П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/27702/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

20 грудня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Технолоджі" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2021 року позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 жовтня 2022 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів,колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ГУ ДПС у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Форест Технолоджі" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт перевірки від 30.04.2021 № 4860/06-30-07-03/39748644 .

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, Головне управління ДПС у Житомирській області частково задоволено заперечення, про що позивача повідомлено листом від 07.06.2021.

З урахуванням розгляду заперечень, висновки акту перевірки викладено наступним чином:

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків:

п.198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1. п.200.4 "б" ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 2755-IV (зі змінами та доповненнями) та вимог п.4. л.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 № 159/28289 (з урахуванням змін) завищено суму, заявлену до бюджетного відшкодування в розмірі 79021 грн., а саме по періодах:

- лютий 2021 року - 79021 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2021 року № 00058770703 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2021 року у сумі 79021 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 7902 грн.

Позивач звернувся до ДПС України зі скаргою від 30.06.2021 на податкове повідомлення-рішення від 11.06.2021.

Рішенням ДПС України про продовження розгляду скарги від 16.07.2021 розгляд скарги продовжено.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 28.08.2021 та ППР від 11.06.2021 №00058770703 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У пункті 199.1 статті 199 Податкового кодексу України вказано, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Підпунктами б та в пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З вищеописаних положень Податкового кодексу України судом встановлено, що податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. А тому, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту. Для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Спірним рішенням позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2021 року у сумі 79021 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 7902 грн. за порушення п.198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1. п.200.4 "б" ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 2755-IV (зі змінами та доповненнями) та вимог п.4. л.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 № 159/28289 (з урахуванням змін).

Підставою для винесення спірного рішення, стало встановлене перевіркою порушення, що полягає у завищенні суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування за лютий 2021 на 79021 грн., тобто, завищенні податкового кредиту, у зв`язку з встановленням в ході проведення перевірки та попередньо планової перевірки завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду та включенням підприємством даної суми ПДВ до податкового кредиту по рядку 16.1 Декларації з ПДВ за лютий 2021 на суму ПДВ 79021 грн.

Так, у акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Форест Технолоджі" в періоді, що перевірявся, отримувало електроенергію та сплачувало компенсацію за послуги з передачі електричної енергії ТОВ "Енергія України" згідно з договором про постачання електричної енергії від 22.07.2019 №8.

На підставі наданих до перевірки документів, а саме згідно оборотно-сальдової відомості по рах. 631 за грудень 2020 року по контрагенту ТОВ "Енергія України" встановлено, що станом на 01.12.2020 на ТОВ "Форест Технолоджі" обліковувалась кредиторська заборгованість по постачальнику ТОВ "Енергія України" в сумі 2173279,43 грн., за грудень 2020 року здійснено оплати по даному контрагенту в сумі 2351000,00 грн. та оприбутковано придбаної електроенергії та компенсації за послуги з передачі електричної енергії на суму 1072713,76 грн. Сальдо по даному контрагенту станом на 01.01.2021 становить 894993,19 гривень,

Оскільки ні в грудні 2020 року, ні в попередніх звітних періодах ТОВ "Енергія України" фактично не могло надавати послуг з передачі електричної енергії за січень 2021 року та згідно з наданими до перевірки документами станом на 01.01.2021 по рахунку 631 по контрагенту ТОВ "Енергія України" не рахувалось попередньої оплати, то ТОВ "Форест Технолоджі" безпідставно сформовано податковий кредит в грудні 2020 року по послугах, які фактично не отримано на дату виписки податкової накладної та по яких відсутня попередня оплата за дану послугу.

Зазначені обставини стали підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та винесення спірного рішення.

Обґрунтовуючи протиправність такого рішення, позивач зазначає, що позивач здійснював оплати на окремі рахунки за одним і тим же договором № 8 від 22.07.2019 постачальнику товарів/послуг ТОВ "Енергія Україна", але в бухгалтерському обліку вів облік розрахунків в цілому за договором № 8 від 22.07.2019 року про, що було повідомлено податковий орган. Податкова накладна сформована за касовим методом з відміткою зведена за місяць.

Водночас, апелянт як на правомірність своїх дій зазначає, що позивачем віднесено до податкового кредиту за грудень 2020 ПДВ в сумі 79021 грн. по компенсації за послугу з передачі електричної енергії за січень 2021 від ТОВ "Енергія Україна" в частині ПН №124 від 31.12.2020, по якій не підтверджено саме факту здійснення/надання даної послуги або попередньої оплати.

Проте, колегія суддів вважає безпідставними висновки контролюючого органу, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Форест Технолоджі" в періоді, що перевірявся, отримувало електроенергію та сплачувало компенсацію за послуги з передачі електричної енергії ТОВ "Енергія України" згідно з договором про постачання електричної енергії від 22.07.2019 №8.

Так, 22.07.2019 між ТОВ "Енергія Україна" (постачальник) та позивачем (споживач) укладений договір №8 про постачання електричної енергії споживачу.

За цим Договором постачальник постачає електричну енергію, а Споживач сплачує вартість такої поставленої електричної енергії, та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п.4.2 споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначені у Додатку №3 до цього Договору. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за поставлену електричну енергію відповідно до умов Договору.

Додатковою угодою №2 від 27.12.2019 до Договору №8 внесено зміни до нього, а саме, сторони домовилися пп.9.1 п.9 Договору викласти у наступній редакції: Цей договір вступає в силу з дати його підписання повноважними представниками Сторін, а в частині постачання електричної енергії з 01.08.2019 та діє до 31 грудня 2020, але у будь-яком разі до моменту здійснення розрахунків між сторонами у повному обсязі.

30.07.2020 укладено додаткову угоду №3 до Договору №8 від 22.07.2019 про те, що відповідно до постанови НКРЕКП від 11.07.2020 року №1329 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 10 грудня 2019 року № 2668 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2020 рік" Сторони домовилися абзац другий пункту 1 розділу "Ціна постачання електричної енергії" Додатку № 3 до Договору викласти у наступній редакції:

"Ціна послуги передачі електроенергії НЕК "Укренерго" встановленої НКРЕКП становить з 01.08.2020 - 240,24 грн. без ПДВ за МВт.г, не входить до ціни електричної енергії, як товарної продукції та сплачується окремим платежем за попередньою оплатою." Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та становить невід`ємну частину Договору про постачання електричної енергії № 8 від 22 липня 2019 р.

25.11.2020 укладено додаткову угоду №4 до Договору №8 від 22.07.2019 про те, що Сторони домовилися абзац другий пункту 1 розділу "Ціна постачання електричної енергії» Додатку № 3 до Договору викласти у наступній редакції:

"Ціна послуги передачі електроенергії НЕК "Укренерго" встановленої НКРЕКП становить з 01.12.2020 - 312.76 грн. без ПДВ за МВт.г, не входить до ціни електричної енергії, як товарної продукції та сплачується окремим платежем за попередньою оплатою." Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та становить невід`ємну частину Договору про постачання електричної енергії № 8 від 22 липня 2019 р.

23.11.2020 укладено додаткову угоду №5 до Договору №8 від 22.07.2019 про те, що Сторони домовилися абзац другий пункту 1 розділу "Ціна постачання електричної енергії" Додатку № 3 до Договору викласти у наступній редакції:

"Ціна послуги передачі електроенергії НЕК "Укренерго" встановленої НКРЕКП становить з 01.01.2021 - 293,93 грн. без ПДВ за МВт.г, не входить до ціни електричної енергії, як товарної продукції та сплачується окремим платежем за попередньою оплатою." Ця додаткова угода набирає чинності з моменту ЇЇ підписання Сторонами та становить невід`ємну частину Договору про постачання електричної енергії № 8 від 22 липня 2019 р.

28.12.2020 укладено додаткову угоду №6 до Договору №8 від 22.07.2019 про те, що Сторони домовилися підпункт 9.1 пункту 9 Договору викласти у наступній редакції: "9.1. Цей договір вступає в силу з дати його підписання повноважними представниками Сторін, а в частині постачання електричної енергії з "01" серпня 2019 року та діє до "31" грудня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту здійснення розрахунків між Сторонами у повному обсязі."

Відтак, додатковою угодою до договору встановлено, що ціна послуги передачі електричної енергії не входить до ціни електричної енергії, як товарної продукції та сплачується окремим платежем за попередньою платою.

На виконання умов договору, по факту попередньої оплати ТОВ "Енергія України" складено та зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних за грудень 2020 року податкову накладну від 31.12.2020 №123 на поставку електроенергії (5 позицій) на загальну суму 1600000,00грн., в т.ч. ПДВ - 266666,70 грн. та податкову накладну №124 від 31.12.2020 на загальну суму 751000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 125166,7 грн., до якої включено компенсацію за послугу з передачі електричної енергії за січень 2021 року.

В подальшому, за касовим методом позивачем віднесено до податкового кредиту суму 79021 грн., виходячи зі здійсненої оплати по цьому договору. Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у грудні 2020 року позивачем отримано від ТОВ "Енергія Україна" акти наданих послуг з передачі електроенергії на суму 276 876,57 грн. що підтверджується їх копіями, що містяться у матеріалах справи.

Позивач проводив попередню оплату за послуги з передачі електроенергії на окремий рахунок в банку постачальнику послуг ТОВ "Енергія Україна", але в бухгалтерському обліку вело облік розрахунків в цілому за договором № 8 від 22.07.2019 року.

Частиною другою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків.

Отже, колегія суддів зазначає, що по одному і тому ж договору № 8 від 22.07.2019 між позивачем та його постачальником оплата за електроенергію здійснювалася окремо на поточний рахунок банку із спеціальним режимом використання, а оплата за послуги з передачі електроенергії на інший окремий рахунок іншого банку.

Згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 та рахунку 6442, що містяться у матеріалах справи, формування податкового кредиту відбувалось за касовим методом. Суд відмічає, що якщо по оборотах Дебету рахунка 631 розрахувати ПДВ 20%, то отримаємо нарахування по дебету рахунку 6442, а відхилення від розрахованого ПДВ та отриманих зареєстрованих податкових накладних визначається як сальдо на кінець періоду. ОСВ по рахунку 6442 підтверджує, що нарахований ПДВ дорівнює отриманим податковим накладним за весь 2020 рік.

Проведені оплати в грудні 2020 року за договором № 8 від 22.07.2019 : 1)по платіжним дорученням (наявні в матеріалах справи) : 01.12.2020 - 51 000,00грн, 02.12.2020- 50 000,00грн. 04.12.2020 - 150 000,00грн. 09.12.2020,- 500 000.00грн. Разом: 751 000 грн. Призначення платежу: оплата за передачу електричної енергії згідно договору № 8 від 22.07.2019.

2)по платіжним дорученням : від 10.12.2020 - 700 000,00 грн. від 10.12.2020 - 900 000,00 грн. Призначення платежу: оплата за електроенергію згідно договору № 8 від 22.07.2019.

Із наведеного слідує різне призначення платежу та різні рахунки в різних банках.

Акти наданих послуг з передачі електроенергії складені на суму 276 876,57 грн. Отже, 751 000грн. - 276 876,57грн. = залишок проведених оплат грудня 2020 за передачу електричної енергії - 474 123,43 грн. в т.ч. ПДВ 79 021 грн.. який було відображено в податковій накладній №124 від 31.12.2020, як передплата за послуги з передачі електроенергії в січні 2021, що відповідає чинному законодавству.

Отже, податкова накладна № 124 була сформована за касовим методом з відміткою зведена за місяць, дата ПН 31.12.2020 .

Для підтвердження розрахунків, позивачем надано акт звірки з ТОВ "Енергія Україна", де чітко підтверджуються окремо проведені розрахунки за електроенергію і передоплата за послуги з передачі електроенергії.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПК України.

Згідно з нормами п. 198.3 ПКУ нарахування податкового кредиту здійснюють незалежно від того, чи почали придбані товари/послуги й основні фонди використовувати в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника ПДВ протягом звітного податкового періоду. А також незалежно від того, чи здійснював платник ПДВ оподатковувані операції протягом відповідного звітного податкового періоду. Тобто податковий кредит визнають за всіма покупками незалежно від напряму їх використання.

Відповідно до п.44 підрозділу 2 Розділу 20 Тимчасово, до 1 січня 2022 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 цього Кодексу, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2022 року.

У разі якщо операції, визначені цим пунктом, мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведену податкову накладну з урахуванням усієї суми отриманих коштів протягом такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

У відповідності до п.п.14.1.266 п.14.1 ст.14 ПКУ касовий метод це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Отже, платники ПДВ, які застосовують касовий метод, можуть включити до податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, якщо виконуються одночасно дві умови:

- оплата товарів/послуг,

- та реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Зазначене свідчить про те, що позивач правомірно включив суму ПДВ до податкового кредиту по рядку 16.1 Декларації з ПДВ за лютий 2021 року у сумі 79021 грн., а відповідач безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 79021 грн., заявленої в декларації за лютий 2021 року.

Доводи відповідача про не підтвердження факту здійснення/надання даної послуги (компенсація за послуги з передачі електричної енергії) або попередньої оплати спростовані наданими суду доказами та матеріалами справи.

З огляду на вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності в діях позивача порушень п.198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1. п.200.4 "б" ст.200 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення прийняте на їх основі від 11 червня 2021 року № 00058770703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 79021 грн. за лютий 2021 року та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7902 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.