позбавлені можливості просити суд слухати справу в режимі відеоконференції, як за допомогою власних засобів, так і засобів зв`язку відповідного суду. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою, оскільки адвокат у своєму клопотанні чітко зазначав, що 23.12.2021 о 10:00 год. знаходитиметься в кримінальній справі№ 344/7089/18 та в 14;00 год. в господарській справі № 909/229/21.

19. За таких обставин, на переконання касатора, суд апеляційної інстанції не лише безпідставно та необґрунтовано відхилив клопотання представника позивача, але й безпідставно визнав зловживання процесуальними правами стороною позивача. Така відмова суду апеляційної інстанції у відкладенні розгляду справи за клопотанням представника позивача, як вважає скаржник, позбавила сторону позивача можливості взяти участь у судовому засіданні та подати до суду письмовий доказ, зокрема Наказ Державної служби України з питань праці від 07.06.2018 № 61, дослідження та оцінка якого могла мати протилежні висновки; позивач вказує, що даний наказ подавався позивачем разом із клопотанням про його долучення, однак був відхилений судом апеляційної інстанції з тих підстав, що клопотання подане електронною поштою, не було підписано за допомогою електронного цифрового підпису. Касатор вважає відмову суду апеляційної інстанції у перенесенні судового засідання за клопотанням представника позивача та розгляд справи за його відсутності порушенням гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий судовий розгляд.

20. До Верховного Суду від Державної служби України з питань праці та Управління Держпраці в Івано-Франківській області надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких відповідачі просять постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

21. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 25 травня 2022 року.

22. Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 25.05.2022 визначено склад суду: суддя-доповідач Жук А.В., судді Мартинюк Н.М, Мельник-Томенко Ж.М.

23. Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року відкрито касаційне провадження касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі №300/1679/21.

24. Ухвалою Верховного Суду від 12.12.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 04.07.2022 (про визнання відповідачем зловживання процесуальними правами, повернення без розгляду відзивів (заперечень) відповідачів на касаційну скаргу ОСОБА_1 та застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу щодо Державної служби України з питань праці).

25. Ухвалою Верховного Суду від 12.12.2022 дану справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні за наявними у ній матеріалами.

26. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Управління Держпраці в Івано-Франківській області про зупинення провадження у справі №300/1679/21.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 призначена на посаду заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 27.05.2015 згідно наказу Державної служби України з питань праці від 26.05.2015 за №34-кт.

28. Наказом Державної служби України з питань праці від 09.12.2020 за №664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році" затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" керівників, перших заступників керівників та заступників керівників територіальних органів Державної служби Країни з питань праці, у якому серед іншого затверджено висновок про негативну оцінку службової діяльності заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_1 .

29. Наказом Державної служби України з питань праці прийнято від 11.12.2020 за №122-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ", відповідно до частини 6 статті 44 Закону України "Про державну службу", наказу Держпраці від 09.12.2020 №664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році" ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", за отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

30. Пунктом 2 вказаного наказу визначено, що датою звільнення вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність. Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області (Росипайлу І.Я.) здійснити повний розрахунок ОСОБА_1 при звільненні протягом семи днів з дня звільнення (п.3 Наказу).

31. Не погоджуючись із наказом від 09.12.2020 № 664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році", та наказом №122-кт від 11.12.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами про їх скасування, а також про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

32. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 по справі №300/3634/20 визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 09.12.2020 №664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році" в частині щодо висновків про результати оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці №122-кт від 11.12.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

33. Згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 вказане рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

34. 19.03.2021 після тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 приступила до роботи, у зв`язку з чим на підставі наказу Державної служби України з питань праці від 11.12.2020 за №122-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ", відповідно до частини 6 статті 44 Закону України "Про державну службу", наказу Держпраці від 09.12.2020 №664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році", наказом від 19.03.2021 за №54-к "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено ОСОБА_1 , заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області 19.03.2021, відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", за отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

35. Пунктом 2 вказаного наказу доручено відділу бухгалтерського обліку та фінансово-господарського забезпечення здійснити відповідний розрахунок ОСОБА_1 при звільненні протягом семи днів з дня звільнення, виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 24 календарних дні щорічної основної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки відповідно до наявного у неї стажу.

