_________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/27997/22

Провадження № 6/947/229/22

УХВАЛА

про заміну сторони виконавчого провадження

08.12.2022 року

Київський районний суд м. Одеси,

головуючий суддя Куриленко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Міністерства енергетики України про заміну сторонни виконавчого провадження по цивільній справі № 2-4602/04 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2022 року представник заявника звернувся до суду з даною заявою, в якій просив замінити Міністерство енергетики України (Міністерство екології та природних ресурсів України) (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37552996) у виконавчому провадженні № 3076282 від 31.08.2004 у справі № 2-4602/2004 на Державну екологічну інспекцію України (Новопечерський пров. 3, корпус 2, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 37508533).

В обгрунтування заяви посилається на те, що Міністерство енергетики України вважає себе не належною стороною виконавчого провадження.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судове засідання з`явився представник заявника Міністерства енергетики України Слуценко Роман Петрович, заяву підтримав та просив її задовольнити.

Інші сторони по справі у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи сповіщались належним чином, про причини неявки суду не повідомили, їх неявка не перешкоджає розгляду даного питання.

Відповідно доч.3ст.442ЦПК Українисуд розглядаєзаяву прозаміну сторониїї правонаступникому десятиденнийстрок здня їїнадходження досуду усудовому засіданніз повідомленнямучасників справита заінтересованихосіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, подану заяву, дійшов висновку про задоволення вимог заявника, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 2-4602/04 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.08.2004 року задоволено позов ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря. Стягнуто з Міністерства екології та природних ресурсів України заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3192,39 гривень.

31 серпня 2004 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень було відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-4602, виданого Київським районним судом м. Одеси щодо поновлення на роботі ОСОБА_1

12 листопада 2004 року постановою державного виконавця виконавче провадження було зупинено, у зв`язку із зверненням до суду із заявою про роз`яснення порядку виконання судового рішення.

29.10.2004 року судом роз`яснено судове рішення Київського районного суду м.Одеси від 12.08.2004 року.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2005 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.08.2004 року було змінено, зменьшено розмір стягнення заробітку за час вимушеного прогулу до 2960 гривень.

11.07.2012 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України виконавче провадження «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря» - поновлено.

12.03.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа.

27.05.2014 року виконавче провадження було відновлено.

15 липня 2014 року представник відповідача звернувся до Київського районного суду м. Одеси із заявою про заміну сторони у виконавчому проваджені з Міністерства екології та природних ресурсів на Державну екологічну інспекцію України, посилаючись на те, що відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 «про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство охорони навколишнього природного середовища України реорганізовано та утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України. Заяву мотивовано тим,що Державну інспекцію охорони Чорного моря ліквідовано та утворено Державну екологічну інспекцію в Одеській області.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.07.2014 року у задоволенні заяви представника Міністерства екології та природних ресурсів України про заміну сторони у виконавчому проваджені було відмовлено.

В подальшому, на виконання рішення суду, 03.02.2015 року було видано дублікат виконавчого листа № 2-4602/04.

Так, відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 15.09.2003 року № 1039/2003 «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів» Міністерство екології та природних ресурсів України реорганізовано в Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та Державний комітет природних ресурсів України.

Пунктом 1 Указу Президента України від 20.04.2005 року № 675/2005 «Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України» ліквідовано Державний комітет природних ресурсів України, а його функції та виконання зобов`язань покладено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Згідно абзацу 8 пункту 1 Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та пунктом 5 цього ж указу встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Абзацом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 року № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство екології та природних ресурсів України було перейменовано на Міністерство енергетики та захисту довкілля України та згідно абзацу 1 пункту 7 Міністерство енергетики та захисту довкілля є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

В подальшому, 27.05.2020 року постановою Кабінету Міністрів України № 425 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» (надалі -Постанова № 425) відповідно до пунктів 1 та 2 Міністерство енергетики та захисту довкілля України перейменовано на Міністерство енергетики України та утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

У пункті 3 Постанови № 425 визначено, що Міністерство енергетики: забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексах; забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання; Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів; забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, радіаційної, біологічної і генетичної безпеки, у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, лісового та мисливського господарства; забезпечує формування та реалізацію державної політики:

- у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів;

- у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр;

- у сфері управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов`язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об`єкта Укриття на екологічно безпечну систему, а також здійснення державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання і захоронення;

- щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

- щодо здійснення державного геологічного контролю, а також у сфері збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, Паризької угоди.

У підпункті 3 пункту 3 Постанови № 425 вказано, що Міністерство енергетики та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів є правонаступниками прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля у відповідних сферах. Розподіл повноважень між новоутвореними міністерствами визначені в пункті 3 Постанови № 425.

Відповідно до схеми спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», та пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 року № 275 (надалі - Положення) через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України спрямовується і координується діяльність Державної екологічної інспекції У країни (надалі - Держекоінспекція).

У пункті 1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614 (надалі також - Постанова № 614), Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує: формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки; формування та реалізує в межах повноважень, передбачених законом, державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, лісового та мисливського господарства; формування державної політики:

- у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів;

- у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр;

- у сфері управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов`язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об`єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, а також здійснення державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання і захоронення (далі - поводження з радіоактивними відходами);

- щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У пункті 10 зазначеного Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України вказано, що Міністр: спрямовує і координує здійснення іншими центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до компетенції Міндовкілля; спрямовує і координує діяльність визначених Кабінетом Міністрів України центральних органів виконавчої влади, зокрема: забезпечує формування державної політики у відповідній сфері та контролює її реалізацію; погоджує структуру апарату центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; видає обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, накази та доручення з питань, що належать до сфери діяльності таких органів; погоджує призначення на посаду і звільнення з посади керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; погоджує призначення на посаду і звільнення з посади керівників і заступників керівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр.

Натомість у пункті 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507, вказано, що Міністерство енергетики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує:

формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі;

формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання.

Виходячи зі змісту розподілу повноважень між Міністерством енергетики України та Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України визначених у пункті З Постанови № 425 та завдань, які покладалися на Державну інспекцію охорони Чорного моря, можна прийти висновку, що Міністерство енергетики не є правонаступником Міністерства екології та природних ресурсів України, що виходить з характеру та природи функцій якими наділено Міністерство енергетики України.

Окрім того на підтвердження того, що Міністерство енергетики України не є правонаступником Міністерства екології та природних ресурсів України та не є належною стороною виконавчого провадження № 3076282 від 31.08.2004 року, суд звертає увагу на зміст повноважень якими наділена Держекоінспекція, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України. Відповідно до піддпункту. З Положення передбачено, що основними завданнями Держекоінспекції є:

1) реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

2) здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; екологічної та радіаційної безпеки; охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів; збереження, відтворення і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття; раціонального використання, відтворення і охорони об`єктів тваринного та рослинного світу; ведення мисливського господарства та здійснення полювання; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів; охорони атмосферного повітря; формування, збереження і використання екологічної мережі; стану навколишнього природного середовища; поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; здійснення заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об`єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі;

3) внесення на розгляд Міністра захисту довкілля та природних ресурсів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

В той же час, відповідно до пункту 3 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 29 травня 2000 року № 724/2000 основними завданнями Мінекоресурсів України є:

забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів (земля, надра, поверхневі і підземні води, атмосферне повітря, ліси та інша рослинність, тваринний світ, морське середовище та природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, а також гідрометеорологічної, топографо-геодезичної та картографічної діяльності, створення екологічних передумов для сталого розвитку України;

здійснення комплексного управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, а також гідрометеорологічної, топографо-геодезичної та картографічної діяльності;

забезпечення належного функціонування державної геологічної та гідрометеорологічної служб, а також розвитку топографо-геодезичної та картографічної діяльності;

здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, гідрометеорологічну, топографо-геодезичну та картографічну діяльність

Крім того відповідно до абзацу 15 підпункту «в» підпункту 2 пункту 4 Положення передбачено, що Держекоінспекції відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема, щодо використання, відтворення і охорони морського середовища і природних ресурсів внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України та континентального шельфу України.

Разом з тим відповідно до абзац 3 підпункту «в» та абзацу 9 підпункту «л» підпункту 2 пункту 4 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; з питань поводження з відходами, зокрема щодо дотримання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронения хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин і відходів.

Аналогічні за змістом норми містилися і у Положенні про Державну інспекцію охорони Чорного моря, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 29.09.2000 № 150 (надалі - «Положення № 150», в якій відповідно до пункту 4 основними завданнями Державної інспекції охорони Чорного моря є здійснення державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів екологічної та радіаційної безпеки, а саме за: використання і охорона морського середовища і природних ресурсів внутрішніх морських вод, територіального моря, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України, додержанням норм екологічної та радіаційної безпеки, додержанням установлених лімітів використання природних ресурсів, нормативів викидів і скидів забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище; додержанням екологічних вимог під час транспортування вантажів у пунктах пропуску через державний кордон.

До того ж прослідковується аналогія і у повноваженнях щодо призначення керівників територіальних органів Міністерством екології та природних ресурсів України та Держекоінспекцїї. Відповідно пункту 1 Положення № 150 Державна інспекція охорони Чорного моря є територіальним органом Міністерства екології та природних ресурсів України і входить до сфери його управління. Тобто відповідно до приписів підпункту 11 пункту 9 Міністр органом Міністерства екології та природних ресурсів України призначає на посади та звільняє з посад у встановленому законодавством порядку керівників територіальних органів Мінекоресурсів України, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства. Аналогічними повноваженнями відповідно до підпункту 2 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 Держекоінспекція з метою організації своєї діяльності здійснює добір кадрів в апарат Держекоінспекції та на керівні посади в її територіальні органи, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і працівників апарату Держекоінспекції та її територіальних органів;

Відповідно до наказу Міністерства охорони природного середовища України від 26.07.2004 № 280 Державна інспекція охорони Чорного моря Міністерства екології та природних ресурсів України ліквідована без правонаступників.

Проте, відповідно до пункту 51 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі «Чуйкін проти України» Суд встановив, що ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу.

Вирішуючи питання по суті, суд також враховує, що Верховний Суд, досліджуючи матеріали справи за аналогічним позовом з питань правонаступництва у пунктах 38-39 постанови від 05.03.2020 у справі № 420/1364/19 висловив позицію, що під публічним правонаступництвом слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно - правові відносини нового суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) на місце суб`єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.

Крім того, у пунктах 32,33 Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної внстанції задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що у цій справі належним правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є Міністерство екології та природних ресурсів України посилаються, як на доказ на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25.07.2014 р. по справі N 520/8816/14-ц, якою відмовлено у задоволенні заяви представника Міністерства екології та природних ресурсів України "про заміну сторони виконавчого провадження" по цивільній справі N 2- 4602/04 установлено, що Державна екологічна інспекція України не є правонаступником Міністерства навколишнього природного середовища України. Правонаступником є Міністерство екології та природних ресурсів України у відповідності до частини четвертої статті 78 КАС України.

Однак, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає що такі висновки не є обґрунтованими.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Також колегія суддів зазначає, що при вирішенні питань правонаступництва необхідно виходити з аналізу тотожності функцій, повноважень Міністерства екології та природних ресурсів України та функцій та повноважень Державної екологічної служби.

Як вбачається з аналізу змісту повноважень та завдань якими наділена Держекоінспекція можна прийти висновку, що держава не відмовилась від функцій які покладалися на Міністерство екології та природних ресурсів України та Державну інспекцію охорони Чорного моря, а функції які покладалися на зазначені органи наразі перейшли до Держекоінспекції.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи завдання і функції, якими наділена Держекоінспекція (а саме їх тотожність з завданнями та функціями які покладалися на Міністерство екології та природних ресурсів України), а також враховуючи, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких Держекоінспекція є правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (яке в свою чергу є правонаступником Міністерства екології та природних ресурсів України), належною стороною виконавчого провадження № 3076282 від 31.08. 2004 є саме Держекоінспекція.

Відповідно до ч.ч. 1-2ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно із ч. 5ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до п. 11 узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог Міністерства енергетики України у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.259-261,353,355,442 ЦПК України,ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Міністерства енергетики України про заміну сторонни виконавчого провадження по цивільній справі № 2-4602/04 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Замінити Міністерство енергетики України (Міністерство екології та природних ресурсів України) (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37552996) у виконавчому провадженні № 3076282 від 31.08.2004 року у справі № 2-4602/2004 на Державну екологічну інспекцію України (Новопечерський пров. 3, корпус 2, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 37508533).Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцять днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Суддя Куриленко О. М.