Справа № 175/1438/22

Провадження № 2/175/453/22

Р І Ш Е Н Н Я

І менем України

02 грудня 2022 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Новік Л.М.

за участю секретаря - Гонта С.О.

за участю:

представник позивача - ОСОБА_1

представник відповідача - Данильченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про стягнення 3% річних та пені,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про стягнення 3% річних та пені.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено багато банківських договорів і два депозитних договорів, які є предметом позову, №SAMDNWFD0070058208000 від 14.01.2014 року та № SAMDNWFD0070062883800 від 20.01.2014 року. За депозитним договором №SAMDNWFD0070058208000 від 14.01.2014 року ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_1 він спочатку 14.01.2014 року вніс 500000,00 дол. США; потім 28.01.2014 року перевів 20000,00 дол. США на свій інший рахунок; потім 14.03.2014 року банк йому здійснив останнє нарахування процентів у сумі 1472,88 дол. США, кошти були внесені строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 4% річних. Згідно п.3 умов договору «Если по окончанию срока вкладавы не заявили Банку о желании забрать свои средства, вклад автоматически продлевается еще на один срок. Срок вклада продлевается неоднократно без Вашей явки в Банк». Згідно п.1 договору « Вы можете пополнять свой вклад и снимать часть денег с вклада без расторжения договора». За депозитним договором № SAMDNWFD0070062883800 від 20.01.2014 року на рахунок № НОМЕР_2 за цим договором ОСОБА_2 20.01.2014 року вніс 250000,00 дол. США, потім 04.03.2014 року він перевів 110000,25 дол. США на свій інший рахунок 5218572205345007. кошти були внесені строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 4% річних. Згідно п.3 умов договору «Если по окончанию срока вкладавы не заявили Банку о желании забрать свои средства, вклад автоматически продлевается еще на один срок. Срок вклада продлевается неоднократно без Вашей явки в Банк». Згідно п.1 договору « Вы можете пополнять свой вклад и снимать часть денег с вклада без расторжения договора».

15.11.2019 року він звернувся до відповідача з вимогою виплатили належні йому грошові кошти за його банківськими договорами разом з відповідними процентами. Але, до сьогоднішнього дня ОСОБА_2 банк коштів за вищезазначеними договорами не виплатив. Тому ОСОБА_3 вважає, що вищезазначені депозитні договори до цього часу не є розірваними у добровільному (договірному) порядку та з врахуванням неробочих днів саме з 19.11.2019 року (через 2 банківські дні після дня його звернення до банку) розпочалося порушення АТ КБ «ПриватБанк» прав ОСОБА_2 , як споживача банківських послуг. Саме тому з 19.11.2019 року позивач має право на стягнення неустойки (пені) за порушення прав споживача банківських послуг (ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів») та має право на нарахування 3 % річних за порушення грошового зобов`язання (ч.2 ст.625 ЦК України). Зазначав, що з врахуванням того, що він раніше вже звертався з позовом по цивільній справі №175/4639/19 про стягнення 3% річних та пені за інший період (станом на 01.04.2020року) він має право на стягнення пені та 3% річних за наступний період: починаючи з 02.04.2020року та до 24.02.2022 року (до дня введення військового сану в Україні).

Просив суд стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) наступні грошові кошти за депозитним договором № SAMDNWFD0070062883800 від 20.01.2014 року:

- 3% (підстава ч.2 ст. 625 ЦК України) у валюті договору за період з 02.04.2020 року по 24.02.2022 року у розмірі 28 650,93 дол. США;

- пеню (підстава ч.5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів») за період з 02.04.2020 року по 24.02.2022 року у розмірі 75503268,09 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) наступні грошові кошти за депозитним договором № SAMDNWFD0070058208000 від 14.01.2014 року :

- 3% (підстава ч.2 ст. 625 ЦК України) у валюті договору за період з 02.04.2020року по 24.02.2022року у розмірі 8 330,94 дол. США;

- пеню (підстава ч.5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів») у національній валюті за період з 02.04.2020року по 24.02.2022 року у розмірі 21349953,85 гривень.

28.06.2022 року по справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

26.07.2022 року від АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшов відзив на позов ОСОБА_2 у якій відповідач посилався на те, що договори ОСОБА_2 є розірваними не залежно від того чи були повернуті АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 кошти за його договорами. Адже, ще 18.04.2014року ОСОБА_2 звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою про розірвання його вищезазначених депозитних договорів та виплату йому коштів за цими договорами. Тому відповідач вважає, що положення ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» про стягнення пені не застосовується у випадку, якщо вкладник банку вже звертався до банку з вимогою про розірвання його договорів, навіть у випадку, якщо банк не повернув вкладнику його коштів. Також разом з відзивом відповідач надав суду копії: «Договору переведення боргу б/н від 17.11.2014року» та Витяг від 14.07.2022року з електронного додатку до «Договору переведення боргу б/н від 17.11.2014року» у формі роздруківки електронної банківської виписки по усім договорам ОСОБА_2 в якій міститься інформація про укладені ОСОБА_2 з АТ КБ «ПриватБанк» договори, а саме: повні номери договорів та рахунків за цими договорами; валюта цих договорів; розмір належних ОСОБА_2 грошових коштів за цими договорами станом на 17.11.2014 року. Також у зв`язку з укладенням «Договору переведення боргу б/н від 17.11.2014 року» АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що кошти повинен повертати не він, а ТОВ ФК «Фінілон, якому ПАТ КБ «ПриватБанк» переуступив право на банківські вклади своїх вкладників за принципом мовчазної згоди.

Ухвалою від 15 вересня 2022 року до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон"

Ухвалою від 30 вересня 2022 року було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Бардаченко В.В. у судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнит. Пояснив та наголосив, що банківські договори ОСОБА_2 до цього часу ще не розірвані ні у добровільному порядку - на умовах самих договорів та з урахуванням положень Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк" (які є невід`ємною частиною банківських договорів) порядку, ні у судовому порядку, атже раніше ОСОБА_2 судом було відмовлено у розірванні його банківських договорів саме за недоведеністю факту їх укладення у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_2 на той час достатніх доказів. При цьому посилався на відповідну практику Верховного Суду. Наполягав, що на вклади ОСОБА_2 повинні нараховуватися проценти за процентними ставками, вказаними у його депозитних договорах, якщо іншого розміру зміни процентних ставок при автоматичній пролонгації цих договорів не було надано суду АТ КБ "ПриватБанк". Представником позивача було надано суду розрахунок розміру процентів за процентною ставкою 4 % річних, зазначеною у умовах договорів ОСОБА_2 , за весь час дії депозитних договорів. Саме розмір процентів позивач вважав базою для нарахування судом пені відповідно до останньої за часом правової позиції Великої Палати Верховного Суду по цивільній справі № 761/16124/15-ц.

'Представник відповідача адвокат Данильченко О.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позов. Зазначала, що на даний час банківські договори ОСОБА_2 є розірваними не залежно від того чи повернув банк ОСОБА_2 його кошти. При цьому посилалася на відповідну практику Верховного Суду. Також представник відповідача вважає, що кошти вкладникам повинен повертати не АТ КБ «ПриватБанк» з яким позивач укладав вищезазначені договори, а ТОВ ФК «Фінілон», якому ПАТ КБ «ПриватБанк» передав кошти своїх кримських вкладників за принципом їх мовчазної згоди на підставі Договору про переведення боргу б/н від 17.11.2014 року. Представником відповідача теж було надано суду розрахунок розміру процентів за процентною ставкою 4% річних, зазначеною у умовах договорів ОСОБА_2 , але тільки станом на 18.04.2014 року дату звернення ОСОБА_2 з вимогою про розірвання зазначених договорів та повернення йому відповідних коштів, після чого вона вважала їх автоматино розірваними. Саме розмір процентів за одних банківський день предстаник АТ КБ «ПриватБанк» вважала базаю для нарахування судом пені відповідно до останньої за часом правової позиції Великої Палати Верховного Суду по цивільній справі № 761/16124/15-ц.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» у судове засідання не з`явився з невідомої суду причини.

Заслухавши представників сторін, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд прийшов до наступного.

Відповідно положень до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст.4 ЦПК України) і що також гарантованост.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа,що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Верховний Суд сформував усталену судову практику стосовно юридичної сили банківських виписок (у електронній чи паперовій формі), яка є незміною до цього часу та полягає у наступному: «…надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору». Про це зазначає Верховний Суд у кожній з наступних постанов: Постанові від 21.04.2021року у аналогічній цивільній справі № 199/5331/19 (провадження № 61-16448св20); Постанові від 29.04.2020року по аналогічній цивільній справі № 761/34628/15-ц (провадження № 61-4828св19); Верховний Суд у Постанові від 07.04.2020року по аналогічній цивільній справі № 316/265/17 (провадження № 61-20111св19; Верховний Суд 11.09.2019року по аналогічній цивільній справі №487/6896/16-ц (провадження №61-34239св18); Верховний Суд у Постанові від 11.09.2019 року по справі № 591/678/16; Верховний Суд у постанові від 12.09.19 по справі № 234/3636/16-ц; Верховний суд 11.12.2019року у аналогічній цивільній справі № 757/18978/18-ц (провадження № 61-19019св19), а також ще раніше в постановах Верховного Суду України: від 29.10.2014 року у справі № 6-118цс14, від 21.09.2016 року у справі № 6-997цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

У судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» не заперечував, що у положеннях п.3.7.2. (п.3.4.2.2.) публічних «Умов та правил надання банківських послуг» АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк»https://privatbank.ua/terms у розділі архів договорів передбачено наступне: «За допомогою системи дистанційного обслуговування клієнт може здійснювати:..3. формування банківських виписок по 1.рахунках клієнта з відтворенням печатки за допомогою технічних друкувальних приладів та факсимільним підписом; 4. отримання інформації з архіву платіжних документів клієнта…Сторони визнають юридичну силу платежів (виписок), сформованих через системи дистанційного обслуговування, і їх еквівалентність платежам (виписках), які здійснюються з використанням паперових носіів;.1.3.2.29.1. Банк має право надавати Клієнтам довідки, виписки та інші документи, які не є договорами, у електронному вигляді, підписаними шляхом використання факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису (в т.ч. електронно-цифрового підпису) або іншого аналогу власноручного підпису уповноваженого представника Банку.Такі електронні документи мають статус оригіналу та мають юридичну силу.»

У судовому засіданні досліджено роздруківки електронної банківської виписки по усім договорам ОСОБА_2 у формі Витягу з електронного додатку до «Договору переведення боргу б/н від 17.11.2014 року», який 14.07.2022 року, який було засвідчено мокрою печаткою АТ КБ «ПриватБанк» та підписом Головного бухгалтера АТ КБ «ПриватБанк» Ярмоленко В.В. , у витягу містиься наступна інформація:

- в колонці № 2 електронної банківської виписки у формі вищезазначеного Витягу (наименование кредитора) зазначено ОСОБА_2 ; в колонці № 3 (номер депозитного/текущего счета) зазначено 26209602110738 (саме цей рахунок зазначено у договорі № SAMDNWFD0070058208000 від 14.01.2014року); в колонці № 5 (валюта денежных средств) зазначено USD; в колонці № 6 (размер денежных средств, в том числе проценты, подлежащие к выплате должником) зазначено481209,86 доларів США; в колонці № 8 (Референс) зазначено номер договору - SAMDNWFD0070058208000;

- в колонці № 2 електронної банківської виписки у формі вищезазначеного Витягу (наименование кредитора) зазначено ОСОБА_2 ; в колонці № 3 (номер депозитного/текущего счета) зазначено 26209602036180 (саме цей рахунок зазначено у договорі № SAMDNWFD0070062883800 від 20.01.2014року); в колонці № 5 (валюта денежных средств) зазначено USD; в колонці № 6 (размер денежных средств, в том числе проценты, подлежащие к выплате должником) зазначено140260,57 доларів США, в колонці № 8 (Референс) зазначено номер договору - SAMDNWFD0070062883800.

З приводу позиції представника відповідача, щодо відсутності укладених депозитних договорів між АТ КБ "ПриватБанк" та Каіновим, - Верховний Суд 17.11.2021 року у постанові по аналогічній цивільній справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21) дійшов наступного висновку: «Щодо доводів касаційної скарги про не доведення позивачем факту укладення вказаних депозитних договорів, то колегія суддів зазначає, що суди при вирішенні цієї справи забезпечили повний та всебічний розгляд справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім наданим сторонами доказам. Крім того, доводи банку про неукладання депозитних договорів з позивачем суперечать посиланням АТ КБ «ПриватБанк» на факт переведення боргу (в тому числі і щодо позивача) на ТОВ «ФК «Фінілон» на підставі договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року. При цьому слід зазначити про те, що банк не надав доказів відсутності між сторонами договірних відносин, та відсутність вкладу на рахунку банку.»,.

З наданої суду електронної банківської виписки по усім договорам ОСОБА_2 у формі Витягу зі «Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (Форма № 625), який засвідчено 11.12.2019 року Начальником управління правового забезпечення діяльності Національного банку України В. Жуковським, вбачається наступна інформація:

- по Депозитному договору № SAMDNWFD0070058208000 від 14.01.2014 року, укладеного шляхом оформлення (мовою оригіналу) «Заявления № SAMDNWFD0070058208000 Вклад «ПРИВАТ-ВКЛАД» з особовим рахунком по вкладу № НОМЕР_1 . У колонці № 3 «Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (Форма № 625) від 01.04.2014року в графі «(код) номер контрагента/інсайдера банку» зазначений ідентифікаційний номер ОСОБА_2 - « НОМЕР_3 ». У колонці № 9 зазначеного Звіту зазначений номер «SAMDNWFD0070058208000», укладеного ОСОБА_2 з ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитного договору. У колонці № 10 Звіту зазначена дата «14.01.2014 року» виникнення «основного зобов`язання» за договором «SAMDNWFD0070058208000», у колонці № 11 Звіту зазначена дата «14.01.2015 року» - це «дата кінцевого погашення зобов`язань» вона ж дата закінчення чергової автоматичної пролонгації договору з настанням якої знову розпочинається наступна автоматична пролонгація, а саме: з дня укладення договору 14.01.2014року по 14.01.2015року завершився його основний 12 місячний термін дії; потім з 14.01.2015року по 14.01.2016року розпочалася автоматична пролонгація дії зазначеного договору на тих же самих умовах, з 14.01.2016року по 14.01.2017року відбулась наступна пролонгація і т.д. й до сьогоднішнього дня. У колонці № 12 Звіту зазначений код валюти договору «840» - долар США. У колонці № 13 Звіту зазначена процентна ставка «4», яка діяла під час першої автоматичної пролонгації договору, після завершення першого 12 місячного (основного до пролонгації) строку дії цього договору. У колонці №15 Звіту зазначена «балансова вартість зобов`язання (основна сума)» це розмір належних позивачу грошових коштів разом з нарахованими процентами за даним договором станом на 14.03.2014року (дата завершення повного місячного циклу договору від 14.01.2014року у березні місяці2014року) він складає «5274 343» гривень у національній валюті, що у валюті договору код валюти «840» з врахуванням офіційного курсу НБУ станом на 31.03.2014року (1$=10,9546гривень) становить «481472,89» доларів США. У колонці №17 зазначена «балансова вартість зобов`язання нараховані витрати» - це проценти, які банк повинен сплатити з дати виникнення «основного зобов`язання» (колонка 10) станом на дату (колонка 11) у даному випадку станом на дату цього Звіту НБУ від 01.04.2014року, вона складає «9 796» гривень або у валюті договору «894,23» доларів США. У колонці №18 Звіту зазначена «загальна сума зобов`язань банку» - це сума колонок №15 та №17 (сума вкладу після пролонгації та нараховані банком проценти за відповідний період) вона складає «5284 139» гривень або у валюті договору482367,13 доларів США;

- по Депозитному договору № SAMDNWFD0070062883800 від 20.01.2014року вклад «ПРИВАТ-ВКЛАД» з особовим рахунком по вкладу (основна картка) № НОМЕР_4 . У колонці № 3 «Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (Форма № 625) від 01.04.2014року в графі «(код) номер контрагента/інсайдера банку» зазначений ідентифікаційний номер ОСОБА_2 - « НОМЕР_3 ». У колонці № 9 зазначеного Звіту зазначений номер «SAMDNWFD0070062883800», укладеного ОСОБА_2 з ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитного договору. У колонці № 10 Звіту зазначена дата «20.01.2014року» виникнення «основного зобов`язання» за договором «SAMDNWFD0070062883800», у колонці № 11 Звіту зазначена дата «20.01.2015року» - це «дата кінцевого погашення зобов`язань» вона ж дата закінчення чергової автоматичної пролонгації договору з настанням якої знову розпочинається наступна автоматична пролонгація, а саме: з дня укладення договору 20.01.2014року по 20.01.2015року завершився його основний 12 місячний термін дії; потім з 20.01.2015року по 20.01.2016року розпочалася автоматична пролонгація дії зазначеного договору на тих же самих умовах, з 20.01.2016року по 20.01.2017року відбудеться наступна пролонгація і т.д. до сьогоднішнього дня. У колонці № 12 Звіту зазначений код валюти договору «840» - долар США. У колонці № 13 Звіту зазначена процентна ставка «4», яка діяла під час першої автоматичної пролонгації договору, після завершення першого 12 місячного (основного до пролонгації) строку дії цього договору. У колонці №15 Звіту зазначена «балансова вартість зобов`язання (основна сума)» це розмір належних позивачу грошових коштів разом з нарахованими процентами за даним договором станом на березень місяць2014року він складає «1539 932» гривень у національній валюті, що у валюті договору код валюти «840» з врахуванням офіційного курсу НБУ станом на 31.03.2014року (1$=10,9546гривень) становить «140574,00» доларів США. У колонці №17 зазначена «балансова вартість зобов`язання нараховані витрати» - це проценти, які банк повинен сплатити з дати виникнення «основного зобов`язання» (колонка 10) станом на дату (колонка 11) у даному випадку станом на дату цього Звіту НБУ від 01.04.2014року, вона складає «1849» гривень або у валюті договору «168,78» доларів США. У колонці №18 Звіту зазначена «загальна сума зобов`язань банку» - це сума колонок №15 та №17 (сума вкладу після пролонгації та нараховані банком проценти за відповідний період) вона складає «1541 781» гривень або у валюті договору140742,79 доларів США.

Оцінюючи у сукупності та взаємозв`язку вищезазначені електронні банківські виписки, а також копії депозитних договорів ОСОБА_2 та банківські виписки по цим договорам, засвідчені підписом та печаткою менеджера по обслуговуванню ВІП клієнтів «ЛІВОБЕРЕЖНОГО ВІДДІЛЕННЯ» ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Дніпропетровську ЧЕПЕЛЄВА Г.В., судом установлено, і ні ким не спростовано, що між ОСОБА_2 та Кримським регіональним управлінням ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено два депозитних договори з наступними істотними умовами.

За депозитним договором №SAMDNWFD0070058208000 від 14.01.2014 року ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_1 за цим договором 14.01.2014 року вніс 500000дол. США. Зі змісту цього договору вбачається, що зазначені кошти були внесені з початковим строком дії на 12 місяців з відсотковою ставкою 4% річних. Відповідно до умов п.3 цього договору (мовою оригіналу) «Если по окончанию срока вклада Вы не заявили Банку о желании забрать свои средства, вклад автоматически продлевается еще на один срок. Срок вклада продлевается неоднократно без Вашей явки в Банк.». Відповідно до умов п.1 зазначеного договору (мовою оригіналу) «Вы можете пополнять свой вклад и снимать часть денег с вклада без расторжения договора.». Відповідно до умов п.7 (мовою оригіналу) «Если Вы требуете растрогнуть договор по истечении 1 месяца с даты оформления или пополнения вклада, Вам взвращаеться сумма вклада и выплачиваеться проценты по действующей ставке, начисленные за фактический строк его пользования».

З банківської виписки ОСОБА_2 з особового рахунку ( НОМЕР_5 ) по вищезазначеному депозитному договору, засвідченої 12.02.2015 року Лівобережним відділенням ПАТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що 28.01.2014 року з особового рахунку ( НОМЕР_5 ) ОСОБА_2 перевів на інший свій рахунок 20000 доларів США, а 14.03.2014 року вказаний рахунок ОСОБА_2 було зараховано проценти у сумі1472,88 доларів США. Тому станом на 14.03.2014 року загальна сума грошових коштів за вищезазначеним депозитним договором ОСОБА_2 . складала481472,88 доларів США.

Тому залишок грошових коштів на рахунку за цим депозитним договором станом на 14.03.2014року був у розмірі:500000-20000+1472,88=481472,88 дол. США саме така сума «481472,88» зазначена у графі «Баланс на начало периода» банківської виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 по його особовому рахунку № НОМЕР_1 (скорочено НОМЕР_5 ) за вищезазначеним договором, яка засвідчена підписом та печаткою менеджера по обслуговуванню ВІП клієнтів «ЛІВОБЕРЕЖНОГО ВІДДІЛЕННЯ» ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Дніпропетровську Чепелєва Г.В.

За депозитним договором № SAMDNWFD0070062883800 від 20.01.2014року на рахунок НОМЕР_4 за цим договором ОСОБА_2 20.01.2014року вніс250000дол. США. З тексту вищевказаного договору вбачається, що станом на 20.01.2014року (мовою оригіналу) «остаток на вкладе на 20.01.2014г.250000,0 USD (двести пятьдесят тысяч долларов)». Початковий строк дії зазначеного договору складає 12 місяців з відсотковою ставкою 4% річних. Відповідно до умов п.3 (мовою оригіналу) «Если по окончанию срока вклада Вы не заявили Банку о желании забрать свои средства, вклад автоматически продлевается еще на один срок. Срок вклада продлевается неоднократно без Вашей явки в Банк.». Відповідно до умов п.1 зазначеного договору «Вы можете пополнять свой вклад и снимать часть денег с вклада без расторжения договора.». Відповідно до умов п.7 (мовою оригіналу) «Если Вы требуете растрогнуть договор по истечении 1 месяца с даты оформления или пополнения вклада, Вам взвращаеться сумма вклада и выплачиваеться проценты по действующей ставке, начисленные за фактический строк его пользования».

З банківської виписки ОСОБА_2 з особового рахунку ( НОМЕР_5 ) по Депозитному договору №SAMDNWFD0070062883800 від 20.01.2014року, засвідченої 12.02.2015року Лівобережним відділенням ПАТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що 04.03.2014року з вищезазначеного особового рахунку ( НОМЕР_6 ) ОСОБА_2 перевів на інший свій рахунок грошові кошти у розмірі110000,25 доларів США, після чого загальна сума грошових коштів за вищезазначеним депозитним договором складала 139999,75 доларів США.

Тому залишок грошових коштів на рахунку за цим депозитним договором станом на 04.03.2014року був у розмірі: 250000-110000,25=139999,75 дол. США саме така сума «139999,75» зазначена у графі «Баланс на начало периода» банківської виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» Каінова І.А. по його особовому рахунку № НОМЕР_4 (скорочено НОМЕР_6 ) за вищезазначеним договором, яка засвідчена підписом та мокрою печаткою менеджер по обслуговуванню ВІП клієнтів «ЛІВОБЕРЕЖНОГО ВІДДІЛЕННЯ» ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Дніпропетровську Чепелєва Г.В.

22 червня 2022 року Верховний Суд, направляючи на новий розгляд аналогічну цивільну справу № 199/317/20 про розірвання депозитних договорів АТ КБ «ПриватБанк» зазначив наступне: «Проте апеляційним судом не враховано, що постановою Національного банку України від 19 березня 2003 року № 124 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2003 року за № 353/7674, на даний час втратила чинність на підставі постанови Національного банку України від 01 березня 2016 року № 129), затверджено «Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України», в якій міститься Форма № 625 (місячна) «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку».

Зазначена форма №625 має містити у собі відомості про усі істотні умови депозитних договорів контрагентів банку, загальний розмір зобов`язань банка за якими перевищує два мільйони гривень.

Відповідно до постанови Національного банку України від 19 березня 2003 року № 124 усі банки України до 01 березня 2016 року повинні були надавати «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625).

Згідно з відповіддю Національного банку України від 25 лютого 2020 року № 18-0005/9937/БТ за підписом начальника управління правового забезпечення діяльності Національного банку України з доданою до неї копією витягу зі Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку (форма № 625) ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 01 квітня2014року надало до Національного банку України статистичну звітність за Формою № 625 у частині, що стосується Особа 1. Зауважено, що зазначена форма є останнім за часом звітом з інформацією щодо Особа 1.

У наданому «Звіті про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625) ПАТ КБ «ПриватБанк» міститься інформація станом на 01 квітня 2014 року про договори із зазначенням номерів.

Суд апеляційної інстанції не перевірив відомостей, які містяться у «Звіті про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625) щодо чинних станом на 01 квітня 2014року договорів, не перевірив зазначеної у вказаному Звіті (Форма №625) інформації щодо сум зобов`язань банку перед Особа 1., зокрема балансової вартості зобов`язання (розміру належних позивачу грошових коштів разом з нарахованими процентами станом на повний місяць дії кожного з депозитних договорів, що припадає на березень місяць2014року), загальну суму зобов`язань банку перед контрагентом за їх наявності.

Апеляційній суд не врахував подібних правових висновків щодо застосування «Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма№ 625) ПАТ КБ «ПриватБанк», як підтвердження наявності договірних правовідносин, які містяться зокрема у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 201/13102/14 (провадження № 61-16248св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 201/10374/14 (провадження № 61-12093св18). У зв`язку з викладеним висновок апеляційного суду про те, що позивач не довів факту укладення з банком зазначених депозитних договорів є передчасним, оскільки не ґрунтується на належній оцінці зібраних у справі доказів та як наслідок не відповідає засадам повноти і всебічності з`ясування обставин справи.»

01 червня 2022 року Верховний Суд по аналогічній цивільній справі №202/5076/19 зазначив наступне: «Відповідно до постанови Національного банку України від 19 березня

2003року № 124 усі банки України до 01 березня2016року повинні були надавати «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625).

У наданому «Звіті про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625) ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 01 квітня 2014 року міститься інформація про діючі станом на 01 квітня 2014року депозитні договори, які укладені з позивачем та які є предметом його позову.

Задовольняючи частково позов Особа-1, суд першої інстанції зробив висновок про те, що «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625) ПАТ КБ «ПриватБанк», виписки банку за депозитними договорами та довідка банку («Справка № 5055355») від 08 травня2014року є доказами укладення депозитних договорів та внесення позивачем грошової суми на вкладні (депозитні) рахунки вкладника.

До подібних правових висновків щодо застосування «Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625) ПАТ КБ «ПриватБанк», як підтвердження наявності договірних правовідносин, свідчить численна судова практика Верховного Суду, викладена, зокрема, у постановах: від 14 листопада 2018 року у справі № 201/13102/14, провадження № 61-16248 св 18; від 05 грудня2018року у справі № 201/10374/14, провадження № 61-12093 св 18 та інші.

У зв`язку з викладеним висновок апеляційного суду про те, що позивач не довів факту укладення з Банком депозитних договорів є передчасним і не ґрунтується на нормах права, а доводи Банку в цій частині є непослідовними й взаємосуперечливими наданим доказам.»

Щодо стягнення 3% річних за порушення грошового зобов`язання та стягнення пені за порушення прав споживачів суд прийшов до наступних висновків.

28 листопада 2022 року Верховний Суд у постанові по аналогічній цивільній справі №202/5076/19 (провадження № 61-9752св22) залишив без змін постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2022 рокуі у якій апеляційний суд прийшов до наступного висновку:

«Оскільки Банк не перерахував кошти вкладнику на його поточний рахунок, то трансформації правовідносини сторін у правовідносини банківського рахунку відповідно до положень частини третьоїстатті 1058 ЦК України, після чого Банк згідно з вимогамистатті 1070 цього Кодексувиплачує вкладнику проценти у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу, застосовані бути не можуть. У цій частині доводи Банку є помилковими.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі №761/26293/16, провадження №14-64 цс 19; від 09 листопада 2021 року у справі №320/5115/17, провадження №14-133 цс 20. При цьому у першій наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду детально аналізувалася судова практика з цього питання, викладена у постановах Верховного Суду України за 2013-2016 роки, з наведенням номерів справ і дат постанов, в яких Верховний Суд погодився з висновками Верховного Суду України.

Таким чином, заява позивача від 08 жовтня 2014 року про повернення йому грошових коштів не свідчить про договірне розірвання депозитних договорів, адже згідно «Умов та Правил надання банківських послуг» ПАТ КБ «ПриватБанк» та з урахуванням положення п.2.2.3.7 про умови та правила укладення «Вкладу «Депозит VIP», у підпункті якого 2.2.3.7.13. зазначено: «Цей договір набирає чинності з дня його підписання. Дія договору припиняється з виплатою Клієнту всієї суми вкладу разом з відсотками, що належать до сплати відповідно до умов цього договору».

Тобто, підтвердженням факту припинення дії договору внаслідок його розірвання має бути саме виплата позивачеві всієї суми вкладу разом з процентами в день звернення позивача із відповідною заявою, що належать до сплати відповідно до умов договорів, чого відповідачем здійснено не було.

У судовому порядку до цього зазначені договори також не розривалися, а добровільне їх розірвання відповідно до «Умов та Правил надання банківських послуг» з боку ПАТ КБ «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») так і не відбулось, адже відповідачем не були виконані передумови розірвання депозитних договорів, визначені положенням п.2.2.3.7.13 «Умов та Правил надання банківських послуг».

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» суми вкладу за депозитними договорами з нарахованими процентами, оскільки само по собі звернення позивача 08 жовтня 2014 року із заявою про розірвання депозитних договорів не є достатньою підставою вважати ці договори розірваними з 10 жовтня 2014 року без виплати Банком Клієнту відповідних коштів з власних положень «Умов та Правил надання банківських послуг».

З приводу доводів касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» Верховний Суд зазначив наступне:

«Позиція Верховного Суду

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Факт укладення між сторонами договорів банківських вкладів і внесення позивачем грошових коштів у визначеному позивачем розмірі підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема, інформацією, наданою Національним банкомУкраїни 22 жовтня 2019 року у листі № 18-0007/54908/БТ, доданим до нього «Звітом про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625), роздруківкою електронної банківської виписки про стан усіх рахунків позивача у банку станом на 08 травня 2014 року у формі довідки («Справка № 5055355») від 08 травня 2014 року, яку банк надіслав на електронну адресу позивача, виписками з депозитних рахунків позивача про рух коштів.

Відповідачем визнано факт укладення депозитних договорів з позивачем тим, що банк стверджував про переведення боргів за цими договорами на ТОВ «Фінансова компанія «Фіналон», в підтвердження чого надано письмові докази…

При встановлені факту укладення депозитних договорів та внесення позивачем коштів, тягар доказування виконання обов`язків по поверненню внесених коштів та нарахованих відсотків покладається на сторону відповідача.

За відсутності достатніх підстав вважати, що депозитні договори розірвані за заявою позивача із 10 жовтня 2014 року, а вклади повернуті клієнту, що може підтверджувати припинення відповідних зобов`язань у зв`язку з їх виконанням, суди дійшли правильного висновку про стягнення саме з відповідача сум депозитів та відсотків…

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 сформульовано висновок про те, що після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих. Проте при вирішенні спору судами не враховано, що виплата передбачених пунктом 1 договорів та встановлених статтями1061,1070 ЦК Українипроцентів поширюється лише на період дій договорів вкладу та після припинення таких договорів вказані проценти не нараховуються. Після розірвання договорів банківського вкладу за судовим рішенням проценти не виплачуються, оскільки договірні зобов`язання, у тому числі і з виплати процентів, припиняються. Тому положеннястатті 1070 ЦК Українидо правовідносин, які виникли після рішення суду, яким припинено договори вкладу, не застосовуються.

У розглядуваній справі договори розірвано судовим рішенням, тому правомірно стягнуто відсотки до моменту розірвання договорів. Отже, висновки у наведеній як приклад справі не суперечать висновкам сформульованим у справі № 320/5115/17….

Водночас, у справі, яка переглядається у касаційному порядку, не встановлено дострокове розірвання депозитних договорів за заявою вкладника та повернення у зв`язку з цим грошових коштів за вказаними договорами, що свідчить про продовження між сторонами правовідносин за цими договорами.»

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а ст. 525 ЦК України, передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні положення ч. 3 ст.551ЦК України суд керується принципами добросовісності, справедливості, співмірності та враховує наявність інших обставин, які з врахуванням роз`яснень Конституційного Суд України в рішенні по справі №7-рп/2013 від 11.07.2013 року можна вважати істотними для зменшення судом розміру неустойки (ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін).

15.11.2019 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з вимогою виплатили належні йому грошові кошти за його банківськими договорами разом з відповідними процентами. Представник відповідача не заперечував, що до сьогоднішнього дня ОСОБА_2 банк коштів за вищезазначеними договорами не повертав. Тому з врахуванням неробочих днів саме з 19.11.2019 року (через 2 банківські дні після дня звернення) розпочалося порушення АТ КБ «ПриватБанк» прав ОСОБА_2 , як споживача банківських послуг. Саме тому з 19.11.2019року позивач має право на стягнення неустойки (пені) за порушення прав споживача банківських послуг (ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів») та має право на нарахування 3 % річних за порушення грошового зобов`язання (ч.2 ст.625 ЦК України).

З офіційного сайту АТ КБ «ПРИВАТБАНК»https://privatbank.ua/termsз тексту повних договорів, положення яких щодо укладення депозитних договорів (заяв на оформлення вкладів) були незмінними станом на час укладення депозитних договорів, які є предметом цього позову, вбачається наступне:

2.2.1.22.Угода про розміщенні вкладу набирає чинності з дня підписання Заяви і припиняється з виплатою Клієнту всієї суми вкладу разом з процентами, що належать відповідно до умов вкладу. При оформленні депозитів за допомогою систем дистанційного банківського обслуговування, ця угода набирає чинності з дня подачі дистанційного розпорядження (заявки) на відкриття депозитного рахунку.Дія угоди припиняється з виплатою Вкладнику всієї суми вкладу разом з процентами, що належать відповідно до умов цієї угоди.

Тому сама по собі заява ОСОБА_2 від 18.04.2014року про дострокове розірвання його вищезазначених депозитних договорів та повернення йому грошових коштів не свідчить про договірне розірвання депозитних договорів. Адже згідно положень п. 2.2.1.22. «Умов та Правил надання банківських послуг» ПАТ КБ «ПриватБанк» «Угода про розміщенні вкладу набирає чинності з дня підписання Заяви і припиняється з виплатою Клієнту всієї суми вкладу разом з процентами, що належать відповідно до умов вкладу».

Крім того, відповідно до умов п.7 обох вищезазначених договорів ОСОБА_2 (мовою оригіналу) «Если Вы требуете растрогнуть договор по истечении 1 месяца с даты оформления или пополнения вклада, Вам взвращаеться сумма вклада и выплачиваеться проценты по действующей ставке, начисленные за фактический строк его пользования».

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України, у якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття1061ЦК України).

Оскільки Банк не перерахував кошти вкладнику на його поточний рахунок, то трансформації правовідносини сторін у правовідносини банківського рахунку відповідно до положень частини третьої статті 1058ЦК України, після чого Банк згідно з вимогами статті 1070 цього Кодексу виплачує вкладнику проценти у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу, застосовані бути не можуть. У цій частині доводи Банку є помилковими.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня2019року у справі №761/26293/16, провадження №14-64цс 19; від 09 листопада2021року у справі №320/5115/17, провадження №14-133 цс 20. При цьому у першій наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду детально аналізувалася судова практика з цього питання, викладена у постановах Верховного Суду України за2013-2016роки, з наведенням номерів справ і дат постанов, в яких Верховний Суд погодився з висновками Верховного Суду України.

Тобто, підтвердженням факту припинення дії договору внаслідок його розірвання має бути саме виплата позивачеві всієї суми вкладу разом з процентами в день звернення позивача із відповідною заявою, що належать до сплати відповідно до умов договорів (п.7 Договору) та положень «Умов та Правил надання банківських послуг» ПАТ КБ «ПриватБанк», чого відповідачем здійснено не було.

Судом по цивільній справі №175/4639/19 зазначені депозитні договори розірвані не були, а добровільне їх розірвання відповідно умов п.7 договорів та положень «Умов та Правил надання банківських послуг» з боку ПАТ КБ «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») так і не відбулось, адже відповідачем не були виконані передумови розірвання депозитних договорів. Тому до даних правовідносин повинно застосовуватися положення ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Суд вважає, що відповідач помилково вважає, що споживчі правовідносини між банком та вкладником припиняються після отримання банком заяви вкладника про розірвання депозитного договору не залежно від того чи повернув банк вкладнику його кошти. Та помилково вважає, що депозитний (вкладний) договір є розірваним за ініціативою вкладника, в результаті чогодія Закону України «Про захист прав споживачів» на взаємовідносини між банком та вкладником припиняється. Адже, у іншому випадку взагалі є неможливим застосування до банку пеніна підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» відразу після порушення банком зобов`язання.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня2019року у справі № 761/26293/16-ц, Велика Палата зазначила, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за несвоєчасне виконання зобов`язанняз повернення депозиту стягується з банка за увесь час порушення зобов`язання.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада2021року у справі № 320/5115/17, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від даних висновків. У цій постанові чітко зазначено, що договори, укладені між Позивачами та банком, є розірваними після набрання законної сили рішенням суду про їх розірвання: «Разом з тим після ухвалення судового рішення Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області від 04 грудня2014року (справа № 320/9186/14-ц), яке набрало законної сили 25 березня2015року, розірвано договори банківського вкладу, тому між сторонами, кожним із вкладників та банком, припинилися договірні правовідносини з договорів банківського вкладу.

Тобто з моменту набрання рішенням законної сили на вказані правовідносини не поширюється дія Закону №1023-ХІІ, а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону №1023-ХІІ не нараховується.».

25 січня2022року Велика Палата Верховного Суду по цивільній справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14- 184 цс 20, номер постанови в ЄДРСР 103133074) уточнила формулу нарахування пені та зробила нижчезазначені висновки щодо застосування норм права при визначенні судами розміру пені:

«(3) Висновки щодо застосування норм права

101 До спірних правовідносин споживача фінансових послуг та банку в разі невиконання банком зобов`язань за договором банківського вкладу підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону про захист прав споживачів, проте дійсний зміст приписів цієї норми слід трактувати так, що пеня, яка має бути сплачена виконавцем, нараховується на суму, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі базою нарахування пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону про захист прав споживачів слід вважати проценти на суму вкладу або дохід в іншій формі (статті1058,1061ЦК України), що підлягає сплаті банком вкладникові за використання вкладу. Сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів.

102 Набрання законної сили судовим рішенням про присудження до виконання стороною спору певного договірного зобов`язання в натурі або відшкодування стороною спору за його невиконання чи порушення відповідно до умов договору та законодавства не змінює суті цього зобов`язання. Тому немає жодних підстав вважати, що у разі присудження відсотків за договором банківського вкладу за рішенням суду таке зобов`язання виникає не з договору, а з рішення суду про задоволення вимог вкладника.».

Під час розгляду даної цивільної справи, предстаники сторін посилалися на вищезазначені позиції Великої Палати Верховного Суду, але при цьому застосовували зовісім різні формули нарахування пені: представник позивача вважав базою для нарахування пені розмір процентів за весь час дії депозитних договорів, представник відповідача вважала базою для нарахування пені розмір процентів за один день дії депозитних договорів.

При визначені розміру бази для нарахування пені суд враховує позицію Верховного Суду від 22 лютого 2022 року по аналогічній цивільній справі №757/63364/19 (провадження № 61-13698св20) у якій Верховний Суд зазначив наступне:

"Водночас, судами першої та апеляційної інстанції використано різніформули для розрахунку такої пені.

Так, суд першої інстанції, розраховуючи розмір пені, яка підлягає стягненню, обчислював за формулою, де вартість послуг дорівнює розміру відсотків, які нараховуються на суму вкладу за один день, а саме: 21,0 (відсотків річних за договором): 365 = 0,05753424 %, суму грошового зобов`язання за договором становить 620 000,00 грн, тому 3 % вартості послуг за 365 днів судом нараховано у сумі 3 905,99 грн.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, виходив із того, щорозмір пені, яка підлягає стягненню, необхідно розраховувати на суму вкладу, а не на вартість відповідних банківських послуг, а саме: 620 000,00 ? 3 % ? 365 днів =6 789 000,00 грн. Суд апеляційної інстанції зменшив розмір пені на підставі частини третьоїстатті 551 ЦК Україниіз

6 789 000,00 грн до 620 000,00 грн.

Верховний Суд, враховуючи висновки щодо застосування положень частини п`ятоїстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15, виходячи за межі доводів касаційної скарги на підставі частини третьоїстатті 400 ЦПК України, не погоджується з такими висновками судів першої і апеляційної інстанцій.

Кошти внесені за договором банківського вкладу не можна вважати вартістю послуг, оскільки такі кошти завжди підлягають поверненню споживачу, тобто не є платою виконавцю за надані ним послуги та відповідно, не можуть бути базою для обчислення пені на підставі частини п`ятоїстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Пеня підлягає обрахуванню від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору, тобто від суми процентів на суму вкладу або від доходу в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача.

Таким чином, судом апеляційної інстанції неправильно проведено розрахунок пені, виходячи із суми вкладу.

Судом першої інстанції також неправильно проведено розрахунок пені, оскільки базою нарахування використано суму належних до нарахування відсотків за договором за деньу періоддії договору, в той час, як вимоги про стягнення пені обґрунтовано позивачем несвоєчасним поверненням банком суми відсотків у розмірі 235 073,43 грн та 25,85 грн, що підтверджено постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 757/19683/18.

У цій справі розмір пені, який підлягає нарахуванню відповідно до частини п`ятоїстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», становить: (235 073,43 грн + 25,85 грн) * 3 % * 365 = 2 574 337,12 грн.

У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).

Отже, положення частини третьоїстатті 551 ЦК Україниз урахуванням загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Враховуючи, що розмір пені (2 574 337,12 грн) у цій справі значно перевищує розмір невиплачених банком процентів за вкладом (235 099,28 грн), тому підлягає зменшенню з 2 574 337,12 грн до 235 099,28 грн.»

Враховуючи вищезазначене база для нарахування пені за договором №SAMDNWFD0070058208000 від 14.01.2014 року (вартість фінансової послуги за весь час користування банком коштами клієнта = розмір процентів за весь час користування банком коштами клієнта з 14.03.2014 року по 02.04.2020 року) складає: 481472,88 дол. США* (2252 дні)/365*4%(процентна ставка за договором)/100=118824,86 дол. США з переведенням цієї суми у національну валюту по курсу НБУ на день ухвалення судом рішення (1долар США - 36.5686грн.) = 4345258,77 гривень.

Відповідно база для нарахування пені за договором № SAMDNWFD0070062883800 від 20.01.2014року (вартість фінансової послуги за весь час користування банком коштами клієнта = розмір процентів за весь час користування банком депозитними коштами клієнта з 14.03.2014року по 02.04.2020року) складає:139999,75 дол. США * (2190 дні)/365*4%(процентна ставка за договором)/100=33599,94 дол. США з переведенням цієї суми у національну валюту по курсу НБУ на день ухвалення судом рішення (1долар США - 36.5686грн.) = 1228702,76 гривень.

У постанові від 22 лютого2022р. (справа № 757/20428/19, провадження № 61-17325св20) Верховний Суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було присуджено пеню на підставі частини 5статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період після звернення вкладника до банкуіз заявою про розірвання депозитного договорута у межах строку до дня фактичного виконання зобов`язання. У цій справі Верховний Суд зазначив наступне: «Розрахунок пені за договором вкладу на підставі частини п`ятоїстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»варто проводити за такою формулою -Vx3% xQ, деV- розмір відсотків (процентів) за договором вкладу, 3 % - розмір неустойки визначений частиною п`ятоюстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», Q- кількість днів прострочки виплати відсотків.

Розмір пені за договором від 15 лютого 2012 року № SAMDN01000723694026 (вклад «Депозит VIP») за період з 22 квітня 2018 року по 22 квітня 2019 року становить 1 138 221,40 дол. США (103 947,16 дол. США х 3% х 365), а не 4 380 000,00 дол. США, як розрахував позивач (а. с. 9-10)…… Враховуючи суму і валюту простроченого вкладу, розмір нарахованих за вкладом процентів та розмір 3 процентів річних у зв`язку із порушенням грошового зобов`язання,який визначив позивач (5 370 780,00 грн.), Верховний Суд вважає, що розмір пені, що підлягає стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , підлягає зменшенню із визначенням пені у розмірі 500 000,00 грн. на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.»

З огляду на викладене, суд враховуючи позицію представника позивача у його письмових поясненнях, що ОСОБА_2 усвідомлюючи тяжкість ситуації в країні (як для нього так і для банків) проявив правосвідомість та добровільно, з власної ініціативи просить суд зменшити розмір пені майже в 10 разів - до розміру процентів за його депозитними договорами за весь час неповернення банком його вкладу як це зробив Верховний Суд у постанові від 22 лютого2022 р. (справа № 757/63364/19), вважає, що стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 пені за період з 02.04.2020 року по 24.02.2022 року зі зменшенням її розміру до розміру нарахованих процентів (до бази нарахування пені) за даних обставин справи буде співмірним та справедливим.

У постанові від 22 лютого 2022 р. (справа №757/63364/19, провадження №61-13698св20) Верховний Суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було присуджено пеню на підставі частини 5статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»,за період після звернення вкладника до банкуіз заявою про розірвання депозитного договору та у межах строку до дня фактичного виконання зобов`язання.

У постанові від 26 квітня 2022 р. (справа № 539/4098/18, провадження № 61-19032св20)Верховний Судзалишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було присуджено пеню на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»,за період після звернення вкладника до банку із заявою про розірвання депозитного договору та у межах строку до дня фактичного виконання зобов`язання;

У постанові від 26 квітня 2022 р. (справа № 539/4098/18, провадження № 61-19032св20) Верховний Суд зазначив наступне: «Проте на час подання позову вказане рішення суду Банк не виконав, а кошти йому не повернуті, а тому відповідач зобов`язаний компенсувати за час затримки виплати нараховані проценти, пеню, три проценти річних та інфляційні витрати».

У постанові від 22 лютого 2022 р. (справа № 757/63364/19, провадження № 61-13698св20) Верховний Суд вважав справедливим та співмірним зменшення пені до розміру 235099,28 гривень що дорівнює розміру нарахованих процентів 235099,28 гривень за депозитним договором.

У постанові від 26 квітня 2022 р. (справа № 539/4098/18, провадження № 61-19032св20) Верховний Суд зазначив наступне: «Проте на час подання позову вказане рішення суду Банк не виконав, а кошти йому не повернуті, а тому відповідач зобов`язаний компенсувати за час затримки виплати нараховані проценти, пеню, три проценти річних та інфляційні витрати».

Ураховуючи наведене вище, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» порушив грошове зобов`язання, відповідно до положень статті 625 ЦК України на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню 3% річних від простроченої суми:

- за депозитним договором № SAMDNWFD0070062883800 від 20.01.2014 року 3% у валюті договору за період з 02.04.2020року по 24.02.2022року у розмірі: 481472,88 дол. США*724 (дні)/365*3%/100=28650,93 дол. США;

- за депозитним договором № SAMDNWFD0070058208000 від 14.01.2014року 3% у валюті договору за період з 02.04.2020року по 24.02.2022року у розмірі: 139999,75 дол. США*724 (дні)/665*3%/100= 8330,94 дол. США.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада2021року у справі №320/5115/17, провадження №14-133 цс 20.

Щодо доводів представника відповідача проте, що АТ КБ «ПриватБанк» не є належним відповідачем, суд вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 1ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи вищезазначене, «Договір про переведення боргу б/н від 17.11.2014 року», укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ ФК «Фінілон» шляхом використання принципу мовчазної згоди без реальної згоди вкладників Банку він не породжує для ОСОБА_2 жодних прав та обов`язків. Тому належним відповідачем у даній справі є саме АТ КБ «ПриватБанк».

29 червня 2022 року Верховний Суд у аналогічній цивільній справі №199/3395/20 відносно ТОВ ФК «Фінілон» зазначив наступне:

«Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками.

Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.

За таких обставин колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що суди необґрунтовано констатували нікчемність договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року.

Проте такі висновки не впливають на правильність вирішення існуючого спору, оскільки, як зазначено вище, договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора - позивача, тобто не відбулося переведення боргу, а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є належним відповідачем у справі.»

Верховний Суд 20 січня 2021 року у аналогічній цивільній справі № 729/887/19 (провадження № 61-14093св20) зазначив наступне: «Доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, з посиланням на те, що17 листопада 2014року товариство уклало договір з ТОВ ФК «Фінілон», відповідно до якого останнє стало боржником за спірними договорами банківських вкладів,є безпідставними, оскільки банк не довів, що такий договір було укладено зі згоди вкладника, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України.

Посилання заявника на те, що зміна боржника у зобов`язанні відбулася належним чином, оскільки відОСОБА_1 жодних письмових заперечень на адресу банку не надходило, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать статті 520 ЦК України, відповідно до якої боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.»

Відповідно до положень ч.2 ст. 81 ЦПК України «Обов`язок доказування і подання доказів» у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача. Натомість відповідачем під час розгляду цієї справи не було спростовано факт укладення позивачем його депозитних дрговорів та не надано суду доказів повернення ОСОБА_1 належних йому коштів за його 19-ти депозитними договорами, які є предметом цієї справи.

Суд не може взяти до уваги доводи відповідача про те, що він втратив в АР Крим усю інформацію про своїх вкладників й тому об`єктивно не міг повернути їм кошти без відновлення відповідної інформації, адже відповідач, як фінансова установа, зобов`язаний був забезпечити облік всієї банківської інформації, у тому числі і проведеної філіями.

14.04.2020 року Верховний Суд залишаючи без задоволення касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» по цивільній справі № 201/4722/16-ц (провадження № 61-710св20) зазначив наступне: «Доводи касаційної скарги про те, що у відповідача відсутня будь-яка інформація щодо наявності відкритих у філіях на території Автономної Республіки Крим депозитних рахунків та залишків грошових коштів на них у зв`язку із окупацією Автономної Республіки Крим,є безпідставними, оскільки договір укладений із ПАТ КБ «ПриватБанк», а тому відповідач, як фінансова установа, зобов`язаний був забезпечити облік всієї банківської інформації, у тому числі і проведеної філіями.»

Європейський суд з прав людини у справі «Золотас проти Греції» зазначив, що суд зазначає, що на підставі ст. 830 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує їх на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, №13279/05, § 56, 20 жовтня2011року)».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими у відповідній частині, доказів на спростування позиції позивача відповідач суду не надав, а тому позовна заява підлягає частковому задоволенню з вищезазначених підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Згідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач звільнений від плати судового збору відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживача» та у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у сумі: 12405 гривень 00 копійок.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.11, 15, 16, 323, 525, 527, 549, 625, 629,653,654,1058,1059,1061ЦК України, ст.ст.12,13,76, ч.4 ст.82,130,141,263-265ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення 3% річних та пені задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) наступні грошові кошти за депозитним договором № SAMDNWFD0070062883800 від 20.01.2014року :

- 3% (підстава ч.2 ст. 625 ЦК України) у валюті договору за період з 02.04.2020року по 24.02.2022року у розмірі 28650,93 дол. США;

- пеню (підстава ч.5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів») за період з 02.04.2020року по 24.02.2022року у розмірі 4345258,77 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) наступні грошові кошти за депозитним договором № SAMDNWFD0070058208000 від 14.01.2014 року:

- 3% (підстава ч.2 ст. 625 ЦК України) у валюті договору за період з 02.04.2020року по 24.02.2022року у розмірі 8330,94 дол. США;

- пеню (підстава ч.5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів») у національній валюті за період з 02.04.2020 року по 24.02.2022 року у розмірі 1 228702,76 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 12405 гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.М. Новік