36. 20.03.2021 позивач звернулась із скаргою до т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці з вимогою скасувати наказ від 19.03.2021 за № 54-к як такий, що прийнято з перевищенням повноважень.

37. За результатами розгляду скарги, т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці надано ОСОБА_1 роз`яснення щодо порядку виконання наказу про звільнення.

38. Вважаючи наказ від 19.03.2021 за №54-к "Про звільнення ОСОБА_1 " та бездіяльність т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці щодо не скасування наказу про її звільнення, протиправними, позивач звернулась з вказаним позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

39. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

41. Перевіривши за матеріалами справи вимоги і доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

42. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регулює Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №889-VIII).

43. Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

44. Пунктом 3 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII встановлено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

45. Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (частина 5 статті 87 Закону №889-VIII).

46. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 Закону №889-VIII керівник державної служби призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на посади державної служби категорій "Б" і "В", звільняє з таких посад відповідно до цього Закону.

47. Згідно з частиною 5 статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівники та заступники керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади відповідно до законодавства про державну службу. Інші державні службовці територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівниками територіальних органів центрального органу виконавчої влади.

48. Підпунктом 11 пункту 11 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене Постановою КМУ №96 від 11.02.2015встановлено, що Голова Держпраці призначає на посаду за погодженням з Першим віце-прем`єр-міністром України - Міністром економіки заступників керівників територіальних органів Держпраці та звільняє їх з посади.

49. Положенням статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

50. З матеріалів справи вбачається, що наказом Державної служби України з питань праці від 09.12.2020 за №664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році" затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" керівників, перших заступників керівників та заступників керівників територіальних органів Державної служби Країни з питань праці, у якому серед іншого затверджено висновок про негативну оцінку службової діяльності заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_1 .

51. 11 грудня 2020 року Державною службою України з питань праці прийнято наказ №122-кт, яким відповідно до частини 6 статті 44 Закону України "Про державну службу", наказу Держпраці від 09.12.2020 №664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році" ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", за отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

52 Пунктом 2 вказаного наказу №122-кт визначено, що датою звільнення вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність. Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області (Росипайлу І.Я.) здійснити повний розрахунок ОСОБА_1 при звільненні протягом семи днів з дня звільнення (п.3 Наказу).

53. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 19.03.2021 ОСОБА_1 приступила до роботи після тривалого періоду тимчасової непрацездатності та в цей же день Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області прийнято наказ за №54-к "Про звільнення ОСОБА_1 " яким (на підставі наказу Державної служби України з питань праці від 11.12.2020 за №122-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ", наказу Держпраці від 09.12.2020 №664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році"), ОСОБА_1 , заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області звільнено 19.03.2021, відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", за отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності (т.1 а.с.6).

54. Пунктом 2 вказаного наказу доручено відділу бухгалтерського обліку та фінансово-господарського забезпечення здійснити відповідний розрахунок ОСОБА_1 при звільненні протягом семи днів з дня звільнення, виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 24 календарних дні щорічної основної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки відповідно до наявного у неї стажу.

55. Колегія суддів зазначає, що із займаної посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області позивача фактично звільнено Головою Державної служби України з питань праці у відповідності до наказу Державної служби України з питань праці від 11.12.2020 за №122-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ". При цьому, пунктом 2 вказаного наказу №122-кт визначено, що датою звільнення є перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність.

56. Відтак, уповноваженим органом (до повноважень якого віднесено питання звільнення позивача) чітко було визначено, який саме день є датою звільнення позивача. Також обумовленим наказом №122-кт від 11.12.2020 року Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області зобов`язано здійснити повний розрахунок ОСОБА_1 при звільненні протягом семи днів з дня звільнення (п.3 Наказу).

57. Відтак, оскаржуваний наказ у цій справі фактично є правовстановлюючим лише в частині встановлення конкретної дати звільнення (позаяк позивач перебувала тривалий час на лікарняному) та відповідно до цієї дати компенсації за невикористані дні відпустки.

58. Попередній наказ (від 11.12.2020 № 122-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ") визначав звільнення, та підстави для такого і відповідні посилання на норми права.

59. Верховний Суд враховує, що рішення суду першої інстанції у справі № 300/3634/20 щодо наказів від 09.12.2020 № 664-к та від 11.12.2020 № 122-кт, станом на момент винесення оскаржуваного у цій справі наказу (від 19.03.2021 № 54-к), законної сили не набрало, та, виходячи зі змісту такого рішення та обраного ОСОБА_1 способу захисту та задоволених позовних вимог (у справі № 300/3634/20), вимог щодо поновлення на роботі не містили, а й позаяк, до негайного виконання звернуто не було.

60. В даному випадку, слід надавати оцінку правомірності винесення наказу про звільнення від 19.03.2021 № 54-к із врахуванням наведених вище обставин. Посилання касатора на те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 300/3634/20 скасовано наказ від 19.03.2021 № 122-кт, на виконання п. 2 якого видавався оскаржуваний у цій справі наказ, до уваги Суду не беруться, оскільки не впливають на правильність вирішення публічно-правового спору в межах цієї адміністративної справи. З цих підстав також відхиляються доводи скаржника про необхідність її поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки у справі №300/3634/20 питання поновлення на роботі перед судом не ставилось, та судом не вирішувалось; у даній справи надається оцінка правильності прийняття оскаржуваного наказу за відсутності на час його видання рішення суду, яке набрало законної сили щодо скасування такого наказу.

61. Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 26.03.2016 за № 64 затверджено Порядок ведення та зберігання особових справ державних службовцiв (Порядок №64).

62. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку 64, акт органу вищого рівня про призначення на посаду (звільнення з посади) оголошується шляхом видання за місцем роботи відповідного акта із зазначенням дати фактичного призначення на посаду (звільнення з посади).

63. В контексті обставин даної справи, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що оскаржуваний наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19.03.2021 за №54-к є актом реалізації наказу органу вищого рівня, який виданий відповідачем-1 (за місцем роботи позивача) у межах своїх повноважень.

64. За наведених обставин колегія суддів Верховного Суду, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскаржуваний наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19.03.2021 за №54-к "Про звільнення ОСОБА_1 " є таким, що прийнятий у межах наданих повноважень та виключно з метою реалізації та на виконання вимог наказу Державної служби України з питань праці від 11.12.2020 за №122-кт "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині визначення дати звільнення, видачі належно оформленої трудової книжки та забезпечення права позивача на отримання усіх належних їй при звільненні виплат за місцем роботи.

65. Щодо доводів касатора в частині порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

66. Статтею 44 КАС України, визначені права та обов`язки учасників справи. Так, згідно з частиною десятою вказаної статті якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

67. Згідно з частиною сьомою статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

68. Відповідно до частини 9 статті 44 КАС України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

69. Судом апеляційної інстанції вірно зазначалось, що процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази можуть бути подані до суду в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не визначено цим Кодексом.

70. Відповідно до пунктів 24 - 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21, підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС <Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система>, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.

71. Відповідно до п. 111 (розділ V, Перехідні положення) Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

72. Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи з використанням підсистеми "Електронний суд".

73. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції було подано, зокрема клопотання про долучення доказів до справи, а саме копії ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 у справі № 0940/2341/18 та копії Наказу Державної служби України з питань праці № 61 від 07.06.2018 «Про затвердження інструкції з діловодства в Державній службі України з питань праці».

74. Також, до суду апеляційної інстанції від позивача та її представника надходили клопотання про відкладення судового засідання, що було призначене на 23.12.2021 на 09:30 год.

75. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що вказані клопотання надходили на електронну адресу суду без скріпленням власним електронним підписом.

76. З наведеного Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що світлокопії клопотання про відкладення розгляду справи та приєднання до справи додаткових доказів (ймовірно подані від імені позивача) вимогам щодо порядку подання до суду процесуальних документів та доказів не відповідали, позаяк не були такими, що подані до суду в паперовій формі із скріпленням власноручним підписом учасника справи (його представника) або шляхом надсилання в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи з використанням підсистеми "Електронний суд".

77. Як наслідок, судом апеляційної інстанції правомірно було відхилено зазначені клопотання.

78. Водночас, як свідчать матеріали даної справи, до суду апеляційної інстанції 22 грудня 2021 року від представника позивача - адвоката Кобелів В.Я. надходило повторне клопотання про відкладення розгляду справи у письмовій формі із скріпленням власноручним підписом та копією ордера на підтвердження повноважень представника (а.с. 108-111, том 3). Представником позивача як на підставу для відкладення розгляду справи вказувалось на зайнятість адвоката в інших судових засіданнях у призначений день слухання у суді апеляційної інстанції цієї справи.

79. Згідно із частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання цими правами не допускається.

80. Частиною другою статті 131 КАС України встановлено, що учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд.

81. Відповідно до частини 2 статті 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їхні представники.

82. Частина 3 вказаної статті передбачає, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

83. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд у випадку, визначеному пунктом 3 частини третьої цієї статті (частина 4 статті 205 КАС України).

84. Відтак, положеннями частин першої та другої статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

85. Аналізуючи нормативні положення статті 205 КАС України, Верховний Суд у справі №240/276/19 (постанова від 24 березня 2021 року) зазначив, що загальнообов`язкові процесуальні правила статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

86. Водночас, подання представником позивача повторного клопотання про відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції у зв`язку із зайнятістю у інших судових справах, в розумінні наведених вище приписів процесуального закону та висновків, не може бути безумовною підставою для визнання таких причин неявки поважними та необхідності відкладення судового засідання на іншу дату. Оцінка судом причин необхідності відкладення розгляду справи відбувається в кожному випадку індивідуально. Така оцінка, у певній мірі є дискреційним право суду.

87. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

88. Верховний Суд також виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

89. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 вересня 2022 року у справі № 753/2222/19.

90. Фактичні обставини у справі "Бартая проти Грузії" (Bartaia v. Georgia, заява 10978/06), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі та у справі №300/1679/20 в аспекті забезпечення права на участь адвоката є різними, а висновки суду апеляційної інстанції про відмову у відкладенні розгляду справи є достатньо мотивованими, прийнятими з врахуванням особливостей провадження у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які передбачають необхідність вжиття судом заходів щодо ефективного їх розгляду, із застосуванням принципу рівності всіх учасників провадження перед законом і судом.

91. Колегія суддів касаційного адміністративного суду не вбачає порушення принципів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при прийнятті оскаржуваної постанови та не вважає обґрунтованими посилання скаржника на тотожність обставин даної справи з обставинами у справі "Бартая проти Грузії", які б підтверджували порушення статті 6 Конвенції згідно з висновками ЄСПЛ.

92. Частина 2 статті 353 КАС України визначає, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: (1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або (2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; (3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; (4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

93. Підсумовуючи наведене, оцінивши доводи та вимоги касаційної скарги в частині, яка стосується п.п. 1 та 3 частини 2 статті 353 КАС України, Верховний Суд не знаходить порушень норм процесуального права, які би слугували підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.

94. Більше того, в силу положень частини 2 статті 351 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

95. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 Кодексу адміністративною судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

96. Відповідно до статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

97. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права і правильно вирішено справу. А відтак, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване позивачем судове рішення - без змін.

98. Суд вважає, що в контексті обставин цієї справи та підстав касаційного оскарження, ним надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильне вирішення справи.

99. Доводи касаційної скарги висновків цієї постанови та оскаржуваного судового рішення, не спростовують.

100. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 242, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі №300/1679/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду