ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8520/22 Справа № 227/4133/21 Суддя у 1-й інстанції - Корнєєва В.В. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року м.Кривий Ріг

Справа № 227/4133/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Хейло Я.В.,

суддів Мірути О.А., Тимченко О.О.,

секретар судового засідання: Тимофєєва В.О.

сторони

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Добропільська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Добропільської міської ради, третя особа Свято-Покровська парафія Горлівської єпархії Української православної церкви міста Добропілля Донецької області, про визнання дій щодо відмови у приватизації квартири незаконними та зобов`язання провести приватизацію , ухвалене суддею Корнєєвою В.В. у місті Добропіллі Донецької області та повне судове рішення складено 21 грудня 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Добропільської міської ради про визнання дій щодо відмови у приватизації квартири незаконними та зобов`язання провести приватизацію.

Позов мотивовано тим, що 22.06.2006 року на підставі договору оренди житлового приміщення між Добропільською міською радою та Свято-Амвросіївської парафії Горлівської єпархії Української православної церкви в особі благочинного Добропілського округу протиієрія Іващука Ф.М., позивачу було надано в оренду житлове приміщення загальною площею 42,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого позивач вселився в зазначену квартиру.

Ордер на вказану квартиру позивачу не видавався, іншого житла у позивача не має.

Позивач зазначає, що квартира на момент передачі йому для проживання знаходилася в непридатному для проживання стані, в зв`язку із чим ним проведено капітальний ремонт зазначеної квартири.

З метою реалізації своїх житлових прав 02.04.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про приватизацію вказаної квартири, але йому 15.04.2021 року було відмовлено через відсутність ордера на вселення до вказаної квартири.

Посилаючись на ст. 9 ЖК України, ст.ст. 2,5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», позивач вважає, що має право на приватизацію зазначеної квартири.

Крім того, посилається на рішення ЕСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11.01.1995 року, відповідно до якого тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Позивач просить суд визнати дії Добропілської міської ради щодо відмови в приватизації квартири незаконними та зобов`язати відповідача провести приватизацію зазначеної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Добропільської міської ради, третя особа Свято-Покровська парафія Горлівської єпархії Української православної церкви міста Добропілля Донецької області, про визнання дій щодо відмови у приватизації незаконними та зобов`язання провести приватизацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 відмовлено.

Судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору, в розмірі 908 грн.00 коп. залишено за позивачем.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2021 року виправлено допущені описки в вступній та резолютивній частинах рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2021 року у цивільній справі « 227/4133/21, а саме зазначено: секретаря судового засідання та викладено другий абзац резолютивної частини рішення в наступні редакції «Судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору, в розмірі 1816 грн. 00 коп. залишено за позивачем»

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чумак І.М. просить скасувати рішення суду повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовув повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Позивач вважає,що тривалийчас проживанняособи вжитлі,незалежно відйого правовогорежиму,є достатньоюпідставою длятого,щоб вважативідповідне житлоналежним такійособа врозумінні статті8Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод.

Вказує, що законність проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі відповідачем не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні зазначеним житлом відповідач протягом усього часу проживання позивача не заявляв.

На думку позивача, відсутність у нього житла, свідчить про те, що він має достатні та триваючи зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому його «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод.

Посилається на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 296/4642/19.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Чумак І.М., в судове засідання не з`явились, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, апеляційну скаргу просили задовольнити в повному обсязі, а рішення суду - скасувати.

Відповідач Добропільська міська рада в судове засідання не з`явилась, причину неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представником відповідача Добропільської міської ради відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Новий Кокорів (а.с.8, 21).

Згідно договору оренди житлового приміщення від 22.12.2006 року квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 було передано в оренду строком на 5 років Свято-Амвросіївській парафії Горлівської єпархії Української Православної церкви м. Добропілля Донецької області. Зазначений договір від імені Орендаря підписав протоієрей ОСОБА_1 (а.с.11-12).

Відповідно рішенню Добропільської міської ради № 5/11-37 від 22.12.2006 року, квартиру розташовау за адресою: АДРЕСА_1 передано Свято-Амвросіївській парафії Горлівської єпархії Української Православної церкви м. Добропілля Донецької області строком на 5 років та надано доручення Відділу з житлових питань та управління комунальною власністю укласти відповідни договір на вказане житлове приміщення з Свято-Амвросіївською парафією м. Добропілля (а.с. 13).

Згідно рішення Виконавчого комітету Добропільської міської ради від 14.12.2016 року № 549 було внесено зміни в договір оренди житлового приміщення від 22.12.2006 року, змінено найменування Орендаря з Свято-Амвросіївській парафії Горлівської єпархії Української Православної церкви м. Добропілля Донецької області на Свято-Покровську парафію Горлівської єпархії Української Православної церкви м. Добропілля Донецької області та продовжено строк оренди на п`ять років, тобто до 21.12.2021 року (а.с.14).

Листом Добропільської міської ради № 03/1550-14/01/02 від 15.04.2021 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволення заяви про передачу квартири в приватну власність, в зв`язку з відсутністю всіх документів, передбачених законодавством України для приватизації, в тому числі ордера на житлове приміщення. При цьому в листі було акцентовано увагу заявника ОСОБА_1 на тому, що місцем його постійної реєстрації з 25.02.1998 року є с. Новий Кокорів Кременецького району Тернопільської області.(а.с.23)

Позиція апеляційного суду

АпеляційнускаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2021 року залишити без змін.

Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та невідповідності нормам закону.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спір у справі виник у зв`язку з відмовою відповідачем позивачу у приватизації спірної квартири.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст.1 Житлового Кодексу України, відповідно доКонституції Українигромадяни маютьправо нажитло.Це правозабезпечується розвиткомі охороноюжитлового фонду,сприянням кооперативномута індивідуальномужитловому будівництву,справедливим розподіломпід громадськимконтролем жилоїплощі,яка надаєтьсяв міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Відповідно до ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Згідно ст.18 ЖК України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником

Відповідно до ст.22 ЖК України облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності.

Згідно ст.ст.31-33 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю. Громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників. Потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (квартирах), забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах.

Статею 34 ЖК України встановлюється чіткий перелік підстав для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов, а саме : потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок; які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок; які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; які проживають у гуртожитках.

Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно ст.ст.36-39 ЖК України облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання. Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до ст.41 ЖК України контроль за станом обліку на підприємствах, в установах, організаціях громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів і відповідними органами професійних спілок.

Згідно ст.42 ЖК України жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтями 42-1, 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст.43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проживає в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Новий Кокорів, на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов в Добропільській міській раді не перебуває.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ст. 1 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду це - відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ст. 2 Закону, до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ст. 3 Закону, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Згідно ст. 8 Закону органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

У ст. 8 Закону « Про приватизацію державного житлового фонду також визначено такі основні умови, виключно з дотриманням яких може відбутись приватизація: здійснення приватизації уповноваженими на це органами; згода всіх повнолітніх членів сім`ї; постійне проживання у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку; згода тимчасово відсутніх членів сім`ї, за якими зберігається право на житло.

Згідно із п.4 Положення про порядок передачі квартир (будинків),жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.

Пунктом 18 Положення затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації, а саме - заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Відповідно до ст.48 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.Громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст.58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Відповідно до ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно ст. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для передачі позивачу у власність спірної квартири, внаслідок приватизації, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач проживає у спірній квартирі на підставі договору оренди від 22.12.2006 року, що свідчить про тимчасовий характер його проживання у ній, крім того, позивач та члени його сім`ї не зареєстровані у орендованій квартирі, ордер позивачу на вказану квартиру не видавався, договору найму між сторонами у справі не укладався.

З системного аналізу норм Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, вбачається, що вказаними нормативно-правовими актами визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян.Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами, і лише вони визначають питання чи має громадянин право на приватизацію згідно наданого пакету документів.

Як вбачається з листа Добропільської міської ради від 15.04.2021 року № 03/1550-14/01/02, орган місцевого самоврядування відмовив ОСОБА_1 в задоволення заяви про передачу квартири в приватну власність, в зв`язку із відсутністю всіх документів, передбачених законодавством України для приватизації, в тому числі ордера на житлове приміщення. При цьому в листі було акцентовано увагу заявника ОСОБА_1 на тому, що місцем його постійної реєстрації з 25.02.1998 року є с. Новий Кокорів Кременецького району Тернопільської області.(а.с.23)

Враховуючи вищевикладене, колегія судів наголошує, що чинним законодавством передбачено чіткий порядок та перелік документів які подаються до органу приватизації, у разі бажання громадянина приватизувати житло, проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не дотримано вказаних вимог Закону.

Доводи апеляційноїскарги ОСОБА_1 щодо йоготривалого проживанняу спірнійквартирі,незалежно відйого правовогорежиму,є достатньоюпідставою длятого,щоб вважативідповідне житлоналежним йомув розумінністатті 8Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів не бере до уваги, оскільки правовою підставою набуття права власності у спосіб зазначений позивачем у даній справі, чітко визначені Законом.

Посилання позивача на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 296/4642/19, колегією суддів не приймається, оскільки вказаним висновком справа направлена на новий апеляційний розгляд та правовідносини, що розглядалися не є тотожними тим, що виникли між сторонами.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи висновки апеляційного суду за результатами розгляду справи, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонногосуду Донецькоїобласті від16грудня 2021року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 грудня 2022 року.

Головуючий:

Судді: