ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2022 р. Справа№ 927/50/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2022

у справі №927/50/22 (суддя Демидова М.О.)

за позовом керівника Чернігівської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі позивача 1: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області

позивача 2: Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області

до відповідача: Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп"

про відшкодування шкоди у сумі 147952,75 грн

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Чернігівської області звернувся керівник Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській, Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" про відшкодування шкоди у розмірі 147952,75грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Позов обґрунтований порушенням вимог Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2022 у справі №927/50/22 у задоволенні позову керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" про відшкодування шкоди у сумі 147952,75 грн відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції керувався тим, що прокурором в інтересах позивачів не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а тому підстави для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди у сумі 147952,75 грн відсутні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Чернігівська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, у якій просила суд прийняти дану скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі. Долучити до матеріалів справи лист Державної екологічної інспекції в Чернігівській області від 10.08.2022 №06/1208. Скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2022 у справі №927/50/22 та задовольнити позов керівника Чернігівської окружної прокуратури у повному обсязі. Стягнути з відповідача судові витрати за подання апеляційної скарги на рахунок прокуратури Чернігівської області. Про дату та час розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Чернігівську обласну прокуратуру.

В обґрунтування своєї скарги Прокурор зазначав, що акт перевірки № 24/06 є належним доказом, у якому зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння і порушення природоохоронного законодавства, і який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, є однією з підстав для встановлення розміру заподіяної шкоди. На переконання скаржника є помилковою є позиція суду, що польова-перелікова відомість, долучена до позовної заяви не може бути урахована під час вирішення по суті спору про стягнення суми заподіяних збитків.

Крім того скаржник зазначав, що при прийнятті рішення у порушення ст. ст. 76, 78 ГПК України поза увагою суду залишився той факт, що проведення перевірки та складення польової-перелікової відомості здійснено за участі посадовця ДП «Чернігіврайагролісгосп» (лісника обходу № 3 Лазарева О.О.), який будь-яких зауважень чи застережень при складенні документів не висловлював.

Також апелянт зазначав, що під час розгляду справи в суді, відповідачем розмір заподіяних збитків узагалі не оспорювався, що свідчить про фактичне визнання установленої обставини. Поза увагою суду залишився також той факт, що відомості щодо кількості, якості, породи (15 сироростучих та 3 сухостійних дерев породи сосна звичайна) та місця виявлення незаконно вирубаних дерев (квартал 9 виділ 19, квартал 9 виділ 20), зазначених в акті перевірки та польовій-переліковій відомості повністю співпадають. Відтак, відсутні підстави для ствердження, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази розміру заподіяних збитків внаслідок незаконної вирубки лісових насаджень неустановленими особами.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2022 апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури у справі №927/50/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/50/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2022 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №927/50/22.

01.09.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/50/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 Апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2022 у справі №927/50/22 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

27.09.2022 на виконання вимог ухвали ПАГС від 12.09.2022 скаржником надано суду докази сплати судового збору (платіжне доручення від 25.08.2022 №1372 на суму 3405,00 грн). Таким чином апелянтом виконано вимоги ухвали у строк, установлений судом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №927/50/22 за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, установленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Колегія суддів зазначає, що станом на дату винесення постанови у даній справі відповідач не направив на адресу суду відзиву на апеляційну скаргу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як убачається із матеріалів справи, 13.04.2021 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області відповідно до наказу №274 від 12.04.2021 (а.с. 15-16) та направлення №274 (а.с. 17) здійснено заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території Чернігівського району, а саме: проведено обстеження лісових насаджень наданих у постійне користування ДП "Чернігіврайагролісгосп".

В ході перевірки установлено, що у кварталі 9, виділ 19 ДП "Чернігівський райагролісгосп" виявлено незаконну, без передбаченого законом дозволу рубку ростучих дерев сосни звичайної у кількості 15 шт. та у кварталі 9, виділ 20 ДП "Чернігівський райагролісгосп"; виявлено незаконну, без передбаченого законом дозволу рубку сухостійних дерев сосни звичайної у кількості 3 шт., про що складено акт про здійснення рейду державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства № 24/06 від 13.04.2021 (а.с. 18). Акт підисаний старшим держінспектором Феськовцем О.О., інспектором - Бальшаковим Л.І. у присутності лісничого обх. №3 ДП "Чернігівський райагролісгосп".

Інспектором проведено заміри діаметрів пнів знесених дерев металевою стрічкою ДСТУ 4179-2003 (ГОСЧТ 7502-98) та складено "Польову перелікову відомість дерев, зрубаних без відповідних дозвільних документів" (а.с. 19).

Польова перелікова відомість дерев, зрубаних без відповідних дозвільних документів містить дату її складання " 08 квітня 2021 року" із рискою над цифрою " 08" та дописом зверху над " 08" цифру " 13"; при цьому жодну із цифр у польовій переліковій відомості дерев не закреслено.

Відповідач у відзиві на позовну заяву датою польової перелікової відомості пнів указує " 08 квітня 2021 року".

Звертаючись із скаргою до суду апеляційної інстанції скаржник надав лист Державної екологічної інспекції України від 10.08.2022, у якому інспекція повідомила наступне.

Захід державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства проведено згідно з наказом Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 12.04.2021 № 274, в ході якого, з виїздом на місце 13.04.2021, перевірялись факти щодо незаконної рубки, викладені у зверненні гр. ОСОБА_1 , про що складено акт перевірки № 24/06 від 13.04.2021. Невід`ємною частиною даного акту є польова перелікова відомість дерев, в якій вказані квартали і виділи та визначено місце незаконної рубки дерев такі ж як і в акті перевірки.

Польова перелікова відомість незаконно зрубаних дерев складалась під час комісійного визначення породи та категорії дерев, замірів діаметрів пнів, а саме 13 квітня 2021 року, та був підписаний всіма присутніми, а дата 08 квітня 2021 року зазначена помилково старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Феськовцем О.О., який і допустив цю механічну помилку. Тобто фактичну дату складання польової перелікової відомості необхідно вважати 13 квітня 2021 року.

В обґрунтування неможливості подання даного доказу у суді першої інстанції апелянт зазначав, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження, а у відповідача були відсутні будь-які заперечення щодо дати складання польової-перелікової відомості, позивач та прокурор був позбавлений можливості повідомити про причини наявності розбіжності, що є винятковим у зв`язку з причинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи вищенаведені норми та обґрунтування скаржника щодо неможливості подання даного доказу у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про прийняття даного листа/пояснення Державної екологічної інспекції України від 10.08.2022 у якості доказу. Однак, суд звертає увагу, що відповідно до норми ст. 86 ГПК України колегія суддів буде досліджувати усі докази у їх сукупності.

Згідно розрахунку Державної екологічної інспекції загальна сума заподіяної шкоди становить 147952,75 грн. Обрахування розміру шкоди проведено Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області на підставі такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008, додаток №1 (а.с 20).

Державна екологічна інспекція звернулась на адресу Чернігівського районного управління поліції Головного управляння Національної поліції в Чернігівській області із заявою (повідомлення) про вчинення злочину №06/1190 від 14.04.2021 щодо незаконної порубки дерев (а.с.21).

За даним фактом в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №12021270340001114 (а.с. 22) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального процесуального кодексу України.

У ході досудового розслідування установлено незаконну порубку дерев 18 дерев без стовбура та верхушки (пнів) на території Чернігівського району, про що складено протокол огляду місця події від 13.04.2021 та протокол допиту свідка, який не містить дати складання. (а.с. 23-24, 25). Особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального порушення не установлено.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №9370587, Чернігівському районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству "Чернігіврайагролісгосп" на підставі розпорядження Чернігівської райдержадміністрації №530 від 01.11.2005 надано у постійне користування на території Будинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області 57,0751 га землі для ведення лісового господарства (а.с. 69).

Указані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Чернігівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Чернігіврайагролісгосп", відповідно до п. 2.1, 2.2 Статуту, затвердженого наказом директора КП "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради № 9 від 19.02.2018, створене з метою охорони та відновлення лісів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання тощо. Предметом діяльності підприємства є охорона навколишнього природного середовища, збереження природно-заповідного фонду (а.с. 61-68).

Прокурор, звертаючись із позовом зазначав, що оскільки відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, допустив самовільну рубку лісу, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, відповідач має нести матеріальну відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 147952,75 грн.

З матеріалів справи слідує, що 26.08.2021 прокурор звертався до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області з листами (№5103вих-21, №5104вих-21) про надання інформації щодо вживання заходів щодо стягнення заподіяної шкоди відповідачем та чи буде звертатися до суду з позовом (а.с. 36 оборот, 71).

У листах Новобілоуської сільської ради №03-08/940 від 10.11.2021 (а.с. 36) та Державної екологічної інспекції №15/2986 від 31.08.2021 (а.с. 72) повідомлено прокуратуру про відсутність заходів щодо стягнення заподіяної шкоди з відповідача як постійного лісокористувача.

Чернігівською окружною прокуратурою направлено на адресу позивачів повідомлення №7328вих-21 від 09.11.2021 про підготовку позову Чернігівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Чернігіврайагролісгосп" про відшкодування шкоди у сумі 147952,75 грн. (а.с. 37). Шкода у сумі 147952,75 грн заявлена прокурором до стягнення з відповідача за даним позовом.

У поданому відзиві на позов відповідач щодо позовних вимог заперечив, указавши про те, що відповідачем не допущено порушення порядку охорони лісів, зокрема, щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; відповідач зазначає, що осіб, які здійснили самовільну порубку дерев, не виявлено під час кримінального провадження №12021270340001114; не визнає обставин, зазначених у змісті акту перевірки №24/06 від 13.04.2021 та у змісті польової перелікової відомості пнів від 08.04.2021; прокурор в позові не навів норми Закону України "Про прокуратуру", який надає йому повноваження вивчати стан додержання вимог законодавства навколишнього природного середовища та не навів закон, який визначає порядок, спосіб реалізації таких повноважень прокурора, що також свідчить про отримання прокурором доказів з порушенням закону.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У підтвердження здійснення повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до позовної заяви додано Повідомлення (в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") №7328вих-21 від 09.11.2021 (а.с. 37).

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах статей 13, 142, 145 Конституції України; статей 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Правопорушення було вчинено на території Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.

У листах Новобілоуської сільської ради №03-08/940 від 10.11.2021 (а.с. 36) та Державної екологічної інспекції №15/2986 від 31.08.2021 (а.с.72) повідомлено прокуратуру про відсутність дій з боку позивачів вчинення ефективних заходів реагування за фактом виявленого порушення щодо стягнення шкоди з постійного лісокористувача, тобто відповідача.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, а також отримання доказів від позивачів у законний спосіб, а тому доводи відповідача у цій частині судом відхиляються.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Відповідно до Конституції України кожен має

право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на

відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50) і

зобов`язаний не заподіювати шкоди природі та відшкодовувати

завдані ним збитки (ст. 66).

Злочини та інші правопорушення проти довкілля посягають на

суспільні відносини у сфері охорони конституційного права громадян

на безпечне довкілля, а також у сфері охорони, використання,

збереження і відтворення природних ресурсів, забезпечення

екологічної безпеки, запобігання й усунення негативного впливу

господарської та іншої діяльності людини на навколишнє природне

середовище, збереження генетичного фонду живої природи, ландшафтів

та інших природних комплексів, унікальних територій, а також

природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Оскільки більшість статей, якими передбачено

відповідальність за злочини й адміністративні правопорушення проти

довкілля, є бланкетними, судам слід ретельно з`ясовувати, яким

саме законодавством регулюються правовідносини, пов`язані з

використанням та охороною відповідного природного ресурсу (землі,

надр, вод, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу

тощо).

Статтею 11 Цивільного кодексу України установлено, що цивільні права і обов`язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Ураховуючи вищевикладені норми чинного законодавства суд зазначає, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Згідно із ч. 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Як убачається із матеріалів справи, розрахунок шкоди, заподіяної лісу, проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

На підставі п. 2 ч.2 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Як зазначала прокуратура при зверненні із позовом, сума збитків з урахуванням індексації за попередні роки становить: 34215,00x1,223x1,123x1,091x1,046x1,005x1,249x1,433x1,124x1,137x1,098x1,0 41x1,050 = 147952,75 грн, даний розрахунок здійснювався на підставі акту перевірки №24/06 від 13.04.2021

У відповідності до ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані:

1) забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров`я людей;

2) забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції;

3) здійснювати відтворення лісів;

4) забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах;

5) здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень;

6) раціонально використовувати лісові ділянки.

Норми частини 1 та 2 статті 86 Лісового кодексу України визначають, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядува¬ння відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю)" орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства;

вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю);

відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом;

надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків;

застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Виходячи зі змісту норм статей 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, установлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Отже, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі. вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.09.2018 у справі № 909/976/17, постанові Верховного Суду 18.02.2019 у справі № 926/869/18 від 24.02.2021 року у справі № 906/366/20.

Статтями 5, 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України. Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Згідно з ст. 9 Лісового кодексу України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями ст. 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. ч 1-2 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до статті 66 Конституції України, кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до частини першої ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 8 частини другої ст. 16 Цивільного кодексу України, визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 3 ст. 16 Цивільного кодексу України унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Слід зауважити, що ст. 1166 Цивільного кодексу України, установлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником і завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Загальне правило указаної статті установлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Щодо складу правопорушення, суд зазначає, що неправомірність поведінки може полягати в діях чи бездіяльності, які призвели до завдання шкоди. Так само вина, може виражатись у формі умислу чи необережності.

У даному випадку, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.

Частина 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України установлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Як убачається з вищезазначених статей Лісового кодексу України, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

У позові заявлено до відшкодування шкоду, заподіяну незаконними рубками дерев на території відповідача, що виявлено вході перевірки і відповідачем не спростовано. Обов?язок відповідного відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком виявлених фактів незаконно вирубаних дерев і розраховується на підставі відповідної Методки в залежності від вартості кожного дерева. Тому, за установленого факту рубки дерев, інші питання оформлення та застосування Акту перевірки не підлягають дослідженню в даному спорі.

Як установлено судом, відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №9370587, Чернігівському районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству "Чернігіврайагролісгосп" на підставі розпорядження Чернігівської райдержадміністрації №530 від 01.11.2005 надано у постійне користування на території Будинської сільської ради, Чернігівського району, Чернігівської області 57,0751 га землі для ведення лісового господарства (а.с. 69).

Також судом установлено, що відповідно до п. 2.1, 2.2 Статуту, затвердженого наказом директора КП "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради №9 від 19.02.2018 Чернігівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Чернігіврайагролісгосп" є постійним лісокористувачем на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій відповідачу території.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт, що Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області відповідно до наказу №274 від 12.04.2021(а.с. 15-16) та направлення №274 (а.с. 17) здійснено заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавств на території Чернігівського району.

Заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства позивачем здійснено відповідно до вимог Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №56 від 02.02.2021, Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля, затвердженого наказом мінприроди України №88 від 27.02.2002.

До матеріалів справи як докази вини відповідача прокурором додані Акт про здійснення рейду державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства № 24/06 від 13.04.2021 (а.с. 18), "Польова перелікова відомість дерев" (а.с. 19), розрахунок шкоди від 13.04.2021, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №12021270340001114 (а.с. 22), протокол огляду місця події від 13.04.2021 та протокол допиту свідку, у якому відсутня дата.

Як установлено судом, "Польова перелікова відомість дерев" містить дату її складання " 08 квітня 2021 року" із рискою над цифрою " 08" та дописом зверху над цифрою " 08" цифри " 13"; при цьому жодну із цифр у польовій переліковій відомості дерев не закреслено, фактично на місці дати стоїть цифра " 08". Однак, ураховуючи письмові пояснення Державної екологічної інспекції у Чернігівській області зазначення дати « 08» було помилковим, отже фактична дата складання польової перелікової відомості є 13.04.2021. Крім того колегія суддів зазначає, що у польовій переліковій відомості дерев зазначено діаметри пнів та категорію зрубу дерева.

Колегія суддів зазначає, що факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев в кількості 6 шт. (збитки).

Неналежне виконання відповідачем встановлених законодавством і Статутом обов`язків, підтверджується актом, складеним старшим держінспектором з ОНПС, держінспектора з ОНПС Чернігівської області та лісника обходу №3 ДП "Чернігіврайагролісгосп" про виявлений факт порубки дерев, що безумовно свідчить про причинно наслідковий зв`язок, між протиправною поведінкою та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді порубки дерев.

Оскільки відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про відсутність складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області у повному обсязі.

Згідно зі статтею 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 261, 238 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваного рішення.

Зважаючи на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2022 у справі №927/50/22 та про задоволення апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури.

Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2022 у справі №927/50/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2022 у справі №927/50/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області задовольнити у повному обсязі.

3. Стягнути з Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарства спеціалізовного підприємства «Чернігіврайагролісгосп» (код ЄДРПОУ 05389161, Чернігівський р-н, смт. Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, 119) шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, у загальному розмірі 147 952,75 грн, шляхом перерахування коштів одержувачам: 44 385,80 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 29 590,60 грн до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 73 976,35 грн на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Новобілоуської сільської ради.

4. Стягнути з Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарства спеціалізовного підприємства «Чернігіврайагролісгосп» (код ЄДРПОУ 05389161, Чернігівський р-н, смт. Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, 119) на користь Чернігівської обласної прокуратури (рахунок UA248201720343140001000006008, банк - Державна казначейська служба України, одержувач - Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір у розмірі 2270,00 грн, сплачений при поданні позову.

5. Стягнути з Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарства спеціалізовного підприємства «Чернігіврайагролісгосп» (код ЄДРПОУ 05389161, Чернігівський р-н, смт. Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, 119) на користь Чернігівської обласної прокуратури (рахунок UA248201720343140001000006008, банк - Державна казначейська служба України, одержувач - Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн.

6. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати накази на виконання даної постанови.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов