Справа № 465/5325/18 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С.

Провадження № 22-ц/811/3157/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.,

секретарка: Колич Х.Б.,

за участі в судовому засіданні позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м.Львова в складі судді Марків Ю.С. від 21 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, з участю третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21 липня 2021 року позов ОСОБА_11 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, з участю третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1828 від 29.12.2010 року "Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 ".

Дане рішення оскаржив ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 відмовити повністю. Вважає, рішення необґрунтованим та протиправним, а відтак таким, що підлягає скасуванню.

Зокрема зазначає, що в позовній заяві взагалі не зазначено, яке конкретно право чи законний інтерес позивача було порушено відповідачем чи третіми особами внаслідок прийняття рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1828 від 29.12.2010 року «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 ». Аналогічно і в оскаржуваному рішенні не зазначено, яке конкретно право чи законний інтерес позивача було порушено відповідачем чи третіми особами внаслідок прийняття рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1828 від 29.12.2010 року «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 ». Натомість, суд першої інстанції, лише формально зазначає, що «на переконання суду, оскаржуваним рішенням порушуються суб`єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси позивачки» жодним чином не конкретизуючи які це «цивільні права й охоронювані законом інтереси» та не аргументуючи в чому саме полягає їх порушення. Звертає увагу на те, що на момент звернення ОСОБА_1 із позовною заявою до Франківського районного суду м. Львова у неї були відсутні будь-які речові права на вищевказаний об`єкт нерухомого майна, адже такий об`єкт не належав ані їй, ані її батьку - гр. ОСОБА_12 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 . Водночас, в подальшому, в період існування спірного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1828 від 29Л2.2010 року «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 », 03.02.2020 року було зареєстровано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за померлим ОСОБА_12 , а 24.07.2020 року перереєстровано за його спадкоємицею позивачку ОСОБА_1 . Вищенаведені дії по реєстрації права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 спочатку за спадкодавцем ОСОБА_12 а потім і за спадкоємцем ОСОБА_1 в період існування спірного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1828 від 29.12.2010 року «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 », свідчить про те, що це рішення жодним чином не впливало та не могло впливати на будь-які права, в т.ч. і речові права позивача на відповідний об`єкт нерухомого майна. Окремо звертає увагу і на те, що ще у 1992 році гр. ОСОБА_6 (матері Позивача) було виділено земельну ділянку в с. Білогорща під забудову, з умовою, що після будівництва сім`я у складі 6 осіб (в т.ч. і позивач ОСОБА_1 ) переселяться у новий будинок в АДРЕСА_1 залишиться проживати лише ОСОБА_13 із сім`єю. Однак, вказана умова позивачем не була виконана, хоча будинок у с. Білогорща збудовано та зареєстровано. Крім цього, на думку апелянта даний спір відноситься до адміністративної юрисдикції, а не цивільної юрисдикції. Вважає висновки суду першої інстанції про те, що в основі даного спору лежить спір про право на майно, тобто цивільний спір, який належить розглядати за правилами цивільного судочинства не відповідають дійсності, адже: предметом даного спору є перевірка законності рішення органу місцевого самоврядування, що прийняте ним саме під час здійснення владних управлінських функцій; в рамках цього спору позивачем не ставилось та не вирішувалось жодних вимог щодо її речових прав на нерухоме майно (визнання за ним права власності, права користування, права розпорядження тощо) чи речових прав на нерухоме майно інших учасників спору (визнання таких прав, скасування таких прав тощо); на момент звернення ОСОБА_1 із позовною заявою до Франківського районного суду м. Львова у неї були відсутні будь-які речові права на відповідний об`єкт нерухомого майна, адже такий об`єкт не належав ані їй, ані її батьку - гр. ОСОБА_12 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 . Відтак безпідставно стверджувати про те, що в основі цієї справи лежав будь-який спір про право, а отже провадження у цій справі слід було закрити.

В судове засідання, окрім позивачки ОСОБА_1 решта учасниківсправи не з`явилися, однак суд вважавзаможливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Клопотання представника ОСОБА_3 ОСОБА_14 про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що представниця перебуває на лікуванні, а ОСОБА_3 перебуває за кордоном (Канада) колегія суддів вважає не обґрунтованим та відхилила, оскільки до клопотання не надано доказів перебування представника ОСОБА_14 на лікарняному, а ОСОБА_3 за кордоном. Крім цього, клопотання представника ОСОБА_3 ОСОБА_14 про відкладення розгляду справи подано вдруге без будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, заяви про уточнення позовних вимог, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), ст.ст.212, 13, ч.1 ст.19, ст.ст.81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, ст.ст.15,16 ЦК України, ст. 3, с.5 ст.12 Закону України від 1 липня 2004 р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 1 «Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1035, , постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №813/6286/15, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №685/1346/15-а, постанову Велика Палата Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року №813/3685/14, постанову КАС ВС від 14 серпня 2020 року у справі №1340/5530/18, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №813/1159/17, від 11 вересня 2019 року у справі №826/15172/17, від 18 травня 2018 року у справі №813/3685/14, листи Міністерства юстиції України від 10.04.2018 року за №13490/2831-32-18/8.3.1 «Щодо можливості вчинення нотаріальної дії без надання документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно» та від 18.06.2018 року за №24342/11942-33-18/8.4.4 «Щодо деяких актуальних питань у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та задовольняючи позов, виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 , а також треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , - являються співвласниками квартири АДРЕСА_2 на підставі дублікату Свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 03.08.2012, виданого виконкомом Львівської міської ради; оригінал свідоцтва про право власності виданий згідно з розпорядженням №801 від 05.11.1996 року; зареєстровано ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.10.2012 р., реєстраційний номер: 37842594, та видано витяг про державну реєстрацію прав за №35795709. Загальна площа квартири 29,4 кв.м. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 помер, про що в книзі реєстрації актів про смерть 05.02.2002 року зроблено запис за №845 та що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції 05.02.2002 року. Згідно заповіту, складеного 14.12.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Красовською А.В. за Р. №4926, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що мало би належати йому на день смерті і на що він за законом повинен би мати право, ОСОБА_12 заповів своїй доньці, ОСОБА_1 . 21.11.2012 року П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом за Р. №5-1979, спадкова справа №1175/02, на 1/10 частку квартири АДРЕСА_2 , яка в цілому складається з двох житлових кімнат та кухні, житловою площею 20,3 кв.м.; загальна площа квартири змінилась з 29,4 кв.м. на 30,8 кв.м. за рахунок самовільного обладнання балкону 3-4/0,6 кв.м. та вбиральні 3-5/0,9 кв.м. 24.12.2012 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» проведено державну реєстрацію прав, про що видано витяг №36930816; реєстраційний номер об`єкта: 37842594. 29.12.2010 року відповідачем виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято оскаржуване рішення за №1828 «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 », згідно з яким, «розглянувши звернення громадянки ОСОБА_3 від 26.07.2010 (зареєстроване у Львівській міській раді 26.07.2010 за №З-К-15121) і від 22.09.2010 (зареєстроване у Львівській міській раді 22.09.2010 за №З-К-19272) та представлені документи, керуючись Законом України Про місцеве самоврядування в Україні, постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1035 Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, ухвалою міської ради від 19.10.2006 №219 Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради (зі змінами) та рішенням виконавчого комітету від 05.02.2010 №109 Про порядок погодження прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, виконавчий комітет вирішив: 1. Погодити прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу під літерою Б-1 на АДРЕСА_1 , який збудувала громадянка ОСОБА_3 . 2. Департаменту містобудування протягом п`яти робочих днів підготувати та видати у встановленому порядку довідку про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу під літерою Б-1 на АДРЕСА_1 . 3. Громадянці ОСОБА_3 звернутися в інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області для оформлення і отримання сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам приватного житлового будинку садибного типу під літерою Б-1 на АДРЕСА_1 ». 30.12.2010 року департаментом містобудування Львівської міської ради було видано відповідну довідку №257 про погодження прийняття об`єкта будівництва до експлуатації. Із представлених наданих суду департаментом містобудування документів, на підставі яких було прийнято рішення виконавчого комітету від 29.12.2010 №1828, слідує, що заявницею було долучено: - викопіювання з генплану міста земельної ділянки, на якій розташована приватна будівля, з нанесеними червоними лініями і проектними лініями охоронних зон, погоджене з відділом інженерних мереж, транспорту і геослужби управління архітектури департаменту містобудування; - висновок (погодження) санітарно-епідеміологічної станції Франківського району про відповідність приватної будівлі державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам від 16.07.2010 №1906/01; - висновок (погодження) Франківського РВ м. Львова ГУ МНС України у Львівській області від 20.07.2010 р. за №8/679; - проект про відповідність приватної будівлі державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам, опрацьований архітектором ОСОБА_16 ; - технічний паспорт об`єкта, виготовлений Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки станом на 15.09.2010 р., - як про те передбачено п.п. 4.1.1.- 4.1.5. Положення про порядок погодження прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради за №109 від 05.02.2010 «Про порядок погодження прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт». Однак, у представленому пакеті документів відсутні завірена заявником копія акта-попередження, складеного уповноваженим на те органом при виявленні самочинного будівництва, протоколу про накладення адміністративного стягнення за порушення ст. 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та завірена заявником копія паспорта громадянина України (1, 2, 11 сторінки), - як про те передбачено п.п. 4.1.7.- 4.1.8. зазначеного Положення. Окрім того, на титульному аркуші наданого технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 зазначено, що такий «виготовлено станом на 15.9.2010 р.»; в розділі «Особливі відмітки» технічного паспорта у графах штампу «збудовано самочинно» зазначено: «житл. будинок Б-1 8,0х8,65+3,20х2,30 14.07.2010 відбудовано станом на 15.10.2006 р». В експлікації приміщень до плану житлового садибного будинку АДРЕСА_3 загальну площу вказано наступним чином: «всього по кв. 3: 58,4 кв.м.». Разом із тим, із наданої суду Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 (квартал 617) вбачається наступне. Відповідно до наявної у матеріалах інвентаризаційної справи копії рішення виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих від 13.06.1972 року №523 «Розгляд заяви гр-на ОСОБА_17 », зазначеним рішенням було дозволено гр-ну ОСОБА_17 мешканцю квартири АДРЕСА_2 переобладнати дерев`яний сарай на цегляний в існуючих мережах (очевидно - межах), в частині якого обладнати кухню, туалет з ванною. Роботи виконати за власні кошти через ательє житлово-експлуатаційної контори №20. На поверховому плані на будівлю літер «А'» по АДРЕСА_1 , складеному Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 04.09.1973 р. (погашеному 12.11.1991 р.), до приміщення під індексом 3-6/14,50 кв.м. зроблено примітку «Переобладнана під житлову Дозволу не представлено». На плані присадибної ділянки АДРЕСА_1 у графах штампу «збудовано самочинно» зазначено: «Житловий будинок «Б-1» 8,00х8,65+3,20х2,30 10.12.1991», себто даний об`єкт самочинного будівництва - збудований житловий будинок «Б-1» по АДРЕСА_1 був виявлений в установленому порядку ще 10.12.1991 р. Зазначене слідує також із наявних у матеріалах інвентаризаційної справи: поверхового плану на будівлю літер «Б-1» по АДРЕСА_1 , складеного з натури 05.12.1991 р. та перевіреного 10.12.1991 р. Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, на звороті котрого у графах штампу «збудовано самочинно» зазначено: «Житловий будинок «Б-1» 8,00х8,65+3,20х2,30 10.12.1991»; експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку (форми №6-а) літера «Б-1» по АДРЕСА_1 , у якій зазначено площу «всього по будинку 58, 4 кв.м.»; акту біжучих змін від 05.12.1991 р., згідно з яким «При обстеженні виявлені сл. зміни: а) самовільно побудовано другий житловий будинок «Б-1»…». З огляду на побудову до 05.08.1992 року спірний об`єкт нерухомого майна не входить до предмета регулювання нормативно-правових актів, зазначених як підставні у оскаржуваному рішенні. Очевидним вбачається й факт побудови спірного об`єкта ОСОБА_12 , як на те вказують матеріали технічної інвентаризації, а не ОСОБА_3 , котра з огляду на зазначене не змогла представити до пакету документів постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво вказаного об`єкта нерухомості. Із наведеного слідує можливість спроби безпідставного заволодіння особою майном іншої особи-власника. З огляду на зазначене, на переконання суду, оскаржуваним рішенням (що допускає можливість виникнення на його підставі та існування фактів набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно) порушуються суб`єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси позивачки. Суд визнав безпідставними доводи відповідача щодо належності вказаного спору до адміністративної юрисдикції, так як суть даного спору зводиться до заперечення позивачкою ОСОБА_1 , за котрою зареєстроване речове право на спірне нерухоме майно, права третьої особи ОСОБА_3 на спірний будинок, котре виникає із рішення відповідача Виконавчого комітету Львівської міської ради про прийняття такого, збудованого, згідно позиції відповідача, ОСОБА_3 , до експлуатації, та котрий позивачка вважає таким, що перебуває, зокрема, у неї у власності. В основі даного спору лежить спір про право на майно, тобто цивільний спір, який належить розглядати за правилами цивільного судочинства. Таким чином, цей позов направлений на поновлення порушеного, на думку позивачки, права на спірний житловий будинок «Б-1» по АДРЕСА_1 , збудований її батьком та успадкований нею. Відтак, предмет розгляду в цій справі стосується не стільки правомірності дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, скільки правомірності права на зазначений об`єкт нерухомого майна. Суд також критично оцінив долучений до матеріалів справи стороною позивача витяг із ДРРПНМ №199142344 від 05.02.2020 р. про реєстрацію за померлим ОСОБА_12 права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , позначений на плані літ. «Б-1», загальною площею 58,4 кв.м., на підставі рішення виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих №523 від 13.06.1972., так як сам по собі факт державної реєстрації речового права не підтверджує абсолютність і цілковиту непорушність зареєстрованого права. Запис про проведену реєстрацію можна визнати дією, похідною від підстави виникнення в особи речового права, тому юридична чинність державної реєстрації не може вважатися безумовною, оскільки залежить від законності підстави, за якою в особи виникло право власності, що зареєстроване. Разом із тим, зазначеним рішенням від 13.06.1972 року за №523 ОСОБА_12 дозволялося лише переобладнати дерев`яний сарай у цегляний та влаштувати комунальні вигоди в ньому, згідно вказаного рішення спірний об`єкт продовжував залишатися допоміжним приміщенням квартири/будинку, відповідно до цього рішення зазначений об`єкт не був прийнятий до експлуатації чи виділений як окремий будинок, та зазначене рішення жодним чином не може вважатися правовстановлювальним документом до реєстрації права власності на даний об`єкт нерухомого майна.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені без повного та всебічного з`ясування всіх обставин, що мали значення для справи; обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Львівської міської ради, із врахуванням заяви про заміну первісного відповідача належним виконавчим комітетом Львівської міської ради та заяви про уточнення підстав позовних вимог, за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради за №1828 від 29.12.2010 року «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 ».

В обґрунтування заявленого позову покликалася на те, що є співвласником квартири АДРЕСА_2 . Окрім неї співвласниками даної квартири є: ОСОБА_3 (сестра), ОСОБА_7 (чоловік сестри), ОСОБА_8 (племінниця), ОСОБА_9 (племінниця), ОСОБА_6 (мати), ОСОБА_5 (чоловік), ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_18 (донька) на підставі свідоцтва про право власності на квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_12 , який теж був співвласником даної квартири. При житті ним було складено заповіт, посвідчений 14.12.1999 року приватним нотаріусом ЛМНО Красовською А.В. за реєстровим номером 4926, щодо майна яке йому буде належати на час смерті на її користь. Після смерті батька, вона у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори та відкрила спадщину після смерті батька. 01.11.2012 року оформила свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/10 частку зазначеної квартири. Житловий будинок АДРЕСА_1 складається із трьох квартир та користується (обслуговується) земельною ділянкою, яка передана в оренду для обслуговування будинку та прибудинкової території Львівською міською радою. Даний будинок не виведений із комунальної власності та перебуває на балансі Львівської міської ради. При житті ОСОБА_12 13.06.1972 року отримав рішення виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих №523 про дозвіл переобладнання дерев`яного сараю на цегляний у приміщенні якого обладнати кухню, туалет із ванною. Роботи виконати за власні кошти через ательє житло-експлуатаційної контори №203. На підставі зазначеного рішення, її батько спільно із матір`ю побудували на зазначеному місці невеликий будиночок, проте жодних дій щодо здачі його в експлуатацію не вчиняли. Оскільки даний будинок було збудовано при житті батька та рішення щодо дозволу на виконання робіт отримано ним, позивачка вважала, що має законні підстави для спадкування даного будинку. Із цього приводу вона звернулася до нотаріуса, котра роз`яснила, що даний будинок не перебував у власності батька, а відтак не може бути успадкованим та порадила позивачці звернутись до суду. У травні 2018 року на їхню адресу із Львівської міської ради надійшов лист, адресований ОСОБА_3 , у котрому було вказано, що управлінням земельних ресурсів Львівської міської ради розглянуто звернення про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою на АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку. На звернення позивачки до управління земельних ресурсів міської ради щодо зупинення процедури виділення земельної ділянки ОСОБА_3 така отримала відповідь, де їй було роз`яснено, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1828 від 29.12.2010 року та довідкою департаменту містобудування Львівської міської ради №257 від 31.12.2010 року гр. ОСОБА_3 було погоджено прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку на АДРЕСА_1 , однак така не може зареєструвати право власності на житловий будинок у зв`язку із тим, що не оформлені у встановленому порядку документи на землекористування. Всупереч зазначеній у довідці за №257 інформації про те, що ОСОБА_3 зареєстрована та постійно проживає у АДРЕСА_4 та є забудовником указаного будиночку, ОСОБА_3 разом із сім`єю постійно проживає за межами України, у Канаді, періодично приїжджає в Україну, проте жодного разу не повідомляла позивачці про те, що вона вчиняє дії по реєстрації будиночку, який фактично був збудований їхніми батьками та жодним чином не може їй належати. Також позивачка зазначає, що оскаржуване рішення виконавчим комітетом, як убачається із мотивувальної частини такого, було прийнято на підставі звернення ОСОБА_3 та керуючись, зокрема, постановою КМУ «Про затвердження тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт» від 09.09.2009 №1035 та рішення виконкому Львівської міської ради від 05.02.2010 №109 «Про порядок погодження прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт». Виходячи із положень указаних нормативних актів вони встановлювали механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених забудовниками - фізичними особами у період із 5 серпня 1992 р. до 1 січня 2008 р. без дозволу на виконання будівельних робіт, на підставі заяви про прийняття в експлуатацію. Тому обов`язковими умовами для надання такого погодження мали бути 2 умови: заяву про прийняття в експлуатацію мав подавати забудовник (особа котра збудувала), або правонаступник чи повірений, і такий будинок мав бути збудований у період із 05.08.1992 р. до 01.01.2008 р. Позивачка наголошує, що вказаний у спірному рішенні будинок Б-1 на АДРЕСА_1 був збудований до 05.08.1992 та іншою, аніж указано в рішенні виконкому, особою. Будинок площею 58,4. м.кв. на АДРЕСА_3 був збудований батьком позивачки ОСОБА_12 на підставі рішення виконкому Ленінської районного ради №523 від 13.06.1972 р. Після його смерті на підставі заповіту все його майно належить позивачці. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачка успадкувала житловий будинок на АДРЕСА_3 . У даному свідоцтві та витязі із ДРРП на нерухоме майно вказано що житловий будинок належав спадкодавцю на підставі вищевказаного рішення №552. Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_12 такий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , себто станом на дату смерті саме померлий був власником будинку та саме він збудував його за свого життя. Факт побудови будинку АДРЕСА_5 до 05.08.1992 р. підтверджується технічною документацією, виготовленою БТІ: технічним паспортом, експлікацією, планом присадибної ділянки, - котрі були виготовлені 10.12.1991 року. Відтак, ураховуючи вищевикладене та покликаючись на норми ст.ст. 15, 16 ЦК України, просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1828 від 29.12.2010 року «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 ».

Відповідно доч.1ст.4ЦПКУкраїни, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Окрім наведеного,відповіднодост.51ЦПКУкраїни, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). Разом з тим і суд зобов`язаний роз`яснити позивачу наслідки подання позову до неналежного відповідача (відповідачів) та його право подати клопотання про залучення належного, заміни неналежного належним, залучення співвідповідача, тощо. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, співвідповідача (чи при його (належного відповідача) відсутності) розглянуті по їх суті із встановленням преюдиційних обставин чи тим більше задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати по суті із встановленням преюдиційних обставин чи задовольняти позовні вимоги без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача чи співвідповідача). Правом на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов`язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього. У випадку ж процесуального правонаступництва замінити неналежну особу на належну, в тому числі і відповідача, зобов`язаний сам суд.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції вказаних вимог закону не дотримано.

Із наведеноговище вбачається,що позивачемподано позовпро визнання незаконним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1828 від 29.12.2010 року «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 », однак відповідачем до участі у справі залучено лише Виконавчий комітет Львівської міської ради. Інших осіб прав та обов`язків яких даний спір стосується напряму до участі у справі не залучено.

Зокрема, судом не залучено до участі у розгляді справи як відповідача ОСОБА_3 , якій оспорюваним рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1828 від 29.12.2010 року погоджено прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 , який збудувала громадянка ОСОБА_3 , хоча рішення суду про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1828 від 29.12.2010 року прямо впливає на її права та законні інтереси, оскільки таке стосується її особисто.

Так, відповідно до згаданого, оскаржуваного рішення виконавчим комітетом Львівської міської ради вирішено: 1. Погодити прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 , який збудувала громадянка ОСОБА_3 ; 2. Департаменту містобудування протягом п`яти робочих днів підготувати та видати у встановленому порядку довідку про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 ; 3. Громадянці ОСОБА_3 звернутися в інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області для оформлення і отримання сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам приватного житлового будинку садибного типу під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 ; 4. Контроль за виконанням рішення покласти на директора департаменту містобудування.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції під час розгляду справи зобов`язаний був залучити ОСОБА_3 як відповідача у справі, попередньо обговоривши це питання із заінтересованими особами, зокрема, із позивачем, позиція якого є найважливіша у цьому питанні, попередньо роз`яснивши наслідки такої процесуальної дії.

Однак, судом на обговорення вказане питання (про з`ясування кола осіб, яких стосується спір та залучення співвідповідачів) не ставилось та позивачу таке її право не роз`яснювалось, відповідно і позивач такого права не реалізовувала у спосіб залучення належного відповідача (співвідповідача) чи відмову у залученні таких із настанням відповідних наслідків, про що вона повинна була бути поінформована судом.

Без залучення осіб, для яких таке рішення створює відповідні права та обов`язки, змінює правовідносини та призводить до нових наслідків, суд не взмозі давати оцінку підставам та предмету позову та виносити рішення по суті такого спору, оскільки без залучення належного (належних) відповідача (відповідачів, співвідповідачів) на права та обов`язки якого (яких) впливатиме таке судове рішення суд вирішувати питання про задоволення позову чи встановлення певних обставин не взмозі.

Участь такої особи у справі в якості іншого учасника (не відповідача), а саме як третьої особи не слід вважати належним залученням її до участі у справі, оскільки у такому випадку ця особа наділена іншим процесуальним статусом, з іншими процесуальними правами та обов`язками та позбавляється ряду прав як відповідач, зокрема, на подання заяви про застосування строку позовної давності, подання зустрічного позову, тощо, що не слід вважати дотриманням процесуальних норм судом першої інстанції при розгляді справи.

Зважаючи на вказане, неможливість залучення, зокрема, згаданої особи як учасника (співвідповідача) на стадії апеляційного розгляду чи направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для виконання таких вимог закону судом першої інстанції та істотність таких, зокрема, процесуальних порушень, що вплинуло на вирішення спору вцілому, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Вказане відповідає, також, і правовій позиції викладеній у Постанові Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/2587/16 (провадження 61-21489св18), з подібними процесуальними правовідносинами, що повинні бути враховані, зокрема, і судом апеляційної інстанції при розгляді справи.

Вказаним доводи апеляційної скарги слід визнати підставними та саму скаргу задовольнити. Оскаржуване ж судове рішення слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 липня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, з участю третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2022 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Р.В. Савуляк

М.М. Шандра