ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2022 року м. Київ № 640/4806/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомдочірнього підприємства «Зееландія» доГоловного управління ДПС у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Зееландія» (код ЄДРПОУ 32628672, м. Київ, Київська обл., м. Бровари, вул. Виробнича, 8, а/с 125) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, 03151, м. Київ, вул. С. Хороброго, б. 5, кор. А), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.11.2021 №26855/0709.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно застосовано ставку 5% оподаткування доходу нерезидента, згідно з пп. 141.4.1 п. 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, п. «а» ч. 2 статті 10 Конвенції, оскільки спірні правовідносини врегульовуються п. 3 статі 10 Конвенції, яким підприємство звільняється від оподаткування під час виплати дисидентів нерезиденту - компанії «ZEELANDIA INTERNATIONAL HOLDING B.V.», що на момент виплат здійснених 19-20 листопада 2020 року володіла 100% капіталу дочірнього підприємства «Зееландія», який виплачував дисиденти понад 300 тис. доларів США.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, з приводу чого надав письмовий відзив, у якому зазначив, що дочірнім підприємством «Зееландія» не були дотримані вимоги передбачені пп. «і» п. 3 ст. 10 Конвенції, а саме на момент отримання прибутку, підприємством не було внесено інвестицію в розмірі 300 000 доларів, враховуючи той факт, що під час здійснення виплат дивидентів 19-20 листопада 2020 року на користь компанії «ZEELANDIA INTERNATIONAL HOLDING B.V.», остання володіла необхідною частиною капіталу у розмірі 300 000 євро починаючи з 29.10.2020, тобто протягом 21 дня, що дає підстави вважати, що переважною метою здійснення відповідної господарської операції є безпосереднє отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді застосування пониженої ставки податку.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому продублював твердження зазначені в позовній заяві.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ГУ ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку дочірнього підприємства «Зееландія» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2021, за результатом якої складено акт від 04.10.2021 №16482/10-36-07-16/32628672.

Перевіркою встановлено порушення дочірнім підприємством «Зееландія»:

- пп. 141.4.1, 141.4.2 п. 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи нерезидента із джерелом їх походження з України за 4-ий квартал 2020 року в сумі 894737 грн.;

- пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2018 - 2021 року в розмірі 2453652,39 грн. та в зв`язку з встановленими порушеннями п. 173.3 статті 173, абзац «б» п. 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, відповідно п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України на суму 1020 грн.;

- встановлено заниження військового збору за 2018-2021 рік в розмірі 36804,78 грн.

На підставі акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 09.11.2021 №26855/0709, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 894 737 грн.

Позивач не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 09.11.2021 №26855/0709, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником та 100% власником статутного капіталу дочірнього підприємства «Зееландія» є компанія «ZEELANDIA INTERNATIONAL HOLDING B.V.» (Нідерланди).

Так, до перевірки ДП «Зееландія» були надані довідки, які підтверджують, що нерезидент - компанія «ZEELANDIA INTERNATIONAL HOLDING B.V.» є резидентом Королівства Нідерланди у розумінні Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка набула чинності для України 02.11.1996.

В 2017-2018 роках при виплаті доходу компанії «ZEELANDIA INTERNATIONAL HOLDING B.V.» у вигляді дивідендів, ДП «Зееландія» застосовувалися переваги п.п. «а» п. 2 статті 10 Конвенції.

В 4 кварталі 2020 року ДП «Зееландія» при виплаті доходу компанії «ZEELANDIA INTERNATIONAL HOLDING B.V.» у вигляді дивідендів застосувало переваги пп. «і» п.3 статті 10 Конвенції.

У ході перевірки встановлено, що з метою застосування переваг пп. «і» п.3 статті 10 Конвенції 29.10.2020 компанією «ZEELANDIA INTERNATIONAL HOLDING B.V.» внесено до статутного капіталу ДП «Зееландія» 300 000 євро, що підтверджується випискою №206 про рух коштів по рахунку за 29.10.2020.

Згідно пункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (в редакції від 06 листопада 2014 року) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход)або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів).

Згідно частини 1 статті 326 Господарського кодексу України інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об`єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту».

Статтю 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування» встановлює, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися у формах, які не заборонені законами України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про режим іноземного інвестування» внесок до статутного капіталу іноземними інвесторами є інвестицією іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного капіталу підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

Підпунктами "а" та "г" підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом; лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди.

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з пункту 103.4 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Так, між Урядом України і Королівством Нідерландів укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка підписана 24.10.1995 року та ратифікована законом України від 12.07.1996 року №332/96 (дата набрання чинності для України 02.11.1996, надалі - Конвенція).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 10 Конвенції дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, податок, що стягується, не повинен перевищувати: а) 5 відсотків валової суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія (інша ніж партнерство), що володіє щонайменше 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди; b) 15 відсотків валової суми дивідендів у всіх інших випадках.

Пунктом 3 статті 10 Конвенції, встановлено, що незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, дивіденди, що сплачуються компанією-резидентом Договірної Держави, компанії-резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в другій Договірній Державі за умови, якщо резидентом є компанія (інша ніж партнерство): і) яка володіє прямо щонайменше 50 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, і передбачається, що інвестицію в розмірі щонайменше 300.000 доларів США або їх еквівалент у національній валюті Договірної Держави було внесено в капітал компанії, що виплачує дивіденди або іі) чия інвестиція в капіталі компанії, що сплачує дивіденди, гарантована або застрахована Урядом другої Договірної Держави, центральним банком другої Договірної Держави або яким-небудь агентством або органом, включаючи фінансовий інститут, що є власністю або контролюється цим Урядом.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що компанія «ZEELANDIA INTERNATIONAL HOLDING B.V.» володіє 100 відсотками капіталу позивача з 29.10.2020, а тому до позивача підлягає застосуванню 0 ставка (в подальшому) і за отриманий прибуток підлягає сплаті податок саме в Нідерландах, а не на території України.

Однак, під час розгляду справи контролюючим органом зроблено посилання на те, що рішенням засновників ДП «Зееландія» від 02.11.2020 нарахування та виплата дивідендів на користь компанії «ZEELANDIA INTERNATIONAL HOLDING B.V.» здійснювалось за результатом розподілу прибутку ДП «Зееландія» за 2016 та 2017 роки, тобто в той період коли позивачем не було виконано вимог пп. «і» п.3 статті 10 Конвенції, а саме у період з 2016 по 2017 роки інвестиції ДП «Зееландія» з боку компанії «ZEELANDIA INTERNATIONAL HOLDING B.V.» не здійснювались, що не заперечується і самим позивачем.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що під час здійснення 19-20 листопада 2020 року виплат дивідендів ДП «Зееландія» на користь компанії «ZEELANDIA INTERNATIONAL HOLDING B.V.» за рахунок розподілу прибутку ДП «Зееландія» за 2016-2017 року, позивачем безпідставно застосовано ставку податку у розмірі 0% (пп. «і» п.3 статті 10 Конвенції), чим занижено суму податку з доходу нерезидента на загальну суму 894737,00 грн.

Суд враховує роз`яснення, що викладені у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи той факт, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодуванню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову дочірнього підприємства «Зееландія» - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа