СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2022 року Справа № 480/3581/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Нікітас К.В.,

представника позивача - Рибець В.М.,

представника відповідача - Пишного Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3581/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просить:

- скасувати вимогу ГУ ДПС у Сумській області від 19.01.2022 №Ю- 383 1 8280709 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в розмірі 5792,04 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, відповідачем проводилась документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатом якої був складений акт від 20.09.2021 №4750/18-28-07-01-07/12602750/81. На підставі даного Акту була надіслана позивачу вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.10.2021 №10-712618280709 (далі- Вимога) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.10.2021 №712318280709 (далі - Рішення ). Дані Вимога та Рішення були оскаржені в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 11.01.2022 №378/6/99-00-06-02-01-06 скарга задоволена частково, Вимога та Рішення були скасовані внаслідок того, що Рішення винесено не за встановленою формою, а у Вимозі не зазначено технологічний код та податковий номер платника не відповідав податковому номеру зазначеному в призначені платежу. Крім того, зобов`язано ГУ ДПС у Сумській області сформувати та направити нові рішення та вимогу з урахуванням вишенаведеного, згідно з вимогами чинного законодавства.

25.01.2022 на адресу позивача надійшли нові рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.01.2022 №38418280709, яким донараховано 5792,04 гри. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції в розмірі 2921,10 грн. (далі Рішення 2) та вимога від 19.01.2022 №10-38318280709 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в розмірі 5792,04 гри. (далі Вимога 2).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження та рішенням про результат розгляду скарги від 29.04.2022 №3820/6/99- 00-06-02-01-06, скаргу задоволено частково. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2022 №10-38318280709 залишено без змін, а рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.01.2022 №38418280709 скасовано та вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення, та зобов`язано ГУ ДПС у Сумській області винести та направити нове рішення, відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач зазначає, що Порядком розгляду податковим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачено скасування вимоги при задоволенні скарги повністю, а часткове задоволення скарги передбачає скасування вимоги в окремій частині. Випадки задоволення скарги частково при скасуванні вимоги повністю, Порядком не передбачено. Тим більше, не передбачене право податкового органу виносити нову вимогу замість скасованої.

Позивач вважає, що рішення Державної податкової служби України від 11.01.2022 №378/6/99-00-06-02-01-06 не зазначене жодного слова по суті заперечень, викладених у скаргах, відтак воно є не вмотивованим.

Також позивач зазначає, що в Акті перевірки, зокрема, зроблено висновок про заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 5792,04 гри., а саме: внаслідок «некоректного заповнення податкової звітності було занижено базу нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в відповідних податкових періодах на загальну суму 22906,27 грн.»

Позивач стверджує, що товариство не занизило базу нарахування єдиного внеску, а лише в звітності вказало місяць, за який проводиться нарахування за межами трудових відносин. Дана помилка не впливає на базу оподаткування, адже ЄСВ нарахований та сплачений в повному обсязі. Інших виплат, які можна було б розглядати як базу нарахування єдиного внеску, у вищезазначених періодах позивачем не здійснювалось, отже немає підстав нараховувати підприємству єдиний внесок вдруге.

Ухвалою суду було відкрито провадження у цій справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що за наслідками адміністративного оскарження скарга позивача була задоволена частково, а саме: було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-38318280709 від 19.01.2022 та рішення N38418280709 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.01.2022. Суми донараховані за результатами перевірки та розмір штрафних санкцій залишилися без змін, зазнала зміни тільки форма рішення та у вимозі було зазначено технологічний код платника і виправлена формальна помилка (виправлено податковий номер у призначенні платежу).

Також представник відповідача зазначає, що у ході перевірки встановлено, що позивач: в лютому 2019 самостійно здійснювало донарахування єдиного внеску за попередній податковий період, а саме за січень 2018 по ОСОБА_1 код типу нарахувань - 2, де 18955,23 грн. база нарахування на яку нараховується єдиний внесок; в червні 2019 самостійно здійснювало донарахування єдиного внеску за попередні податкові періоди, а саме за липень 2012 по ОСОБА_2 код типу нарахувань - 2, де 410,64 грн. база нарахування на яку нараховується єдиний внесок. В відомостях про нарахування заробітної плати платником до бази нарахування помилково було застосовано ставку єдиного внеску 22% замість 37,45% до попереднього податкового періоду, а саме липня 2012. За лютий 2015 по ОСОБА_3 (рнокпп - НОМЕР_1 ) код типу нарахувань - 2, де 3540,40 грн. база нарахування на яку нараховується єдиний внесок. У відомостях про нарахування заробітної плати платником до бази нарахування помилково було застосовано ставку єдиного внеску 22% замість 37,45% до попереднього податкового періоду, а саме лютого 2015.

У зв`язку з некоректним заповненням податкової звітності, а саме не відображенням суми єдиного внеску в рядку 4 «Донараховано та/або доутримано єдиного внеску у зв`язку з виправленням помилок, допущених в попередніх звітних періодах» та невірним застосуванням ставки єдиного внеску до попередніх звітних періодів підприємством було занижено єдиний внесок на загальну суму 5649,81 грн., чим було порушено вимоги ст. 8, 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Крім цього, у червні 2019 позивачем було занижено суму єдиного внеску, утриманого із сум заробітної плати за липень 2012 та лютий 2015.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується та наполягає на позовних вимогах, а також зазначає, що в даному випадку оскаржувана Вимога винесена за результатом проведення відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача, яка проводилась з 30.07.2021 по 13.09.2021, тобто під час дії мораторію на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Представник відповідача своїм правом щодо надання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Ухвалою суду справу було призначено до судового розгляду с викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, в період з 30.07.2021 по 13.09.2021 відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатом якої складений акт від 20.09.2021 №4750/18-28-07-01-07/12602750/81 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (далі акт перевірки, а.с. 16 - 32).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесена позивачу вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.10.2021 №10-712618280709 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.10.2021 №712318280709, які були оскаржені в адміністративному порядку (а.с. 33).

Рішенням Державної податкової служби України від 11.01.2022 №378/6/99-00-06-02-01-06 скарга позивача задоволена частково, зазначені вимога та рішення були скасовані внаслідок наступного: рішення №712318280709 винесено не за встановленою формою, що є порушенням підпункту 3 пункту 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953; у вимозі №10-712618280709 не зазначено технологічний код та податковий номер платника не відповідав податковому номеру зазначеному в призначені платежу. Крім того, зобов`язано ГУ ДПС у Сумській області сформувати та направити нові рішення та вимогу з урахуванням вищенаведеного, згідно з вимогами чинного законодавства (а.с. 34 36).

На виконання рішенням Державної податкової служби України від 11.01.2022 №378/6/99-00-06-02-01-06, відповідачем винесені рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.01.2022 №38418280709, яким донараховано позивачу 5792,04 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції в розмірі 2921,10 грн. та вимога від 19.01.2022 №10-38318280709 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в розмірі 5792,04 грн. (а.с. 37), які також були оскаржені позивачем в адміністративному порядку (а.с. 38 43).

Рішенням Державної податкової служби України про результат розгляду скарги від 29.04.2022 №3820/6/99- 00-06-02-01-06, скаргу задоволено частково, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2022 №10-38318280709 залишено без змін, а рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.01.2022 №38418280709 скасовано та зобов`язано ГУ ДПС у Сумській області винести та направити нове рішення з урахуванням вищенаведеного, відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 44- 47).

Підставою для винесення оскаржуваної вимоги стали висновки акту перевірки про заниження бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у відповідних податкових періодах на загальну суму 22906,27 грн. (в т.ч за липень 2012 - 410,64 грн, лютий 2015 3540,40 грн., січень 2018 18955,23 грн.) Так в лютому 2019 р. підприємство самостійно здійснило донарахування єдиного внеску за попередній податковий період - січень 2018р., в червні 2019р. самостійно здійснило донарахування єдиного внеску за попередні податкові періоди липень 2012р. та за лютий 2015р. Проте в зв`язку з некоректним заповненням податкової звітності підприємством було занижено єдиний внесок на загальну суму 5649,81 грн. ( в тому числу за липень 2012р. 153,78 грн., за лютий 2015р. 1325,88 грн., за січень 2018 - 4170,15 грн.).

Також в акті перевірки зазначено, що в наслідок некоректного заповненням податкової звітності підприємством у червні 2019р. занижено суму єдиного внеску, утриманого із сум заробітної плати: за липень 2012р. - 14,78 грн. (3,6 % від 410,64 грн.), за лютий 2015р. 127,45 грн. (3,6% від 3540,40 грн.).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон України №2464) базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні за компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений у статті 9 Закону України №2464. Зокрема, передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 1 Закону України №2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Як було зазначено судом вище, в акті перевірки, зокрема, зроблено висновок про заниження позивачем бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в відповідних податкових періодах на загальну суму 22906,27 грн. та відповідно заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 5792,04 грн. внаслідок «некоректного заповнення податкової звітності».

З матеріалів справи суд вбачає, що позивачем здійснювалася виплата винагороди працівникам підприємства вже після їх звільнення.

Так, в серпні 2012 року працівникові підприємства ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), який звільнився 09.07.2012 року, була нарахована винагорода за 2011 рік в сумі 410,64 грн. Зазначена сума винагороди (410,64 грн.) була включена позивачем до бази єдиного внеску в місяці нарахування. Вказане підтверджується скріншотом Таблиці 6 Додатку 4 Звіту за серпень 2012, з якого вбачається, що виплачена ОСОБА_2 сума включена до загальної суми нарахованого по підприємству заробітку/доходу в розмірі 3601770,20 грн. та до суми у межах макс. величини - 3594892,73 грн. Дані суми відповідають сумам зазначеним у гр. 1 та 2 (відповідно) Таблиці 1 додатку 4 Звіту за серпень 2012 року, на підставі якого визначена загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті (графа 8 даної Таблиці) в розмірі 1439621,91 грн. (а.с. 50 54).

В травні 2019 року позивач отримав лист Конотопського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 22.05.2019 №6666/05, в якому зазначалось, що Пенсійним фондом встановлено наявний заробіток поза межами трудових відносин по застрахованій особі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період роботи в серпні 2012. Дата звільнення згідно даних трудової книжки 09.07.2012 року. При цьому, Пенсійний фонд просив привести у відповідність індивідуальні відомості про вищезазначену застраховану особу, відповідно частині другої ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Пенсійний фонд в листі зазначив, що при нарахуванні звільненому працівнику сум заробітної плати за відпрацьований до звільнення час єдиний внесок на зазначену суму відображається у таблиці 1 та 6 додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальникам звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 в місяці, в якому ця сума нараховується. При цьому в реквізитах 11 відображається місяць, за який проводиться нарахування, а в реквізиті 10 - код типу нарахування «1» (а.с. 55).

Також в квітні 2015 року працівникові підприємства ОСОБА_3 ( НОМЕР_1 ), який звільнився 28.02.2015 року, була нарахована винагорода за 2014 рік в сумі 3540,40 грн.

Зазначена сума винагороди (3540,40 грн.) була включена позивачем до бази єдиного внеску в місяці нарахування. На доказ включення виплаченої працівнику ОСОБА_3 суми в розмірі 3540,40 грн. до бази для нарахування єдиного внеску позивач надав скріншот Таблиці 6 Додатку 4 Звіту за квітень 2015, з якого вбачається, що виплачена сума включена до загальної суми нарахованого по підприємству заробітку/доходу в розмірі 8566722,31 грн. та до суми у межах макс. величини - 8424463,91 грн. Дані суми відповідають сумам зазначеним у гр. 1 та 2 (відповідно) Таблиці 1 додатку 4 Звіту за квітень 2015 року, на підставі якого визначена загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті (графа 8 даної Таблиці) в розмірі 3344862,57 грн. (а.с. 56 60).

В травні позивач отримав лист Конотопського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 29.05.2019 №6883/05, аналогічний за змістом листу від 22.05.2019 №6666/05 в якому зазначалось, що Пенсійним фондом встановлено наявний заробіток поза межами трудових відносин по застрахованій особі ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період роботи в квітні 2015. Дата звільнення згідно даних трудової книжки 28.02.2015 року (а.с. 61).

Крім того, в лютому 2018 року працівникові підприємства ОСОБА_1 (2038904430), який звільнився 16.01.2018 року, була нарахована винагорода за 2017 рік в сумі 18955,23 грн. Зазначена сума винагороди (18955,23 грн.) була включена позивачем до бази єдиного внеску в місяці нарахування. Вказане підтверджується скріншотом Таблиці 6 Додатку 4 Звіту за лютий 2018, з якого вбачається, що ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ) нарахований дохід в сумі 18955,23грн., та визначена сума нарахованого єдиного внеску в розмірі 4170,15 грн. Дані суми доходу та єдиного внеску увійшли до загальних сум виплаченого доходу та сумі внеску, що підлягає сплаті, відповідно до Таблиці 1 додатку 4 Звіту за лютий 2018 року (а.с. 68 70).

На доказ сплати нарахованого єдиного внеску за серпень 2012, квітень 2015 та лютий 2018 позивач надав реєстр платіжних документів по рахунку 311 (а.с. 74 - 101).

В подальшому, враховуючи звернення Конотопського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, у Звіті за червні 2019 року позивачем було здійснено коригування періодів нарахування: сума винагороди 410,64 грн. була відображена за період до звільнення працівника ОСОБА_2 (скріншот таблиці 6 додатку 4 до Звіту за червень 2019 року, а.с.62); сума винагороди 3540,40 грн. була відображена за період до звільнення працівника ОСОБА_3 (скріншот таблиці 6 додатку 4 Звіту за червень 2019 року, а.с. 63).

При цьому коригування зобов`язання по ЄСВ позивач не здійснював, в таблиці 1 до Додатку №4 Звіту за червень 2019 року за відповідний місяць по рядку 4.4 відображено суму виплат, на яку донараховано єдиний внесок, а в рядку 5.4 відображено суму виплат, на яку зайво нараховано єдиний внесок (а.с. 64 - 66).

Також в лютому 2019 року було здійснення коригування періодів нарахування і сума винагороди 18955,23 грн. була відображена за період до звільнення працівника ОСОБА_1 , що підтверджується скріншотом таблиці 6 додатку 4 Звіту за лютий 2019 та відомостями з Таблиці 1 додатку 4 Звіту за лютий 2019 року (а.с. 70 73). При цьому коригування зобов`язання по ЄСВ позивач не здійснював, в таблиці 1 до Додатку №4 Звіту за лютий 2019 року за відповідний місяць по рядку 4.4 відображено суму виплат, на яку донараховано єдиний внесок, а в рядку 5.4 відображено суму виплат, на яку зайво нараховано єдиний внесок.

З матеріалів справи суд вбачає, що в акті перевірки зроблено висновок про заниження єдиного внеску позивачем на загальну суму 5649,81 грн. внаслідок «некоректного заповненням податкової звітності» за червень та лютий 2019 рік». При цьому суд зазначає, що відповідач не конкретизує в чому саме полягає «некоректне заповнення звітності позивачем», в акті перевірки не зазначено які саме норми законодавства щодо заповнення звітності з єдиного внеску порушені позивачем.

Крім того, відповідачем під час здійснення перевірки не було враховано, що позивачем сплачено спірні суми єдиного внеску в серпні 2012, квітні 2015 та лютому 2018, а в червні, лютому 2019 відбулося лише коригування періодів нарахування єдиного внеску.

При цьому, суд вважає, що наявність помилок, допущених позивачем при заповненні звітності за червень та лютий 2019 року не спростовує факту нарахування та сплати єдиного внеску за серпень 2012, квітень 2015 та лютий 2018 при виплаті доходу зазначеним вище працівникам позивача, відтак недоїмка з єдиного внеску за вказані періоди у позивача відсутня, а у відповідача були відсутні підстави обчислювати суму єдиного внеску позивачу вдруге.

Також суд зазначає, що не підтверджено жодним доказом твердження відповідача про те, що позивачем до бази нарахування помилково було застосовано ставку єдиного внеску 22% замість 37,45% до попереднього податкового періоду, а саме липня 2012 по ОСОБА_2 , лютого 2015 по ОСОБА_3 та до бази для утримання єдиного внеску із заробітної плати вказаних працівників не було застосовано ставку єдиного внеску 3,6%.

Натомість позивачем, як зазначалося судом вище, надані докази щодо сплати єдиного внеску за серпень 2012 та квітень 2015 як роботодавцем і із заробітної плати працівників відповідно з нормами Закону №2464 в редакції, що існувала на момент виникнення спірних правовідносин.

Слід зазначити, що в межах даної справи саме відповідач повинен довести правомірність оскаржуваної вимоги і в разі недоведеності така вимога підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення.

Крім того, суд зазначає, що обґрунтовуючи правомірність проведення планової перевірки під час застосованого мораторію, Відповідач послався постанову Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03.02.2021 №89, положеннями якої передбачено скорочення строку дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

З матеріалів справи суд вбачає, що документальна планова виїзна перевірка позивача проведена на підставі наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 15.07.2021 № 1160-кп за період з 01.01.2018 по 31.03.2021. Перевірка проводилась з 03.07.2021 по 13.09.2021 року, при цьому, наказом № 1413-кп від 28.08.2021 Головного управління ДПС у Сумській області, перевірка була продовжена на 10 робочих днів.

Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України (в редакції на момент винесення наказу про проведення перевірки) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID -19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CоV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття спірного наказу не приймалося рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУГО- 19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 89 від 3 лютого 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки», якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок була чинною, її дія не зупинялася.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

Згідно з пунктом 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку, і в постанові Кабінету Міністрів України, з іншого боку, - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

Наведений вище висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, що викладена у справі № 420/12859/21.

Отже, беручи до уваги той факт, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України є нормою вищої юридичної сили, ніж постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 03 лютого 2021 року, за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, атому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.

Тому прийняття відповідачем наказу про проведення документальної планової перевірки позивача та проведення такої перевірки в період дії мораторію суперечить вимогам податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС КАС від 06.07.2022 у справі № 360/1 182/21.

Відповідно до п.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2022 у справі № 640/18314/21, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 року, визнано протиправною та нечинною постанову Кабміну України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».

Нормами Податкового кодексу України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку протиправності дій щодо проведення перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена у постановах від 21 лютого 2020 року, 22 вересня 2020 року у справі №826/17123/18, №520/8836/18 відповідно, при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення, і при цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Щодо твердження позивача про те, що оскаржувана вимога, надіслана на виконання рішення Державної податкової служби України від 11.01.2022 №378/6/99-00-06-02-01-06, винесена відповідачем без наявної компетенції, суд зазначає наступне.

Як вбачається із рішення Державної податкової служби України від 11.01.2022 №378/6/99-00-06-02-01-06, вимога №10-712618280709 була скасована, оскільки в ній не зазначено технологічний код та податковий номер платника не відповідав податковому номеру зазначеному в призначені платежу. Крім того, зобов`язано ГУ ДПС у Сумській області сформувати та направити нову вимогу з урахуванням вищенаведеного, згідно з вимогами чинного законодавства.

Отже судом встановлено, що відповідач приймаючи оскаржувану вимогу на виконання рішення Державної податкової служби України від 11.01.2022 №378/6/99-00-06-02-01-06 лише виправив технічні помилки, які були допущені ним у скасованій вимозі. При цьому сума недоїмки та підстави її визначення не змінилися.

Суд вирішуючи даний спір виходить з критеріїв правомірності та законності рішень суб`єктів владних повноважень, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене також виходить із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що спірна вимога відповідача є такою, що не відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та такою, що видана необгрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), отже, ця вимога є такою, що підлягає скасуванню судом як протиправна.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області суму судового збору в розмірі 2 481,00 грн., сплаченого згідно з платіжним дорученням від 13.05.2022 № 1452 (а.с. 11).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області від 19.01.2022 №Ю-38318280709 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в розмірі 5 792,04 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (вул. Рябошапка, 25,м. Конотоп, Сумська область,41615, РНОКПП 12602750) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13,м. Суми,Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 43995469) суму судового збору в розмірі 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.12.2022 року.

Суддя В.О. Павлічек