Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2341/21

Провадження № 2/376/189/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2022 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Коваленка О.М.,

за участі секретаря Таранчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: Сквирська міська рада, про стягнення заборгованості по заробітній платі,

встановив:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій», постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1321 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються», у відповідності до розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 11 січня 2021 року № 20 «Про утворення комісії з реорганізації Сквирської районної державної адміністрації Київської області», комісією було складено Передавальний акт Сквирської районної державної адміністрації Київської області від 29 березня 2021 року (надалі Акта), який затверджено Розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації 29 березня 2021 року за № 173.

Відповідно до Акта Сквирська райдержадміністрація (ЄДРПОУ 24208857), місцезнаходження: м. Сквира, вул. Богачевського, 28, Київської області, внаслідок реорганізації шляхом приєднання перейшла до Білоцерківської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 19425498), яка, згідно Передавального акта Сквирської районної державної адміністрації Київської області від 29 березня 2021 року, є правонаступником усіх прав та обов`язків, а також майна, активів, пасивів та зобов`язань Сквирської райдержадміністрації.

Згідно пункту 3 Акта, в переліку підприємств, установ, організацій та майна засновником яких є Сквирська районна державна адміністрація, зазначено Сквирський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

На виконання вказаних нормативно-правових актів, відповідно до пункту 1 розпорядження голови адміністрації, голови комісії з реорганізації Сквирської районної державної адміністрації Славінської О. від 10 лютого 2021 року № 21-к, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (надалі Центр). Факт звільнення із займаної посади підтверджується записом за № 21 від 11.02.2021 року, зробленим у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Факт роботи позивача на посаді директора Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді у січні 2021 року підтверджується розрахунком заробітної плати працівників Центру, згідно з яким ОСОБА_1 нараховано заробітну плату до виплати в сумі 9 683,70 грн.

Доказом роботи на займаній посаді у січні 2021 року є Табель обліку використання робочого часу за період з 01.01. по 31.01.2021 року та з 01.02. по 11.02.2021 року, розрахунок заробітної плати за вказаний період.

Згідно розрахунку заробітної плати за січень 2021 року позивачу було нараховано до виплати 9 683, 70 грн; за лютий 2021 року - 20 989,41 грн.

Загальна заборгованість по невиплаченій заробітній платі за січень-лютий поточного року складає: 9 683,70 грн. + 20 989,41 грн. = 30 673,11 грн.

Розмір середньомісячної заробітної плати позивача, на той час, складав 11267,13 грн., що підтверджується довідкою № 5 від 11.02.2021 року (вих. № 34).

Звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з Центру Сквирською районною державною адміністрацією Київської області було проведено у відповідності до законодавства. Своєчасно видано трудову книжку із записом про звільнення. Однак, розрахунку з нею та іншими працівниками Центру по виплаті заборгованості по заробітній платі, ні Сквирською райдержадміністрацією, яка згідно Передавального акта від 29 березня 2021 року, затвердженого відповідним Розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації за № 173, реорганізовано шляхом приєднання до Білоцерківської райдержадміністрації Київської області, ні остання, як правонаступник усіх прав та обов`язків, а також майна, активів, пасивів та зобов`язань Сквирської райдержадміністрації, не проведено.

Позивач зверталася до Білоцерківської райдержадміністрації, як учасник процедури реорганізації та утворення районних державних адміністрації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1321, для врегулювання питання про виплату заборгованості по заробітній платі працівнику Центру. Однак, вирішити позитивно даний спір, в досудовому порядку, не виявилось можливим.

На колективні звернення суб`єкти владних повноважень обмежились відписками, фактично, перекладаючи зобов`язання одне на одного. Натомість, що підтверджується листом Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області «Про надання інформації» № М 02787 від 09.08.2021 року, за підписом голови Л. Мерзлюк, для вирішення даного питання … «нам рекомендовано звернутися до Сквирської міської територіальної громади».

З листа Сквирського міського голови від 01.10.2021 року за № 4263 вбачається, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», Верховна Рада України постановила утворити у Київській області Білоцерківський район (з адміністративним центром у місті Біла Церква) у складі територій Білоцерківської міської, Володарської селищної, Гребінківською селищної, Ковалівської сільської, Маловільшанської сільської, Медвинської сільської, Рокитнянської селищної, Сквирської міської, Ставищенської селищної, Таращанської міської, Тетіївської міської, Узинської міської, Фурсівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 17.11.2020 року № 1009-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» (набув чинності 06.12.2020 року) внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим законом повинен затвердити порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрації, що припиняються. Одночасно, 16 грудня 2020 року КМ України прийнято постанову № 1321 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються» (далі Порядок) відповідно до статті 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Відповідно до п. 8 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 16 грудня 2020 року № 1321, перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, здійснюється до райдержадміністрацій новоутворених районів.

Як вбачається з викладеного, Сквирська районна державна адміністрація Київської області реорганізована шляхом приєднання до Білоцерківської районної державної адміністрації, яка є правонаступником попередньої.

З урахуванням викладеного та поданої 01.12.2021 року заяви про збільшення позовних вимог позивач просить суд:

Стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати (з урахуванням всіх нарахований податків) у розмірі 30673,11 грн. та розмір середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку, починаючи з січня 2021 року по день ухвалення рішення у справі.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, надала до суду письмову заяву, в якій просить суд розглянути справу у її відсутністі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 52).

У судове засідання представник відповідача Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області не з`явився, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що по суті заявлених позивних вимог повідомляємо, що Білоцерківська районна державна адміністрація вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач помилково вважає, що Білоцерківська райдержадміністрація порушила його права та на даний час є правонаступником прав та обов`язків, як Сквирської райдержадміністрації так і, зокрема, Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Обґрунтовуємо це наступним.

У відповідності до Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва L щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1321 (далі - Порядок), встановлено механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням або реорганізацією райдержадміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються.

Відповідно до вказаного Порядку райдержадміністрація, розташована в ліквідованому районі, продовжує здійснювати свої повноваження до моменту виникнення відповідного правонаступництва, яке настає з моменту підписання передавального акту та державної реєстрації припинення юридичної особи (п. 10 та п. 13 Порядку).

Водночас, слід звернути увагу на те, що комісії з реорганізації, утворені Київською обласною державною адміністрацією, в райдержадміністраціях що припиняються, зобов`язані забезпечити виконання покладених на них повноважень, передбачених п. 11 Порядку, зокрема, якщо до райдержадміністрації, що припиняється входять структурні підрозділи із статусом юридичної особи публічного права ці комісії видають акт про реорганізацію структурних підрозділів райдержадміністрації, які мають статус юридичної особи публічного права. У акті про реорганізацію визначається її спосіб, заходи з реорганізації, строк її завершення та інші необхідні умови!

Комісії з реорганізації також зобов`язані, відповідно до Положення, підготувати та подати на подальше затвердження передавальні акти райдержадміністрації, що припиняються та передати активи та зобов`язання їх правонаступникам відповідно до затверджених передавальних актів.

Актом приймання-передачі комунальна установа, майно та кредиторські зобов`язання Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді до Білоцерківської райдержадміністрації не передавались та й не повинні були передаватись.

В той же час, звертаємо увагу, на розпорядження голови Сквирської райдержадміністрації від 24.12.2020 № 278 «Про передачу Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, прав і обов`язків засновника» (міститься в матеріалах справи), відповідно до якого, ще в грудні минулого року Сквирський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді було передано до Сквирської міської ради, але вказане розпорядження так і не було виконано.

Звертаємо також увагу суду, що Сквирський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді є саме комунальною установою, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, фінансується та утримується за рахунок місцевого бюджету.

У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» йдеться про передачу власності відповідно до розмежування повноважень між бюджетами. Видатки районних бюджетів та бюджетів сільських, селищних чи міських територіальних громад з 2021 року чітко розмежовані Бюджетним кодексом України. А отже, усі об`єкти цивільних прав, призначені для забезпечення охорони здоров`я, освіти, культури, спорту, соціального спрямування тощо повинні з 01.01.2021 року фінансуватися з бюджету відповідної територіальної громади, тому що інше призводить до порушень у бюджетній та ще багатьох сферах, а головне, може ускладнити чи унеможливити надання послуг населенню.

Частиною 7 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Сквирський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді повинен був бути переданий, або реорганізований шляхом приєднання, в разі створення подібної установи, до Сквирської міської територіальної громади та фінансуватись нею відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України, адже для надання публічних послуг, які забезпечує місцеве самоврядування, райони мають передати, а громади прийняти не тільки окремі будівлі, меблі чи окремі заклади, а весь комплекс майна, майнових прав та зобов`язань, пов`язаний із виконанням відповідних повноважень та забезпеченням громадян послугами.

Отже, відповідно до бюджетного законодавства України з 1 січня 2021 року кошти з районного рівня перейшли громадам, як перейшло громадам і відповідне майно - установи та заклади, які раніше фінансувалися з райо`нних бюджетів. Територіальні громади мали б ще з січня 2021 року у своїх бюджетах закласти видатки на об`єкти, які територіально знаходяться в їхніх адміністративних межах.

Натомість деякі територіальні громади, порушуючи вказані норми і по даний час зволікають та не бажають брати на себе покладені на них законодавством зобов`язання, обґрунтовуючи це відсутністю коштів. А відтак, працівники установ, які забезпечували громадян послугами в громадах «за відсутністю потреби» звільнялись, з порушенням їх прав та законних інтересів.

Водночас наголошуємо, що Сквирський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (код ЄДРПОУ 20599329) є юридичною особою, комунальним закладом, який фінансувався за кошти місцевого бюджету, та до структури, як Сквирської так і Білоцерківської райдержадміністрації не входив і не входить, працівники не перебували та не перебувають в трудових відносинах з вказаними райдержадміністраціями.

Більш того, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 14.01.2021 Сквирська районна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 24208857) знаходиться в стані припинення (на сьогодні так і не припинена), а відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України права і обов`язки юридичної особи, що припиняється переходять до новоствореної юридичної особи з дня її державної реєстрації, якщо інше не передбачено законом.

Водночас звертаємо увагу суду, що а ні Комісією з реорганізації Сквирської райдержадміністрації (яка і на сьогодні діє), в порушення вказаних положень, не було здійснено дій по реорганізації Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (на підставі того, що з незрозумілих причин Сквирська райдержадміністрація була засновником комунального закладу), а ні Сквирською міською територіальною громадою, яка з січня цього року повинна була прийняти та фінансувати відповідно до бюджетного законодавства вказану установу - не було вчинено дій, пов`язаних з забезпеченням та виконанням відповідних повноважень по безперервному наданню громадянам соціальних послуг та недопущенню порушення трудового законодавства, виникнення заборгованості з заробітної плати перед працівниками, які повинні були продовжувати такі послуги надавати.

Отже, усвідомлюючи факт порушення прав працівників Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та обставини, що призвели до цього, Білоцерківська районна державна адміністрація ініціювала звернення до Білоцерківської районної ради про виділення з місцевого бюджету районної ради коштів на здійснення розрахунку з заробітної плати з працівниками Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

З цією метою, та з метою припинення Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, як юридичної особи, було прийнято розпорядження Білоцерківською районною державною адміністрацією увійти до складу засновників вказаного комунального закладу та припинити юридичну особу шляхом ліквідації (копія додається).

Разом з тим, Білоцерківська райдержадміністрація не погоджується з твердженням позивача про формальний характер відповідей на його звернення, оскільки відповіді надавались предметно та на підставі законодавства, зміст якого викладено вище.

Враховуючи вищевикладене, стверджуємо, що Білоцерківська райдержадміністрація не порушувала права позивача, більш того, стала на їх захист, а відтак вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог вповному обсязі (а.с. 44-47).

Представник третьої особи Сквирської міської ради в судове засідання не з`явилась, надала до суду письмові пояснення в яких зазначено, що відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України та законами України. Відповідно до Постанови ВРУ від 17.07.2020 року № 807 - ІX «Про утворення та ліквідацію районів» Верховна Рада України постановила утворити у Київській області Білоцерківський район (з адміністративним центром у місті Біла Церква) у складі територій Білоцерківської міської, Володарської селищної, Гребінківської селищної, Ковалівської сільської, Маловільшанської сільської, Медвинської сільської, Рокитнянської селищної, Сквирської міської, Ставищенської селищної, Таращанської міської, Тетіївської міської, Узинської міської, Фурсівської сільської територіальних громад, затверджених КМУ. Законом України від 17.11.2020 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» внесено зміни, зокрема до Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

В пункті 6 прикінцевих та перехідних положеннях Закону визначено, що Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим законом повинен затвердити порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються.

Одночасно, 16 грудня 2020 року Кабінетом міністрів України прийнято Постанову № 1321 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються» відповідно до ст. 7 -1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Відповідно до п. 8 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1321, перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, здійснюються до райдержадміністрацій новоутворених районів.

Таким чином, Сквирська районна державна адміністрація Київської області реорганізована шляхом приєднання до Білоцерківської райдержадміністрації.

Правонаступником Сквирської районної державної адміністрації Київської області стала Білоцерківська районна державна адміністрація.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року № 479 «Деякі питання діяльності центрів соціальних служб» затверджено типове положення про районний, міський, районний у місті, селищний, сільський центр соціальних служб.

Пунктом 2 вищевказаної Постанови зазначено, що Центр утворюється, реорганізується та ліквідується районною держадміністрацією або органом місцевого самоврядування у порядку, передбаченому законодавством, з урахуванням потреб відповідної адміністративно - територіальної одиниці.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновником Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей і молоді є Сквирська районна державна адміністрація.

На підставі вищевикладеного та відповідно до вимог ст. 104 ЦК України у разі реорганізації юридичних осіб, права та обов`язки переходять до правонаступників.

З позовної заяви та доданих до неї копій документів вбачається, що позивачка перебувала в трудових відносинах з юридичною особою сквирський районний центр соціальних служб для сімей, дітей та молоді, засновником якого була Сквирська районна державна адміністрація. 27.01.2021 року позивачку було звільнено керівником вищевказаної юридичної особи.

Відповідно до Інструкції № 58 від 29.07.93 року «Про порядок ведення трудових книжок працівників» за № 110 днем звільнення вважається останній день роботи.

Відповідно до вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Сквирська міська рада як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, підтримує позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 64-67).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на викладене, суд уважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, враховуючи позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача викладену у відзиві, пояснення представника третьої особи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 2013 року працювала на посаді директора Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, що підтверджується копією трудової книжки позивачки (а. с. 9-14).

Розпорядженням голови адміністрації, голови комісії з реорганізації Сквирської районної державної адміністрації Славінської О. від 10 лютого 2021 року № 21-к, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, останнім робочим днем вважається 11.02.2021 року (а.с. 8 копія Розпорядження № 21-к).

Згідно Довідки № 5 від 11.02.2021 року виданою директором ОСОБА_1 вона дійсно працювала на посаді директора Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді і звільнена з посади 11.02.2021 року, станом на день звільнення нараховано та не виплачено заробітної плати 30673,11 грн. (а.с. 23 копія Довідки № 5).

Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України в Україні заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, а саме:

- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Проаналізувавши зазначені норми, суд дійшов висновку, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч. 2 ст. 117 КЗпП України).

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій», постанови Кабінету Міністрів України від 16. 12. 2020 року № 1321 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються», у відповідності до розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 11 січня 2021 року № 20 «Про утворення комісії з реорганізації Сквирської районної державної адміністрації Київської області», комісією було складено Передавальний акт Сквирської районної державної адміністрації Київської області від 29 березня 2021 року, який затверджено Розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації 29 березня 2021 року за № 173 (а. с. 29 копія Розпорядження від 29 березня 2021 року, а. с. 25-28 копія Передавального акта).

Відповідно до вказаного Акта Сквирська райдержадміністрація (ЄДРПОУ 24208857, місцезнаходження: м. Сквира, вул. Богачевського, 28, Київської області) внаслідок реорганізації шляхом приєднання перейшла до Білоцерківської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 19425498), яка, згідно Передавального акта Сквирської районної державної адміністрації Київської області від 29 березня 2021 року, є правонаступником усіх прав та обов`язків, а також майна, активів, пасивів та зобов`язань Сквирської райдержадміністрації.

Згідно пункту 3 Акта, в переліку підприємств, установ, організацій та майна засновником яких є Сквирська районна державна адміністрація, зазначено Сквирський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (а. с. 26).

За таких обставин, суд вважає, що Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області є належним відповідачем, оскільки є правонаступником усіх прав та обов`язків, а також майна, активів, пасивів та зобов`язань Сквирської райдержадміністрації.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється порушення відповідачем строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні працівника, таким чином вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розміру грошових коштів, які підлягають до стягнення, суд виходить з наступного.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховують у розмірі середнього заробітку і який спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом термін винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Верховний Суд в постанові від 09.06.2021 року по справі №569/11319/19 зазначив, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) в розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці» , тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком № 100.

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку № 100).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 року по справі №761/9584/15-ц зазначила встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Певні намагання віднайти такий баланс простежуються у судових рішеннях Верховного Суду України (зокрема, у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16), окремі з яких згадані Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду в ухвалі про передання цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Приймаючи рішення про необхідність розгляду справи № 761/9584/15-ц Великою Палатою Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив про необхідність відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16.

Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

З урахуванням наведених сторонами доказів, зокрема наданих стороною позивача розрахунків, відсутності доказів зі сторони відповідача, наданих на їх спростування, заперечення зі сторони відповідача щодо невиплати заборгованості по заробітній платі, оцінюючи у сукупності встановлений розмір заборгованості, її характер, дії позивача та відповідача, враховуючи майновий стан відповідача, суд вважає справедливим і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, починаючи з січня 2021 року по день ухвалення рішення у справі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 47, 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 351, 352, 254, 430 ЦПК України, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1321 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються», п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 3, 9, 13 ЦК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області, третя особа: Сквирська міська рада, про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 19425498, юридична адреса: 09117, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2, Київська область) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) заборгованість по виплаті заробітної плати (з урахуванням всіх нарахований податків) в розмірі 30673,11 грн.

Стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 19425498, юридична адреса: 09117, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2, Київська область) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) розмір середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку (з подальшим відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету), починаючи з січня 2021 року по день ухвалення рішення у справі.

Рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає до негайного виконання.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду буде складено відповідно до вимог ст.259 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко