ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 160/14915/21

адміністративне провадження № К/990/8307/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною бездіяльності, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року (головуючий суддя -Віхрова В.С.), постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді: Чепурнова Д.В., Мельник В.В.)

І. СУТЬ СПОРУ

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду із позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач, Управління), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати протиправною бездіяльність Управління, яка полягає у не відкритті виконавчого провадження для виконання виконавчого листа №160/2563/21.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що державний виконавець, в порушення вимог частин п`ятої, шостої статті 26 та абз.3 частини першої статті 28 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), не здійснив розгляд її заяви про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа у справі №160/2563/21, виданого 17 травня 2021 року.

II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 року у справі №160/2563/21 задоволено позов ОСОБА_1 :

- визнано протиправними дії головного державного виконавця Бикова А.В. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечена примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Виконавець) щодо порушення строків винесення та направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 грудня 2020 року;

- визнано протиправними дії Виконавця щодо порушення строків перевірки виконання рішення суду у справі №160/10651/20 відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII;

- зобов`язано Виконавця повторно провести перевірку виконання рішення суду у справі №160/10651/20 відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII.

4. 17 травня 2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у вищенаведеній справі.

5. 09 серпня 2021 року ОСОБА_1 направлено на адресу відповідача заяву про відкриття виконавчого провадження, до якого додано виконавчий лист у справі №160/2563/21.

6. Станом на день звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом (25 серпня 2021 року) та станом на день подання уточненої позовної заяви (18 жовтня 2021 року), позивачка не отримала постанови про відкриття виконавчого провадження або інших відомостей від відповідача стосовно поданого виконавчого листа.

7. Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивачка звернулась до суду.

III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року, позовні вимоги задоволено частково.

8.1. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо невжиття заходів, передбачених Законом № 1404-VIII, за заявою ОСОБА_1 від 09 серпня 2021 року про примусове виконання виконавчого листа у справі №160/2563/21, виданого 17 травня 2021 року.

8.2. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

8.3. Стягнуто на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Управління судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову до суду у розмірі 454,00 грн.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

9. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

11. У касаційній скарзі Управління вказало про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 7 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» в частині належного повідомлення особи (фізичної чи юридичної) про перенаправлення документа за належністю у випадку відсутності підстав для його розгляду. Відповідачем наголошено, що до підвідомчості Управління не входить здійснення виконання виконавчого документу, поданого ОСОБА_1 , а тому, за результатами розгляду заяви позивачки, виконавчий документ був направлений до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

12. Позивачка не скористалась правом, передбаченим статтею 338 КАС України, на подачу відзиву.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

13. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

15. Згідно із пунктом 10 частини четвертої статі 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

16. Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

17. Пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

18. Частинами п`ятою, шостою статті 26 Закону № 1404-VIII регламентовано, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

19. Згідно із частиною першою статті 28 Закону № 1404-VIII передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

20. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон «Про звернення громадян»).

21. Згідно зі статтею 12 Закону «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

23. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.

24. Предметом спору у даній справі є правовідносини щодо розгляду державним виконавцем заяви про відкриття виконавчого провадження та доданого до неї виконавчого документу.

25. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку про наявність протиправної бездіяльності Управління. Верховний Суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.

26. Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 вказала, що вбачає бездіяльність відповідача у не повідомленні її як заявника про стан розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження.

27. Відповідач, зокрема у касаційній скарзі, зазначає про подання позивачкою виконавчого документу із порушенням підвідомчості, а тому Управління здійснило перенаправлення заяви ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

28. Верховний Суд наголошує, що, відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян», вказаний закон не розповсюджується на спірні правовідносини. Порядок розгляду заяв про відкриття виконавчого провадження врегульований Законом №1404-VIII.

29. Приписами Закону №1404-VIII регламентовано, що виконавець, отримавши виконавчий документ та здійснивши його перевірку, не пізніше наступного дня з моменту отримання, приймає постанову про відкриття виконавчого провадження. У разі подання виконавчого документу із порушенням підвідомчості, виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу протягом трьох днів з моменту його пред`явлення. Копії документів у виконавчому провадженні виконавець надсилає сторонам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

30. Отже, із аналізу вказаних правових норм вбачається, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ, зобов`язаний здійснити його перевірку та, керуючись приписами Закону №1404-VIII, вчинити відповідну дію - або відкрити виконавче провадження, або повернути стягувачу виконавчий документ.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на час звернення позивачки до суду (25 серпня 2021 року) відповідачем жодних дій, визначених Законом щодо розгляду заяви ОСОБА_1 вчинено не було.

32. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність протиправної бездіяльності Управління при розгляді заяви позивачки щодо відкриття виконавчого провадження за для виконання виконавчого листа у справі №160/2563/21, виданого 17 травня 2021 року.

33. Також колегія суддів Верховного Суду зазначає про необґрунтованість доводів представник Управління, викладених у касаційній скарзі, щодо безпідставності віднесення судом першої інстанції цієї справи до категорії справ незначної складності та здійснення її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

34. Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

35. Частиною другою статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

36. Згідно із частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

37. Водночас, частиною четвертою статті 257 КАС України передбачено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а саме справи щодо:

-оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

- оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- примусового відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

38. Відповідно до частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

39. Згідно із частиною п`ятою статті 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

40. Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів відповідача, колегія суддів Верховного Суду вважає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).

41. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі №460/6542/20, від 30 червня 2022 року у справі №640/27145/20.

42. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що ця справа не належить до справ незначної складності у значенні частини шостої статті 12 КАС України, однак відсутні заборони для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

43. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

44. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

VIІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

35. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі №160/14915/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Судді О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська