Справа № 127/24259/22

Провадження № 3/127/8042/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2022м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2022 о 10.10 год. по вул. Пирогова, 141 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Peugeot, д.н. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Вирішуючи питання щодо можливості здійснення судового розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд враховує таке.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому військовий стан продовжений до 19.02.2023.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі Закон № 389-VIII) правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами; на цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Зі змісту частини другої статті 26 Закону № 389-VIII скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону № 389-VIII у разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Надані суду матеріали не свідчать, що ОСОБА_1 не може з`явитись у судове засідання з поважних причин.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у справі (далі ЄСПЛ) «Пономарьов проти України», сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, у постанові від 28.10.2021 (справа № 11-250сап21) Верховний Суд (далі ВС) зауважив, що частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КпАП) визначено, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП, не є обов`язковою.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе здійснити розгляд справ за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши надані суду матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З диспозиції статті 130 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.

До протоколу про адміністративне правопорушення надані результати огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, а саме висновок медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1393 від 20.10.2022 (далі Висновок), згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння, викликаному вживанням канабісу.

Процедура огляду на стан сп`яніння регламентована статтею 266 КпАП.

Надані суду матеріали не свідчать, що ОСОБА_1 оспорював дотримання такої процедури.

Оцінюючи надані суду докази у їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні був підтверджений факт керування ОСОБА_1 20.10.2022 о 10.10 год. по вул. Пирогова, 141 в м. Вінниці автомобілем марки Peugeot, д.н. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння. Разом з тим, з наданих суду матеріалів також випливає, що 11.05.2022 Вінницьким міським судом Вінницької області на ОСОБА_1 було накладене адміністративне стягнення у виді 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Подія, яка є предметом судового дослідження, мала місце 20.10.2022, тобто після накладення на ОСОБА_1 зазначеного адміністративного стягнення.

Отже, суд вважає, що дії ОСОБА_1 за зазначеним фактом охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КпАП, за ознаками керування транспортними засобами особами в стані наркотичного сп`яніння, кваліфікуючою ознакою якого є повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та попередження вчинення нею нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд враховує таке.

Санкцією статті закону про адміністративне правопорушення встановлене адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами з позбавленням права керування транспортними засобами з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт з позбавленням права керування транспортними засобами та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Зі змісту частини першої статті 32 КпАП випливає, що адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень.

При цьому статтею 23 КпАП регламентовано, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає, що в судовому засіданні не встановлені виключні (виняткові) випадки, а тому суд не вважає за доцільне застосовувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту з позбавленням права керування транспортними засобами.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для застосування додаткового стягнення, передбаченого санкцією закону про адміністративну відповідальність, у виді оплатного вилучення керованого транспортного засобу, суд вважає за доцільне зауважити таке.

В абзаці четвертому пункту 28 Постанови № 14 ВСУ роз`яснив, що оплатне вилучення транспортного засобу може бути є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність частиною шостою статті 121, частинами другою та третьою статті 130 КпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Зважаючи на ту обставину, що надані суду матеріали не містять доказів належності ОСОБА_1 керованого ним автомобіля на праві власності, суд вважає, що правові підстави для застосування такого виду стягнення як оплатне вилучення транспортного засобу відсутні.

Вирішуючи питання щодо обсягу застосованого стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 30 КпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Згідно з частиною третьою статті 30 КпАП у разі, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Зі змісту частини першої статті 317-1 КпАП випливає, що виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

При цьому частиною другою статті 317-1 КпАП визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Разом з тим, суду не надані відомості, які б свідчили про виконання чи невиконання зазначених вище постанов суду, якими на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення, передбачене частиною першою та другою статті 130 КпАП, тому суд позбавлений можливості визначити точний строк не відбутого ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом. Отже, суд позбавлений можливості визначити остаточне стягнення згідно з приписами частини третьої статті 30 КпАП, тобто шляхом приєднання до призначеного судом стягнення невідбутої частини стягнення за попередніми судовими рішеннями.

Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 130, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягненняза вчиненняадміністративного правопорушення,передбаченого частиноюдругою статті130Кодексу Українипро адміністративніправопорушення, у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: