ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа №240/44061/21

адміністративне провадження № К/990/19149/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року у складі судді Лавренчук О.В. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2022 року у складі суддів Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О., Смілянця Е.С. у справі № 240/44061/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКП "Фармацевтична фабрика" до Головного управління ДПС у Житомирській області про заборону вчиняти дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДКП "Фармацевтична фабрика" (далі - заявник, ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика") звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позову, в якому просило:

- заборонити Головному управлінню ДПС у Житомирській області (далі - податковий орган, контролюючий орган) подавати до нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси) податковий (простий) вексель від 05.07.2021 серії АА № 2761391 для вчинення протесту про неоплату;

- заборонити Головному управлінню ДПС у Житомирській області подавати простий вексель від 05.07.2021 серії АА № 2761391 на оплату до банку, який авалював податковий (простий) вексель - Акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК";

- заборонити Головному управлінню ДПС у Житомирській області подавати податковий (простий) вексель від 05.07.2021 серії АА № 2761391 із виконавчим написом на примусове виконання до органів державної виконавчої служби та/або приватних виконавців;

- заборонити Акціонерному товариству "АЙБОКС БАНК" здійснювати оплату за податковим (простим) векселем від 05.07.2021 серії АА № 2761391.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник указує, що у разі коли податковий вексель не погашено в установлений строк, векселедержатель здійснює протест про неоплату такого податкового векселя та протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього податкового векселя. У свою чергу, банк-аваліст зобов`язаний не пізніше операційного дня, що настає за датою звернення векселедержателя з опротестованим податковим векселем, переказати векселедержателю суму, зазначену в податковому векселі.

Заявник зазначає, що ним було подано до податкового органу довідку про цільове використання спирту етилового, звіт про обсяг виробництва лікарських засобів з використання спирту етилового для погашення податкового векселю, але контролюючий орган не надав інформації щодо прийняття поданих документів та погашення податкового векселю. У зв`язку з цим з ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика" може бути безпідставно стягнуто кошти, що забезпечені векселем. Для повернення таких коштів необхідно буде докласти значних зусиль шляхом пред`явлення нового позову про стягнення безпідставно отриманих коштів, що свідчить, на думку заявника, про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.12.2021, залишеною в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2022, заяву позивача про вжиття заходів забезпечення до подання позову задоволено та вжито заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони Головному управлінню ДПС у Житомирській області подавати до нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси) податковий (простий) вексель від 05.07.2021 серії АА № 2761391 для вчинення протесту про неоплату;

- заборони Головному управлінню ДПС у Житомирській області подавати простий вексель від 05.07.2021 серії АА № 2761391 на оплату до банку, який авалював податковий (простий) вексель - Акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК";

- заборони Головному управлінню ДПС у Житомирській області подавати податковий (простий) вексель від 05.07.2021 серії АА № 2761391 із виконавчим написом на примусове виконання до органів державної виконавчої служби та/або приватних виконавців;

- заборони Акціонерному товариству "АЙБОКС БАНК" здійснювати оплату за податковим (простим) векселем від 05.07.2021 серії АА № 2761391.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що заявником доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення можливого рішення у цій справі. Окрім цього, суди зазначають, що захист прав, свобод та інтересів заявника стане неможливим без вжиття таких заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Житомирській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду, і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій не зазначали, на підставі яких саме доказів підтверджено доводи заявника щодо імовірного ускладнення ефективності захисту та поновлення його порушених прав.

Контролюючий орган стверджує, що вжиттям заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб суди першої та апеляційної інстанції фактично вирішили спір по суті, що є неприпустимим.

ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика" не скористалося правом на подання відзиву.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

При розгляді заяви про забезпечення позову до подання позову суд має з урахуванням наданих заявником доказів пересвідчитись, зокрема, в тому, що між потенціальними сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг та характер позовних вимог у майбутньому позову, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У цьому випадку, колегія суддів уважає, що заявник не навів обґрунтованих обставин існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до моменту звернення заявника з позовом до суду та ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів з огляду на таке.

Заявник зазначає, що невжиття таких заходів може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів уважає помилковим таке твердження, адже судом не встановлено будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Так, відповідно до підпункту 14.1.176 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий вексель, авальований банком (податкова розписка) - простий вексель, авальований банком, що видається векселедавцем: до отримання з акцизного складу спирту етилового, до отримання з нафтопереробного підприємства нафтопродуктів або до ввезення нафтопродуктів на митну територію України і є забезпеченням виконання ним зобов`язання сплатити суму акцизного податку у строк, визначений статтями 225, 229 цього Кодексу.

Тобто податковий вексель є податковою розпискою, яка підтверджує податкове зобов`язання векселедавця сплатити акцизний збір.

До загальнодержавних податків та зборів згідно зі статтею 9 ПК України відноситься акцизний податок.

Згідно зі статтею 225 ПК України суб`єкт господарювання зобов`язаний сплатити податок або подати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на алкогольні напої (крім виноматеріалів та вермутів), податковий вексель, який є забезпеченням виконання зобов`язання такого платника у строк до 90 календарних днів, починаючи з дня видачі податкового векселя, сплатити суму податку, розраховану за ставками для цієї продукції.

Під час отримання спирту етилового неденатурованого підприємство-векселедавець за участю представника контролюючого органу на акцизному складі складає акт про фактично отриману кількість спирту та розрахунок акцизного податку виходячи з фактично отриманої кількості спирту. Цей акт є коригуванням вже сплаченої суми податку або наданого податкового векселя із зазначенням остаточної суми податку, яка підлягає сплаті.

Скоригована сума податку в податковому векселі сплачується частково у разі придбання марок акцизного податку в період дії такого векселя.

Податковий вексель вважається погашеним векселедавцем у разі сплати суми податку в повному обсязі та в зазначений у податковому векселі строк.

У разі, якщо передбачений цією статтею податковий вексель не погашається у визначений строк, векселедержатель вчиняє протест такого векселя у неплатежі згідно із законодавством та звертається протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту до банку, який здійснив аваль цього векселя, з опротестованим векселем. Банк-аваліст зобов`язаний не пізніше операційного дня, що настає за датою звернення векселедержателя з опротестованим векселем, переказати суму, зазначену в цьому векселі, векселедержателю. Забороняється часткове погашення податкового векселя після закінчення строку, на який він виданий.

У разі, якщо податковий вексель, строк сплати за яким настав, не погашений, наступний вексель не може бути виданий таким суб`єктом.

Відповідно до Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, спирту етилового денатурованого (технічного) та біоетанолу, які використовуються суб`єктами господарювання для виробництва окремих видів продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1257 (далі - Порядок № 1257), що діяв на час виникнення спірних правовідносин, він визначає механізм випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються суб`єктами господарювання до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, спирту етилового денатурованого (технічного) та біоетанолу.

Пунктом 14 Порядку № 1257 у разі, коли податковий вексель не погашено в установлений строк, векселедержатель здійснює протест такого податкового векселя у неплатежі згідно із законодавством та протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього податкового векселя, з опротестованим податковим векселем.

Банк-аваліст зобов`язаний не пізніше операційного дня, що настає за датою звернення векселедержателя з опротестованим податковим векселем, переказати векселедержателю суму, зазначену в податковому векселі.

З урахуванням указаного, колегія суддів уважає, що за своєю правовою природою погашення податкового векселя є виконанням обов`язку зі сплати податку, одним із видів якого є акцизний збір.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Водночас, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог та бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними та виключними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суди першої та апеляційної інстанції виходили лише з того, що відповідачем можуть вчинятися дії щодо стягнення коштів за податковим векселем, тобто фактично зроблено припущення щодо ймовірності вчинення відповідних дій.

Проте суди попередніх інстанцій не надали оцінку можливим наслідкам у разі стягнення коштів за податковим векселем, а саме не проаналізовано, які саме дії необхідно буде вчинити позивачу у разі, якщо кошти за податковим векселем буде стягнуто, а позовні вимоги заявника будуть задоволено, та наскільки така процедура повернення коштів є ускладненою чи взагалі неможливою.

Тим самим, судами не дотримано умови щодо співмірності застосовуваних заходів забезпечення позову з предметом позовних вимог, адже заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог та відповідати критерію співмірності з ними.

Колегія суддів звертає увагу, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Отже, позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а в задоволенні заяви ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика" про забезпечення позову до подання позову слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2022 року у справі № 240/44061/21 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКП "Фармацевтична фабрика" про забезпечення позову до подання позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко