СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Харків Справа № 905/2068/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.

за участю представників сторін

від позивача Пясецький Д.В. адвокат

від відповідача Жуков А.О. адвокат

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх.№3481 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 18.10.2021 (повний текст складено та підписано 18.10.2021, суддя М.О.Лейба) у справі № 905/2068/19

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ,

до Акціонерного товариства К.Енерго, м. Курахове, Донецька область,

про стягнення 102 892 993,08 грн, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2019 року позивач, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Акціонерного товариства К.Енерго про стягнення 102331193,14грн. пені, 18586942,05грн. 3% річних, 61219928,75грн. інфляційних (всього 182 138 063,94грн.) (т.1, а.с.5-13).

Позовні вимоги обґрунтовуються позивачем посиланням на порушення відповідачем умов договору №1516/1617-ТЕ-41 від 08.09.2016 в частині своєчасних розрахунків за спожитий природний газ, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.03.2020 у даній справі, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2021 у справі №905/2068/19 рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі №905/2068/19 (в частині відмови у стягненні 103 095 902,30грн.) скасовано. Справу №905/2068/19 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області (т.5, а.с.109-133).

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, зазначив про те, що положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов`язань до теплопостачальної організації, як суб`єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями статей 79, 265 ГК України щодо здійснення відповідачем, як приватним акціонерним товариством, господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов`язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, незалежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов`язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії. Відповідач в силу статті 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунку із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача).

Так, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій належним чином не досліджували наданого позивачем до позовної заяви розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет визначених позивачем періодів нарахування заявлених до стягнення з відповідача спірних сум, не перевірили на підставі належних доказів, чи мало місце прострочення відповідача в оплаті боргу за поставлений природний газ у визначені позивачем періоди.

Більш того, суди не визначили, в якій частині загальної суми позовних вимог нарахування були здійснені на заборгованість, яка була сплачена шляхом укладення СПР про організацію взаєморозрахунків (відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20) та із залученням бюджетних субвенцій на підставі постанови КМУ № 332 від 18.05.2017, а яка частина заборгованості погашалась шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків у відповідності до Порядку № 217.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що при новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати викладене, правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 27.02.2020 у справі № 921/12/19 та від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16 (з урахуванням висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19), вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.06.2021 прийнято справу №906/2068/19 до провадження зі стадії підготовчого провадження (т.5, а.с.138).

Позивач зменшив позовні вимоги, про що надав відповідну заяву від 19.08.2021 №39/5-6233/21, яка згідно ухвали суду від 25.08.2021 прийнята судом до розгляду та подальший розгляд здійснювався з урахуванням даної заяви (т.5, а.с.185-186, 198-199).

Згідно поданої заяви позивач зазначив, що оплату поставленого газу за договором відповідач здійснював, у т.ч власними коштами та враховуючи приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VШ, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1516/1617-ТЕ-41 від 08.09.2016 на загальну суму 102 892 993,08грн., з яких: 59 600 496,34 грн пеня, 10 504 505,69 грн -3% річних, 32 787 991,05 грн інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.10.2021 у задоволені позову відмовлено (т.6, а.с.43-49).

Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 672 350,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з наступного.

Враховуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.05.2021 по даній справі, суд першої інстанції встановив, що розрахунки за договором здійснювалися наступним чином:

1) шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків (відповідно до постанови КМУ від 18.06.2014 № 217);

2) шляхом укладення СПР про організацію взаєморозрахунків (відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20);

3) із залученням бюджетних субвенцій на підставі постанови КМУ № 332 від 18.05.2017.

Проте, оплата отриманого природного газу була здійснена невчасно, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з АТ "К.Енерго" 182 138 063,94грн, з яких: 102 331 193,14грн. пеня, 18 586 942,05грн 3% річних, 61 219 928,75грн. інфляційні нарахування.

Під час нового розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з АТ К.ЕНЕРГО суму боргу в розмірі 102 892 993,08грн., в тому числі: пеню в сумі 59 600 496,00грн., 3% річних в сумі 10 504 505,69грн. та інфляційні втрати в сумі 32 787 991,05грн.

За висновком суду першої інстанції, оскільки відповідач свої зобов`язання з оплати за природний газ виконував з простроченням, що підтверджується матеріалами справи, позивачем нараховані пеня, 3% річних та інфляційні нарахування на заборгованість, яка була сплачена шляхом здійснення розрахунків на підставі постанови КМУ №217 від 18.06.2014.

Враховуючи при новому розгляді справи правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 921/12/19 та від 21.02.2018 у справі 910/16072/16, підстав для відступу від якої Об`єднана палата КГС у складі Верховного Суду при розгляді справи № 903/918/19 не знайшла, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що оплата за поставлений позивачем газ була здійснена відповідачем з порушенням строку, визначеного пунктом 6.1 договору, судом встановлено, що позивач мав підстави для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості, яка погашена відповідачем відповідно до Постанови КМУ №217.

Разом з тим, дійшовши висновку про прострочення відповідачем оплати вартості поставленого природного газу відповідно до Постанови КМУ №217 у визначені позивачем в розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат періоди, судом враховані такі обставини.

Суд першої інстанції при новому розгляді справи врахував зміни, що відбулись у діючому законодавстві та якими врегульовані спірні відносини сторін у справі.

Так, 29.08.2021 набрали чинності зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», внесені на підставі Закону України № 1639-1Х від 14.07.2021.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються зокрема у такий спосіб: - підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону.

Частина перша статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування її приписів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Судом першої інстанції враховано, що відповідач 20.06.2017 на підставі наказу Мінрегіону від 20.06.2017 № 155, включений до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за № 51.

Судом було встановлено, що відповідачем до 01.06.2021 здійснено погашення боргу за поставлений природний газ за відповідним договором і факт оплати вартості поставленого газу не заперечується сторонами.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 102 892 993,08 грн., в т.ч. пені 59 600 496,00грн., 3 % річних в сумі 10 504 505,69грн. та інфляційних втрат в сумі 32 787 991,05грн. в умовах дії ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» в редакції Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (дата набрання чинності 29.08.2021).

Також, суд дійшов висновку про те, що спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, а саме у зв`язку із неналежним виконанням своїх зобов`язань за договором від 08.09.2016 №1516/1617-ТЕ-41, а також враховуючи висновок суду щодо наявності у позивача правових підстав для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості та відповідно заявлення до стягнення вказаних нарахувань станом на час звернення до суду з позовною заявою (06.11.2019 дата надходження позовної заяви до суду), судовий збір в сумі 672 350,00грн., сплачений позивачем у максимальному розмірі. визначеному Законом України "Про судовий збір", покладається на відповідача у повному обсязі та підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Позивач, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» із рішенням Господарського суду Донецької області від 18.10.2021 у даній справі не погодився, звернувся з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 18.10.2021 у справі 905/2068/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у даній справі повністю. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача (т.6, а.с.68-78).

Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає його таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а саме:

-неправильним тлумаченням частини першої статті 3, частини першої статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730-VШ від 03.11.2016 в редакції Закону України № 1639;

-незастосування закону, який підлягав застосуванню, а саме: частини другої статті 3 Закону України № 1730 в редакції Закону № 1639, пункту 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, що затверджений постановою КМУ від 21 лютого 2017 № 93;

-порушенням п.1 ч.1 ст.231, п.3.ч.1 ст. 226 ГПК України, п.14 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Скаржник не погоджується з рішенням про відмову у стягненні нарахувань, здійснених на заборгованість, сплачену відповідачем власними коштами після набрання чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730 від 03.11.2016 і вважає, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у стягненні боргу за договором № 1516/1617-ТЕ-41 від 08.09.2016 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) на загальну суму в розмірі 102 892 993,08грн., яка складається з: пені в сумі 59 600 496,00грн., 3 % річних в сумі 10 504 505,69грн та інфляційні втрати в сумі 32 787 991,05грн.

На думку скаржника, оскільки предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм у судових справах, що сформували судову практику Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 7 Закону України № 1730 та судових справах, предметом розгляду яких є порядок застосування норм статті 7 Закону України № 1730 в редакції Закону України № 1639 є різним, правовідносини не є подібними, то застосування правової позиції Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 7 Закону України № 1730, що була викладена у численних постановах та полягала у тому, що частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких умов поряд з їх обов`язком щодо погашення заборгованості за спожитий газ є безпідставними.

Також, наводячи приписи п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України стосовно закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору, апелянт зазначає, що враховуючи, що суму основного боргу за періоди, на які нараховано позивачем пеню, 3% річних та інфляційні втрати погашено відповідачем до 21.06.2021, а Закон України № 1730 в редакції Закону № 1639 набрав чинності 29.08.2021 тобто після відкриття провадження у справі (2019), то предмет даного спору перестав існувати після відкриття провадження у справі (під час судового розгляду), а відтак у відповідності до п.2 ч. 1 ст.231 ГПК наявні підстави для закриття провадження у справі та повернення судового збору.

Скаржник зауважує, що пред`явлений в даній справі позов ґрунтується на грошових зобов`язаннях відповідача, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство № 905/1965/19 про банкрутство відповідача. НАК «Нафтогаз України» звернулось до суду, що здійснює розгляд справи про банкрутство боржника із заявою про визнання її грошових вимог (в інакшому випадку порушується принцип контролю за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника).

Частиною 14 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі (правова позиція щодо розмежування поняття конкурсних та поточних грошових вимог висловлена в постанові ВС у складі колегії суддів КГС від 29.01.2019 по справі № 909/722/14).

Апелянт вважає, що позовні вимоги в даній справі не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства в розумінні та порядку позовної заяви, а повинні бути розглянуті як конкурсні кредиторські вимоги у порядку Кодексу України з процедур банкрутства в справі № 905/1965/19 про банкрутство АТ «К.Енерго», а відтак наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.11.2021 визначено колегію суду у складі: Крестьянінов О.О. головуючий суддя (доповідач), судді: Фоміна В.О., Білоусова Я.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» залишено без руху та встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду у зв`язку з навчанням судді Білоусової Я.О. та судді Фоміної В.О. визначений наступний склад колегії суддів: Крестьянінов О.О. головуючий суддя (доповідач), судді Тарасова І.В., Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 по даній справі

поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 18.10.2021 у справі № 905/2068/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Донецької області від 18.10.2021 у справі № 905/2068/19. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті з процесуальних питань 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено розгляд апеляційної скарги на 27.01.2022 о 14.00 у приміщенні САГС за адресою: м.Харків, пр.Незалежності.13, 1-й поверх, зал засідань № 104.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Тарасової І.В. та судді Шевель О.В., визначено наступний склад колегії суддів: Крестьянінов О.О. головуючий суддя (доповідач), судді Фоміна В.О., Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 905/2068/19 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.03.2022 о 14:15 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 у даній справі відкладено розгляд справи та доведено до відмова учасників справи, що дата наступного відкритого судового засідання з розгляду вказаної справи № 905/2068/19 буде визначена після обставин, що становлять загрозу та небезпеку життю і здоров`ю учасників судового процесу.

Ухвалою суду від 01 серпня 2022 року заяву судді Крестьянінова О.О. про самовідвід від подальшого розгляду справи № 905/2068/19 задоволено, а вказану справу передано для повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.08.2022 визначений наступний склад суду: головуючий суддя Геза Т.Д., судді: Тихий П.В, Терещенко О.І.

03.08.2022 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання від 26.07.2022 № 39/10-1169/22 про зупинення провадження у справі, в якому апелянт просить суд, керуючись ст.ст. 42 и 227 ГПК України зупинити провадження у справі № 905/2068/19 до набрання законної сили ухвали Господарського суду Донецької області у справі № 905/1965/19 за результатом розгляду конкурсних вимог НАК «Нафтогаз України» в порядку Кодексу України з процедур банкрутства (т.6, а.с.157-158).

В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що в провадженні САГС перебуває справа №905/2068/19, предметом спору є стягнення штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням договору постачання природного газу від 13.10.2016 № 1516/1617-ТЕ-41.

Разом цим, в провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа №905/1965/19 про банкрутство АТ «К.Енерго». В межах зазначеної справи № 905/1965/19 НАК «Нафтогаз України» подано до суду заяву від 19.12.2019 № 14/7-1732-19 про визнання кредитором у справі про банкрутство №905/1965/19 на суму 1 195 525 003,48 грн.

Заявою від 29.09.2021 № 39/2-6391-21 про зменшення грошових вимог, НАК «Нафтогаз України» зменшив загальний розмір вимог до 950 571 015,31 грн.

Відповідно до зазначеної заяви від 19.12.2019 (з урахуванням заяви від 29.09.2021) НАК «Нафтогаз України» просить визнати вимоги, в т.ч. за договором постачання природного газу від 13.10.2016 № 1516/1617-ТЕ-41 в розмірі 102 892 993,08 грн. (п.13 Заяви про визнання грошових вимог та пункт 10.4 Заяви про зменшення грошових вимог).

Станом на поточну дату вказані заяви Господарським судом Донецької області не розглянуті.

В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає про наступне.

Відповідно до п. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Приймаючи справу за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, з`ясовує питання щодо заявлення позивачем кредиторських вимог відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ та, якщо таку заяву подано позивачем до завершення розгляду позовних вимог, господарський суд має зупинити провадження у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника на підставі п. 5 ч. 1 ст.227 ГПК України до набрання законної сили ухвалою суду за результатами розгляду конкурсних вимог такого позивача в порядку КУзПБ.

Після постановлення господарським судом ухвали за результатами розгляду таких вимог позовне провадження у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство, підлягає закриттю повністю або в частині на підставі п.2 ч. 1 ст.175, п.3 ч. 1 ст.231 ГПК України у випадку тотожності суб`єктного складу, предмета і підстав позову.

Неподання позивачем заяви про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство в порядку, передбаченому КУзПБ, не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядаються в межах справи про банкрутство відповідача в порядку ст.7 КУзПБ.

У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів ст.7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.

Зазначеної правової позиції дотримується судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19. Аналогічну позицію ВС виклав у постанові від 22.06.2022 у справі № 905/1866/19 за аналогічним позовом НАК «Нафтогаз України» до АТ «К.Енерго» про стягнення коштів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2022 задоволено заяву головуючого судді Геза Т.Д. про самовідвід у справі № 905/2068/19. Справу № 905/2068/19 і апеляційну скаргу АТ «НАК Нафтогаз України» (вх.3481Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 18.10.2021 у справі № 905/2068/19 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 ГПК України.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді: Зубченко І.В., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2022 у справі № 905/2068/19 доведено до відома учасників справи, що дата наступного відкритого судового засідання з розгляду справи № 905/2068/19 буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку життю і здоров`ю учасників процесу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 розгляд апеляційної скарги призначено на 07.12.2022 о 15:30 у приміщенні САГС за адресою: м.Харків, пр.Незалежності,13 в залі засідань № 131. Відповідачу встановлено строк до 05.12.2022 включно надати САГС заперечення (пояснення) щодо клопотання скаржника про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2022 по даній справі задоволено клопотання представника позивача Пясецького Дмитра Васильовича про участь у судовому засіданні 07.12.2022 об 15:30 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 по даній справі задоволено клопотання представника відповідача Жукова Андрія Олександровича про участь у судовому засіданні 07.12.2022 об 15:30 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon.

АТ «К.Енерго» у строк, встановлений судом, надіслав суду заперечення про зупинення провадження у справі, в яких вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки зупинення провадження призведе до безпідставного затягування строку розгляду справи.

Відповідач зазначив, що на даний час в межах кредиторських вимог позивача (справа № 905/1965/19) судом першої інстанції розглядається 33 кредиторські вимоги позивача. Крім того, одночасно з розглядом кредиторських вимог позивача в межах справи про банкрутство розглядаються кредиторські вимоги КП «Київтеплоенерго» (суд об`єднав розгляд кредиторських вимог). Боржник не визнає вимоги кредиторів, що свідчить про високу імовірність апеляційного та касаційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Крім того, є судова практика ВС у складі КГС з розгляду аналогічного спору між цими ж сторонами (постанова КГС від 22.06.2022 по справі № 905/1866/19).

Судова колегія, розглянувши клопотання позивача 26.07.2022 № 39/10-1169/22 про зупинення провадження у справі, в якому апелянт просить суд, керуючись ст.ст. 42 и 227 ГПК України зупинити провадження у справі№ 905/2068/19 до набрання законної сили ухвали Господарського суду Донецької області у справі № 905/1965/19 за результатом розгляду конкурсних вимог НАК «Нафтогаз України» в порядку Кодексу України з процедур банкрутства, не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно п.5 ч. 1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

КУзПБ дав можливість кредитору за умови визнання у позасудовий спосіб боргу боржником на вибір, що полягає у можливості як звернутися до суду з позовом про стягнення, так і скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур, передбачених КУзПБ, для задоволення своїх кредиторський вимог.

Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини в даній справі, предметом яких є стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання природного газу від 08.09.2016 № 1516/1617-ТЕ-41 у розмірі 102 892 993,08 грн., виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідач заперечує проти позовних вимог.

Зібрані докази в даній справі дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, що виключає підстави для зупинення провадження у справі в порядку п.5 ч. 1 ст.227 ГПК України.

Позивач в судовому засіданні 07.12.2022 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Донецької області від 18.10.2021 року у справі № 905/2068/19 скасувати, апеляційну скаргу задовольнити та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги НАК «Нафтогаз України» задовольнити повністю в даній справі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи, 08.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (нова назва - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (нова назва - Акціонерне товариство "К.Енерго", споживач, відповідач у справі) був укладений договір постачання природного газу №1516/1617-ТЕ-41 (далі - договір), згідно з яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується сплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1 договору) (т.1, а.с.52-69).

Згідно з пунктом 1 Постанови КМУ №226 від 06.03.2019 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вирішено змінити тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменувати його в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Факт внесення відомостей про реорганізацію позивача (постачальника за договором №1516/1617-ТЕ-41 від 08.09.2016 постачання природного газу) підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 1.2 договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За визначеннями пункту 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2017) ( т.1, а.с.68-69) постачальник передає споживачу для СВП "Київські ТЕЦ" ПАТ "Київенерго" в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 195000тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб.м.): Для ТЕЦ-5 СВП "Київські ТЕЦ": квітень - 31000, травень - 13000, червень - 13000, липень - 12000, серпень - 12500, вересень - 15500; Для ТЕЦ-6 СВП "Київські ТЕЦ": квітень - 27500, травень - 15000, червень - 8500, липень - 15500, серпень - 14000, вересень - 17500.

Згідно пунктів 2.3, 2.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 23.01.2017) (т.1, а.с.66-67) перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим договором відповідно до пункту 2.1., може змінюватись за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного місяця постачання газу; допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі +/- 5 відсотків від підтвердженого постачальником планового обсягу без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до пункту 3.4. договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу.

Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальністю, пов`язану з правом власності на газ (пункт 3.1 Договору).

Пунктом 5.1. договору (в редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2017) визначено, що ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 №758.

Відповідно до пункту 5.2 договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.03.2017) ціна за 1000куб. метрів природного газу за цим договором з 01.04.2017 становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 5 930,40грн.

Згідно пункту 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключного коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 Договору).

У пункті 6.2. договору сторони обумовили обов`язковість посилання на номер договору у призначенні платежу під час перерахування коштів.

Пунктом 6.2. договору також визначений наступний порядок здійснення розрахунків за договором:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на Споживача станом на 30.09.2015 поширювалась дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання";

2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 не поширювалась дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погодились, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафу; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

У пункті 8.3. договору зазначено, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладання договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховану на всю суму заборгованості, за винятком сум, сплачених відповідно до Постанови КМУ № 20 від 11.01.2005. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови КМУ № 20 від 11.01.2005.

Відповідно до пункту 11.3 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 23.01.2017) усі зміни і доповнення до договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці 1 п.2.5., п.11.5. та п.11.6. договору; договір про організацію взаєморозрахунків не вносять змін до Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до Договору.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12 договору, з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.03.2017).

Договір та укладені в його межах додаткові угоди підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень та заперечень.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ у жовтні 2016 - вересні 2017 на суму 3 658 319 888,47грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) №б/н від 31.10.2016, №б/н від 30.11.2016, №б/н від 31.12.2016, №б/н від 31.01.2017, №б/н від 28.02.2017, №б/н від 31.03.2017, №б/н від 30.04.2017, №б/н від 31.05.2017, №б/н від 30.06.2017, №б/н від 31.07.2017, №б/н від 31.08.2017, №б/н від 30.09.2017, що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств (т.1, а.с.70-80).

Згідно наявних у справі доказів, а саме з "Операцій з 01.01.2016 по 31.01.2018" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" сплата заборгованості за спірними поставками енергоносія за договором постачання природного газу №1518/1617-ТЕ-41/17 від 08.09.2016 в сумі 9 259 447,84грн була проведена шляхом укладенням спільних протокольних рішень (далі СПР) на підставі №20 від 11.01.2005 КМУ "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", розподілу коштів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 із залученням бюджетних субвенцій на підставі постанови КМУ № 332 від 18.05.2017 та шляхом перенесення оплати з Договору №1518/1617-ТЕ-41 на договір №1516/1617-ТЕ-41 згідно листа ПАТ "Київенерго" на суму 23 089 467,88грн. (т.1, 28-32).

Матеріали справи також містять банківські виписки, що підтверджують оплату заборгованості на суми 80 139 674,00грн, 169 899 853,00грн, 200 000 000,00грн, 78 448,00грн, 190 000 000,00грн, призначення платежів яких містять посилання на Постанову КМУ від 18.05.2017 №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Сторони ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Київенерго", за участі ГУ Державної казначейської служби України у місті Києві, Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київського міської ради, склали між собою СПР про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №143 від 16.01.2017 та №3671 від 28.12.2016.

Відповідно до вказаних протокольних рішень №143 від 16.01.2017 та №3671 від 28.12.2016 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України між сторонами у справі фактично проводилися розрахунки за поставлений за договором природний газ на загальну суму 63031323,54грн, що підтверджується реєстрами погашення поточної кредиторської заборгованості та даними з операцій по підприємству ПАТ "Київенерго" за період з 01.01.2016 по 31.01.2018.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 спільних протокольних рішень передбачено, що вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими СПР. СПР є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування. СПР підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відтисками печаток всіх сторін.

Отже з наявних у справі доказів встановлено, що розрахунки за договором здійснювалися наступним чином:

1) шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків (відповідно до постанови КМУ від 18.06.2014 № 217);

2) шляхом укладення СПР про організацію взаєморозрахунків (відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20);

3) із залученням бюджетних субвенцій на підставі постанови КМУ № 332 від 18.05.2017.

Проте, оплата отриманого природного газу була здійснена невчасно, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з АТ "К.Енерго" 182 138 063,94грн, з яких: 102 331 193,14грн. пеня, 18 586 942,05грн 3% річних, 61 219 928,75грн. інфляційні нарахування.

Заявлені до стягнення нарахування пені, 3% річних та інфляційних здійснені на заборгованість, сплачену відповідачем шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків (відповідно до постанови КМУ від 18.06.2014 № 217, шляхом укладення СПР про організацію взаєморозрахунків (відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20) та із залученням бюджетних субвенцій на підставі постанови КМУ №332 від 18.05.2017.

Як зазначено вище рішенням Господарського суду Донецької області від 11.03.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2021 у справі №905/2068/19 рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 (в частині відмови у стягненні 103 095 902,30грн.) у справі № 905/2068/19 скасовано. Справу 905/2068/19 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Під час нового розгляду справи між сторонами відсутній спір щодо порядку, строків та розміру сплати відповідачем вартості отриманого газу, погашення якої відбулось згідно з укладеними сторонами спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2021 у справі №905/2068/19 предметом дослідження судом при новому розгляді є вимоги про нарахування пені, 3% річних та інфляційні втрат на заборгованість, яка була сплачена шляхом здійснення розрахунків на підставі постанови КМУ №217 від 18.06.2014.

Під час нового розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з АТ К.Енерго суму боргу в розмірі 102 892 993,08грн., в тому числі: пеню в сумі 59 600 496,00грн., 3 % річних в сумі 10 504 505,69грн. та інфляційні втрати в сумі 32 787 991,05грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Під час нового розгляду справи предметом спору була вимога позивача про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційний втрат, нарахованих за порушення строків оплати природного газу, який оплачувався шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що за договором від 08.09.2016 №1516/1617-ТЕ-41 відповідач розрахувався у повному обсязі до 01.06.2021, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи (банківськими виписками) та сторонами не заперечується. Тобто у строк, визначений ч. 1 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" в редакції Закону №1639-ІХ. У зв`язку із викладеним, враховуючи висновок, зроблений в постанові ВС від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16 відносно врегулювання заборгованості за Порядком № 217, суд дійшов висновку, що не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача в умовах дії ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованного водопостачання і водовідведення».

Суд апеляційної інстанції погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Як було встановлено судом, на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ у жовтні 2016 - вересні 2017 на суму 3 658 319 888,47грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) №б/н від 31.10.2016, №б/н від 30.11.2016, №б/н від 31.12.2016, №б/н від 31.01.2017, №б/н від 28.02.2017, №б/н від 31.03.2017, №б/н від 30.04.2017, №б/н від 31.05.2017, №б/н від 30.06.2017, №б/н від 31.07.2017, №б/н від 31.08.2017, №б/н від 30.09.2017, що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Правовідносини гарантованого постачальника природного газу, яким є позивач, та теплопостачальної організації, яка використовує природний газ у цілях виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води споживачам, опосередковуються шляхом укладення договорів постачання природного газу на засадах строковості, оплатності та цільового використання поставленого ресурсу.

Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником, визначено статтею 19-1 Закону України Про теплопостачання. Водночас, при розгляді спорів щодо розрахунків споживачів природного газу, використаного у виробництві теплової енергії, із гарантованими постачальниками відповідно до договорів постачання природного газу, необхідно враховувати, що положення статті 19-1 цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають під час розрахунків між споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями на підставі договорів на постачання теплової енергії, а також між теплопостачальними організаціями та теплогенеруючими організаціями (у разі якщо виробництво та постачання теплової енергії здійснюються різними суб`єктами господарювання) у розрахунках за придбану теплову енергію як продукт виробництва для його подальшого продажу споживачам.

Так, частиною 1 статті 19-1 Закону України Про теплопостачання визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку.

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання передбачено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі рахунки із спеціальним режимом використання) рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником.

Положеннями частини 3 статті 19-1 Закону України Про теплопостачання визначено обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії, зазначення про оплату споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання.

Отже законодавцем передбачено спеціальну процедуру розрахунку за спожиту теплову енергію, вироблену із природного газу як ресурсу, поставленого гарантованим постачальником, шляхом зарахування коштів споживачів та теплопостачальних організацій, які купують теплову енергію у теплогенеруючих організацій для її подальшого постачання споживачам, на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними організаціями (для зарахування коштів споживачів теплової енергії) та теплогенеруючими організаціями (для зарахування коштів теплопостачальних організацій за придбану теплову енергію як товар) в уповноваженому банку.

Водночас частиною 1 статті 19-1 Закону України Про теплопостачання визначено, що оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Зазначена норма поширюється на споживачів, які сплачують за поставлену їм теплову енергію теплопостачальними організаціями, а також на теплопостачальні організації під час розрахунків за придбану теплову енергію у теплогенеруючих організацій.

Частинами 4, 5 статті 19-1 Закону України Про теплопостачання передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

Тобто стаття 19-1 Закону України Про теплопостачання не визначає порядку здійснення розрахунків теплогенеруючих та теплопостачальних організацій з гарантованим постачальником за обсяг спожитого ними природного газу, не містить норм щодо обмеження принципу свободи договору при встановлені сторонами у договорі постачання порядку та умов проведення розрахунків за поставлений природний газ. Водночас, у частинах четвертій та п`ятій статті 19-1 цього Закону міститься відсильна норма до порядку розподілу коштів, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 19-1 Закону України Про теплопостачання Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.06.2014 №217 Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки (далі Порядок №217).

Пунктом 1 Порядку №217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

В силу частин четвертої, п`ятої статті 19-1 Закону України Про теплопостачання, Порядок №217, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 18.06.2014 №217 є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме передбачає обов`язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (пункти 3, 4, 5, 6 Порядку №217); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками (пункти 8, 9, 14 Порядку №217).

Отже, положеннями Порядку №217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії.

Разом з тим, Порядок №217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 27.02.2020 у справі №921/12/19 та 21.02.2018 у справі №910/16072/16, від якої Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачала підстав для відступу при розгляді справи №903/918/19.

Колегія суддів звертає увагу, що скасовуючи судові рішення попередніх інстанції у даній справі, суд касаційної інстанції зазначив про те, що положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності та не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу.

Відповідач у силу статті 42 Господарського кодексу України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача).

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що оплата за поставлений позивачем газ була здійснена відповідачем з порушенням строку, визначеного пунктом 6.1 договору, колегія суддів вважає правильним висновок суду, що позивач мав підстави для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості, яка погашена відповідачем відповідно до Постанови КМУ №217.

Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 Порядок розподілу коштів не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.

Разом з тим, 03.11.2016 Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" №1730-VІІІ, який набрав чинності 30.11.2016.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" №1730-VIII (в редакції, чинній до внесення змін Законом №1639-ІХ від 14.07.2021) на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду ч. 3 ст. 7 вказаного Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом. Застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої ст. ст. 1, 2, 3 вказаного Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.