Справа № 932/5667/22

Провадження № 2/932/1938/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашова І.А., розглянувши в приміщенні суду в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про стягнення матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди, що полягає у стягненні одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з цивільним позовом до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про стягнення матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди, що полягає у стягненні одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він з грудня 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ Дніпропетровської області, остання посада начальник сектору дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу ДМУ ГУМВС в Дніпропетровській області. 06 листопада 2015 року наказом начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області №485 позивача було звільнено з посади начальника сектору дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу ДМУ ГУМВС в Дніпропетровській області. На день звільнення зі служби в ОВС позивач набув право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 (одинадцять) календарних років вислуги, яка не була виплачена відповідачем. Позивач посилається на те, що при звільненні 06 листопада 2015 року зі служби, відповідач не виконав свій обов`язок по виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 календарних років вислуги, внаслідок чого позивачу завдано матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди, які складаються з одноразової грошової допомоги 20982,50 грн та компенсації за затримку виплати одноразової грошової допомоги: 242361,72 грн. Позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди в розмірі 263344 гривні 22 копійки.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 вересня 2022 року справу передано у провадження судді Кондрашова І.А.

Дослідивши позовну заяву та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 3ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідност. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із частиною 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями статті 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Тобто публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Тобто суд повинен з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Такий правовий висновок закріплений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19).

Пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

При цьому пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач звернувся до суду в порядку нормЦПК України, тобто в порядку цивільного судочинства, та в своєму позові просить суд стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на свою користь матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди, відповідач у даній справі є суб`єктом владних повноважень-юридичною собою публічного права), тобто даний спір є публічно-правовим спором, зокрема спором фізичної особи із суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до копії витягу з наказу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області №485 від 06.11.2015 року, що міститься у матеріалах справи, капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектора дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу Дніпропетровського міського управління, звільнено у запас Збройних сил через скорочення штатів з 6 листопада 2015 року. Вислуга років складає 11 років 03 місяці 27 днів.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно зі статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

Виходячи з наведеного прихожу до висновку, що позивачу слід відмовити у відкритті провадження у цивільній справі, оскільки відповідачем у позові є суб`єкт владних повноважень, спір між сторонами виник з приводу проходження позивачем публічної служби, то зазначена справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, відповідно до положеньКАС України.

У відповідності дост. 186 ЦПК України, до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленимст. 186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищезазначені вимоги закону вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст.3,19,186,260 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про стягнення матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди, що полягає у стягненні одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею, і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня отримання її копії учасниками справи.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