ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 640/8186/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А., суддів Шевченко Н.М., Шувалової Т.О. при секретарі судового засідання Корніюк А.В.

за участі представників сторін:

позивач - не з"явився,

від відповідача - Демеденко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити діїВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України та просить суд визнати протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статут ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і «Про жертви нацистських переслідувань» щодо виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в частині осіб, які віднесені до учасників бойових дій у розмірі 1491 гривень.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказав, що Кабінет Міністрів України, приймаючи оскаржувану постанову, діяв всупереч нормам Конституції України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», звужуючи при цьому обсяг прав, свобод та можливостей позивача як учасника бойових дій щодо ефективного використання права власності на разову щорічну грошову допомогу. Також позивач наголосив на тому, що 27.02.2020 Конституційний Суд України ухвалив рішення № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови Уряду.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що Постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статут ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» прийнята ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

У свою чергу позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому останній наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також 28.11.2022 до суду надійшли письмові пояснення від відповідача (заява з процесуальних питань), де останній посилаючись на обставини введення на території України воєнного стану стверджує про те, що нормами Конституції України прямо передбачено можливість встановлення окремих обмежень прав і свобод громадян із зазначенням строку такого обмеження. Представник Кабінету Міністрів України просив врахувати надані пояснення при вирішенні спору по суті, а також послався на судові рішення Шостого апеляційного адміністративного суду у справах №580/2870/22 та №620/4385/22.

Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно із копією посвідчення серія НОМЕР_1 від 20.06.2011 ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

3 березня 2022 року Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" № 2118-IX були внесені зміни до розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.

Так, абзац третій підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України було викладено в наступній редакції: в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Відповідно до частини 7 статті 20 та абзацу 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" постановлено:

1. Затвердити Порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, що додається.

2. Установити, що:

1) виплата щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснюється у 2022 році у розмірах не менше, ніж у 2021 році;

2) виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється:

органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій;

структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад - особам, які не перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом перерахування коштів на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби, а особам, які не є військовослужбовцями, поліцейськими, особами начальницького та рядового складу, - на поточні рахунки таких осіб в уповноважених банках.

Тут і надалі Постанова №540.

Також Постановою №540 затверджено Порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - Порядок), який визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною", для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - бюджетні кошти).

Пунктом 5 Порядку регламентовано, що бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються:

Пенсійному фонду України - відповідно до поданої ним заявки щодо сум грошової допомоги, що включені у відомості (списки) на виплату пенсій за червень 2022 р., на підставі інформації, що обробляється в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах), та витрат на оплату послуг, пов`язаних із виплатою та доставкою грошової допомоги, що проводиться організацією, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання;

регіональним органам соціального захисту населення - відповідно до поданої ними інформації щодо сум грошової допомоги, сформованої на підставі інформації місцевих органів соціального захисту населення та центрів по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, для проведення виплат особам, зазначеним у абзаці першому підпункту 2 пункту 3 цього Порядку, за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Кошти для виплати грошової допомоги територіальними органами Пенсійного фонду України перераховуються Мінсоцполітики на окремий рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в АТ "Ощадбанк".

Виплата грошової допомоги здійснюється у розмірах згідно з додатком.

Додатком до Порядку затверджено Розміри виплати у 2022 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Додаток).

Згідно із абзацом 6 Додатку разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується в таких розмірах учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня.

ОСОБА_1 вважає, що визначаючи розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році в частині учасників бойових дій на рівні 1491 грн Кабінет Міністрів України звузив його права та охоронювані законом інтереси, що і стало підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірних правовідносинам суд враховує наступне.

Стаття 6 Конституції України, закріплюючи одну з найважливіших засад правової держави принцип поділу влади, одночасно визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно з приписами статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, зокрема, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Аналогічні положення стосовно основних завдань Кабінету Міністрів України також містить у собі частина 1 статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 № 794-VII (далі - Закон № 794-VII) де зазначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпечує розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення.

Відповідно до статті 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України в межах компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належить, серед іншого, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування, реалізація яких здійснюється шляхом видання Кабінетом Міністрів України постанов та розпоряджень, які є обов`язковими до виконання.

Як вже було вказано судом вище, Постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» видана відповідно до частини 7 статті 20 та абзацу 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) останній регулює відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Згідно із частиною 7 статті 20 БК України за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та Перехідні положення» БК України Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Отже, враховуючи наведене суд вказує, що Постанова №540 прийнята відповідачем в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.

Суд відмічає, що у позовній заяві позивач не обґрунтовує позовні вимоги порушенням порядку прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №540, проте вказує, що визначення КМУ разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року, як учаснику бойових дій на рівні 1491, 00 грн порушує його права та охоронювані законом інтереси суттєво їх звужуючи.

Суд при наданні оцінки вказаним твердженням звертає увагу, що правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Статтею 1 вказаного закону визначено, що останній спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до статті 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Місцеві ради, підприємства, установи та організації мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни.

Відповідно до пункту 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV статтю 12 доповнено частиною 4 такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

Надалі, підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VІ частину 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у наступній редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів (ч. 1 ст. 17 Закону № 3551-XII)

Таким чином, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XVI з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується щорічна разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. З урахуванням мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», фіксований розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році має складати 9 670 грн (1934 грн*5).

Разом з цим суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційним Судом України встановлено, що в Основному Законі України передбачено, що згідно з його положеннями Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є, зокрема, закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Бюджетний кодекс України.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.05.2008 наголошував на тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України у рішенні від 27 лютого 2020 року у справі № 1-247/2018(3393/18) дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Конституційний Суд України також зазначив, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

У пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, яке визнано неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

При цьому, Верховний Суд, розглядаючи зразкову справу № 440/2722/20, у рішенні від 29.09.2020 дійшов до висновку, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року.

Верховний Суд у рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20 також дійшов висновку, що з 27.02.2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року, а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 у справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).

Суд при вирішенні спору по суті враховує, що Постанова №540 видана відповідачем на виконання частини 7 статті 20 та абзацу 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України та відбулась після введення в Україні воєнного стану, проте її положення суперечать вимогам статті 12 Закону № 3551-XII, з урахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) та висновків Верховного Суду, які зазначені вище в частині застосування до спірних правовідносин положень статті 12 Закону № 3551-XII щодо розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій, оскільки порядок внесення змін до нормативно-правового акту вищої юридичної сили відповідачем дотримано не було, як й не було відповідних змін до спеціального Закону, прийнятих Верховною Радою України.

Суд наголошує, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними (ч. 3 ст. 2 Закону №3551-XII).

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із частинами 1-3 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини кожна людина, як член суспiльства, має право на соцiальне забезпечення i на здiйснення необхiдних для пiдтримання її гiдностi i для вiльного розвитку її особи прав у економiчнiй, соцiальнiй i культурнiй галузях за допомогою нацiональних зусиль i мiжнародного спiвробiтництва та вiдповiдно до структури i ресурсiв кожної держави.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд зауважує, що разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014р. Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005р. №5-рп/2005, від 29.06.2010р. № 17-рп/2010, від 22.12.2010р. №23-рп/2010, від 11.10.2011р. №10-рп/2011).

Отже підсумовуючи наведене суд вважає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статут ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в частині визначення розміру виплати у 2022 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» учасникам бойових дій суперечить вимогам статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року, адже встановлює розмір разової грошової допомоги у меншому розмірі, аніж розмір встановлений Законом № 3551-XII.

Що ж стосується посилання відповідача у відзиві на позовну заяву, що розпорядником бюджетних коштів для виплати допомоги до 5 травня є Міністерство соціальної політики України, тому відповідно питання нормативно-грошового визначення механізму використання бюджетних коштів має бути здійснено шляхом встановлення розміру та порядку виплати грошової допомоги, суд зверне увагу на наступне.

Як вже було вказано судом вище, частина 1 статті 17 Закону №3551-XII визначає, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно із статтею 17-1 Закону №3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, торгівлі людьми, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, ветеранів праці, ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань, дітей війни та жертв політичних репресій, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги) та за дотриманням прав дітей, а також забезпечує формування та реалізує державну політику щодо здійснення державного нагляду у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності в частині забезпечення відповідності законодавству рішень правління Фонду соціального страхування, державного регулювання та нагляду за дотриманням норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення (перерахування) і виплати пенсій у солідарній системі та щодо взаємодії Пенсійного фонду України з Фондом соціального страхування, у сфері гуманітарної допомоги.

Згідно із підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до пункту 5 Порядку бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються:

Пенсійному фонду України - відповідно до поданої ним заявки щодо сум грошової допомоги, що включені у відомості (списки) на виплату пенсій за червень 2022 р., на підставі інформації, що обробляється в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах), та витрат на оплату послуг, пов`язаних із виплатою та доставкою грошової допомоги, що проводиться організацією, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання;

регіональним органам соціального захисту населення - відповідно до поданої ними інформації щодо сум грошової допомоги, сформованої на підставі інформації місцевих органів соціального захисту населення та центрів по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, для проведення виплат особам, зазначеним у абзаці першому підпункту 2 пункту 3 цього Порядку, за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Кошти для виплати грошової допомоги територіальними органами Пенсійного фонду України перераховуються Мінсоцполітики на окремий рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в АТ "Ощадбанк".

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Міністерство соціальної політики України здійснює організацію виплати щорічної допомоги до 5 травня, однак не уповноважене визначати її розмір. Розмір такої допомоги визначається відповідними статтями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У зв`язку з цим необґрунтованими є доводи відповідача про те, що у силу того, що Мінсоцполітики є головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою 2501150, воно наділене повноваженнями визначати розмір щорічної допомоги до 5 травня.

Також суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на те, що така величина як мінімальний розмір пенсії за віком може використовуватись лише у відносинах, що охоплюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) і не може регулювати відносини, що охоплюються іншими законами, зокрема такими як Закон №3551-XII мотивуючи це наступним.

Як вже було вказано судом вище, правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Натомість, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Суд акцентує увагу на тому, що безпосередньо Законом № 3551-XII визначено право учасника бойових дій на отримання разової щорічної допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Жодних змін стаття 12 Закону №3551-XII після прийняття рішення Конституційним Судом України від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) не зазнавала.

Суд зауважує, що з 1999 року було розпочато здійснення виплати до 5 травня в розмірі кратному мінімальному розміру пенсії. У своїх рішеннях щодо порядку визначення розміру щорічної разової допомоги до 5 травня Конституційний Суд України робить висновок про неконституційність обмеження виплати до 5 травня спеціальними актами згідно з наявними фінансовими можливостями та визнає неконституційною дію таких нормативно-правових актів, фактично повертаючи дію норми, яка існувала в редакції з 1999 року та передбачала розмір виплати до 5 травня кратним до розміру мінімальної пенсії.

Враховуючи те, що Законом №3551-XII не визначено інший розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, суд вважає неможливим до внесення відповідних змін законодавцем, застосування іншої величини при обчисленні розміру цього виду допомоги.

Отже, приймаючи до уваги наведене, на переконання суду твердження представника КМУ в цій частині не можуть бути покладені в основу рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Надаючи ж оцінку посиланням представника відповідача на введення в Україні воєнного стану як підстави для обмеження прав і свобод громадян, суд зверне увагу на наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, Указом Президента України від 18.04.2022 № 2593/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

При цьому Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Також Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затверджений Законом України від 16.11.2022 № 2738-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VІІІ (далі - Закон №389-VІІІ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із частинами 1, 2 статті 20 Закону №389-VІІІ правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Частиною 1 статті 64 Конституції України встановлено конституційні права і свободи людини і громадянина, що не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

При цьому, частиною 2 статті 64 Конституції України регламентовано, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Водночас, правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, яка у наведених вище положеннях частини 2 статті 64 Основного Закону відсутня.

У той же час, представник відповідача зазначав у своїх письмових поясненнях, що абзацом 2 підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що Кабінет Міністрів України може приймати рішення за погодженням з Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України щодо скорочення видатків і кредитування державного бюджету та їх спрямування до резервного фонду державного бюджету з метою використання на потреби Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, залучених до виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканності державного кордону та захисту держави або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до наступних висновків.

По-перше, в умовах воєнного стану законодавець на конституційному рівні допустив можливість обмеження соціальних прав громадян.

По-друге, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення за погодженням з Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України щодо скорочення видатків і кредитування державного бюджету та їх спрямування до резервного фонду державного бюджету з метою використання на потреби Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, залучених до виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканності державного кордону та захисту держави або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження прийняття Кабінетом Міністрів України рішення за погодженням з Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України щодо скорочення видатків на виплату разової щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Також з преамбули Постанови №540 слідує, що остання прийнята на виконання абзацу 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України («щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування»), а не на підставі абзацу 2 підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України («за погодженням з Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України щодо скорочення видатків і кредитування державного бюджету та їх спрямування до резервного фонду державного бюджету з метою використання на потреби Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, залучених до виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканності державного кордону та захисту держави або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації»).

Поряд з цим, згідно із частиною 1 статті 13 Закону №389-VІІІ нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які стосуються прав і свобод людини і громадянина, що обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану, тимчасово не застосовуються.

Суд вказує, що право учасників бойових дій на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком визначено Законом №3551-XII.

Як вже було вказано судом вище, стаття 12 Закону №3551-XII ані після прийняття рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018(3393/18), ані після введення в Україні воєнного стану жодних змін не зазнавала.

Тобто, норми статті 12 Закону №3551-XII не містять в собі жодних положень щодо обмеження прав, зокрема учасників бойових дій на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі встановленому законом.

Більше того, Постанова №540 також не містить відомостей щодо таких обмежень, оскільки прийнята на підставі абзацу 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України.

При цьому суд наголошує, що нормативно-правові акти, які обмежують права громадян мають містити чіткий перелік, які права підлягають обмеженню, підстави таких обмежень та строк дії відповідних обмежень.

Суд вкотре наголошує, що зміст Постанови №540 не дає підстави для формулювання висновку про те, що остання прийнята із застосуванням обмежень прав, зокрема учасників бойових дій в частині отримання ними разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, визначеному статтею 12 Закону №3551-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018(3393/18).

Також при вирішенні спору по суті суд враховує, що право встановлювати тимчасові обмеження щодо виплати пенсії узгоджуються з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України», яка полягає в тому, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності, проте зазначає, що актом, який встановлює розмір разової грошової допомоги до 5 травня є Закон №3551-XII як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, до якого у свою чергу жодних змін не вносилось.

Суд наголошує, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційними переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс («золоту середину») до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар.

Отже беручи до уваги наведене суд вважає відсутніми підстави стверджувати про те, що Постанова №540 прийнята на реалізацію положень абзацу 2 підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України, а відтак доводи Кабінету Міністрів України в цій частині є необґрунтованими.

Також суд відхиляє посилання представника відповідача на судову практику Шостого апеляційного адміністративного суду, адже в силу вимог процесуального закону, остання не є обов`язковою для врахування судом першої інстанції при вирішенні спору по суті та вказує, що у судовому засіданні представник відповідача вказала інші підстави прийняття спірної постанови, а саме абзац третій підпункту 22, що й проаналізував суд.

За таких обставин, доводи Кабінету Міністрів України в цій частині не можуть бути покладені в основну рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу Кабінету Міністрів України, що станом на час вирішення спору по суті стаття 12 Закону № 3551-ХІІ викладена у редакції, встановленої Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII, зокрема положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, який у свою чергу, рішенням КСУ від 27.02.2020 у справі № 1-247/218 (3393/18) визнаний таким, що не відповідає Конституції України, а тому потребує приведення у відповідність органом законодавчої влади.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 3 статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Частиною 9 статті 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

З огляду на зазначене, враховуючи наведену позицію Конституційного Суду України, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №540 від 07.05.2022 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затверджено «Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань» з додатком до Порядку про розміри виплати у 2022 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в частині визначення грошової допомоги учасникам бойових дій в розмірі 1491 гривень.

При цьому суд вказує, що у прохальній частині позовної заяви позивачем допущено технічні помилки (описки), а тому позов підлягає до задоволення у формулюванні, яке наведено судом вище.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, б. 12/2, код ЄДРПОУ відсутній) про визнання протиправними та нечинними окремих положень нормативно-правового акту задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №540 від 07.05.2022 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затверджено «Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань» з додатком до Порядку про розміри виплати у 2022 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в частині визначення грошової допомоги учасникам бойових дій в розмірі 1491 гривень.

3. Зобов`язати Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Головуючий М.А. Бояринцева

Судді Н.М. Шевченко

Т.О. Шувалова

Повний текст рішення складений 05.12.2022