Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2022 року Справа№200/3028/22

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №057050009848 від 21.01.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 07.11.2021 пенсію за віком, зарахувавши до стажу роботи період з 22.07.1997 по 19.04.2009, з 01.06.2012 по 10.06.2012, з 21.07.2012 по 06.11.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13 січня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком, згідно із ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» .

Однак, відповідач прийняв рішення №057050009848 від 21.01.2022 яким відмовив у призначенні пенсії. При розгляді заяви позивача від 13.01.2022 про призначення пенсії відповідно зі ст.17 Закону України Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи позивача відповідачем не зараховано час догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років з 22.07.1997 по 19.04.2009, з 01.06.2012 по 10.06.2012, з 21.07.2012 по 06.11.2021.

Оскільки позивачем надані необхідні та достатні документи відповідно до Порядку № 22-1, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Просить суд задовольнити позов.

У строк, встановлений судом відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась із заявою №619 від 13.01.2022 року про призначення пенсії згідно пункту 3 частини один статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 3 частини один статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Період роботи з 22.07.1997 по 31.12.2001 не зараховано у зв`язку з відсутністю запису в трудовій книжці та відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Період роботи з 01.01.2002 по 19.06.2012 було зараховано до страхового стажу згідно сплачених внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Заявлений період роботи з 21.07.2012 по 06.11.2021 не зараховано до страхового стажу, за цей час відсутня інформація про роботу в індивідуальних відомостях про застраховану особу, відсутні суми нарахованої заробітної плати.

Страховий стаж позивачки становить 13 років 4 місяці 00 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 21 лютого 2022 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 7 лютого 1997 року Орджонікідзевським РВ Маріупольського МВУМВС України в Донецькій області), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є матір`ю - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 .

13 січня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком, згідно із ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» .

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №057050009848 від 21.01.2022 відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

При розгляді заяви позивача від 13.01.2022 про призначення пенсії відповідно зі ст.17 Закону України Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи позивача відповідачем не зараховано час догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років з 22.07.1997 по 19.04.2009, з 01.06.2012 по 10.06.2012, з 21.07.2012 по 06.11.2021.

Відповідачем частково не було враховано до стажу роботи періоди: з 17 жовтня 2001 по 09 вересня 2008 року - робота фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , що підтверджується витягом від 16.11.2021 р., свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 17.10.2001 р., довідкою про результати перевірки від 07.11.2008 р., довідкою про взяття на облік від 22.10.2001 р.

Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженимУказом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

В силу положень частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і відповідач) зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до положень частини 1статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами пункту 6 частини 1статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені, зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV(далі - Закон №1058-IV), встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини 1статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно частини 5статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною 2статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

За правилами частини 1статті 26Закону №1058-IVособи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, серед інших,мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII(далі - Закон №1788-XII) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цимЗаконом: ж) особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Статтею 56Закону №1788-XIIвстановлені види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, та зокрема пунктом «є» частини 3 цієї статті встановлює, що до стажу роботи зараховується також час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Пунктом 3 частини 1 статті 115 Пунктом «є» частини 3 передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

Стаття 1 Закону №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»визначає, що дитина з інвалідністюце особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Відповідно достатті 7 Закону №2961-IVмедико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я встановлюється категорія "дитина з інвалідністю", а особам у віці до 18 років з виключно високою мірою втрати здоров`я та з надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина з інвалідністю" підгрупи А.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачена вимога про те, що для призначення пенсії обов`язковим є визнання дитини інвалідом до 6-ти річного віку. Взаконівизначена лише вимога про виховання такої дитини до шести років. В свою чергу, для встановлення права особи на зарахування періоду догляду за дитиною до страхового стажу, що дає право на дострокову пенсію є підтвердження факту такого догляду.

Отже твердження відповідача про те, що мати дитини- інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку є помилковим.

Відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII(далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Пунктом 10 Порядку встановлено, що часдогляду за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністювікомдо16років,атакож пенсіонером, який за висновкоммедичногозакладупотребуєпостійногостороннього догляду,встановлюєтьсяна підставі:

акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;

документів,щозасвідчують перебування на інвалідності (для осібзінвалідністю групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акту огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.

Документами, які підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження або паспорт чи довідка житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації) та інші.

Слід зауважити, що до 01 січня 2005 року час догляду за названою категорією осіб зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених чинним раніше законодавством. У разі, якщо до січня 2004 року непрацююча працездатна особа доглядала за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, час догляду зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, незалежно від отримання допомоги або компенсації.

ОСОБА_1 , має доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якій встановлена інвалідність 2 групи дитинства безстроково по психічному захворюванню, та присвоєно інвалід дитинства до 16 років, за якою здійснює постійний догляд.

На підтвердження вищезазначеного позивачем надано, а судом досліджено копії наступних документів:

- свідоцтво про народження ОСОБА_2 ;

- паспорт ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , в якому вказано спільну адресу реєстрації із її матіррю ОСОБА_1 ;

- рішення Жовтневого районного суду від 30.05.2013 по цивільній справі №263/2415/13ц, яким визнано недієздатною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 та встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_2 , призначивши в якості опікуна гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №67/951 від 02.09.2021, в якому зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду;

- висновок ЛКК №71 від 16.09.2021 в якому вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (доньці позивачки) встановлена інвалідність 2 групи дитинства безстроково по психічному захворюванню. Згідно наказу МЗУ №454/471/516 від 08.11.2001 р. ОСОБА_2 отримувала допомогу інваліда з дитинства до 16 років та згідно наявною медичною документацією у лікарні визнана інвалідом з дитинства до 6 річного віку;

- лист Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради №211 від 13.10.2021 в якому зазначено, що ОСОБА_1 у період з 20.04.2009 по 20.07.2012, та з 20.06.2013 по 01.01.2018, перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради як отримувач державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд на дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- довідка Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради №4015 від 20.10.2021 підтверджує отримання ОСОБА_1 допомоги на догляд за дитиною з 01.01.2018 по 20.10.2021;

- довідка Міжрайонної психіатричної МСЕК серії 12 ААВ №219643 від 31.01.2022, якою ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. В якості причини інвалідності зазначено інвалідність з дитинства.

Таким чином, суд звертає увагу, що позивач вичерпала всі можливості отримання додаткових документів, на підтвердження у її доньки ОСОБА_2 статусу інвалідадитинства, встановленого у віці до 6 років.

Також, суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його документах, та у свою чергу втрата уповноваженими особами особової справи позивача або інших документів, що підтверджують право позивача на достроковепризначення пенсії не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством імперативно встановлено, що документами, які підтверджують перебуваннянаінвалідності, можуть бути серед іншогопосвідчення одержувачадопомоги, а документами, які підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження.

Суд наголошує, що позивачем надані копія довідок одержувачадопомоги, копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , які підтверджують статус інваліда дитинства останньої.

Відповідно до копії свідоцтва про народження № НОМЕР_3 , виданого в серпні 1994 року, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до довідок Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради ОСОБА_1 у період з 20.04.2009 по 20.07.2012, та з 20.06.2013 по 01.01.2018, з 01.01.2018 по 20.10.2021 перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради як отримувач державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд на дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином вищенаведені документи свідчать про надання ОСОБА_2 статусу інвалід дитинства до досягнення нею 6 років.

Отже, вищенаведеними документами спростовується твердження представника відповідача, що орган пенсійного фондуне має правових підстав для призначення позивачу дострокової пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства, оскільки позивачем не надано висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що її дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Відомостей, що за ОСОБА_2 в спірний період могла здійснювати догляд інша особа ніж матір, відповідачем не надано.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у призначені пенсії позивачу є протиправними, оскільки відповідач у відповідності до частини 3статті 44 Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхування№ 1058 та пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»№22-1 не вжив заходів щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до загального страхового стажу, а тому необхідно зобов`язати відповідача призначити пенсію позивачу зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 3 частини 1статті 115 Закону №1058.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини 2статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Крім того, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Суд враховує, що відповідно до частини 2статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне визнати протиправним і скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №057050009848 від 21.01.2021, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 07.11.2021 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди догляду за дитиною-інвалідомз 22.07.1997 по 19.04.2009, з 01.06.2012 по 10.06.2012, з 21.07.2012 по 06.11.2021

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 2статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У пункті 58 рішення у справіСерявін та інші проти України(Заява №4909/04) від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справіРуїс Торіха проти Іспаніївід 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

У Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією довідки МСЕК від 31.02.2022 позивач здійснює догляд за дитиною інвалідом ІІ групи, а, отже, в силу п. 9 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»таст.139 Кодексу адміністративного судочинства Українизвільнена від сплати судового збору, у зв`язку з чим судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 1386610, місцезнаходження: площа Соборна, буд.3, м. Слов`янськ, Донецька область) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №057050009848 від 21.01.2021 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 07.11.2021 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди догляду за дитиною-інвалідом з 22.07.1997 по 19.04.2009, з 01.06.2012 по 10.06.2012, з 21.07.2012 по 06.11.2021.

Рішення прийнято в порядку спрощеного провадження 14 грудня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративногосуду.

Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі Електронний суд.

Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.

Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов