Справа № 490/1520/22

н\п 2/490/1666/2022

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2022 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Марченку О.І.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , у якому вона просила:

визнати протиправним, скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська стоматологічна поліклініка" від 11 лютого 2022 року № 14-К;

поновити її на посаді головної сестри медичної в Комунальному некомерційному підприємстві Миколаївської міської ради "Міська стоматологічна поліклініка";

стягнути з Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська стоматологічна поліклініка" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі місячної заробітної плати головної сестри медичної 1267 грн 76 коп. за період з 11 січня 2022 року до 11 березня 2022 року;

стягнути з Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська стоматологічна поліклініка" на її користь в якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 100 000 грн 00 коп.;

стягнути з Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська стоматологічна поліклініка" на її користь в якості відшкодування збитків грошові кошти в сумі 10 000 грн 00 коп.

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2022 року відкрито провадження та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання 03 червня 2022 року з`явилася позивач ОСОБА_1 , від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю ознайомитися із матеріалами справи. Третя особа не з`явилася з невідомих суд причин.

28 червня 2022 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість.

У судове засідання 13 липня 2022 року з`явилася позивач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_3 , третя особа не з`явилася з невідомих суду причин. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_3 , вирішено питання про виклик та допит свідків.

У судове засідання 29 серпня 2022 року з`явилися позивач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_3 , третя особа не з`явилася з невідомих суду причин. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 серпня 2022 року задоволено клопотання позивача та вирішено питання про виклик свідків. Оголошено перерву у судовому засіданні до 25 жовтня 2022 року до 14 год. 00 хв.

Від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 25 жовтня 2022 року. У зв`язку із неявкою сторін та третьої особи, розгляд справи відкладено.

У судове засідання з`явилася позивач ОСОБА_1 , її представник - адвокат Луконіна Н.В. та представник відповідача ОСОБА_3 . Третя особа до суду не з`явилася з невідомих суду причин.

Суд заслухавши думку сторін, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності третьої особи, ухвалив про можливість проведення розгляду справи за відсутності ОСОБА_4 .

У судовому засідання позивач та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, просили його задовольнити. Предстанвик відповідача вказала на безпідставність позовних вимог та про необхідність відмовити у їх задоволенні.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи встановив таке.

Починаючи з 23 жовтня 1997 року ОСОБА_1 працювала в КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» на різних посадах, зокрема з 05 березня 2001 року на посаді головної медичної сестри.

Згідно з договором від 05 березня 2001 року ОСОБА_1 як головна медична сестра, яка виконує роботу, безпосередньо пов`язану з отриманням, зберіганням матеріальних цінностей, взяла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності ввірених їй цінностей.

25 жовтня 2021 року відбулася робоча нарада адміністрації КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» з питання змін внесення в організацію виробництва і праці для покращення роботи поліклініки. До порядку денного включено такі питання: внесення змін в системі підпорядкування посади економіста; введення посади сестри медичної старшої; зміну істотних умов праці для посад «головна медична сестра», «завідуючий лікувально-хірургічним відділенням» та «завідувач дитячим лікувально-хірургічним відділенням».

За результатами розгляду та голосування, зокрема за питання щодо зміни істотних умов праці для посади «головна медична сестра» прийнято рішення встановити неповний робочий день тиждень з розрахунку 0,25 штатної одиниці.

Наказом КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» від 26 жовтня 2021 року № 93 «Про внесення змін в організацію виробництва та праці КНП ММР «Миколаївської міської ради» внесено такі зміни до структурного та штатного розпису, а саме підпорядкувати посаду «економіст» безпосередньо директору КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» з 01 січня 2022 року; ввести посаду старшої сестри медичної з 01 січня 2022 року; ввести посаду завідуючого лікувально-хірургічним відділенням з розрахунку 0,5 штатних одиниць з 01 грудня 2021 року.

Наказом КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» від 28 жовтня 2021 року № 97 «Про зміну в істотних умов праці головної сестри медичної КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» внесено зміни до штатного розпису КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» - виведено 0,75 штатної одиниці головної медичної сестри з 01 січня 2022 року.

29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 попереджено про зміну істотних умов праці, про що нею проставлено підпис.

Наказом КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» від 29 жовтня 2021 року № 99 «Про зміну в істотних умов праці головної сестри медичної КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» встановлено з 01 січня 2022 року для посади головна медична сестра неповний робочий день - 2 години з понеділка по п`ятницю з 09:00 до 11:00 год.

Наказом КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» від 15 грудня 2021 року №112 у зв`язку із перебування головної сестри медичної ОСОБА_1 у щорічній відпустці та виробничою необхідністю виконання обов`язків головної сестри медичної покладено на сестру медичну дитячого лікувально-хірургічного відділення ОСОБА_5 з 20 грудня 2021 року до 08 лютого 2022 року. Світлицьку зобов`язано передати, а сестрі медичній ОСОБА_5 прийняти матеріальні цінності та медичну документацію шляхом оформлення акту прийому - передачі.

Актом від 15 грудня 2021 року, складеного юрисконсультом Мантуленко О.В., в.о. головного бухгалтера ОСОБА_6 та інспектора кадрів ОСОБА_7 , засвідчено, що ОСОБА_1 ознайомилася із наказом від 15 грудня 2021 року № 112, однак відмовилася від писання з незрозумілих причин.

Вдруге ОСОБА_1 повідомлено про зміну істотних умов праці 24 січня 2022 року, однак підпис ОСОБА_1 на цьому попередженні відсутній.

Відповідно до акту №2 від 09 лютого 2022 року, складеного директором ОСОБА_4 , медичним директором ОСОБА_8 , завідуючим відділення ОСОБА_9 , головою ПК ОСОБА_10 , завідуючого господарством ОСОБА_11 та інспектора з кадрів ОСОБА_7 та інших осіб, ОСОБА_12 відмовилася від ознайомлення з посадовою інструкцією головної сестри медичної.

Відповідно до протоколу засідання трудового колективу з ознайомлення головної сестри медичної ОСОБА_1 з посадовою інструкцією від 09 лютого 2022 року, їй було зачитано посадову інструкцію головної сестри медичної.

Актом від 09 лютого 2022 року, складеним директором ОСОБА_4 , медичним директором ОСОБА_8 , завідуючим відділення ОСОБА_9 , головою ПК ОСОБА_10 , завідуючого господарством ОСОБА_11 та інспектора з кадрів ОСОБА_7 та інших осіб, ОСОБА_12 , зав. лік-хір від. ОСОБА_13 та мол. мед сест. ОСОБА_14 , засвідчено, що ОСОБА_1 надано письмовий варіант згоди/незгоди продовжувати (на підставі наказів підприємства № 93 від 26 жовтня2021 року, № 97 від 28 жовтня 2021 року та № 99 від 29 жовтня 2021 року). ОСОБА_1 від писання відмовилася, написану власноруч відмову або згоду не надала. Усно про своє бажання або не бажання працювати не повідомила.

Актом від 10 лютого 2022 року, складеного директором ОСОБА_4 , медичним директором ОСОБА_8 , завідуючим відділення ОСОБА_9 , головою ПК ОСОБА_10 , завідуючого господарством Шуткіної Т.І. та інспектора з кадрів ОСОБА_7 , засвідчено, що ОСОБА_1 доведено до відома, що вона з 09 лютого 2022 року працює за новим графіком з 09:00 до 11:00 год. Також ОСОБА_1 повторно запропоновано повідомити адміністрацію про свою згоду або незгоду працювати за новими умовами праці. Світлицька повідомила, що працює з 08:00 год до 17:00 год. Надавати згоду або незгоду працювати за новими умовами праці відмовилася.

Наказом (розпорядженням) КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» № 14-К від 11 лютого 2022 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України за відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (наказ по КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» № 54 від 11 лютого 2022 року). Відповідно до цього наказу позивачу виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку та компенсацію за 8 календарних днів невикористаної відпустки.

Наказом КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» № 54 від 11 лютого 2022 року наказано інспектору з кадрів ОСОБА_7 підготувати наказ про припинення трудових відносин із головною медичною сестрою ОСОБА_1 на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України 11 лютого 2022 року; ознайомити з даним наказом ОСОБА_1 під особистий підпис; видати ОСОБА_1 трудову книжку та копію наказу про припинення трудового договору.

Актом від 11 лютого 2022 року, засвідчено, що ОСОБА_1 , після закінчення щорічної відпустки з`явилася в приміщення КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» об 08:00 год. ОСОБА_1 втрете запропоновано надати згоду або відмову продовжувати або припинити працювати за новими умовами зміненими на підставі наказів від 26 жовтня 2021 року № 93, від 28 жовтня 2021 року № 97, від 29 жовтня 2021 року №99, а саме працювати в режимі неповного робочого дня за графіком з 09:00 год 11:00 год. ОСОБА_1 повторно доведено до відома зміст цих наказів, роз`яснено норми пункту 6 статті 36 КЗпП України, а саме, що відмова продовжувати працювати за новими умовами праці є підставою для припинення трудових відносин. Крім цього повторно запропоновано ознайомитися з новою посадовою інструкцією, однак від цього ОСОБА_1 відмовилася. Світлицька згоди продовжувати працювати за новими умовами праці не надала, оремо зазначила, що вона працює за рафіком з 08:00 до 17:00 год і буде так працювати. ОСОБА_1 запропоновано повідомити про виконану нею роботу 09 та 10 лютого 2022 року, однак вона не змогла назвати жодного виконаного завдання, роботи яку вона виконала відповідно до посадових обов`язків.

Актами № 2 та № 3 від 11 лютого 2022 року засвідчено, що ОСОБА_1 відмовилася ставити свій підпис про ознайомлення з наказом від 11 лютого 2022 року № 54 «Про припинення трудових відносин зі ОСОБА_1 згідно пункту 6 статті 36 КЗпП України» та про ознайомлення з наказом від 11 лютого 2022року № 14-К «Про припинення трудового договору між КНП ММР «МСП» та головною сестрою медичною ОСОБА_1 ».

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Частина перша статті 21 КЗпП України визначає, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до частини першої статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Підставою для припинення трудового договору є, зокрема, відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (пункт 6 статті 36 КЗпП України).

Згідно із частиною першою статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (частина перша статті 47 КЗпП України).

Стаття 139 КЗпП України вказує на те, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач вказує на те, що звільнення її з роботи за пунктом 6 статті 36 КЗпП України є протиправним, оскільки наказ № 14-К від 11 лютого 2022 року є незаконним, сфальсифікованим, до якого внесено неправдиві відомості так, як ніякого покращення роботи поліклініки шляхом оптимізації її робочого часу не сталося, а дійсною метою наказу стало прагнення директора працевлаштувати на її посаду іншу людину. Позивач вказує на те, що відповідач не отримував від неї у встановленому порядку відмови від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Відповідач та третя особа не зазначили, на якій підставі було їй було здійснено розрахунок оплати праці на 0,25 ставки. Під час звільнення її з посади відповідач не здійснив прийом від неї матеріальних цінностей. Також позивач зазначила, що вона не відмовлялася від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Отже, із зазначеного слідує, що позивач висловлює свою незгоду із визначенням їй 0,25 ставки, що за своїм змістом є незгодою із наказами № 97 від 28 жовтня 2021 року та №99 від 29 жовтня 2021 року.

Законність цих наказів була предметом спору у справі № 490/10383/21 за позовом ОСОБА_1 до КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» про скасування цих наказів.

За результатами розгляду цього позову рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування наказів № 97 від 28 жовтня 2021 року та № 99 від 29 жовтня 2021 року відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105234308).

Не погоджуючись із цим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, яка ухвалою Миколаївський апеляційний суду від 11 жовтня 2022 року повернуто позивачу (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106678112).

За такого, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2022 року набрало законної сили. Отже, законність цих наказів відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи.

Накази № 97 від 28 жовтня 2021 року «Про зміну в істотних умов праці головної сестри медичної КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» та № 99 від 29 жовтня 2021 року ніким не скасовані, вони є законним та підлягають виконанню. Відповідно до цих наказів з 01 січня 2022 року виведено 1,75 штатної одиниці головної медичної сестри з 01 січня 2022 року та визначення графіку роботи позивачу у дві години з 09:00 год. до 11:00 год.

Про такі зміни у графіку роботи та відповідно оплаті праці позивач була повідомлена 29 жовтня 2021 року, тобто за два місця як того вимагає частина третя статті 32 КЗпП України, про це свідчить її особистий підпис.

Оскільки зазначеними вище наказами внесено істотні зміни в умови праці ОСОБА_1 , вона виходячи зі змісту статті 36 КЗпП України мала право погодитися на такі зміни чи відмовитися продовжувати роботу у зв`язку із введенням таких змін.

При цьому згодою на продовження роботи у зв`язку із введенням істотних змін є виконання обов`язків за посадовою інструкції головної сестри медичної, затвердженої після внесення таких змін, відповідно до визначеного графіка (з 09:00 год. до 11:00 год.). Згоди на це ОСОБА_1 не надала.

Натомість наявні у справі письмові докази, а саме акт про відмову від підписання наказу від 15 грудня 2021 року № 112 про покладання на ОСОБА_5 виконання обов`язків головної сестри медичної у зв`язку із відпусткою ОСОБА_1 , акт від 09 вересня 2022 року № 2 про відмову від ознайомлення з посадовою інструкцією головної сестри медичної та протокол засідання колективу з ознайомлення головної сестри медичної з посадовою інструкцією, акт від 09 лютого 2022 року про ненадання позивачем згоди чи незгоди на продовження роботи після зміни істотних умов праці, акт від 10 лютого 2022 року про її відмову надавати згоду або незгоду працювати за новими умовами праці та акт від 11 лютого 2022 року, в якому зокрема йдеться про те, що позивач продовжить роботу із графіком з 08:00 до 17:00 год. щодня.

На думку суду ці докази вказують на те, що позивач ОСОБА_1 була не згодна продовжувати роботу по новим, зміненим умовам.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 20 грудня 2021 року до 08 лютого 2022 року перебувала у відпустці. Після виходу з відпустки, 09 та 10 лютого 2022 року у ОСОБА_1 мала приступити до роботи. На роботу ОСОБА_1 вийшла 09 лютого 2022 року о 08:00 год. та 10 лютого 2022 року о 08:00 год. Тоді, як відповідно до зміненого графіку мала вийти на роботу о 09:00 год. та працювати до 11:00 год. щодня.

Допитані під час розгляду справи свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 підтвердили, що ОСОБА_1 після виходу з відпустки, 09 та 10 лютого 2022 року зі змінами умов праці не погодилась, відмовилася ознайомлюватися із посадовою інструкцією, затвердженою після введення таких змін, ніяких обов`язків не виконувала, у робочий час гралася телефоном.

За приписами пункту 1 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи роботодавець зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника, зокрема, про трудову функцію, яку зобов`язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов`язків), дату початку виконання роботи.

На виконання вказаної норми відповідач неодноразово доводив до відома позивачки про зміну істотних умов праці, однак ОСОБА_1 відмовлялася надати згоду чи відмову від продовження роботи після зміни істотних умов праці та ознайомитися із новою посадовою інструкцією головної сестри медичної, вказуючи на те, що буде працювати відповідно до раніше затвердженої посадової інструкції головної сестри медичної та відповідно до раніше встановленого графіку роботи.

Суд зазначає, що визначення посадових обов`язків та графіка роботи головної сестри медичної КНП ММР «Миколаївська стоматологічна поліклініка» належить виключно цій установі, а ОСОБА_1 як працівник установи не має права самостійно, в односторонньому порядку визначати свої посадові обов`язки та графік роботи.

Зазначене спростовує доводи позивачки про те, що відповідач не допускав її до виконання нею своїх посадових обов`язків. Суд звертає увагу, що позивач відмовилася ознайомлюватися із посадовою інструкцією головної сестри медичної, затвердженою у зв`язку із істотною зміною умов праці.

З наявних у матеріалах справи доказів та пояснень представника відповідача судом встановлено, що під час звільнення ОСОБА_1 з роботи вона не була матеріально відповідальною особою, оскільки ще перед виходом ОСОБА_1 у відпустку (у грудні 2021 року) наказом директора ОСОБА_4 від 15 грудня 2021 року № 112, у зв`язку із виробничою необхідністю, виконання обов`язків головної сестри медичної покладено на сестру медичну дитячого лікувально-хірургічного відділення ОСОБА_5 та зобов`язано ОСОБА_1 передати, а ОСОБА_5 прийняти матеріальні цінності та медичну документацію шляхом оформлення актом прийому-передачі. ОСОБА_1 з незрозумілих причин відмовилася від ознайомлення під підпис із цим наказом, про що свідчить акт від 15 грудня 2021 року.

Предстанвик відповідача ОСОБА_15 зазначила, що у зв`язку із виробничою необхідністю забезпечити безперебійну видачу лікарських засобів та з огляду на відмову ОСОБА_1 від ознайомлення та виконання наказу директора установи від 15 грудня 2021 року № 112, обов`язки головної сестри медичної покладено на працівника ОСОБА_5 . При цьому будь-які претензії стосовно матеріальних цінностей, за які була відповідальна ОСОБА_1 , у КНП ММР «Миколаївська стоматологічна поліклініка» до позивача відсутні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша, друга та третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 серпня 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та вирішено викликати та допитати в якості свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .

У судовому засіданні 05 грудня 2022 року позивач та її представник ОСОБА_2 зазначили, що ці свідки перебувають за межами України та не відомо коли повернуться. Тому з огляду на це не наполягали на їх допиті та не заперечували проти розгляду справи за наявними у справі доказами. З огляду на це свідки, зазначені в ухвалі суду від 30 серпня 2022 року судом не допитувалися.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 відмовилася від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Тому, її звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП України є законним.

Із судової практики Верховного Суду слідує, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року )» (Постанови КЦС ВС від 07 жовтня 2020 року у справі № 465/3586/17, від 08 жовтня 2020 у справі № 712/22134/12, від 05 жовтня 2020 у справі № 347/637/18, від 27 жовтня 2020 у справі №243/11349/18).

А також: «Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)» (Постанова КЦС ВС від 20 жовтня 2020 у справі №756/536/19, від 15 жовтня 2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15 жовтня 2020 у справі №157/398/15-ц, від 13 жовтня 2020 № 161/4641/17, 20 жовтня 2020 у справі № 213/112/19, від 12 жовтня 2020 у справі № 585/2958/17, від 12 жовтня 2020 у справі №521/7401/15, від 09 жовтня 2020 у справі №161/7515/15-ц).

Суд вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що надані позивачем письмові докази не спростовують висновків суду про законність її звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

Зміст оскаржуваного у цій справі наказу вказує на те, що відповідачем виконані вимоги Кодексу законів про працю України та здійснено виплату вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку та компенсації за 8 календарних днів невикористаної відпустки.

Наказ відповідача від 11 лютого 2022 року № 14-К є законним, підстав для його скасування суд не вбачає.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування наказу від 11 лютого 2022 року № 14-К, то і позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди у розмірі 100 000 грн 00 коп. та відшкодування збитків у розмірі 10 000 грн 00 коп. не підлягають задоволенню.

За такого, позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У задоволенні цього позову слід відмовити.

Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України судові витрати судові витрати відносяться на користь позивача.

Керуючись статтями 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про скасування наказу від 11 лютого 2022 року № 14-К, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди у розмірі 100 000 грн 00 коп. та відшкодування грошових збитків у розмірі 10 000 грн 00 коп. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Л.М. Шолох