ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2216/21 Суддя першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2021 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.08.2020 року №0165210502;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у м. Києві від 26.10.2020 року №21253-13 та рішення Головного управління ДПС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 26.10.2020 року №21253-13.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

15 листопада 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 50674, від ФОП ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що враховуючи своєчасність сплати позивачкою авансових внесків єдиного податку, вона, як платник податку не несе відповідальність за несвоєчасність зарахування таких сум до бюджету, включаючи нараховані штрафи, крім того, станом на 09.03.2021 року інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 по єдиному податку з фізичних осіб приведено у відповідність, станом на 10.02.2022 року у платника податків ОСОБА_1 податковий борг не обліковуються.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що авансові внески з єдиного податку за спірні періоди сплачувалися позивачем щоквартально та вчасно, що підтверджується квитанціями (з відмітками банку щодо їх виконання), які містяться в матеріалах справи, з огляду на що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.08.2020 №0165210502 підлягають задоволенню, у той же час станом на 10.02.2022, відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу, у платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) податковий борг не обліковується, відповідно до п. 60.1 ст. 60 ПКУ, податкова вимога від 26.10.2020 року № 21253-17 відкликана, а рішення про опис майна в податкову заставу від 26.10.2020 року № 21253-17 вважається таким, що втратило юридичну силу, з огляду на що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування, за результатом якої складено акт від 11.09.2019 року №46/26-15-33-17-11/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано, що станом на 01.09.2019 року за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обліковується борг по сплаті єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 809,26 грн.

Рішенням №1020/26-15-33-17-26/218 від 30.09.2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була виключена з реєстру платників єдиного податку 30.09.2020 року.

Крім того, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за 2017-2019 роки, за результатом якої складено акт від 16.06.2020 року №001082/26-15-05-02-04/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено, порушення ФОП ОСОБА_1 термінів сплати авансових внесків по єдиному податку протягом строків, визначених 295.1 статті 295 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки від 16.06.2020 року №001082/26-15-05-02-04/2184016428 винесено податкове повідомлення-рішення від 03.08.2020 року № 0165210502, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 50% у сумі 4030,70 грн., за затримку слати авансових внесків єдиного податку у сумі 8061,40 грн.

У подальшому ГУ ДПС у м. Києві складено податкову вимогу від 26.10.2020 року №21253-13 та рішення про опис майна у податкову заставу від 26.10.2020 року.

Вважаючи спірне податкове повідомлення - рішення, податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними, позивач звернулась із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно із пунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Положеннями пункту 33.1 статті 33 ПК України передбачено, що податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

За правилами пункту 34.1 статті 34 ПК України податковим періодом може бути: календарний рік; календарне півріччя; календарні три квартали; календарний квартал; календарний місяць; календарний день.

Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п. 35.1 ст. 35 ПК України).

Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо (п. 35.3 ст. 35 ПК України).

Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Положеннями пункту 296.2 статті 296 ПК України встановлено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

Згідно із пунктом 122.1 статті 122 ПК України несплата (неперерахування) або сплата (перерахування) не в повному обсязі фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається із акту камеральної перевірки від 16.06.2020 року №001082/26-15-05-02-04/2184016428, перевіркою встановлено порушення термінів сплати авансових внесків з єдиного податку, а саме:

- щодо терміну 20.06.2017 року зараховано 23.06.2017 року - 640,00 грн.,

- щодо терміну 20.08.2018 року зараховано 21.08.2018 року - 744,60 грн.,

- щодо терміну 20.02.2019 року зараховано 21.03.2019 року - 834,60 грн.,

- щодо терміну 20.03.2019 року зараховано 22.04.2019 року - 834,60 грн.,

- щодо терміну 20.04.2019 року зараховано 21.05.2019 року - 834,60 грн.,

- щодо терміну 20.05.2019 року зараховано 14.06.2019 року - 834,60 грн.,

- щодо терміну 20.06.2019 року зараховано23.07.2019 року - 834,60 грн.,

- щодо терміну 20.07.2019 року зараховано 22.08.2019 року - 834,60 грн.,

- щодо терміну 20.08.2019 року зараховано 12.09.2019 року - 834,60 грн.,

- щодо терміну 20.09.2019 року зараховано 24.10.2019 року - 834,60 грн.

Разом з тим, авансові внески з єдиного податку за спірні періоди сплачувалися позивачем щоквартально, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи:

- квитанція від 20.06.2017 року, яка свідчить про сплату єдиного податку за червень 2017 року в розмірі 640,00 грн. 20.06.2017 року о 14:24:52;

- квитанція від 18.08.2018 року, яка свідчить про сплату єдиного податку за серпень 2018 року в розмірі 744,00 грн. 18.08.2018 року о 16:51:38;

- квитанція від 19.03.2019 року, яка свідчить про сплату єдиного податку за березень 2019 року в розмірі 834,6 грн. 19.03.2019 року о 14:59:30;

- квитанція від 18.04.2019 року, яка свідчить про сплату єдиного податку за квітень 2019 року в розмірі 834,6 грн. 18.04.2019 року о 15:40:24;

- квитанція від 17.05.2019 року, яка свідчить про сплату єдиного податку за травень 2019 року в розмірі 835,00 грн. 17.05.2019 року о 17:16:49;

- квитанція від 14.06.2019 року, яка свідчить про сплату єдиного податку за червень 2019 року в розмірі 835,00 грн. 14.06.2019 року о 13:54:13;

- квитанція від 19.07.2019 року, яка свідчить про сплату єдиного податку за липень 2019 року в розмірі 835,00 грн. 19.07.2019 року о 13:57:18;

- квитанція від 19.08.2019 року, яка свідчить про сплату єдиного податку за серпень 2019 року в розмірі 835,00 грн. 19.08.2019 року о 14:43:57;

- квитанція від 10.09.2019 року, яка свідчить про сплату єдиного податку за вересень 2019 року в розмірі 835,00 грн. 10.09.2019 року о 19:23:40;

- квитанція від 19.10.2019 року, яка свідчить про сплату єдиного податку за жовтень 2019 року в розмірі 835,00 грн. 19.10.2019 року о 16:55:42.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Кодексу виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 1.30 статті 1 цього Закону встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону № 2346-ІІІ банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до підпункту 16.5.2 пункту 16.2 статті 16 Закону № 2346-ІІІ днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Положенням пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-ІІІ передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Отже, виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання пов`язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань, зокрема, з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №816/59/17.

У разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податків, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до наявних в матеріалах справи копій квитанцій, ФОП ОСОБА_1 було вчасно сплачено авансові внески єдиного податку за період 2017 - 2019 роки, що спростовує доводи апелянта в цій частині та свідчить про протиправність винесеного контролюючим органом податкового повідомлення - рішення.

Що стосується вимог позивача в частині визнання протиправними та скасування податкової вимоги ГУ ДПС у м. Києві від 26.10.2020 року №21253-13 та рішення Головного управління ДПС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 26.10.2020 року №21253-13, то вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно письмових пояснень відповідача, станом на 09.03.2021 року, інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) по єдиному податку з фізичних осіб (код платежу 18050400), приведено у відповідність.

Станом на 10.02.2022 року, відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу, у платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) податковий борг не обліковується.

Відповідно до п. 60.1 ст. 60 ПКУ, податкова вимога від 26.10.2020 року № 21253-17 відкликана, а рішення про опис майна в податкову заставу від 26.10.2020 року № 21253-17 вважається таким, що втратило юридичну силу.

Відповідачем вказаних вище висновків суду в апеляційній скарзі спростовано не було, остання містить виключно цитування норм Податкового кодексу без зазначення в чому саме полягала неповнота дослідження матеріалів справи судом, невірність зроблених висновків останнім.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2022 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Повний текст виготовлено 06 грудня 2022 року.