СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м. Харків справа №922/1737/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О. судді Стойка О.В., Зубченко І.В. секретар судового засідання Лутаєва К.В. за участю представників: від позивача Крайз О.І. (адвокат), Чоломбитько Ю.О. (адвокат); від відповідача Водолазький О.М. (адвокат); розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Дружба», с.Стара Гнилиця Чугуївського району Харківської області на ухвалу господарського суду Харківської області постановлену 17.10.2022 (повний текст підписано 17.10.2022) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро», м. Харків про забезпечення позову у справі №922/1737/22 (суддя Шатерніков М.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро», м. Харків до Селянського (фермерського) господарства «Дружба», с.Стара Гнилиця Чугуївського району Харківської області про стягнення 3162714,88грн.

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст вимог та ухвали суду першої інстанції:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро», м.Харків (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову, в якій просило суд накласти арешт на грошові кошти Селянського (фермерського) господарства «Дружба» (далі - Відповідач) в межах суми стягнення 3162714,88грн., які знаходяться на всіх рахунках та інших фінансово-кредитних установах.

2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2022 (повний текст підписано 17.10.2022) у справі №922/1737/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» про забезпечення позову було задоволено та накладено арешт на грошові кошти Селянського (фермерського) господарства «Дружба» (ідентифікаційний код 31668316) в межах суми стягнення 3162714,88грн. (три мільйони сто шістдесят дві тисячі сімсот чотирнадцять гривень 88 копійок), які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських та інших фінансово-кредитних установах.

3. Означена ухвала суду обґрунтована тим, що наведені Позивачем у заяві про забезпечення позову обставини дійсно свідчать про можливість ускладнення виконання судового рішення, яке буде прийняте за поданим позовом, у разі його задоволення. Відтак, зважаючи на зазначені обставини та враховуючи подані заявником докази, суд дійшов висновку про існування обґрунтованої загрози істотного ускладнення виконання рішення суду та ефективного захисту або поновлення порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро», за захистом яких останнє звернулось із позовом до суду. При цьому, суд зазначив, що означений захід є належним, допустимим та ефективним заходом забезпечення позову, тобто є співмірним із заявленими Позивачем вимогами, він відповідає вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, гарантує справедливий баланс інтересів учасників справи та ефективний захист прав заявника у випадку задоволення позовних вимог у даній справі. Такий захід дозволить уникнути в майбутньому ситуації, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення.

Крім того, суд зауважив, що вказаний захід не обмежує права Відповідача чи інших осіб у їх господарській діяльності, оскільки такий захід має тимчасовий характер, а його вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін спірних правовідносин.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

4. Селянське (фермерське) господарство «Дружба», не погодившись з постановленою ухвалою суду, звернулось з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2022 у справі №922/1737/22 скасувати та відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову.

5. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає, що:

5.1. суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки в порушення ст.136 Господарського процесуального кодексу України суд не з`ясував, чи співмірно порушують заходи забезпечення позову, які просив вжити Позивач, права та інтереси осіб, які є учасниками судового процесу, та залишив поза увагою, що Позивач у заяві про застосування заходів забезпечення позову лише посилається на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та доведення, що не є достатньою підставою для задоволення такої заяви;

5.2. Позивач як покупець за договором поставки №2102ПС від 21.02.2022, винний у простроченні отримання товару, не заявляв про свою відмову від отримання товару за ціною та в кількості, передбаченими в договорі. За таких обставин у Позивача відсутні права на грошові виплати, а наявні лише права щодо отримання товару в натурі, які Позивач не заперечує, враховуючи також, що Відповідач неодноразово пропонував Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» надати транспорт під загрузку. Таким чином, суд застосував заходи забезпечення позову не дослідивши майнових наслідків заборони Відповідачу здійснювати розпорядження належними йому грошовими коштами;

5.3. жовтень є періодом здійснення осінньо-польових робіт в технологічному циклі вирощування агрокультур, тоді як арешт на грошові кошти унеможливлює закупівлю палива та добрив для проведення польових робіт, та виплату заробітної плати працівникам, задіяним у роботах, що зумовить фактичну неспроможність Селянського (фермерського) господарства «Дружба» на вирощування агрокультур у 2023 році, враховуючи також, що означене зумовлює необхідність у залученні до участі у справі Харківської обласної державної адміністрації, як особи, на яку покладений контроль за забезпеченням продовольчої безпеки в умовах воєнного стану на території Харківської області. На думку Скаржника, наведені обставини свідчать про повну неспівмірність застосованих заходів судом першої інстанції, враховуючи також, що 506356,77грн. є сумою безпідставно нарахованих Позивачем річних та 493200,11грн. сума безпідставно нарахованого штрафу у складі вимог за позовом. Так, застосування заходів забезпечення позову у вигляді включення до суми арештованих коштів в розмірі 999556,88грн, щодо яких відсутнє ухвалене рішення про їх стягнення, свідчить про фактичне зловживання процесуальним правами з боку Позивача, та свідоме сприяння з боку суду необ`єктивним, неправомірним та заздалегідь очевидно необґрунтованим вимогам з метою втручання у законну господарську діяльність Відповідача, та створення підґрунтя для невиконання заходів з продовольчої безпеки в умовах воєнного стану на території Харківської області. Зазначає, що Селянське (фермерське) господарство «Дружба» є сільськогосподарським підприємством з достатнім обсягом товарних залишків, у тому числі й на виконання договору поставки від 21.02.2022, який є підставою виникнення спірних правовідносин. Припущення про невиконання можливого рішення суду не ґрунтується на будь-яких об`єктивних доказах.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Позивача:

6. Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали суду, зазначає, що:

6.1. заперечуючи можливість невиконання рішення суду, Скаржник зазначає, що він є сільськогосподарським підприємством з достатнім обсягом товарних залишків, у тому числі й на виконання оспорюваного договору поставки, який є підставою виникнення спірних правовідносин. Натомість, Скаржник не враховує, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі повного або часткового задоволення позовних вимог, якими є стягнення коштів залежатиме від тієї обставини, чи матиме він саме необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного Позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом спору. Оскільки позовні вимоги Позивача є вимогами майнового характеру, то такий захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти є співмірним з предметом спору в цій справі;

6.2. на момент звернення Позивачем до суду із заявою про забезпечення позову, зобов`язання Скаржника щодо передачі товару за договором поставки №2102ПС від 21.02.2022 на загальну суму 2466000,58грн. є не виконаними, Відповідач продовжує користуватися грошовими коштами Позивача, що були сплачені як попередня оплата у розмірі зазначеної вартості товару, про що останнім було докладно описано у своїй заяві про забезпечення позову із наданням відповідних доказів. Відтак, бездіяльність Скаржника, яка виражається у невиконанні покладених на себе обов`язків, є за своєю суттю формою ухилення від виконання зобов`язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення й від виконання і судового рішення у разі задоволення позовних вимог Позивача. Позивач зазначає, що Скаржник безпідставно використовує факт поставки партії товару з метою хибного переконання у прийнятті товару на підставі договору, за яким Позивач вже відмовився від поставки і скористався своїм безумовним правом повернення попередньої оплати на підставі закону. Усвідомлюючи, що купівля-продаж товару відбулась на підставі іншого договору, Скаржник свідомо подав зустрічний позов (у межах подання первісного позову), де намагається стягнути збитки у вигляді витрат на зберігання товару та доказує дійсність зобов`язань щодо поставки та прийняття товару за договором, за яким у справі стягується попередня оплата. Вважаємо, що такі дії свідчать про свідоме ухилення від повернення грошових коштів, що були вилучені із господарського обігу Позивача та якими продовжує користуватися Відповідач вже майже рік;

6.3. надання Апелянтом власного бачення фактичних обставин справи не має жодного зв`язку із вирішенням питання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог, а оцінці підлягають виключно ті доводи і обставини, які свідчать про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову;

6.4. Скаржник, заперечуючи проти накладення арешту на грошові кошти у своїй апеляційній скарзі не надав доказів наявності у нього достатньої кількості грошових коштів або наявності ліквідного рухомого або нерухомого майна, за рахунок якого можна було б задовольнити вимоги Позивача у цій справі у випадку задоволення його позовних вимог. Таким чином, єдиним джерелом погашення заборгованості за рішенням суду у даній справі, фактично, може бути лише грошові кошти, що акумулюються (перебувають) на рахунках відкритих Скаржником у банківських або інших фінансово-кредитних установах, про що Позивач вже зазначав у своїй заяві про забезпечення позову. За таких обставин, посилання Відповідача на нібито не дослідження майнових наслідків заборони здійснювати розпорядження належними йому грошовими коштами насамперед свідчить про доцільність вжиття заходів забезпечення позову, що дозволить досягти мети інституту забезпечення позову і захистить права Позивача;

6.5. Скаржник зазначає про неспівмірність застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову, заперечує правомірність включення до суми арештованих коштів 999556,88грн щодо яких судом ще не ухвалено рішення про їх стягнення. Своєю чергою, накладення арешту на грошові кошти в межах суми стягнення (ціни позову) є одним із визначених законом способів забезпечення позову, враховуючи, що заявлена до стягнення Позивачем сума штрафних санкцій у розмірі 999556,88грн. входить до ціни позову у справі;

6.6. Скаржник безпідставно вважає, що є потреба у залученні до участі у справі Харківської обласної державної адміністрації, як особи на яку покладено контроль за забезпеченням продовольчої безпеки в умовах воєнного стану на території Харківської області, тоді як остання не є стороною договору поставки, укладеного між сторонами по справі та жодним чином не зачіпає прав або охоронюваних законом інтересів адміністрації.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

7. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022 головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду апеляційної скарги визначено суддю Попкова Д.О., тоді як іншими членами судової колегії є Стойка О.В., Зубченко І.В.

8. Ухвалою від 14.11.2022 вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №922/1737/22 та призначила розгляд апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства «Дружба» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2022 у судовому засіданні на 06.12.2022 о 12:30 з повідомленням учасників справи.

9. Враховуючи викладене в п.п.7, 8 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. та Зубченко І.В. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

10. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та за допомогою засобів відеофіксації у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

11. Уповноважений представник Скаржника у судове засідання 06.12.2022 з`явився, апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з підстав, що у ній наведені. Надав додаткові пояснення на запитання суду.

Уповноважені представники Позивача у судове засідання 06.12.2022 також з`явились, проти задоволення апеляційної скарги заперечували з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, надали додаткові пояснення на запитання суду, зазначивши про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

12. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній доказами, і суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

13. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів оскарження ухвали, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Дружба» про стягнення 3162714,88грн. за договором поставки товару №2102ПС від 21.02.2022, з яких: 2163158,00грн. попередньої оплати за договором, 506356,77грн - 48% річних за користування грошовими коштами, нарахованих за період з 22.02.2022 до 18.08.2022 та 493200,11грн. штрафу.

14. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2022 у справі №922/1737/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

15. Звертаючись із заявою про забезпечення позову (п.1 означеної постанови), Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» зазначило, що на момент подання позову Відповідач продовжує користуватися грошовими коштами Позивача у розмірі 2163158,00грн., що були сплачені 22.02.2022 як попередня оплата за договором поставки №2102ПС від 21.02.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» (Покупець) та Селянським (фермерським) господарством «Дружба» (Постачальник), де строк поставки товару було визначено до 04.03.2022. Натомість, Відповідачем не було передано товар у строк узгоджений сторонами у договорі, що, окрім вимоги про повернення попередньої оплати за непоставлений товар, зумовило відповідно до п.п.4.5, 4.8 договору та ст.ст.693, 625 Цивільного кодексу України стягнення 506356,77грн. нарахованих 48% річних та 493200,11грн. штрафу. Позивач зазначає, що на час подання заяви про забезпечення позову вказана заборгованість Відповідачем погашена не була, не зважаючи на багаторазові спроби Позивача врегулювати спір, а грошові кошти безпідставно використовуються Відповідачем з дати здійснення попередньої оплати - 22.02.2022. Позивач наголошує, що небажання Відповідача добровільно повертати кошти свідчить про невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими контрагентами та наявність підстав вважати, що останній буде ухилятися від виконання рішення суду та сплати на користь Позивача грошових коштів, тоді як накладення арешту в межах суми заявлених позовних вимог - 3162714,88грн., є заходом досягнення мети забезпечення позову гарантування реальності виконання судового рішення, що є одним з головних принципів судочинства. Зазначає, що запропоновані ним заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача в межах суми заявлених позовних вимог пов`язані з предметом позову та є розумним і адекватним способом його забезпечення.

16. Разом із заявою про забезпечення позову Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» було надано, зокрема:

- копію договору поставки №2102ПС від 21.02.2022;

- копію платіжного доручення №2510 від 22.02.2022 на суму 2163158,00грн.;

- розрахунок штрафних санкцій за договором поставки №2102ПС від 21.02.2022.

17. Означені обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами в межах апеляційного провадження не заперечуються.

18. Відносно означених обставин місцевий суд розглянув спірні питання в контексті приписів ст.ст.136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

19. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

20. Відтак, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

21. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

22. Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення/істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

23. Означена позиція також узгоджується з постановами Верховного Суду, зокрема у справах №911/207/20 від 16.06.2020, №910/12641/19 від 15.06.2020 та №910/18384/15 від 10.06.2020.

24. Сутність порушеного в апеляційній скарзі питання полягає у запереченні Скаржником законності та обґрунтованості застосування переглядуваною ухвалою Господарського суду Харківської області заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти у межах суми заявлених позовних вимог.

25. За змістом положень ст.ст.136, 137 Господарського процесуального кодексу України та усталеної практики Верховного Суду щодо їх застосування (зокрема, постанова Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21), тією мірою, якою розглядувані у межах цієї справи забезпечувальні заходи опосередковують передбачене законом «втручання» у розумінні встановленої ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. «права мирного володіння» заарештованими грошовими коштами, а заявником (Позивачем) доведено наданими разом із заявою про вжиття заходів забезпечення належними, допустимими і достовірними доказами (ст.ст.74, 76-78 Господарського процесуального кодексу України), місцевим судом повинно бути встановлено наявність легітимної мети та пропорційності такого втручання.

26. Легітимною метою інституту забезпечення позову є убезпечення матеріально-правових інтересів Позивача від можливих недобросовісних дій з боку Відповідача, що можуть утруднити чи унеможливити реальне та ефективне виконання судового рішення про ймовірне задоволення позовних вимог. Дійсно, зважаючи, що позовні вимоги полягають у стягненні грошових коштів, обраний Позивачем та застосований місцевим судом вид забезпечення позову перебуває у належному і безпосередньому зв`язку із предметом позову, а отже об`єктивно спроможний (у разі фактичного виявлення коштів і накладення на них арешту) забезпечити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

26.1. Втім, сама по собі адекватність обраного виду забезпечення позовних вимог не може ототожнюватися із умовою застосування заходів як таких, визначеною метою їх запровадження, а саме ймовірність утруднення/унеможливлення виконання рішення без таких заходів. Ця умова має бути доведена саме ініціатором забезпечувальних заходів у світлі вимог ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу підхід, що фактично пропонується Позивачем за змістом аргументів заперечення, приведених у п.6.4. цієї постанови, є неприпустимим, адже фактично презюмує необхідність запровадження забезпечення, якщо Відповідач не доведе наявність достатнього обсягу активів, за рахунок вартості яких може бути виконане ймовірне рішення про стягнення коштів. У такий спосіб Позивач безпідставно перекладає обов`язок доказування на іншу особу та замінює предмет доказування з підстав для вжиття заходів на підстави для їх невжиття.

26.2. Достатньо обґрунтоване припущення зникнення наявних у Відповідача на момент пред`явлення позову грошових коштів внаслідок ймовірного вчинення ним недобросовісних дій має місце лише у разі підтвердження доказами наявності відповідних фактичних обставин. Як правильно зазначає Скаржник, зі змісту заяви про вжиття забезпечувальних заходів вбачається, що Позивачем не тільки не надано жодних доказів ймовірності вчинення Відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог), але й навіть не зазначено про такі обставини Позивач лише вказує на значний характер заявленої суми позовних вимог та небажання Відповідача повертати суму заборгованості:

- "Значність" розміру стягуваної суми не може автоматично свідчити про протиправність вчинення дій Відповідачем з перешкодження виконанню ймовірного майбутного рішення,

- тоді як кваліфікація "поведінки" Відповідача з неповерення попердньої плати як неправомріної вимагає вирішення питання по суті обґрунтованості позовних вимог в контексті наявності/відсутності невиконаного обов`язку з постачання, враховуючи умови поставки за п.п.2.1, 2.3 договору, у світлі яких та приписів п.2 ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України фізичне отримання товару покупцем може не співпадати із моментом виконання обов`язку з передачі товару. Отже, це питання не може вирішуватися та враховуватися на етапі постановлення оскаржуваної ухвали.

Наразі, такі твердження не можуть визнаватися достатнім обґрунтуванням для вжиття заходів забезпечення, тоді як в оскаржуваній ухвалі суд обмежився лише формулюванням критерію «достатньої обґрунтованості», але не вказав та не встановив фактичних обставин та доказів, що їх підтверджують. Наразі, обставин дотримання цього критерію не вбачається і зі змісту заперечень проти апеляційної скарги, адже посилання на тривалість «безпідставного користування грошовими коштами» в умовах, коли безпосереднім обов`язком Відповідача за договором є поставка товару, і трансформація цього зобов`язання у грошове у порядку ст.693 Цивільного кодексу України не тільки не відбувається автоматично з моменту отримання попередньої оплати (1), але й здійснюється за певних підстав, що доводяться, встановлюються і оцінюються під час вирішення спору по суті (2), а тому не є «очевидно обґрунтованими» (чи так само «очевидно необґрунтованими», як фактично наполягає Скаржник за змістом аргументів, приведених у п.5.2. цієї постанови) на момент постановлення оскаржуваної ухвали.

26.3. Колегія апеляційного суду звертає увагу Позивача на певну внутрішню суперечність в його позиції, адже слушно зауважуючи про безпідставність ототожнення предмету доказування при вирішенні питання про вжиття забезпечувальних заходів і при вирішенні спору по суті (наведено у п.6.3. цієї постанови), водночас і за змістом заяви про вжиття забезпечувальних заходів до суду першої інстанції, і за змістом певних заперечень проти апеляційної скарги (наведено у п.п.6.2. і 6.5. цієї постанови) висловлює тези, що полягають у доведенні необхідності вжиття забезпечувальних заходів через обґрунтовання своїх позовних вимог, які у даному апеляційному провадженні не розглядаються і не оцінюються. З цих же підстав апеляційний суд відхиляє і зауваження Апелянта до законності і обґрунтованості переглядуваної ухвали, які спрямовані на заперечення проти позовних вимог по суті (зокрема, щодо нарахованого штрафу і процентів).

27. Щодо пропорційності застосованого «втручання», колегія апеляційного суду відмічає, що в оскаржуваній ухвалі суд знову ж таки обмежився формулюванням критерію «співмірності», але не навів жодних аргументів і міркувань на обґрунтування його (критерію) дотримання в розглядуваному випадку. Всупереч принципів добросовісності, справедливості та розумності, у світлі загальновідомих у ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України подій, що зумовили запровадження воєнного стану в Україні та відповідних складових цих обставин, які безпосередньо зачіпають місце здійснення господарської діяльності Відповідача, місцевий суд не врахував вид такої діяльності, зумовлений організаційно-правовою формою Відповідача.

27.1. Арешт значної суми грошових коштів сільськогосподарського підприємства у період осінньо-польових робіт та ризиків для продовольчої безпеки в умовах воєнного стану і значущість безперебійної діяльності сільгоспвиробників у світлі затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №327-р від 29.04.2022 Плану заходів, вочевидь матиме істотні негативні наслідки не тільки для Відповідача, але й для споживачів його продукції, тоді як забезпечення можливості здійснення такої діяльності і шляхом фінансування необхідних видатків за рахунок заарештованих коштів у кінцевому рахунку спрямовано й на збільшення активів самого Відповідача як джерела задоволення вимог Позивача у разі їх задоволення.

27.2. За відсутністю жодних доказів та вказівок у заяві про забезпечення позову на обставини, що свідчать про наміри Відповідача протиправного виведення коштів та припинення власної сільськогосподарської діяльності для завдання шкоди кредитору (чи ухилення від виконання грошового зобов`язання у разі його підтвердження в судовому порядку), апеляційний суд вважає за можливе керуватися презумпцію добросовісної поведінки Відповідача щодо напрямків використання наявних у нього грошових коштів (ч.5 ст.12 Цивільного кодексу України).

28. Своєю чергою, згадуване Відповідачем питання залучення до участі у справу Харківської обласної державної адміністрації також має вирішуватися при розгляді позовних вимог по суті, а не в порядку апеляційного перегляду ухвали про арешт коштів Відповідача, і за висновком апеляційного суду цей процесуальний аспект не впливає на оцінку законності і обґрунтованості переглядуваної ухвали.

29. Враховуючи викладені в п.п.25-27 цієї постанови міркування, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства «Дружба» та скасування переглядуваної ухвали Господарського суду Харківської області від 17.10.2022 у справі №922/1737/22 про забезпечення позову через порушення місцевим судом при її постановленні ст.136 Господарського процесуального кодексу України та не з`ясування обставин/недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, необхідних для запровадження заходів забезпечення позову.

30. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.74, 129, 136, 137, 269-271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Дружба», с.Стара Гнилиця Чугуївського району Харківської області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2022 (повний текст підписано 17.10.2022) у справі №922/1737/22 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.10.2022 (повний текст підписано 17.10.2022) у справі №922/1737/22 скасувати.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро», м. Харків у задоволені заяви про забезпечення позову.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 66, ідентифікаційний код 39820081) на користь Селянського (фермерського) господарства «Дружба» (63541, Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Стара Гнилиця, вул. Дружна, 1-А, ідентифікаційний код 31668316) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2481,00грн.

5. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.12.2022 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 06.12.2022.

Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя І.В. Зубченко