суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача Головін М.В., довіреність №2312 від 06.12.2021;від відповідача -1 не з`явився;

від відповідача-2 не з`явився;

від третьої особи (ПАТ "ІНТЕГРАЛ-БАНК") - не з`явився;

від третьої особи (ТзДВ «Страхова Компанія «Сяйво») не з`явився;

від третьої особи (КС «Бебко Фінанс») - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Херсонської області від „18 жовтня 2021р., повний текст якого складено та підписано „21 жовтня 2021р.

у справі № 923/577/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт"

до відповідача-1 ОСОБА_1

до відповідача-2 ОСОБА_2

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "ІНТЕГРАЛ-БАНК"

третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка»

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Сяйво»

третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кредитної спілки «Бебко Фінанс»

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

головуючий суддя Немченко Л.М.

місце прийняття рішення: Господарський суд Херсонської області

В судовому засіданні 15.12.2022 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (далі ТОВ «ФК "Форінт") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач-1, ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - відповідач-2, ОСОБА_2 ) про звернення стягнення в рахунок задоволення грошових вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ» у розмірі 1 200 000,00 грн. Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 153-А, оф. 5, код 32704920) за кредитним договором № 968 від 10.07.2015 року, на підставі договору іпотеки від 10.07.2015 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за реєстровим №5326 на наступні предмети іпотеки:

- земельну ділянку, загальною площею 0,0488 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522310100:01:001:0571 яка належить фізичній особі - ОСОБА_2 ;

- земельну ділянку, загальною площею 0,2436 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522310100:01:001:0468 яка належить фізичній особі - ОСОБА_2 ;

- земельну ділянку, загальною площею 0,0294 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522310100:02:001:0274 яка належить фізичній особі - ОСОБА_1 ;

- житловий будинок, загальною площею 92,4 кв.м., житловою площею 58,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 який належить фізичній особі - ОСОБА_1 ;

- споруди інкубаційного цеху, загальною площею 753,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які належить фізичній особі - ОСОБА_2 .

Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів по початковій ціни, яка буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК "Форінт" вказує, що дії щодо зняття запису про іпотеку, подальше відчуження майна та передання його в наступну іпотеку свідчать про умисні протиправні дії спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань за кредитним договором №968 від 10.07.2015.

Позивач вказує, що зобов`язання за кредитним договором №968 від 10.07.2015 не виконані, договір іпотеки від 10.07.2015 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за реєстровим №5326 є діючим, а тому ТОВ «ФК «Форінт» має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За твердженням позивача відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власниками майна яке є складовими предмета іпотеки є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, яке є складовою предмета іпотеки до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 останні відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» набули статусу іпотекодавців і мають всі їх права і несуть всі їх обов`язки за іпотечним договором.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.10.2021 по справі №923/577/21 (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги задоволено; звернуто стягнення в рахунок задоволення грошових вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ» у розмірі 1 200 000,00 грн до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво» за кредитним договором № 968 від 10.07.2015 року, на підставі договору іпотеки від 10.07.2015 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за реєстровим №5326 на наступні предмети іпотеки:

- земельну ділянку, загальною площею 0,0488 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522310100:01:001:0571 яка належить фізичній особі - ОСОБА_2 ;

- земельну ділянку, загальною площею 0,2436 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522310100:01:001:0468 яка належить фізичній особі - ОСОБА_2 ;

- земельну ділянку, загальною площею 0,0294 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522310100:02:001:0274 яка належить фізичній особі - ОСОБА_1 ;

- житловий будинок, загальною площею 92,4 кв.м., житловою площею 58,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 який належить фізичній особі - ОСОБА_1 ;

- споруди інкубаційного цеху, загальною площею 753,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які належить фізичній особі - ОСОБА_2 ;

Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів по початковій ціни, яка буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» 9000 грн компенсації по сплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» 9000грн компенсації по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції зазначив, що на підставі договору №4 про відступлення права вимоги від 27.05.2020 та договору відступлення прав за іпотечними договорами від 27.05.2020 укладених між ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» та ТОВ «ФК «Форінт», останнє отримало право вимоги кредитним договором №968 від 10.07.2015 та договором іпотеки від 10.07.2015.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором №968 від 10.07.2015, а саме повернення використаних кредитних коштів та сплати нарахованих процентів, та не містять доказів припинення основного зобов`язання на забезпечення якого був укладений договір іпотеки 10.07.2015.

Враховуючи невиконання боржником ТДВ «Страхова компанія «Сяйво» зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №968, укладеним 10.07.2015 ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» і ТДВ «Страхова компанія «Сяйво», суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з умовами іпотечного договору, укладеного ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» і ТОВ «Еко-Пром-Переробка» 10.07.2015.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 18.10.2021 по справі №923/577/21 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права та не з`ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема:

- апелянт є добросовісним набувачем спірного майна, а позивачем, при цьому, не доведено, що відчуження спірного майна відбувалось в межах заборон, обумовлених договором іпотеки;

- оскаржуваним рішенням встановлено, що майно, є складовою предмета іпотеки і при цьому не має значення чи був обізнаний апелянт з тим, що вказане майно обтяжене, в той час, як апелянт придбав вказане майно за відплатним договором, який станом на сьогодні ніким не ос порений та невизнаний недійсним, що призвело до порушення норми матеріального права, а саме ч.1 ст. 388 ЦК України;

- в момент укладення апелянтом договору за яким він набув право власності на майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не містилося запису про обтяження вказаних об`єктів іпотекою, тому апелянт не придбав майно, що є предметом іпотеки і застосування ЗУ «Про іпотеку» в даному випадку не доцільно, що підтверджує факт добросовісності набуття майна. До того ж матеріали справи місять лист банку, яким було повідомлено про зняття іпотечних обтяжень;

- позивачем не надано належних доказів чинності договору іпотеки;

- позивачем не підтверджено факт підробки листів банку вироком суду, який набрав законної сили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Херсонської області від 18.10.2021 року у справі № 923/577/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від „18 жовтня 2021р. у справі № 923/577/21; призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на 17 лютого 2022 року о 11:30 год.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Південно-західного апеляційного господарського суду 04.01.2022, ТОВ «ФК «Форінт» просило апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 18.10.2021 по справі №923/577/21 без змін.

ТОВ «ФК «Форінт» зазначило, що основне зобов`язання не виконане, а договір іпотеки є чинним. Підроблення листів №74/476-16с від 14.09.2016 року та №74/476-17с від 27.02.2017 року підтверджується належними доказами, співставленням дат та дій боржників. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують законність і обгрунтован6ість рішення суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не може бути задоволена.

Разом з тим, суддя Разюк Г.П. з 14.02.2022 по 25.02.2022 була тимчасово непрацездатна, а тому судове засідання, призначене на 17.02.2022р. не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 рекомендовано учасникам справи утриматися від відвідування суду. Свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з урахуванням рекомендацій Особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, опублікованих 04 березня 2022 року на веб-сайті Верховного Суду за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1261727/, та наказу в.о. голови Південно-західного апеляційного господарського суду Про встановлення особливого режиму роботи Південно-західного апеляційного господарського суду в умовах воєнного часу №6-ОД від 28.02.2022, опублікованих 01 березня 2022 року на веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду за посиланням: https://swag.court.gov.ua/sud4872/pres-centr/news/1260585/. Повідомлено учасників справи про можливість подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Повідомлено, що про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №923/577/21 відбудеться 15.09.2022 об 11:30год.

15.09.2022 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до закінчення воєнного стану на території України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 продовжено строк розгляду справи №923/577/21 на термін, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, пов`язаних з належним повідомленням учасників справи про час та місце проведення наступного судового засідання. Повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №923/577/21 відбудеться 15 грудня 2022 року о 10:30 год.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для зупинення провадження по даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

24.02.2022р. Указом Президента України №64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р.

Указом Президента України від 14.03.2022р. №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджено Законом України №2119-IX від 15.03.2022р.

Указом Президента України від 18.04.2022р. №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указ затверджено Законом України №2212-IX від 21.04.2022р.

Указом Президента України від 18.05.2022р. №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указ затверджено Законом України №2263-IX від 22.05.2022р.

На засіданні 22.05.2022, Верховна Рада ухвалила Закон про затвердження Указу Президента України №341/2022 від 17.05.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні на 90 діб - до 23 серпня 2022 року.

17.08.2022 набув чинності Закон про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 7664 від 12.08.2022, яким передбачено, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, тобто до 21.11.2022.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015р. № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ч. 1 ст. 17 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

В силу вимог ч. 1 ст. 3 Закону України „Про Збройні Сили України" № 1934-XII від 06.12.1991р. до складу Збройних Сил України входять, зокрема, військові частини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Статтею 229 ГПК України закріплено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 3 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Верховним Судом у постанові від 01.06.2018р. по справі №922/699/17 було зауважено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

За викладених обставин, враховуючи, що апелянт не є особою, яка входить до складу Збройних сил України та відповідно до п.2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 не залучена до здійснення передбачених Закону України „Про правовий режим воєнного стану" заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави та враховуючи продовження терміну дії на території України воєнного стану, колегія суддів доходить до висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження по даній справі .

В судовому засіданні 15.12.2022 представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених в відзиві на апеляційну скаргу.

Представники інших сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Також інші представники не скористалися своїм правом та не надали суду відзив на апеляційну, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи, що явка сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю інших представників сторін, за наявними в ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду, 10.07.2015 між ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» (Банк) та ТДВ «Страхова компанія «Сяйво» (Позичальник) укладено кредитний договір №968 (т.1, а.с.44-47). За умовами якого Банк надає Позичальнику короткостроковий кредит в сумі 37000000грн. строком до 08.07.2016, із сплатою процентів з розрахунку 23,2 процентів річних (п.1.1. договору).

У п.2.1. договору сторони узгодили, що на забезпечення виконання зобов`язань за цим договором Банк приймає в заставу - рухоме майно Позичальника та іпотеку - нерухоме майно та в заставу-рухоме майно, що належить майновому поручителю юридичній особі.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором №968 від 10.07.2015, між Публічним акціонерним товариством «ІНТЕГРАЛ-БАНК» (Іпотекодержатель) в особі Сімакіної Оксани Вікторівни, яка діє на підстав довіреності, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» (Іпотекодавець) в особі директора Голубєва Анатолія Андрійовича, який діє на підставі Статуту 10.07.2015 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №5326 (т.1, а.с.49-54).

Відповідно до п. 1.1 договору сторони погодили, що згідно з кредитним договором №968 від 10.07.2015 Іпотекодержатель надав Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво» (Позичальник) короткостроковий кредит у сумі 37000000грн. Позичальник зобов`язаний: повернути кредит у термін до 08.07.2016; сплачувати проценти за користування кредитом у терміни і на умовах, визначених Кредитним договором; сплатити пеню та штраф, у випадках, передбачених Кредитним договором.

Згідно з п. 1.2. договору згаданий кредитний договір, а також зміни та доповнення до нього, що укладені та, якщо такі будуть укладені між Іпотекодержателем і Позичальником в подальшому, надалі іменуються «Основне зобов`язання».

Відповідно до п. 2.1. договору на забезпечення виконання Позичальником Основного зобов`язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателеві належне йому на праві власності нерухоме майно ( Предмет іпотеки), а саме:

-земельну ділянку, загальною площею 0,0488 га, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Карла Маркса, 114Б;

-земельну ділянку, загальною площею 0,2436 га, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Карла Маркса, 114;

-земельну ділянку, загальною площею 0,0294 га, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Карла Маркса, 114А;

-житловий будинок, загальною площею 92,4 кв.м., житловою площею 58,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Карла Маркса, 114А;

-споруди інкубаторного цеху, загальною площею 753,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Карла Маркса, 114Б.

У п.2.4. договору встановлено, що у зв`язку із посвідченням цього договору до його припинення накладається заборона відчуження Предмету іпотеки.

Згідно п. 2.5 Договору, сторони оцінюють предмет іпотеки в 2980579,00 грн.

Відповідно до п.3.2.3 Договору, до укладання цього договору ні згаданий об`єкт нерухомого майна, ні будь-яку його частину нікому іншому не продано, не подаровано, іншим способом не відчужено.

Пунктом 4.3.3. договору передбачено, що у разі невиконання Позичальником умов Основного зобов`язання Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки і задовольнити за рахунок цього майна свої вимоги в повному обсязі, включаючи суми кредитів, проценти за користування кредитами, пеню, штраф, інші платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з Основного зобов`язання, а також витрати, пов`язанні з вчиненням виконавчого напису.

Окрім того, відповідно до п.4.3.4 договору Іпотекодержатель має право обрати порядок звернення стягнення на Предмет іпотеки.

У п.6.1-6.3. договору сторони узгодили, що право іпотеки виникає з моменту підписання цього договору сторонами та його нотаріального посвідчення. Право іпотеки припиняється виконанням позичальником у повному обсязі усіх умов Основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених ЗУ «Про іпотеку». При частковому виконанні позичальником Основного зобов`язання іпотека зберігається у початковому обсязі.

Пріоритет прав ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК», як іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмету іпотеки, на підставі договору іпотеки був зареєстрований приватним нотаріусом Каплун Ю.В. в Державному реєстрі іпотек, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Зазначені записи про іпотеку та заборону відчуження зареєстровані на підставі договору іпотеки №5326 від 10.07.2015 щодо предмета іпотеки:

-земельна ділянка, загальною площею 0,0488 га, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Карла Маркса, 114Б;

-земельна ділянка, загальною площею 0,2436 га, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Карла Маркса, 114;

-земельна ділянка, загальною площею 0,0294 га, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Карла Маркса, 114А;

-житловий будинок, загальною площею 92,4 кв.м., житловою площею 58,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Карла Маркса, 114А;

-споруди інкубаторного цеху, загальною площею 753,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Карла Маркса, 114Б., що належали на правах власності ТОВ «Еко-Пром-Переробка», права власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Обставини виконання сторонами умов кредитного договору №968 від 10.07.2015 були предметом судового дослідження під час розгляду Господарським судом Київської області справи №911/214/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «ІНТЕГРАЛ-БАНК» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво», про стягнення заборгованості у розмірі 1200000грн за кредитним договором. При цьому, господарський суд під час розгляду зазначеної справи №911/214/17 встановив обставини невиконання позичальником за кредитним договором своїх зобов`язань.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.03.2017 по справі №911/214/14 було ухвалено стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Сяйво» на користь ПАТ «Інтеграл-Банк» 1200000грн. боргу за кредитним договором №968 від 10.07.2015.

26.03.2017 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2017, яке вступило в законну силу 14.03.2017, було видано наказ про примусове виконання рішення (т.1, а.с.58).

Отже факти, встановлені судом у рішенні по справі № 911/214/17, щодо кредитних правовідносин за участю Публічного акціонерного товариства «ІНТЕГРАЛ-БАНК» та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво», зокрема обставини про наявність невиконаних зобов`язань у розмірі 1200000грн, є в силу вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України преюдиційними для цієї справи (№ 923/577/21) та не потребують повторного доведення, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

27.05.2020 між ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» (Банк) та ТОВ «ФК «Форінт» (Новий кредиток) укладено договір №4 про відступлення прав вимоги (т.1, а.с. 61-63), за умовами п.1 якого, банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору права вимоги за договором забезпечення, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань позичальників за кредитними договорами, відбувається шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за договорами забезпечення, а саме: договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами; договір відступлення права вимоги за договорами застави, які не посвідчені нотаріально; договір відступлення прав вимоги за договорами поруки, які не посвідчені нотаріально.

27.05.2020 між ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» (Цедент) та ТОВ «ФК «Форінт» (Цесіонарій) укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами (т.1, а.с.67-74), за яким серед іншого, Цедент відступає та передає, а Цесіонарій приймає та набуває всіх належних Цеденту прав за іпотечним договором від 10.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Каплуном Ю.В., за реєстровим №5326.

20.04.2017 позивачем під час отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна виявлено факти припинення іпотеки та обтяження за договором іпотеки від 10.07.2015, а саме:

- 20.02.2018 на земельну ділянку, загальною площею 0,2436 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №186 від 20.02.2018 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_2 ;

- 20.02.2018 на споруди інкубаторного цеху, загальною площею 753,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №185 від 20.02.2018 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_2 ;

- 20.02.2018 на земельну ділянку, загальною площею 0,0488 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №187 від 20.02.2018 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 ;

- 13.03.2017 на земельну ділянку, загальною площею 0,0294 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №169 від 13.03.2017 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 ;

-13.03.2017 на житловий будинок, загальною площею 92,4 кв.м., житловою площею 58,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №166 від 13.03.2017 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 20.04.2021 іпотека за договором іпотеки №5326 від 10.07.2015, іпотекодержателем за якою був ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» припинена на підставі листа повідомлення ПАТ «ІІНТЕГРАЛ-БАНК» №74/476-17с від 27.02.2017.

З метою встановлення факту, умов та обставин можливого виготовлення у ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» цього листа банк провів службову перевірку, з дослідженням книги реєстрації вихідної кореспонденції банку. За результатами перевірки, зокрема встановлено, що записи про реєстрацію листа №74/476-16с від 14.09.2016 та листа №74/476-17с від 27.02.2017 відсутні, що підтверджується актами службової перевірки від 07.06.2018 та 25.06.2018 ( т.1, а.с.107-110) та витягом з книги реєстрації вихідної кореспонденції.

В матеріалах справи наявний лист-повідомлення вих.№74/476-17с від 27.02.2017 (т.1, а.с.156) який, як зазначено у листі, підписаний уповноваженою особою ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» -Сімакіною О.В.

Означений лис-повідомлення адресовано усім компетентним органам, яких це стосується за належністю. В листі-повідомленні вказується про те, що у зв`язку з погашенням усіх зобов`язань, в тому числі кредиту та відсотків по кредитному договору №968 від 10.07.2015 та його припиненням, та припиненням іпотечного договору від 10.07.2015, необхідно здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки та припинення обтяження у вигляді заборони відчуження об`єктів нерухомого майна накладеної приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Каплуном Ю.В. 10.07.2015 за реєстраційним №5326.

Поряд з цим, відповідно до наказу т.в.о. Голови Правління ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» №148-К від 04.09.2015 ОСОБА_3 , начальника юридичного відділу, 04.09.2015 звільнено за власним бажанням.

Відповідно до наказу тимчасової адміністрації ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» від 16.09.2015 №6-ОД, серед іншого, відкликано усі довіреності, видані попередніми керівниками ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» на представництво інтересів, укладання договорів, правочинів, угод та вчинення будь-яких інших юридичних дій.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги зазначив, що на підставі договору №4 про відступлення права вимоги від 27.05.2020 та договору відступлення прав за іпотечними договорами від 27.05.2020 укладених між ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» та ТОВ «ФК «Форінт», останнє отримало право вимоги за кредитним договором №968 від 10.07.2015 та за договором іпотеки від 10.07.2015.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором №968 від 10.07.2015, а саме повернення використаних кредитних коштів та сплати нарахованих процентів, та не містять доказів припинення основного зобов`язання на забезпечення якого був укладений договір іпотеки 10.07.2015.

Враховуючи невиконання боржником ТДВ «Страхова компанія «Сяйво» зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №968, укладеним 10.07.2015 ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» і ТДВ «Страхова компанія «Сяйво», суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з умовами іпотечного договору, укладеного ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» і ТОВ «Еко-Пром-Переробка» 10.07.2015.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до Закону № 898-IV іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Визначення іпотеки передбачено й у статті 575 ЦК України, згідно з якою іпотека - це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (частина четверта статті 3 Закону № 898-IV).

Іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

Обтяження нерухомого майна іпотекою передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном та виникає з моменту внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту такого обтяження. Набувач предмета іпотеки не позбавлений можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб та здатний виявити розумну обачність, щоб убезпечити себе від негативних наслідків, пов`язаних із набуттям статусу іпотекодавця, у тому числі і тих, що можуть настати у разі невиконання основного зобов`язання. Хоча обтяження майна іпотекою і впливає на можливість реалізації набувачем іпотечного майна свого конституційного права власності через обмежену правомочність розпоряджатися предметом іпотеки, втручання у таке право є мінімальним та спрямоване на врахування інтересів усіх суб`єктів вказаних правовідносин.

Положення частини першої статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину. Конституційний Суд України зазначає, що положення частини першої статті 23 Закону № 898, які визначають наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, безпосередньо не стосуються питання позбавлення іпотекодавця (набувача іпотечного майна) права власності на предмет іпотеки або ж його примусового відчуження у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до вимог статті 23 Закону № 898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником. Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України у постановах від 24 грудня 2014 року (провадження № 6-201цс14), від 05 лютого 2014 року (провадження № 6-131цс13) та Вищий господарський суд України у своїй постанові від 09 лютого 2015 року (провадження № 54/315).

У даному випадку всі обов`язки іпотекодавця перейшли до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у момент переходу до них права власності на нерухоме майно, яке є складовою предмета іпотеки і при цьому не має значення чи були вони обізнані з тим, що вказане майно обтяжене.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц).\

Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №5326 від 10.07.2015 був укладений в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №968 від 10.07.2015.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Підстави припинення іпотеки визначені у статті 17 Закону України «Про іпотеку», за змістом частини першої якої іпотека припиняється, зокрема у разі припинення основного зобов`язання.

Основне зобов`язання між ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» та ТДВ «Страхова компанія «Сяйво» виникло на підставі кредитного договору №968 від 10.07.2015, права вимоги за яким відповідно до договору №4 про відступлення прав вимоги від 27.05.2020 перейшли до ТОВ «ФК «Форінт», яке набуло статусу кредитора за кредитним договором №968 від 10.07.2015.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

При цьому слід зазначити, що ст. 1069 Цивільного кодексу України визначені умови кредитування рахунку, зокрема, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором №968 від 10.07.2015, а саме повернення використаних кредитних коштів та сплати нарахованих процентів, та не містять доказів припинення основного зобов`язання на забезпечення якого був укладений договір іпотеки 10.07.2015.

Крім того, обставини виконання сторонами умов кредитного договору №968 від 10.07.2015 були предметом судового дослідження під час розгляду Господарським судом Київської області справи №911/214/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «ІНТЕГРАЛ-БАНК» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво», про стягнення заборгованості у розмірі 1200000грн за кредитним договором. При цьому, господарський суд під час розгляду зазначеної справи №911/214/17 встановив обставини невиконання позичальником за кредитним договором своїх зобов`язань.

Лист-повідомлення вих.№74/476-17с від 27.02.2017 (т.1, а.с.156) який, як зазначено у листі, підписаний уповноваженою особою ПТТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» - Сімакіною О.В., не є належним доказом виконання зобов`язань за кредитним договором №968 від 10.07.2015.

Лист-повідомлення вих.№74/476-17с від 27.02.2017 підписаний від імені ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» ОСОБА_3 , яка на момент підписання листа-повідомлення не була співробітником ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» та не мала повноважень підписувати документи від імені ПАТ «ІНТЕГРАЛ -БАНК».

Так, відповідно до наказу т.в.о. Голови Правління ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» №148-К від 04.09.2015 ОСОБА_3 ,, начальника юридичного відділу, 04.09.2015 звільнено за власним бажанням.

Відповідно до наказу тимчасової адміністрації ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» від 16.09.2015 №6-ОД, серед іншого, відкликано усі довіреності, видані попередніми керівниками ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» на представництво інтересів, укладання договорів, правочинів, угод та вчинення будь-яких інших юридичних дій.

Відповідачами не спростовано того, що ОСОБА_3 на момент підписання повідомлення вих.№74/476-17с від 27.02.2017 мала повноваження діяти від імені ПАТ «ІНТЕГРАЛ БАНК».

Також відповідачами не надано доказів сплати заборгованості зо основним зобов`язанням - кредитним договором №968 від 10.07.2015.

При цьому, як вірно встановлено місцевим судом, розмір наявної заборгованості за кредитним договором №968 від 10.07.2015 у розмірі 1200000грн під час розгляду справи відповідачами не заперечувався.

Згідно із ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду; позасудовий - на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до принципу свободи договору саме сторони договору вправі визначати процедуру та порядок направлення та вручення відповідних повідомлень та виконання інших вимог, встановлених Законом України «Про іпотеку», і за відсутності в договорі відповідних умов слід виходити з такого.

Поряд з цим у п.4.3.4. договору іпотеки від 10.07.2015 сторонами було погоджено право іпотеко держателя обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи невиконання боржником ТДВ «Страхова компанія «Сяйво» зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №968, укладеним 10.07.2015 ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» і ТДВ «Страхова компанія «Сяйво», у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з умовами іпотечного договору, укладеного ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» і ТОВ «Еко-Пром-Переробка» 10.07.2015.

Поряд з цим, відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.

Так, на нерухоме майно, яке є складовою предмета іпотеки за договором іпотеки від 10.07.2015 зареєстровано право власності інших осіб, а саме:

- 20.02.2018 на земельну ділянку, загальною площею 0,2436 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №186 від 20.02.2018 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_2 ;

- 20.02.2018 на споруди інкубаторного цеху, загальною площею 753,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №185 від 20.02.2018 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_2 ;

- 20.02.2018 на земельну ділянку, загальною площею 0,0488 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №187 від 20.02.2018 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_2 ;

- 13.03.2017 на земельну ділянку, загальною площею 0,0294 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №169 від 13.03.2017 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 ;

- 13.03.2017 на житловий будинок, загальною площею 92,4 кв.м., житловою площею 58,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,, на підставі договору купівлі-продажу №166 від 13.03.2017 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 .

У даному випадку всі обов`язки іпотекодавця перейшли до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у момент переходу до них права власності на нерухоме майно, яке є складовою предмета іпотеки і при цьому не має значення чи були вони обізнаний з тим, що вказане майно обтяжене.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ч.7 ст.3 ЗУ «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Положення статті 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обовязки підлягають виконанню.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що підстав для припинення іпотеки у ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» не було, так як зобов`язання за кредитним договором №968 від 10.07.2015 не виконані, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду, що підстави для припинення запису про іпотеку та заборони відчуження на Предмет іпотеки були відсутні.

Позивачем належним чином доведено, що припинення іпотеки відбулось без волевиявлення на те ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК», інших підстав для припинення іпотеки не встановлено, оскільки забезпечене іпотекою зобов`язання, як встановлено під час розгляду справи, є невиконаним.

Щодо посилань апелянта на те, що він є добросовісним апелянт є добросовісним набувачем спірного майна, зокрема, в момент укладення апелянтом договору за яким він набув право власності на майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не містилося запису про обтяження вказаних об`єктів іпотекою, тому апелянт не придбав майно, що є предметом іпотеки і застосування ЗУ «Про іпотеку» в даному випадку не доцільно, що підтверджує факт добросовісності набуття майна.

Як вірно встановлено господарським судом та підтверджено під час апеляційного перегляду, забезпечене іпотекою зобов`язання не виконане, заборгованість за кредитним договором не погашена.

Судом першої інстанції також було вірно зазначено, що обставини виконання сторонами умов кредитного договору №968 від 10.07.2015 були предметом судового дослідження під час розгляду Господарським судом Київської області справи №911/214/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «ІНТЕГРАЛ-БАНК» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво», про стягнення заборгованості у розмірі 1200000грн за кредитним договором. При цьому, господарський суд під час розгляду зазначеної справи №911/214/17 встановив обставини невиконання позичальником за кредитним договором своїх зобов`язань.

Крім того, до позовної заяви додавалась копія постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 24.06.2020 року за виконавчим провадженням № 53896154 з підстав відсутності у боржника майна на яке можливо звернутим стягнення.

ТОВ «Еко-Пром-Переробка» зверталась із позовом до Публічного акціонерного товариства «Інтергал-банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплун Юрія Вікторовича про визнання недійсним договору іпотеки від 10.07.2015, зареєстрованого в реєстрі за №5326.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 09.04.2019 року по справі 3923/647/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 року, у задоволені позову відмовлено.

Таким чином, судом вже досліджувалось питання чинності договору іпотеки і підтверджено його чинність.

Враховуючи вищевикладене, основне зобов`язання не виконано, а договір іпотеки є чинним, а позивач довів ці обставини належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Стосовно посилань апелянта про те, що позивачем не підтверджено факт підробки листів банку вироком суду, який набрав законної сили, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, лист-повідомлення вих.№74/476-17с від 27.02.2017 (т.1, а.с.156) який, як зазначено у листі, підписаний уповноваженою особою ПТТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» - ОСОБА_3 , не є належним доказом виконання зобов`язань за кредитним договором №968 від 10.07.2015.

Лист -повідомлення вих.№74/476-17с від 27.02.2017 підписаний від імені ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» ОСОБА_3 , яка на момент підписання листа-повідомлення не була співробітником ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» та не мала повноважень підписувати документи від імені ПАТ «ІНТЕГРАЛ -БАНК».

Так, відповідно до наказу т.в.о. Голови Правління ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» №148-К від 04.09.2015 ОСОБА_3 , начальника юридичного відділу, 04.09.2015 звільнено за власним бажанням.

Відповідно до наказу тимчасової адміністрації ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» від 16.09.2015 №6-ОД, серед іншого, відкликано усі довіреності, видані попередніми керівниками ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» на представництво інтересів, укладання договорів, правочинів, угод та вчинення будь-яких інших юридичних дій.

Таким чином, підроблення листів доводиться позивачем наданням відповідних доказів, співставлення обставин, дат та дій боржників. Вирок по кримінальній справі не може вважатися єдиним належним доказом підробленості листів банку, а суд приймаючи рішення повно та всебічно дослідив обставини справи та зібрані докази у їх сукупності.

Відповідачами не спростовано того, що ОСОБА_3 на момент підписання повідомлення вих.№74/476-17с від 27.02.2017 мала повноваження діяти від імені ПАТ «ІНТЕГРАЛ БАНК».

Щодо тверджень скаржника про порушення судом ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України колегія суддів зазначає, що до правовідносин, які склались між сторонами, не можуть бути застосовані положення вказаної норми. Позивач ТОВ «ФК «Форінт» не є власником майна, що є предметом спору, а отже не може бути застосований механізм захисту, визначений положеннями ст.. 388 Цивільного кодексу України.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Приймаючи дане рішення, суд відповідно до ст. 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Херсонської області від 18.10.2022 по справі №923/577/21 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржене рішення Господарського суду Херсонської області від 18.10.2022 по справі №923/577/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 18.10.2021 року у справі №923/577/21 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 19.12.2022 р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький