РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 293/1704/22
Провадження № 2-а/293/11/2022
08 грудня 2022 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Проценко Л.Й.
секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210 КУпАП
ВСТАНОВИВ:
21.10.2022 ОСОБА_2 звернувся до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 12.10.2022, прийняту начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_4, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1615,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог вказав, щовін є особою з інвалідністю, яку має з дитинства. З 29.08.2018 згідно довідки Житомирської міської МСЕК №2 серії 12 ААБ №115056 йому встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново з 29.08.2018. ОСОБА_2 є студентом і у нього виникла необхідність надати до ВУЗу військовий квиток. Відтак він 12.10.2022 звернувся за місцем своєї реєстрації до 9 відділу Житомирського районного ІНФОРМАЦІЯ_2 - АДРЕСА_1 , де йому без жодних пояснень вручили постанову та повідомили, що військовий квиток нададуть лише після сплати на вказані у постанові реквізити суми штрафу.
Жодних повісток про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував. 12.10.2022 самостійно за власною ініціативою прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою отримання військового квитка. Однак, він не мав статусу призовника в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто не був суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП.
В оскаржуваній постанові стосовно дати, часу, місця вчинення і суті адміністративного правопорушення зазначене наступне: «відповідно до ч.2 ст.210 КУпАП (Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового) ОСОБА_2 вчинене адміністративне правопорушення в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»
Позивач вважає прийняте відповідачем рішення у справі про адміністративне правопорушення незаконним з огляду на те, що спірна постанова винесена без повного та об`єктивного розгляду, недотримання відповідачем процедури її складення та відсутності доказів, на підставі яких відповідачем встановлено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення. Крім того, оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та не містить всіх необхідних реквізитів, серед яких, зокрема дата, місце, час складання та вчинення правопорушення. З зазначеною постановою він не згідний, вважає її незаконною та просить скасувати.
Ухвалою від 26.10.2022 суд прийняв до розгляду та відкрив провадження по справі за даним адміністративним позовом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 11:00 год. 07.11.2022 (а.с.11).
07.11.2022 суд відклав розгляд справи за клопотанням представника відповідача на 28.11.2022 (а.с.16).
17.11.2022 на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2022 відповідачем -Житомирським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Житомирської області через канцелярію суду подана копія справи про адміністративне правопорушення за ознаками адміністративного правопорушеня, передбаченого ч.2 ст. 210 КУпАП, відносно ОСОБА_2 (а.с. 21-29).
23.11.2022 на адресу суду поштовим зв`язком надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві просять відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. До відзиву долучені: копії витягу з книги протоколів Черняхівської районної комісії з приписки від 17.01.2017, облікової картки призовника - ОСОБА_2 та копія письмового пояснення ст. офіцера, майора відділення обліку мобілізаційної роботи Дев`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с.30-43).
28.11.2022 від адвоката Колосінського І.А. до суду надійшла відповідь на відзив, в якому, зокрема, звертає увагу суду на грубе порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, просить позовні вимоги задовольними (а.с. 44-45).
28.11.2022 від представника відповідача на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому просять у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі (а.с.46-50).
28.11.2022 суд відкрив перше судове засідання у вказаній справі за участю представників сторін та позивача, однак, судове засідання було перервано, у зв`язку з вимкненням енергопостачання, суд відклав судове засідання на 08.12.2022. При цьому позивачем в судовому засіданні були надані усні пояснення, в яких він стверджував, що оскільки він, пройшовши військово-лікарську комісію у 2017 році та був знятий з обліку як призовник за станом здоров`я, то вважав, що є непридатним до служби і як військовозобов`язаний, тому й не звертався до військового комісаріату за отриманням військово-облікових документів (а.с. 53-55).
В судове засідання, призначене на 08.12.2022, позивач та його захисник не з`явились. В адресованому суду клопотанні від 28.11.2022 адвокат Колосінський І.А. просив розгляд справи здійснювати без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують (а.с.56).
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 08.12.2022, не з`явилась. В адресованому суду клопотанні від 28.11.2022 просить розглянути справу без участі відповідача (а.с.57).
Згідно вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, справа розглядається у відповідності до ч. 5ст. 262 КАС України за наявними у справі матеріалами.
Суд дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 від 20.08.2021. Згідно Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №1833-797465-2017 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.5-7).
Згідно довідки Житомирської міської МСЕК №2 серії 12 ААБ №115056 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново з 29.08.2018( а.с.6 зворот).
Як видно зі змісту постанови від 28.09.2022 № 23, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_4, гр. ОСОБА_2 , 2000 р.н., 05.09.2022 прибув до 9 відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на військовий облік та отримання тимчасового посвідчення.
В ході вивчення матеріалів справи встановлено, що відповідно до витягу з книги протоколів призовної комісії, ОСОБА_2 , 17.01.2017 звільнений від призову на строкову військову службу як непридатний до військової служби із виключенням з військового обліку, та переданий на облік військовозобов`язаних (протокол № 2 від 17.01.2017) .
Відповідно з 2017 року до 9 відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`являвся та не став на облік військовозобовязаних, чим порушив вимоги абз.8 ч.3 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Правила військового обліку (додаток1Порядку організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобовязаних").
Відповідно до ч.2 ст.210 КУпАП (Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку), ОСОБА_2 вчинене адміністративне правопорушення в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_2 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.2 ст.210 КУпАП, начальник Житомирського районного територіального центру та соціальної підтримки, полковник В. Міщанин, постановив накласти на ОСОБА_2 штраф в сумі 1615 грн.(а.с.24).
Облікова картка призовника ОСОБА_2 вказує на те, що він відповідно до протоколу № 2 від 17.01.2017 приписаний до призовної дільниці, та згідно висновків лікарів не придатний до військової служби, підлягає виключенню з військового обліку на підставі ст. 21А ТДВ Наказу № 402-2008.
Обґрунтовуючи позов, позивач вказує на відсутність у його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, та на порушення відповідачем норм закону при її винесенні.
Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідальність за частиною 2 статті 210 КУпАП виникає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм іншого нормативного акту.
Частиною 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч.1-4 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (абз.8 ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ)
Пункт 1 частини 10 статті 1 Закон №2232-ХІІвказує, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районною (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно ОСОБА_2 , будучи громадянином України, має своїм військовим обов`язком дотримуватись правил військового обліку.
Згідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Відповідно до Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою КМУ від 07.12.2016 №921 призовники і військовозобов`язані повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ) на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міським військових комісаріатів (органів СБУ)), для взяття на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, оформлення військово-облікових документів, приписки.
Зокрема пунктом 6 статті 14, вище вказаного Закону, передбачено, що для приписки до призовної дільниці громадяни України зобов`язані особисто прибути до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в строк, зазначений у повістці, та подати необхідні документи, перелік яких установлюється Міністерством оборони України.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Порядок розгляду справи про адміністративні правопорушення встановлений ст.279 КУпАП та передбачає обов`язок органу чи посадової особи, яка здійснює розгляд справи, дослідити наявні у справі докази.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У своїх численних рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що дотримання органами державної влади або уповноваженими службовими особами встановленої законом процедури притягнення особи до юридичної відповідальності є невід`ємним елементом права особи на справедливий суд констатованого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже будь-яке відхилення від встановленого порядку є порушенням та не може гарантувати застосування до особи справедливих правових заходів закладених в нормах чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.
На думку суду, відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови. На рахунок обгрунтувань позовних вимог позивачем та його представником, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 ставиться у провину те, що він, будучи військовозобов`язаним порушив правила військового обліку, вчинене в особливий період, а саме не став на облік військовозобов`язаних та не оформив військово-обліковий документ, який має посвідчувати факт непридатності до військової служби та виключення його з військового обліку.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, підтверджена в повному обсязі, а постанова в справі про адміністративне правопорушення № 23 від 28.09.2022 винесена уповноваженою на те посадовою особою, а також за формою і змістом відповідає вимогам ст. ст. 255, 256, 283 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави накладене на позивача в межах розміру, передбаченого санкцією ч.2 ст. 210 КУпАП.
Однак, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, враховуючи, що на час розгляду справи позивачем усунуто виявлені при перевірці недоліки, стан здоров`я ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що при накладенні стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, відповідачем не було враховано особу позивача, стан її здоров`я, ступінь вини у вчиненні адміністративного правопорушення, яке не завдало значних збитків суспільним або державним інтересам, прав та свобод інших осіб не порушило.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У відповідності до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому, в кожному конкретному випадку має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Малозначним є правопорушення, яке не становить великої суспільної шкідливості й не завдало значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄСПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Згідно із ч.2 ст.284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття справи.
Приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, є особою з інвалідністю, яку має з дитинства, враховуючи те, що ОСОБА_2 не мав наміру порушувати законодавство про військовий обов`язок і військову службу, такі обставини, на думку суду, суттєво знижують суспільну шкоду вчинку ОСОБА_2 . Зазначене правопорушення в даному випадку не становить великої суспільної небезпеки, а також цим правопорушенням не було завдано збитків державним чи суспільним інтересам і через свою малозначність не потягло за собою негативних наслідків, оскільки, позивач, маючи фізичні вади з дитинства, не міг би бути зарахований на облік військовозобов`язаних.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зміни заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
При цьому, суд вважає за можливе визнати вчинене позивачем правопорушення малозначним, звільнити від адміністративної відповідальності, обмежитись усним зауваженням і провадження у справі закрити.
Керуючись ст. 22, 210, 235, 251, 252, 256, 280, 283, 287, 288, 289, п. 4 ч. 1 ст. 293, 294 КУпАП, ст. ст. 9, 77, 90, 242-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Постанову від 28.09.2022 № 23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1615 гривень - змінити.
Змінити захід стягнення, накладений на ОСОБА_1 постановою про накладення адміністративного стягнення № 23 від 28.09.2022 за ч. 2 ст. 210 КУпАП, та за малозначністю вчиненого від адміністративної відповідальності звільнити,застосувавши усне зауваження, а провадження у справі про адміністративне правопорушення -закрити.
Постанову від 28.09.2022 № 23 в іншій частині - залишити без змін.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО
