П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/8018/22Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Косцової І.П.,

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії Одеської міської ради з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Одеської міської ради з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав Одеської міської ради №201 від 06.12.2021 року про відмову у виплаті йому грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову компенсацію відповідно до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №719.

В обґрунтування позову зазначено, що він є інвалідом війни 2 групи та має право на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення. З метою реалізації вказаного права ним до відповідача було подано пакет документів, в яких зазначено, що з 30.12.2020 року він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскаржуваним рішенням йому відмовлено у виплаті компенсації з підстав надання недостовірних відомостей щодо місця реєстрації заявника, а саме, неправомірності такої реєстрації.

Позивач вважає протиправним зазначене рішення, оскільки відповідачем не встановлено жодних порушень чинного законодавства щодо реєстрації місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.

При прийнятті рішення по суті спору суд першої інстанції виходив з того, що за адресою: АДРЕСА_1 розташований ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому до 11.02.2021 року позивач проходив військову службу.

В свою чергу, реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за вищезазначеною адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 не здійснював, тому суд погодився з доводами відповідача про надання позивачем до Комісії недостовірних відомостей щодо місця реєстрації, яка є неправомірною.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

В апеляційний скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняте у справі судове рішення та постановити нове про задоволення позову.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що ним не було допущено жодних порушень при зверненні до комісії про виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.

Апелянтом наголошено, що Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради у відповіді від 29.07.2021 року №641/01-08 надав відповідачу інформацію про наявність підстав для реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Наведене спростовує висновок Комісії про надання позивачем недостовірних відомостей в частині місця реєстрації.

Комісія Одеської міської ради з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 16.02.2021 року (а.с.10).

Позивач з 30.12.2020 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідний запис в паспорті (а.с.102).

ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.

Рішенням Комісії Одеської міської ради з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав №201 від 06.12.2021 року відмовлено в наданні грошової компенсації відповідно до пп.10 п.14 Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №719, а саме: надання недостовірних відомостей в частині неправомірного місця реєстрації заявника (реєстрація заявника суперечить вимогам п.3 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 року №207 (а.с.12).

Законність вказаного рішення суб`єкта владних повноважень є предметом спору у справі, що розглядається.

Джерела правового регулювання та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначено в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3551-ХІІ).

Частиною першою статті 7 Закону №3551-ХІІ встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 11 частини другої статті 7 цього Закону передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених абзацами п`ятим - восьмим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II груп, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які потребують поліпшення житлових умов (далі - грошова компенсація) і перебувають на обліку за місцем проживання відповідно до Житлового кодексу Української РСР (далі - квартирний облік) та на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), визначає Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затверджений постановою КМ України від 19 жовтня 2016 року №719.

За змістом п.3 Порядку №719 право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з інвалідністю I-II груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які перебувають на квартирному обліку (далі - особи з інвалідністю).

Грошова компенсація виплачується у повному обсязі в порядку черговості взяття на квартирний облік та з урахуванням категорії отримувача грошової компенсації для членів сімей осіб, визначених пунктом 2 цього Порядку, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених абзацами п`ятим - восьмим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II груп, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які потребують поліпшення житлових умов (п.4 Порядку №719).

Пунктом 5 Порядку №719 визначено, що за поданням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, за рішенням виконавчого комітету міської, районної в місті (у разі її створення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюються комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (далі - Комісія).

Відповідно до п. 6 Порядку №719 до повноважень комісії належить:

проведення перевірки наявності у одержувача грошової компенсації статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, встановленого відповідно до абзаців п`ятого - восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону (далі - статус члена сім`ї загиблого), та статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, встановленого відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - статус особи з інвалідністю внаслідок війни);

визначення категорії особи як члена сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла;

проведення перевірки складу сім`ї особи з інвалідністю;

проведення перевірки наявності документів про взяття на квартирний облік членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, особи з інвалідністю та членів її сім`ї;

проведення перевірки факту спільного або роздільного проживання членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, які мають право на грошову компенсацію;

проведення перевірки наявності майнових прав на незакінчене будівництвом житло чи права власності на житлове приміщення членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю, а також всіх членів сім`ї, на яких розраховується грошова компенсація, яке розташоване в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що підтверджується актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), або відчуження такого майна протягом п`яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації;

проведення перевірки факту про надання раніше одержувачу грошової компенсації житла або виплати грошової компенсації за рахунок бюджетних коштів як члену сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або як особі з інвалідністю;

прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації;

перегляд рішення про призначення грошової компенсації за нововиявленими обставинами (у разі змін у майновому стані, у складі сім`ї, зміни показників опосередкованої вартості спорудження житла, у зв`язку з втратою статусу члена сім`ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни, зняття з квартирного обліку тощо);

скасування попереднього рішення за нововиявленими обставинами;

прийняття рішення про відмову у виплаті грошової компенсації;

визначення розміру грошової компенсації;

визначення суми коштів, яка підлягає поверненню, якщо одержувач грошової компенсації або його законний представник не повідомили органу соціального захисту населення про зміни у майновому стані, у складі сім`ї, втрату статусу члена сім`ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни, зняття з квартирного обліку;

прийняття рішення про виплату грошової компенсації члену сім`ї одержувача грошової компенсації, на якого розраховано грошову компенсацію (далі - уповноважений член сім`ї), у зв`язку із смертю одержувача грошової компенсації, якому призначено грошову компенсацію та не виплачено.

Частиною 10 п.14 Порядку №719 визначено, що комісія відмовляє заявнику в призначенні грошової компенсації з підстав подання недостовірних відомостей.

В свою чергу, Постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 року №207 затверджено Правила реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

Відповідно до п.3 Правил №207 реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Здійснивши ретельний та комплексний аналіз положень Порядку №719, судова колегія зазначає, що грошова компенсація за належні для отримання жилі приміщення є соціальною одноразовою виплатою, на яку мають право особи з інвалідністю I-II груп, яка настала у зв`язку з їх участю в антитерористичній операції або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Погодження виплати грошової компенсації здійснюється відповідною комісією, створеною при органі з питань соціального захисту населення, внаслідок проведеної процедури розгляду, перевірки поданих документів та у разі відсутності визначених у п.14 Порядку №719 підстав для відмови.

Як встановлено судовою колегією, підставою для відмови у призначені грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення визначено те, що позивач подав до комісії недостовірні відомості в частині неправомірного місця реєстрації заявника (реєстрація заявника суперечить вимогам п.3 Правил №207).

При цьому учасниками справи визнається факт реєстрації ОСОБА_1 з 30.12.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 .

З поданого відзиву судова колегія вбачає, що відповідач ставить під сумнів правомірність реєстрації позивача за вказаною адресою, оскільки там знаходиться ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку законодавець встановив обмеження компетенції комісії виключним переліком повноважень, визначених п. 6 Порядку №719.

За наслідком його ретельного дослідження судова колегія констатує, що комісія не має повноважень щодо перевірки правомірності реєстрації позивача.

З огляду на положення п.3 Правил №207 реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування належить до повноважень Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

Листом від 29.07.2021 року №641/01-08 Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради повідомив Комісію, що за результатами перевірки підстав місця реєстрації позивача за адресою: вул. 43-лінія буд 17-а, м. Одеса не виявлено порушень вимог як Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», так і Правил №207 (а.с.15).

Крім того, матеріали справи містять докази реєстрації ОСОБА_1 з 30.12.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.102).

За таких обставин колегія суддів вважає, що на час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не мав підстав та повноважень надавати оцінку правомірності реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , оскільки це питання не відноситься до його компетенції, а відтак, оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову компенсацію відповідно до вимог Порядку №719, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Поряд з цим, згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В свою чергу, завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Вказана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі N 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі N 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі N 0640/4248/18 та від 28.11.2019 року по справі N 803/1067/17.

Зобов`язання судом відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність всіх підстав для відмови у її виплаті, які передбачені п. 14 Порядку №719.

В контексті обставин спору та встановлених обставин справи судова колегія зазначає, що застосування такого способу захисту є передчасним, оскільки суд не досліджував подані документи, не встановлював, чи є мотиви відмови вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання грошової компенсації. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Отже, у цій справі наразі відсутні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві одноразову грошову компенсацію відповідно до вимог Порядку №719, оскільки обставинами справи не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання такої виплати.

Однак належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання комісію повторно розглянути подану позивачем заяву з урахуванням висновків суду, викладених у даній постанові.

Відповідно до ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного в сукупності, відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, ним не було понесено судових витрат, тому у судової колегії відсутні підстави для здійснення їх розподілу у відповідності до ст.139 КАС України.

Враховуючи, що вказана справа належить до категорії незначної складності, колегія суддів у відповідності до вимог ст. 328 КАС України дійшла висновку про відсутність у учасників справи права на касаційне оскарження такого рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Одеської міської ради з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав №201 від 06.12.2021 року про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.

Зобов`язати Комісію Одеської міської ради з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Косцова І.П.Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.