печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26968/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Рябошапко М.О.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому зазначив, що працює в Акціонерному товаристві «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») виробничий підрозділ Козятинський загін філії воєнізованої охорони АТ «Укрзалізниця» і має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, що підтверджується відповідним посвідченням та користується пільгами і доплатами, які надано відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На даний час має право на щомісячну доплату до заробітної плати згідно зі ст. 39 вищевказаного Закону, що обмежується відповідачем.

Однак, проведення нарахувань та виплат згідно з нормами статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач не проводить з 17 липня 2018 року до теперішнього часу.

Маючи статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, він працює та проживає в місті Коростені Житомирської області, яке відповідно до переліку населених пунктів віднесено до зон гарантованого добровільного відселення, оскільки відповідно до Переліку населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 17 м. Коростень Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які проживають та працюють на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячне підвищення до заробітної плати у розмірі двох мінімальних заробітних плат, згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік. Але відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень» розрахунковою величиною для виплати є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого з 01 січня 2017 року.

Виходячи з вищевикладеного він має право на доплату до заробітної плати у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця.

Підпунктом 7 пункту 4 розділу 1 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76/-VІІІ, який набрав чинності з січня 2015 року, статтю 31, 37, 39 та 45 включено. Однак, згідно рішення Конституційного Суду №6-р/2018 від 17 липня 2018 року підпункт 7 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Таким чином, рішенням Конституційного Суду відновлено дію ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і остання діє з 17 липня 2018 року, її норми підлягають застосуванню. З 17 липня 2018 року відповідач повинен був відновити нарахування та виплату доплати до заробітної плати у відповідності до ст. 39 Закону України «Про захист і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Бездіяльність відповідача, яка призвела до ненарахування та невиплати вказаної грошової допомоги з 17 липня 2018 року є протиправною.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому грошових коштів, не подання розрахункових даних до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації з 17 липня 2018 року по даний час передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати відповідача нарахувати йому з 17 липня 2018 року і по даний час грошові кошти передбачені ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та подати ці розрахункові дані на виплату йому до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою судді від 06 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

10 листопада 2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано на те, що робоче місце позивача знаходилось в місті Коростені Житомирської області. Місто Коростень входить до зони гарантованого добровільного відселення.

З 01 червня 2016 року було поновлено здійснення доплати громадянам лише за роботу у зоні відчуження (Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 04 лютого 2016 року №987-VII).

Згідно з роз`ясненнями Міністерства соціальної політики виплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення не нараховуються та не виплачуються, за виключенням території зони відчуження.

Таким чином, законних підстав для проведення нарахування й виплати з 17 липня 2018 року до теперішнього часу позивачу передбачені ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у відповідача не було.

В той же час, відповідачем у даній справі повинен бути суб`єкт владних повноважень, яким АТ «Укрзалізниця» не є, і не може бути відповідачем у даній справі, тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, у разі задоволення позову, АТ «Укрзалізниця» буде нести невиправдані збитки, оскільки на вказані виплати відсутнє бюджетне асигнування.

На підставі наведеного, представник відповідача просив про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з викладених у позові підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтями 4, 15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В частині 2 статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому грошових коштів, не подання розрахункових даних до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації з 17 липня 2018 року по даний час передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язати відповідача нарахувати йому з 17 липня 2018 року і по даний час грошові кошти передбачені ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та подати ці розрахункові дані на виплату йому до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За результатами розгляду порушеного спору визначається чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

На позивача покладено обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушено, а тому потребують захисту.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За результатами розгляду порушеного спору визначається чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

На позивача покладено обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушено вказаним у справі відповідачем, а тому потребують захисту.

На підтвердження позовних вимог позивач до позовної заяви подав копію паспорта громадянина України, картку платника податків, посвідчення потерпілого від аварії на ЧАЄС, лист виробничого підрозділу Козятинського загону філії воєнізованої охорони АТ «Укрзалізниця» про припинення з 17 липня 2018 року доплат, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», лист Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 16 вересня 2022 року №35-В-233/33 про надання довідки щодо нарахування доплати до основного доходу.

Отже позивач має статус потерпілого від аварії на ЧАЄС 1 категорії, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Позивач працює у виробничого підрозділу Козятинського загону філії воєнізованої охорони АТ «Укрзалізниця» та проживає в м. Коростень Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесено до зон радіологічного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Доплата, передбачена ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу з 17 липня 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28 лютого 1991 року (далі - Закон № 796-XII).

Доплата, передбачена статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не є складовою заробітної плати та не є заробітною платою за особливі умови праці, що включає в себе компенсаційні виплати на відповідний рік, а є соціальною гарантією.

Відповідно до п. 4 пп.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936, якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (у редакції Постанови КМУ №759 від 26 жовтня 2016 року) виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, доплата особам, які працюють у зоні відчуження, відповідно до статті 39 Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року №831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян.

Таким чином, починаючи з 2018 року у підприємств, установ, організацій, які знаходяться на території зон радіоактивного забруднення (крім зони відчуження) відсутній обов`язок подавати до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат на виплату доплат до зарплати відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто відсутні делеговані державою повноваження.

Ураховуючи наведене, доплата, визначена статтею 39 вказаного Закону, не є складовою заробітної плати та не є заробітною платою за особливі умови праці, що включає в себе компенсаційні виплати, а є соціальною гарантією. Отже, відповідач не є розпорядником коштів, якому надано право проводити нарахування та виплати відповідно до статті 39 вказаного Закону. З огляду на наведене вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.16 ЦК України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 грудня 2022 року.

Суддя О.Л. Бусик