Єдиний державний реєстр судових рішень
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" грудня 2022 р. справа № 300/2287/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання неправомірними дії, рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
06.06.2022 ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання неправомірними дії та рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за № 092850013558 від 25.03.2022, в зарахуванні стажу в подвійному розмірі та зобов`язання зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 20.01.1989 до 01.01.2004 та призначити з 17.02.2022 пенсію за віком на пільгових умовах, здійснити нарахування та виплату пенсії.
Позивач заявлені позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовує тим, що 27.02.2022, з врахуванням рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), у віці 53 роки, за наявності періоду роботи в протитуберкульозному диспансері, що підлягає зарахуванню до пільгового стажу в подвійному розмірі, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за № 092850013558 від 25.03.2022 протиправно їй відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з чим просить зарахувати періоди роботи з 20.01.1989 до 01.01.2004 до стажу роботи в подвійному розмірі до призначити з 17.02.2022 пенсію за віком на пільгових умовах.
13.06.2022 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви, які позивач усунула у строк встановлений судом.
18.07.2022 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, а розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
16.09.2022 ухвалою суду відповідно до частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви, які позивач в строк встановлений судом усунула.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 продовжено розгляд адміністративної справи № 300/2287/22 за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачі направили суду відзиви на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погоджуються, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просили в задоволенні позову відмовити, з мотивів, викладених у відзивах.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 17.02.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку після реєстрації, за принципом екстериторіальності, передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за № 092850013558 від 25.03.2022 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та визначено стаж роботи позивача - 32 роки 10 місяців 22 дні.
До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи позивача з 20.01.1989 до 31.03.2020, оскільки посади позивача, що зазначені в уточнюючій довідці за № 230 від 30.09.2021 відрізняються від посад, що зазначені в трудовій книжці позивача за № НОМЕР_1 .
Позивач, вважаючи протиправною відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 637 від 12.08.1993 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 даного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 цього ж Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України на вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов`язковому порядку не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
З аналізу вказаних норм, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності відповідних записів у трудовій книжці стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, архівними установами. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються довідки підприємств, установ, організацій, виписки із наказів, особові рахунки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» за №301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, який відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України застосовав суд в даній адміністративній справі.
Крім того, відповідно розділу XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умова, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 461 від 24.06.2016, до цього списку відносяться працівники, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині.
Як встановив суд, позивач, при звернення до відповідача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, на підтвердження трудового стажу долучила, серед іншого, копію трудового книжки серії НОМЕР_2 та довідку Комунального некомерційного підприємства «Долинський протитуберкульозних диспансер» за № 230 від 30.09.2021.
На підставі цих документів суд встановив, що позивач в період з 20.01.1989 до 31.03.2020 працювала повний робочий день в Долинському протитуберкульозному диспансері на посаді молодшої медичної сестри палатної за обслуговуванням хворих на туберкульоз, де її стаж становив 27 років 9 місяців 17 днів. Вказана посада, професія дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Таким чином, трудова книжка серії НОМЕР_2 та довідка Комунального некомерційного підприємства «Долинський протитуберкульозних диспансер» за № 230 від 30.09.2021 підтверджують наявність періоду роботи позивача в Долинському протитуберкульозному диспансері на посаді молодшої медичної сестри палатної з 20.01.1989 до 31.03.2020, де пільговий стаж становив 27 років 9 місяців 17 днів, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умова, а у суду не виникає сумнівів щодо цих обставин.
Відповідно до пунктів 7, 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.
Відповідно до пункту 1.1 наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку протитуберкульозних закладів» за № 514 від 16.07.2009 протитуберкульозний диспансер є лікувально-профілактичним закладом.
Згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» за № 133 від 19.07.1995 туберкульоз є особливо небезпечною інфекційною хворобою.
При цьому, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» за № 909 від 04.11.1993 посади: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад); заклади і установи: лікарняні заклади, лікувально- профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри відносяться до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно з статтею 22 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» працівникам протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі хворі, встановлюються підвищені посадові оклади у зв`язку із шкідливими і важкими умовами праці, надбавка за вислугу років та інші надбавки і доплати. Перелік робіт, професій і посад, зайняття яких дає право на підвищені посадові оклади, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до статті 23 даного Закону працівники протитуберкульозних закладів, зазначені у частині першій статті 22 цього Закону, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах у порядку, встановленому пенсійним законодавством.
Згідно з роз`ясненнями, наданими у листі Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 № 625/15-05/039-6, № 10.01.09/2606, № 16918/02-20, заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
При цьому, суд зазначає, що редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на даний час, а стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує цю норму та не зупиняє її дію.
Виходячи з аналізу вказаних норм права, суд зазначає, що протитуберкульозні заклади є інфекційними закладами охорони здоров`я, оскільки здійснюють лікування інфекційного захворювання, а робота в інфекційних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Таким чином, робота позивача з 20.01.1989 до 31.03.2020 протитуберкульозному закладі, в незалежності від найменувань посад та внесення змін до найменування закладу, де її стаж становив 27 років 9 місяців 17 днів, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі та дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умова, а у суду не виникає сумнівів щодо цих обставин.
Як наслідок, відповідач протиправно, оскаржуваним рішенням, відмовив в зарахування в подвійному розмірі періоду роботи позивача з 20.01.1989 до 31.03.2020 протитуберкульозному закладі та в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права про зобов`язання відповідача призначити з 17.02.2022 пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 245 даного Кодексу у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Крім того, відповідно до статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах, з метою захисту порушеного права позивача та з метою подальшого недопущення порушення відповідачем права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах, ефективним та належним способом захисту, з врахуванням заявленого позивачем змісту позовних вимог, є визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії за № 092850013558 від 25.03.2022 та зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи період роботи позивач з 20.01.1989 до 01.01.2004 в подвійному розмірі та призначити з 17.02.2022 пенсію за віком на пільгових умовах.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно з квитанцією за № 0.0.2564656557.1 від 02.06.2022, підтвердила сплату судового збору на суму 992, 40 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів сплачений судовий збір в розмірі 992, 40 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за № 092850013558 від 25.03.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) період роботи з 20.01.1989 до 01.01.2004 в подвійному розмірі та призначити з 17.02.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап`юк С.В.
