ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 761/13804/22
провадження № 51-3067км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року у кримінальному провадженні № 12021000000000513 від 10 квітня 2021 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Постановою прокурора від 11 липня 2022 року захиснику ОСОБА_8. відмовлено в задоволенні клопотання щодо закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення та у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.
Не погодившись із таким рішенням прокурора, захисник звернувся до слідчого судді зі скаргою.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року частково задоволено скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_1 та скасовано постанову прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 про відмову у задоволенні клопотання від 11 липня 2022 року у кримінальному провадженні № 2021000000000513 від 10 квітня 2021 року.
Цим же рішенням визнано протиправною бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, а саме у невинесенні постанови про закриття кримінального провадження № 12021000000000513, та зобов`язано процесуального керівника прийняти процесуальне рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Київський апеляційний суд ухвалою від 27 вересня 2022 року відмовив прокурору у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на рішення слідчого судді, дійшовши до висновку, що оскаржене рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Не погодившись із таким рішенням апеляційного суду, прокурор звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. На переконання прокурора, суд апеляційної інстанції не мав права відмовляти у відкритті провадження на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року.
Вважає необґрунтованим посилання апеляційного суду на приписи ч. 4 ст. 399 КПК, оскільки своїм рішенням слідчий суддя вийшов за межі наданих йому повноважень і постановив ухвалу, яка не передбачена нормами КПК. Доводи касаційної скарги обґрунтовує, посилаючись на практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у відповідних постановах.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор підтримала подану касаційну скаргу, просила скасувати рішення апеляційного суду та призначити новий апеляційний розгляд.
Захисник ОСОБА_8. подав заперечення в яких виклав мотиви незгоди з доводами, викладеними у касаційній скарзі прокурора.
В судовому засіданні захисник підтримав подані заперечення, у задоволенні касаційної скарги просив відмовити.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату,
час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення касаційного розгляду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та захисника, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі та поданих стороною захисту запереченнях , колегія суддів дійшла таких висновків.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому за змістом ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом. Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Частиною 6 ст. 9 КПК визначено, щоу випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК.
Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржене рішення слідчого судді не входить до переліку ухвал, зазначених у ст. 309 КПК, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а тому не підлягає апеляційному перегляду.
Колегія суддів суду не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.
Перелік рішень, дій і бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено у ст. 303 КПК.
Забезпечуючи ефективний доступ до правосуддя, за результатами розгляду скарги захисника ОСОБА_8 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні слідчий суддя, відповідно до положень ст. 307 вказаного Кодексу, міг: скасувати рішення прокурора, зобов`язати прокурора вчинити певну дію, зобов`язати припинити певну дію, відмовити в задоволенні скарги. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає слідчому судді повноважень вторгатися в дискреційні повноваження прокурора в кримінальному провадженні, визначені положеннями ч. 2 ст. 283 КПК.
Із системного аналізу положень ст. 284 КПК убачається, що їх зміст передбачає два види закриття кримінального провадження, які є різними за своєю суттю та наслідками: закриття провадження, що передбачає неможливість подальшого досудового розслідування (повне закриття кримінального провадження), і закриття провадження щодо підозрюваного, що передбачає неможливість проведення досудового розслідування стосовно цієї особи, проте не перешкоджає подальшому досудовому розслідуванню відповідного кримінального правопорушення. До повноважень прокурора у провадженні, де особі повідомлено про підозру, належить другий вид закриття провадження.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 283 КПК, яка визначає форми закінчення досудового розслідування, саме прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Системне тлумачення кримінальних процесуальних норм, передбачених статтями 283, 284 КПК, свідчить, що право обрати ту чи іншу форму закінчення досудового розслідування належить до дискреційних повноважень прокурора в кримінальному провадженні.
Натомість в цьому кримінальному провадженні слідчий суддя зобов`язав процесуального керівника прийняти процесуальне рішення про закриття кримінального провадження № 12021000000000513 від 10 квітня 2021 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255 КК, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, чим вийшов за межі своїх процесуальних повноважень щодо розгляду скарги на бездіяльність прокурора, які визначені положеннями ст. 307 КПК, та втрутився в дискреційні повноваження прокурора, визначені положеннями ст. 283 вказаного Кодексу, отже постановив рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом.
Наведене узгоджується з висновками Касаційного кримінального суду Верховного суду, викладеними в постановах від 29 серпня 2022 року (справа № 757/61433/21-к, провадження № 51-372км22) та від 05 липня 2022 року (справа № 757/27041/21-к, провадження № 51-3781км21), на що обґрунтовано звертає увагу прокурор у своїй касаційній скарзі.
Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі положень п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК. Вказана правова позиція впроваджена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року (справа № 237/1459/17, провадження № 13-19кс18; справа № 243/6674/17-к, провадження № 13-16сво18).
Таким чином, колегія суддів уважає слушними доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, і вбачає, що, приймаючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що право на апеляційне оскарження судового рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом, підлягає забезпеченню на підставі положень п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, у зв`язку із чим ухвала Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого суду необхідно врахувати викладене вище та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
