Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2022 р. Справа № 440/2563/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства у справах ветеранів України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2022, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 18.05.22 по справі № 440/2563/22
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства у справах ветеранів України , Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
11 лютого 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (надалі по тексту - відповідач1), відповідно до якого просив:
- визнати протиправними дії Міністерства у справах ветеранів України щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, згідно з частиною 7 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, згідно з частиною 7 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після встановлення позивачу 3 групи інвалідності (первинно) Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області 10.02.2021 року позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 250 прожиткових мінімумів. В 2021 році позивачу встановлено 2 групу інвалідності (повторно). Позивач, вважаючи, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300 прожиткових мінімумів, передбачену для осіб, яким встановлено 2 групу інвалідності, звернувся із відповідною заявою про виплату вказаної допомоги (з урахуванням раніше виплаченої суми). Міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розглянуто заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності. За результатами розгляду заяви в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відмовлено у зв`язку з призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про національну поліцію". Оскільки позивач вважає, що відповідачем порушено його права, за їх захистом звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 року позов ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міністерства у справах ветеранів, оформлене протоколом №10 від 02.09.2021, у частині пункту 26 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, згідно з частиною 7 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язано Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міністерства у справах ветеранів повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, одержаного під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, Міністерство у справах ветеранів України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, представник апелянта в апеляційній скарзі зазначає, що якщо особа у зв`язку з встановленням інвалідності одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Наведене свідчить, що позивачем було реалізовано право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності відповідно до Закону України Про Національну поліцію.
Представник апелянта наголошує, що позивачу вперше було встановлено інвалідність у 2020 році (ІІІ група) із причиною інвалідності: травма, так отримана під час виконання службових обов`язків у період участі в АТО, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Після повторного огляду МСЕК згідно довідки від 17.05.2021 Серія 12 ААВ № 095995 Позивачу інвалідність вже не встановлювалася (оскільки вона в нього вже була), а була змінена лише група інвалідності, із причиною інвалідності: травма, так отримана під час виконання службових обов`язків у період участі в АТО, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Отже, після повторного огляду МСЕК 17.05.2021 Позивачу інвалідність вже не встановлювалася (оскільки вона в нього вже була), а була змінена лише група такої інвалідності.
Грошова допомога одноразова, тобто виплачується один раз саме у зв`язку із встановленням інвалідності, а не зміною групи чи причини такої інвалідності, і тому висновки суду першої інстанції про те, що зміна групи інвалідності чи її причини у 2021 році є підставою для ще одної виплати одноразової грошової допомоги, є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
На переконання представника апелянта, оскільки позивач, звертаючись до Мінветеранів вже отримав одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності, отже міжвідомча комісія прийняла вірне рішення про відмову у призначенні ще однієї одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.
Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що на його думку аргументи наведені в апеляційній скарзі представником відповідача, є необгрунтованими та безпідставними.
На переконання позивача, рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності 16.04.2020, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №703719 від 27.04.2020 із зазначенням причини інвалідності «Травма, так отримана під час виконання службових обов`язків у період участі в АТО у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України» /а.с. 14/.
У зв`язку із встановлення 3 групи інвалідності (первинно) Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області 10.02.2021 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 250 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб у розмірі 497940 грн.
Відповідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №095995 від 17.05.2021 з 01.05.2021 позивачу встановлено 2-групу інвалідності (повторно) із зазначенням причини інвалідності «Травма, так отримана під час виконання службових обов`язків у період участі в АТО у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України» /а.с.13/.
Згідно Посвідчення серія НОМЕР_1 з вкладишем (дата видачі 18.05.2021) позивач є особою з інвалідністю 2 групи та ветераном війни - особою з інвалідністю внаслідок війни /а.с. 12/.
22.06.2021 ОСОБА_2 звернувся до відповідача1 із заявою від 11.06.2021 про виплату одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як особі з інвалідністю внаслідок війни /а.с. 15-16/.
Листом від 10.09.2021 № 9454/05/09.1-21 відповідачем1 повідомлено про відсутність підстав для виплати йому відповідної допомоги /а.с. 17-18/. А саме зазначено, що згідно з протоколом засідання міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 02.09.2021 №10 прийнято, зокрема, у пункті 26 рішення відмовити ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв`язку з призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» /а.с. 19-20/.
Вважаючи свої права порушеними такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, з урахуванням встановлених обставин справи, буде зобов`язання відповідача 2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, одержаного під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини сьомої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам, зазначеним у пунктах 11- 14 частини другої статті 7 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності у розмірі, визначеному підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Підпункт «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Спірним питанням у даному спорі є право позивача на збільшену грошову допомогу, що виникла після повторного огляду згідно рішення МСЕК.
Відповідно до п.4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
З огляду на наведене, пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і які раніше уже таку допомогу отримували, а також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я.
Постановою Кабінету Міністрів України № 336 від 29.04.2016 затверджено Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Порядок № 336), який визначає механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, деяких категорій осіб (далі - одноразова грошова допомога).
Згідно з п.6 Порядку № 336 одноразова грошова допомога в разі встановлення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання призначається та виплачується особам, зазначеним в абзацах другому, третьому, четвертому та п`ятому пункту 2 цього Порядку, залежно від групи інвалідності в таких розмірах: 400 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Розмір одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання особам, зазначеним в абзацах другому, третьому, четвертому та п`ятому пункту 2 цього Порядку, визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність.
Якщо протягом двох років особам, зазначеним в абзацах другому - п`ятому пункту 2 цього Порядку, після первинного встановлення інвалідності при повторному огляді встановлено вищу групу інвалідності згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Відповідно до п. 7 Порядку № 336 особи, зазначені в абзацах другому, третьому, четвертому та п`ятому пункту 2 цього Порядку, подають міжвідомчій комісії заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності.
До заяви додаються копії таких документів: посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни; довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я, по батькові та місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів і має відповідну відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до п. 9 Порядку № 336, Міжвідомча комісія розглядає подані документи, запитує інформацію в органах, уповноважених виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів, крім Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стосовно виплати або невиплати такої допомоги особам, щодо яких здійснено запит, а також у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких подані документи, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів і в місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або рішення про відмову в її призначенні.
Так, відповідно до п. 6 ч. 1 розділу ІІ Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів України 26 лютого 2021 року № 43 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2021 року за № 521/36143 (далі Положення), основними завданнями міжвідомчої комісії є призначення одноразової грошової допомоги особам, зазначеним у пунктах 11-14 частини другої статті 7 Закону, у зв`язку з установленням інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Згідно з п. 4 розділу V Положення Міжвідомча комісія відмовляє в призначенні одноразової грошової допомоги в разі: 1) відсутності необхідних документів, визначених пунктами 7, 8 Порядку № 336; 2) виявлення факту отримання посвідчення члена сім`ї померлого (загиблого) ветерана війни чи посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, відмінних від зазначених в абзацах четвертому - восьмому пункту 1 статті 10 Закону та пунктах 11-14 частини другої статті 7 Закону; 3) подання неправдивих відомостей; 4) виявлення підробок у поданих документах; 5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції чи під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення; 6) якщо загибель (смерть) або інвалідність внаслідок поранення (контузії, каліцтва або захворювання) особи є наслідком вчинення нею злочину, адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, самогубства (крім установленого судом факту доведення особи до самогубства) або інших обставин, не пов`язаних із безпосередньою участю в антитерористичній операції чи участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення; 7) виявлення факту призначення особі одноразової грошової допомоги відповідно до Закону (крім випадку, передбаченого абзацом шостим пункту 6 Порядку № 336) або інших законів України.
З оскаржуваного рішення колегією суддів встановлено, що єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №3551-XII Міжвідомча комісія зазначила призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».
Обґрунтовуючи правомірність відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, відповідачі у відзивах на позовну заяву покликаються на те, що позивачем було реалізовано право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».
Так, згідно з п. 6 Порядком №336 якщо протягом двох років особам, зазначеним в абз. 2 5 п. 2 цього Порядку, після первинного встановлення інвалідності при повторному огляді встановлено вищу групу інвалідності згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що факт попередньої виплати особі одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності не є причиною для відмови у здійсненні запитуваної виплати, а вказує лише на необхідність виплати одноразової грошової допомоги, з урахуванням попередньої.
Таким чином, зазначена відповідачем підстава для відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не знаходить належного правового обґрунтування. Інших підстав для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги Міжвідомчою комісією в оскаржуваному рішенні не зазначено.
За таких умов, рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зі зазначеної підстави є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Доводи, представника апелянта в апеляційній скарзі про те, що позивачу не встановлювалась група інвалідності, а лише відбувалась зміна групи інвалідності, що не дає йому права на отримання такої грошової допомоги колегія суддів не бере до уваги, оскільки такої підстави оскаржуване рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містило, а відтак, не підлягає оцінці судом в межах даного спору.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що позивачем заявлена вимога визнати протиправними дії Міністерства у справах ветеранів України щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, згідно з частиною 7 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум, що є такою, що задоволенню не підлягає з огляду на те, що вчинення дій суб`єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб`єкту владних повноважень.
Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що для належного та ефективного захисту порушеного права позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міністерства у справах ветеранів, оформлене протоколом №10 від 02.09.2021, у частині пункту 26 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, згідно з частиною 7 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У межах розгляду цієї адміністративної справи суд надавав оцінку правомірності відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у контексті зазначеної відповідачем підстави такої відмови - у зв`язку з призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».
Водночас, відповідно до Положення про Міністерство у справах ветеранів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1175 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2020 р. № 276) (далі Положення № 1175), Мінветеранів є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності (далі - ветерани), членів сімей ветеранів та осіб, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.
Згідно з абзацом другим підпункту 14 пункту 4 Положення № 1175 Мінветеранів організовує та координує роботу з питань надання, позбавлення статусу учасника бойових дій та призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.
Відповідно до пункту 2 розділу V Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів України від 26.02.2021 № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2021 за № 521/36143 (далі Положення № 43), міжвідомча комісія розглядає подані документи, запитує інформацію в органах, уповноважених виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів, крім Закону, стосовно виплати або невиплати такої допомоги особам, щодо яких здійснено запит, а також у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких подані документи, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів і в місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні за формою, наведеною в додатку 2 до цього Положення.
Отже, саме міжвідомча комісія уповноважена розглядати документи та приймати рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, а не здійснювати виплату останньої.
Проте, оскільки після залучення другого відповідача, позивач не подавав заяву про уточнення позовних вимог, отже відсутні підстав для задоволення вимоги про зобов`язання саме Міністерства у справах ветеранів України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, згідно з частиною 7 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, з урахуванням встановлених обставин справи, буде зобов`язання Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, одержаного під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 року по справі № 440/2563/22, відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог Міністерства у справах ветеранів України.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 по справі № 440/2563/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя З.О. Кононенко Судді В.А. Калиновський О.М. Мінаєва
