ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2022 р. Справа№ 927/36/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Попікової О.В.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Мотлях О.О.;

розглянувши апеляційну скаргу

Державної установи «Чернігівська виправна колонія (№44)»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2022 (повний текст складено 28.06.2022)

у справі № 927/36/22 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова»

до Державної установи «Чернігівська виправна колонія (№44)»

про стягнення 57135,95 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У грудні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» (далі - ТОВ фірма «ТехНова») звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державної установи «Чернігівська виправна колонія (№44)» (далі - ДУ «ЧВК (№44)») 47538,90 грн боргу, 2 497,41 грн 3% річних та 7 099,64 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ фірма «ТехНова» вказує на неналежне виконання відповідачем договору №60/ЗТ/8/1-К про закупівлю від 06.02.2018 в частині своєчасної оплати здійсненого перерахунку вартості поставленої теплової енергії з 29.10.2018 по 28.12.2018 через різницю тарифів, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, на яку нараховано 3% річних за період з 01.03.2020 по 30.11.2021 та інфляційні втрати за період з березня 2020 року по листопад 2021 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2022 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДУ «ЧВК (№44)» на користь ТОВ фірма «ТехНова» 47538,90 грн основного боргу, 2 458,44 грн 3% річних, 7 099,64 грн інфляційних втрат та 2 268,45 грн витрат зі сплати судового збору. У частині стягнення 38,97 грн 3% річних відмовлено.

Господарський суд першої інстанції встановив, що постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404, яка набрала чинності та відповідно діяла в часі раніше (з 16.08.2018), була автоматично скасована з набранням чинності постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 (з 28.10.2018), а отже не діяла з 28.10.2018. Позивач здійснив перерахунок та нарахував відповідачу різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП №1976 від 30.06.2015 (зі змінами, внесеними постановами НКРЕКП №1205 від 05.10.2017, №239 від 27.02.2018) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП №404.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку про неправильне їх нарахування. Позивач порушив строки формування та виставлення рахунка відповідачу на оплату за спожиту теплову енергію, не врахував граничний строк оплати, який складає 10 календарних днів з моменту надання рахунка споживачу, у зв`язку з чим невірно визначив початок періоду нарахування 3% річних. За перерахунком суду, розмір 3% річних з урахуванням визначеного судом періоду становить 2458,44 грн, а тому позовні вимоги у частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню. Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за період з березня 2020 року по листопад 2021 року, суд дійшов висновку про правомірне їх нарахування у зазначеному позивачем розмірі.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 11.01.2022, строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, який триває, суд дійшов висновку, що звернення до суду про захист порушеного права з вимогами про стягнення з ДУ «ЧВК (№44)» відбулось в межах строку позовної давності та, відповідно, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2022, ДУ «ЧВК (№44)» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ фірма «ТехНова» в повному обсязі; витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги ДУ «ЧВК (№44)» вказує, що оскаржуване рішення прийнято за нез`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності таких обставин, які суд визнав встановленими та невідповідності викладених в рішенні висновків суду встановленим обставинам справи; вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права.

Скаржник вважає безпідставним та необґрунтованим висновок суду про нібито наявність у нього заборгованості за договором № 60/ЗТ/8/1-К у період з жовтня по грудень 2018 року на суму 47 538,90 грн.

Відповідач вказує, що повністю та своєчасно розрахувався за поставлену у період з жовтня по грудень 2018 року теплову енергію за тарифом 1 346,78 грн/Гкал, що підтверджено позивачем. Апелянт відзначає, що відповідно до п. 10.1 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2018. На виконання умов договору ДУ «ЧВК (№44)» відповідно до отриманих рахунків своєчасно сплатило кошти за отримані послуги, у т.ч. за період жовтень - грудень 2018 року, що не оспорюється позивачем. ДУ «ЧВК (№44)» звертає увагу, що в повному обсязі розрахувалось за отриману від ТОВ фірма«ТехНова» теплову енергію у період з жовтня по грудень 2018 року у строки, передбачені умовами договору, що підтверджується самим позивачем реєстрами оплат за листопад - грудень 2018 року.

Апелянт зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі» в редакції на час дії договору істотні умови договору не можуть бути змінені після його підписання, крім встановлених винятків, зокрема у випадку узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг). Крім того, щодо припинення дії договору зауважує, що в даному випадку договір припинено внаслідок його належного виконання в силу приписів ст. ст. 598-599 ПК України, що підтверджено актами приймання-передачі (передачі теплової енергії) та сплатою вартості отриманих послуг теплопостачання позивачеві з чітким призначенням платежу. Станом на 01.01.2019 заборгованість ДУ «ЧВК (№44)» за договором відсутня.

На думку скаржника, позивач вирішив, що за допущені ним порушення ліцензійних умов має нести відповідальність ДУ «ЧВК (№44)», яка є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів згідно бюджетного законодавства. Апелянт вважає, що ні умовами Договору, ні нормами чинного законодавства України не передбачено здійснення перерахунку чи донарахування плати за минулі періоди, тим більше за договором, який припинив строк своєї дії.

Відповідач зауважує, що здійснене позивачем донарахування було проведено безпідставно та всупереч нормам чинного законодавства. Так, позивач здійснив донарахування відповідно до тарифів, встановлених Постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018, але у період з 28.10.2018 по 31.12.2018 одночасно діяли Постанови НКРЕКП №239 від 27.02.2018 та №404 від 14.06.2018, які встановлювали тариф на теплову енергію для категорій «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації». Постанова НКРЕКП №239 прийнята 27.02.2018, однак набрала чинності 28.10.2018 року. Разом з тим, Постанова НКРЕКП №404 прийнята 14.06.2018 та набрала чинності 16.08.2018. Тобто, незалежно від моменту набрання чинності, постанова НКРЕКП №404 прийнята після Постанови НКРЕКП №239. Таким чином, тариф 1344,78 грн./Гкал (без ПДВ), за яким ДУ «ЧВК (№44)» сплачувало за теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018, був чинним та економічно обґрунтованим, адже діяв з 16.08.2018 і до 01.01.2019.

Скаржник також зазначає, що Акт прийому-передачі від 31.01.2020, про який зазначає у позові позивач, та відповідний рахунок до цього акта на суму 47 538,90 грн ДУ «ЧВК (№44)» не отримувало та не підписувало. Таким чином, ДУ «ЧВК (№44)» не допускало прострочення виконання своїх фінансових зобов`язань, оскільки відповідно до договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються після отримання рахунка на оплату, а такий рахунок відповідачем отриманий не був.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2022 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/36/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ДУ «ЧВК(№44)» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2022 до надходження матеріалів справи №927/36/22.

03.08.2022 матеріали справи №927/36/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ДУ «ЧВК (№44)» про відстрочку сплати судового збору. Апеляційну скаргу ДУ «ЧВК (№44)» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2022 у справі №927/36/22 залишено без руху. Надано ДУ «ЧВК(№44)» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 3 721,50 грн у встановленому порядку. Попереджено ДУ «ЧВК (№44)», що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДУ «ЧВК (№44)» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2022 у справі №927/36/22. Роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

08.09.2022 засобами електронного зв`язку до апеляційної інстанції надійшло клопотання від представника ДУ «ЧВК (№44)» про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з викликом учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 розгляд справи призначено на 03.10.2022.

Судове засідання, призначене на 03.10.2022, не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Євсікова О.О. на лікарняному та перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 призначено судове засідання на 24.10.2022.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2022 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О. судді Попікова О.В., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2022 прийнято апеляційну скаргу ДУ «ЧВК (№44)» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2022 у справі №927/36/22 до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 призначено судове засідання на 31.10.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 відкладено судове засідання на 16.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 задоволено клопотання представника відповідача - в.о. начальника ДУ «ЧВК (№44)» Верби Андрія про відкладення розгляду апеляційної скарги; відкладено судове засідання на 28.11.2022.

Позиції учасників справи.

ТОВ фірма «ТехНова» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому не визнає вимоги апеляційної скарги, просить злишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

ТОВ фірма «ТехНова» вказує, що виставило відповідачу рахунок-фактуру №0060/ЗТ/8ДН на оплату теплової енергії, донарахування за жовтень - грудень 2018 року на суму 47538,90 грн з урахуванням тарифу 1526,81 грн. Даний рахунок отримав представником споживача Шемет В.Д. 26.02.2020, про що свідчить підпис та проставлення прізвища та ініціалів. Зазначений рахунок-фактуру відповідач не оплатив.

30.06.2015 НКРЕКП прийняла постанову №1976 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі «ТехНова»». Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» внесено зміни до Постанови від 30.06.2015 №1976 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі «ТехНова», зокрема додатки 1 та 2 до постанови викладено в новій редакції, наведеній у додатку 11, та встановлено тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів у розмірі 1 344, 78 грн/Гкал. Дана постанова набрала чинності 16.08.2018. Тариф у розмірі 1526,81 грн/Гкал встановлений на підставі постанови НКРЕКП №1976 від 30.06.2015 за змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239. Дана постанова набрала чинності не одразу, а після опублікування її в газеті «Урядовий кур`єр» 27.10.2018 та діяла з 28.10.2018. Таким чином, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404, яка набрала чинності та відповідно діяла в часі раніше (із 16.08.2018), була автоматично скасована з набранням чинності постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 (із 28.10.2018), а отже не діяла з 28.10.2018.

Позивач на виконання Постанови НКРЕКП №2542 від 26.11.2019 «Про накладення штрафу на ТОВ фірма «ТехНова» за порушення Ліцензійних умов виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» здійснив перерахунок та нарахував відповідачу різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП №1976 від 30.06.2015 (зі змінами внесеними постановами НКРЕКП №1205 від 05.10.2017, №239 від 27.02.2018) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП №404.

Спростовуючи твердження відповідача про те, що ні умовами договору, ні нормами чинного законодавства не передбачено здійснення перерахунку чи донарахування плати за минулі періоди, а також відсутність будь-яких листів (повідомлень) про зміну тарифів, позивач вказує, що вартість послуг встановлюється не домовленістю сторін, а регулюється НКРЕКП. Разом з тим, повідомлення теплопостачальної організації про зміну тарифу носить інформаційний характер і не може спростовувати або впливати на застосування визначених регуляторним органом тарифів.

За умовами п. 10.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018, а в частині здійснення розрахунків - до їх повного здійснення.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

06.02.2018 ТОВ фірма «ТехНова» (постачальник) та ДУ «ЧВК(№44)» (споживач) уклали договір №60/ЗТ/8/1-К про закупівлю (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2018 році поставити споживачу теплову енергію, зазначену в п. 1.2 договору, а споживач прийняти і своєчасно її оплатити.

Кількість теплової енергії, що поставляється споживачу, становить 1865 Гкал (для потреб бюджетних установ 510 Гкал, для потреб населення 1355 Гкал) відповідно до заявлених споживачем обсягів закупівлі. Обсяги закупівлі товарів (робіт або послуг) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків відповідно до умов даного договору (п. п. 1.3, 1.4 договору).

Умовами п. 3.1 договору сторони погодили, що вартість цього договору визначається з урахуванням Податкового кодексу України та законодавства у сфері теплопостачання за тарифами на теплову енергію (без урахування ПДВ) та складається із суми планової вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1 даного договору строку дії договору та становить 2 859 559,20 грн (з урахуванням ПДВ) на дату підписання цього договору.

Фактична помісячна вартість теплової енергії визначається на підставі актів приймання-передачі, підписаних сторонами.

На момент укладення договору тариф на теплову енергію «для потреб бюджетних установ» складав 1526,81 грн /Гкал (без ПДВ 20%), для «потреб населення» - 1183,98 грн/Гкал (без ПДВ), крім того ПДВ 20%. У разі зміни встановлених тарифів на теплову енергію рішеннями органів, до компетенції яких віднесено їх встановлення (погодження, затвердження), споживач ознайомлюється з новими тарифами в порядку, встановленому законодавством, та зобов`язується оплачувати вартість теплової енергії, що ним спожита, на підставі змінених тарифів, з моменту їх встановлення (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору всі рахунки за цим договором проводяться на підставі рахунків, які споживач отримує від постачальника. Щомісячна вартість теплової енергії визначається виходячи з встановлених тарифів та фактичного обсягу (кількості) спожитої теплової енергії споживача.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються споживачем у грошовій формі шляхом перерахування суми, визначеної згідно з п. 4.1 даного договору, на поточний рахунок відокремленого підрозділу постачальника - Комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ фірма «ТехНова» в філії Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк» на підставі пред`явленого рахунка на оплату та акта приймання-передачі. В акті приймання-передачі вказується кількість спожитої теплової енергії та тариф на теплову енергію. За письмовою згодою сторін можливі інші шляхи розрахунків, які не заборонені чинним законодавством, а саме: постачальник має право отримувати від споживача авансовий платіж, який повинен дорівнювати платежу, що буде не меншим, ніж платіж за попередній розрахунковий місяць. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.3 договору споживач сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком не пізніше 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

В будь-якому випадку споживач не звільняється від обов`язку оплатити всю спожиту теплову енергію у повному обсязі (п. 4.8 договору).

Кількість спожитої споживачем теплової енергії визначається за даними приладів обліку споживача (п. 5.4 договору).

Умовами п. 5.5 договору визначено, що споживач, який має прилади обліку, щомісячно подає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії в термін, передбачений у додатку №1 до договору. У випадку, коли число, зазначене у додатку №1 до договору, збігається з вихідним днем, день звіту переноситься на попередній робочий день. При відсутності приладів обліку, несправності або пропуску споживачем строків проведення державної метрологічної повірки кількість спожитої споживачем теплової енергії визначається за положеннями цього договору.

Відповідно до п. 5.7 договору розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно зі встановленими тарифами за наступними розрахунковими одиницями:

- за 1 Гкал при наявності приладу обліку теплової енергії, що здійснює облік в Гкал, згідно з його показниками;

- за 1 Гкал. Якщо прилад обліку теплової енергії визначає кількість спожитої теплової енергії в будь-яких інших розрахункових одиницях ніж гігакалорія, то для визначення обсягу спожитої теплової енергії в гігакалоріях сторонами застосовуються перевідні коефіцієнти метричних одиниць виміру: 1 ГДж = 0,238846 Гкал; 1 МВт/ч = 0,86 Гкал, тощо;

- за 1 Гкал. За відсутності приладів обліку обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з п. п. 6.1.5, 6.1.21 договору споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в кількості і в строки, які передбачені цим договором; щомісячно здійснювати розрахунки за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на поточний і рахунок постачальника в порядку, передбаченому цим договором.

Споживач зобов`язаний підписувати акти приймання-передачі теплової енергії. Один примірник підписаного акта приймання-передачі споживач зобов`язаний повернути постачальнику у 5-денний термін з моменту його пред`явлення споживачу. У випадку незгоди споживача з виставленим актом приймання-передачі теплової енергії споживач в 5-ти денний термін зобов`язаний повідомити про це постачальника в письмовому вигляді з обґрунтуванням причин такої незгоди. В разі неповідомлення постачальника про обґрунтовану відмову, неповернення або не підписання акта приймання-передачі теплової енергії в 5-ти денний термін, акт вважається прийнятим сторонами в повному обсязі (п. 6.1.32 договору).

За умовами п. 7.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Споживач у разі несвоєчасного здійснення розрахунків за теплову енергію сплачує постачальнику борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми (п. 7.3.4 договору).

Цей договір згідно з п. 10.1 набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018, а в частині здійснення розрахунків - до їх повного здійснення.

Умови цього договору застосовуються при закупівлі споживачем у постачальника теплової енергії з 01.01.2018 (п. 10.4 договору).

Невід`ємні частини договору: Перелік об`єктів споживача та максимальні теплові навантаження (додаток №1), Схема теплотраси, що перебуває на балансі споживача (додаток №2).

Згідно з додатком №1 до договору об`єкти споживача: ДУ «ЧВК(№44)» (вул. Промислова, 38): Гуртожиток для засуджених №1, Гуртожиток для засуджених №2, Гуртожиток для засуджених №3, Гуртожиток для засуджених №4, Будинок матері та дитини, Штрафний ізолятор, Карантинне приміщення, Кімната побачень; Житловий будинок (вул. Промислова, 40), Штаб, Пожежне депо, Лазня-пральня, Склад господарських засобів, Їдальня для засуджених.

Згідно з нарядами №929 та 930 від 22.10.2018 «Зробити підключення» споживач ДУ «ЧВК(№44)», № договору: 0060/3Т8, адреса об`єкта: Промислова, 38, № об`єкта 3000145 та 3000066.

Акти зняття показань приладів, що виконують облік тепла (контролер 60) по об`єкту 3000145, договір 0060, свідчать про зняття показників у жовтні - грудні 2018 року.

Акти зняття показань приладів, що виконують облік тепла (контролер 10) по об`єкту 3000144, договір 0070, Підприємство Промислова, 38а, свідчать про зняття показників у листопаді та грудні 2018 року.

Згідно з актом прийому-передачі від 30.10.2018 постачальник у жовтні 2018 передав, а замовник прийняв теплову енергію (бюджет) у жовтні 2018 року на суму 8 970,24 грн (без ПДВ); за актом прийому-передачі від 23.11.2018 - у листопаді 2018 року на суму 67 829,07 грн (без ПДВ); за актом прийому-передачі від 27.12.2018 - у грудні 2018 року на суму 233 957,39 грн (без ПДВ).

Позивач зазначає, що в порушення п. 6.1.32 договору вказані акти приймання-передачі теплової енергії від 30.10.2018, від 23.11.2018, від 27.12.2018 не були підписані та повернуті споживачем; у період з жовтня 2018 року по лютий 2020 року споживач жодного разу не звертався з претензіями чи скаргами щодо якості або неналежного виконання умов договору постачальником. Заяв споживача з обґрунтуванням причин його незгоди з виставленими актами приймання-передачі теплової енергії не надходило.

ТОВ фірма «ТехНова» виставило ДУ «ЧВК (№44)» рахунки-фактури №0060/3Т/8 від 30.10.2018 на оплату теплової енергії за жовтень 2018 року на суму 10 764,29 грн (з ПДВ); №0060/3Т/8 від 23.11.2018 на оплату теплової енергії у листопаді 2018 року на суму 81 394,88 грн (з ПДВ); №0060/3Т/8 від 27.12.2018 на оплату теплової енергії у грудні 2018 року на суму 280 748,87 грн (з ПДВ).

Позивач вказує, що ці рахунки-фактури отримані представником споживача, що підтверджується відміткою про їх отримання під розпис. Всього позивач відпустив теплової енергії відповідачу за вказаний період на загальну суму 372 908,04 грн.

Вказана у рахунках-фактурах вартість поставленої теплової енергії визначена згідно з тарифом, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), №404 від 14.06.2018, який введеною в дію 16.08.2018, а саме у розмірі 1 346,78 грн.

Реєстри оплати за період з 26.11.2018 по 28.11.2018 та за період з 28.12.2018 по 28.12.2018 свідчать, що ДУ «ЧВК(№44)» сплатило ТОВ фірма «ТехНова» 26.11.2018 - 10 764,29 грн, 28.11.2018 - 81 394,88 грн, 28.12.2018 - 280 748,87 грн.

Постановою НКРЕКП №2542 від 26.11.2019 «Про накладення штрафу на ТОВ фірма «ТехНова» за порушення Ліцензійних умов виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» пп. 1 п. 2 зобов`язано ТОВ фірма «ТехНова» у термін до 20.01.2020 здійснити перерахунок для категорій споживачів «бюджетні організації», «інші споживачі», «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання.

У січні 2020 року ТОВ фірма «ТехНова» здійснило перерахунок-донарахування за теплову енергію, поставлену за період з 29.10.2018 по 28.12.2018, на підставі пп. 1 п. 2 постанови НКРЕКП №2542 від 26.11.2019, а саме за тарифом 1526,81 грн.

Позивач з позовною заявою надав акт прийму-передачі від 31.01.2020, за змістом якого постачальник передав, а замовник прийняв теплову енергію (бюджет), донарахування за жовтень-грудень 2018 року на суму 335 975,89 грн (без ПДВ). Всьго до оплати 47 538,90 грн. Вказаний акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2020 споживач не підписав та не повернув; заяв споживача з обґрунтуванням причин його незгоди з виставленим актом приймання-передачі теплової енергії до ТОВ фірма «ТехНова» не надходило.

ТОВ фірма «ТехНова» виставило ДУ «ЧВК (№44)» рахунок-фактуру №0060/3Т/8ДН на оплату теплової енергії (бюджет), донарахування за жовтень-грудень 2018 року на суму 47 538,90 грн (з ПДВ). Вказаний рахунок отримав представник споживача Шемет В.Д. 26.02.2020, про що свідчить підпис та проставлення прізвища та ініціалів. ДУ «ЧВК (№44)» зазначений рахунок-фактуру не оплатила.

Листом №3059/14.3.2/7-20 від 16.03.2020 НКРЕКП за результатами розгляду листа ДУ «ЧВК (№44)» повідомила, що починаючи з 28.10.2018, зважаючи на набрання чинності постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» ТОВ фірма «ТехНова» мало застосовувати тарифи на теплову енергію для споживачів категорії «бюджетні установи» та «інші споживачі», встановлені постановою НКРЕКП від 30.06.2015 №1976 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі «ТехНова» (в редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2018).

Актом перевірки від 30.09.2019 №342 зафіксовано порушення вимог пп. 9 п. 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 №308, у частині здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються НКРЕКП у межах наданих повноважень.

Пунктом 2 Постанови НКРЕКП від 26.11.2019 №2542 «Про накладення штрафу на ТОВ фірма «ТехНова» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» зобов`язано ТОВ фірма «ТехНова» здійснити перерахунок для категорій споживачів «бюджетні організації», «інші споживачі», «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018, про що повідомити НКРЕКП.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у відповіді на запит Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» №3059/14.3.2/7-20 від 16.02.2020 щодо скасування вимог постанови НКРЕКП від 26.11.2019 №2542 повідомила, що рішення НКРЕКП є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Оскільки ДУ «ЧВК (№44)» не оплатило 47 538,90 грн заборгованості за поставлену в період з 29.10.2018 по 28.12.2018 теплову енергію у донарахованому позивачем розмірі, ТОВ фірма «ТехНова» звернулось з позовом у цій справі. Окрім суми основного боргу ТОВ фірма «ТехНова» просить стягнути з відповідача 2497,41 грн 3% річних за період з 01.03.2020 по 30.11.2021 та 7099,64 грн інфляційних втрат за період з березня 2020 по листопад 2021.

ДУ «ЧВК (№44)» надало відзив на позовну заяву, у якому проти вимог ТОВ фірма «ТехНова» заперечує, просить відмовити у їх задоволенні. Відповідач також просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

ДУ «ЧВК (№44)» вказує про відсутність будь-якого боргу перед позивачем на дату закінчення строку дії договору (31.12.2018) та зазначає, що строк дії договору не продовжувався, додаткові угоди не укладались. Відповідач вважає, що умовами договору та нормами чинного законодавства не передбачено здійснення перерахунку чи донарахування плати за минулі періоди за договором, який припинив строк своєї дії. Заборгованість за минулі періоди (жовтень-грудень 2018 року), про яку стверджує позивач, не може бути сплачена, враховуючи закінчення строку дії договору, у зв`язку з відсутністю бюджетних зобов`язань та кошторисних призначень, що автоматично в органах державного казначейства визнається недійсним. Відповідач також зазначає, що позивач жодними листами (повідомленнями) не повідомляв про наявність заборгованості за жовтень-грудень 2018 року та про будь-яку зміну тарифів, жодних документів стосовно здійснення донарахування вартості поставленої теплової енергії відповідачу не надавалось. Відповідач вказує, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, а наведені у позові доводи є безпідставними.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 ГК України).

Частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відносини у сфері транспортування теплової енергії регулюються Законом України «Про теплопостачання». У преамбулі цього Закону зазначено, що ним визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про теплопостачання» діяльність у сфері теплопостачання підлягає державному регулюванню, яке у сфері теплопостачання здійснюється Кабінетом Міністрів України; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.

Відповідно до приписів ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

Отже, встановлення економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію на рівні, який покриває всі витрати собівартості цих послуг, є вимогою чинного законодавства України.

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі).

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 3, п. 13 ч. 1 ст. 17 зазначеного Закону дає підстави для висновку, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яке здійснюється, в тому числі шляхом формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом та державного контролю і застосування заходів впливу, а відтак, з метою ефективного виконання покладених на Регулятора завдань, встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.

У ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін. Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв`язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води було визначено Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі).

Постановою НКРЕКП від 22.03.2017 №308 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, серед яких затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, згідно з пп. 9 пп. 3.2 яких позивач повинен здійснювати продаж виробленої теплової енергії та постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.

З матеріалів справи та встановлених у ній обставин вбачається, що спір у справі стосується правовідносин, що виникли з договору №60/ЗТ/8/1-К про закупівлю, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2018 році поставити споживачу теплову енергію, а споживач прийняти і своєчасно її оплатити.

При цьому умовами п. п. 3.1, 3.3 договору сторони погодили, що вартість цього договору визначається з урахуванням Податкового кодексу України та законодавства у сфері теплопостачання за тарифами на теплову енергію (без урахування ПДВ), та складається із суми планової вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1 даного договору строку дії договору та становить 2 859 559,20 грн (з урахуванням ПДВ) на дату підписання цього договору. Фактична помісячна вартість теплової енергії визначається на підставі актів приймання-передачі, підписаних сторонами. На момент укладення договору тариф на теплову енергію «для потреб бюджетних установ» 1526,81 грн /Гкал (без ПДВ 20%), для «потреб населення» 1183,98 грн/Гкал (без ПДВ), крім того ПДВ 20%. У разі зміни встановлених тарифів на теплову енергію рішеннями органів, до компетенції яких віднесено їх встановлення (погодження, затвердження), споживач ознайомлюється з новими тарифами в порядку, встановленому законодавством, та зобов`язується оплачувати вартість теплової енергії, що ним спожита, на підставі змінених тарифів, з моменту їх встановлення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. ст. 189, 191 ГК України та ст. ст. 10, 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з наведених норм законодавства, ціноутворення щодо виробництва, транспортування та постачання теплової енергії не є вільним, оскільки підлягає державному регулюванню. Такий висновок неодноразово було викладено у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/2094/17, від 15.10.2019 у справі №917/1324/18, від 21.01.2020 у справі №925/1391/18.

Отже, згідно з положеннями зазначених норм права тарифи на послуги із постачання теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін, оскільки не залежить від їх волі, а вартість транспортування теплової енергії не є договірною.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що тарифи на теплову енергію у цьому випадку встановлюються НКРЕКП та не є предметом узгодження між сторонами договору.

Позивач здійснив перерахунок та нарахував відповідачу різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП №1976 від 30.06.2015 (зі змінами внесеними постановами НКРЕКП №1205 від 05.10.2017) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП №404.

Так, постановою НКРЕКП №1205 від 05.10.2017 було внесено зміни до Постанови №1976 від 30.06.2015 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі «ТехНова»: пп. 1.1 п. 1 викладено в такій редакції: тариф на теплову енергію - 1526,81 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 1140,93 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 385,88 грн/Гкал) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 1383,36 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 1140,93 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 242,43 грн/Гкал); тариф на транспортування теплової енергії - 138,23 грн/Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії - 5,22 грн/Гкал (без ПДВ).

Постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» внесено зміни до постанови: від 30.06.2015 №1976 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі «ТехНова»: пп. 1.2 п. 1 викладено в іншій редакції; додатки 1-4 до постанови викладено в новій редакції, наведеній у додатку 25. Зокрема, згідно з додатком 1 «Структура тарифів на теплову енергію ТОВ фірма «ТехНова» вартість теплової енергії за тарифом «Для потреб бюджетних установ» складає 1 526,81 грн.

У свою чергу постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» внесено зміни до постанови від 30.06.2015 №1976 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі «ТехНова», зокрема: абзаци 2 та 3 пп. 1.1 та 1.3 п. 1 викладено в такій редакції: «тариф на теплову енергію - 1346,78 грн/Гкал (без ПДВ) (у т.ч.: паливна складова - 976,28 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 370,50 грн/Гкал) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 1203,33 грн/Гкал (без ПДВ) (у т.ч.: паливна складова - 976,28 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 227,05 грн/Гкал);»; «тариф на теплову енергію - 1344,78 грн/Гкал (без ПДВ) (у т.ч.: паливна складова - 974,32 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 370,46 грн/Гкал) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 1201,33 грн/Гкал (без ПДВ) (у т.ч.: паливна складова - 974,32 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 227,01 грн/Гкал);»; додатки 1 та 2 до постанови викласти в новій редакції, наведеній у додатку 11.

Дана постанова №404 набрала чинності 16.08.2018 (з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр» від 15.08.2018 №152).

Водночас, постанова НКРЕКП №239 хоч і прийнята 27.02.2018, однак набрала чинності 28.10.2018 (з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр» від 27.10.2018 №202), а постанова НКРЕКП №404 прийнята 14.06.2018 та набрала чинності 16.08.2018 (з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр» від 15.08.2018 №152).

Отже, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404, яка набрала чинності та відповідно діяла в часі раніше (із 16.08.2018), була автоматично скасована з набранням чинності постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 (із 28.10.2018), а отже не діяла саме з 28.10.2018.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що в період з 28.10.2018 по 31.12.2018 одночасно діяли Постанови НКРЕКП №239 від 27.02.2018 та №404 від 14.06.2018, які встановлювали тариф на теплову енергію для категорій «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації»; незалежно від моменту набрання чинності, постанова НКРЕКП №404 прийнята після Постанови НКРЕКП №239.

Разом з тим у період дії тарифу, визначеного постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018, відповідач здійснював оплату у спірний період за тарифом, встановленим постановою НКРЕКП №404 від 14.06.2018.

Зазначені обставини також були встановлені НКРЕКП, у зв`язку з чим Регулятор виніс постанову від 26.11.2019 №2542 «Про накладення штрафу на ТОВ фірма «ТехНова» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання», якою зобов`язав позивача здійснити перерахунок для категорій споживачів «бюджетні організації», «інші споживачі», «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання.

Апеляційний господарський суд відзначає, що постанова НКРЕКП №239 від 27.02.2018 про зміну тарифу на теплову енергію для споживачів позивача доступна у відкритому доступі на сайтах Верховної Ради України та НКРЕКП, а також була опублікована в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр» від 27.10.2018 №202.

Офіційні сайти позивача, Верховної Ради України, НКРЕКП та газета «Урядовий кур`єр» є загальнодоступними засобами масової інформації та фактично створюють диверсифікацію можливостей зацікавлених осіб на отримання інформації з різних джерел. Відтак, інформація про зміни у тарифі була опублікована у засобах масової інформації та повідомлена споживачам, а т.ч. відповідачу.

Суд встановив, що на виконання постанови НКРЕКП у січні 2020 року позивач здійснив відповідачу перерахунок за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 28.12.2018 (включно) відповідно до тарифів, затверджених постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018; загальна вартість донарахування за поставлену позивачем відповідачу теплову енергію за визначений Регулятором період становить 47 538,90 грн.

Таким чином, позивач у січні 2020 року здійснив перерахунок-донарахування за теплову енергію, поставлену за період з 28.10.2018 по 28.12.2018 на підставі пп. 1 п. 2 постанови НКРЕКП №2542 від 26.11.2019, а саме за тарифом 1526,81 грн, який не перевищує тариф на теплову енергію, узгоджений сторонами у п. 3.3 договору про закупівлю.

При цьому доказів та власного розрахунку, які спростовували би правильність нарахування зазначеної суми, відповідач не надав.

Отже, правильність донарахування за поставлену позивачем відповідачу теплову енергію за період з 28.10.2018 по 28.12.2018 (включно) на суму 47 538,90 грн відповідач у визначеному положеннями ст. ст. 74, 76-77 ГПК України порядку не спростував; інших обставин щодо неправильності такого донарахування суд не встановив.

Виходячи з погоджених сторонами умов п. п. 4.3, 4.8, 6.1, 6.1.21 договору, відповідач (споживач) зобов`язаний був сплатити за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком не пізніше 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Рахунки на оплату послуг формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Датою вручення відповідачу рахунка-фактури № 0060/ЗТ/8ДН на суму 47538,90 грн є 26.02.2020. Отже, здійснення оплати рахунку відповідачем повинно бути проведено у строк не менше ніж 10 календарних днів з моменту вручення рахунку.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що акт прийому передачі від 31.01.2020, про який зазначає у позові позивач, та відповідний рахунок до цього акта на суму 47 538,90 грн ДУ «ЧВК (№44)» не отримувало та не підписувало, а тому не допускало прострочення виконання своїх фінансових зобов`язань (оскільки відповідно до договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюється після отримання рахунка на оплату, а такий рахунок відповідач не отримував), апеляційний господарський суд зазначає таке.

Господарський суд першої інстанції надав належну оцінку відповідним доводам ДУ «ЧВК (№44)», з якою погоджується апеляційний господарський суд.

Так, позивач з позовною заявою надав рахунок-фактуру №0030/ЗТ/8ДН за договором №60/ЗТ/8/1-К від 06.02.2018 у жовтні-грудні 2018 року на суму 47538,90 грн, на якому міститься помітка про його отримання Шемет В.М., підпис цієї особи та дата 26.02.2020.

З відповіддю на відзив позивач надав копії рахунків-фактур №00060/ЗТ/9 від 25.02.2020 та №0060/ЗТ/9 від 25.02.2020 за іншим договором: №60/ЗТ/9/1-К від 26.03.2019, які також містять відмітку про їх про отримання в цей же день (26.02.2020) представником відповідача Шемет В.Д., і представниками сторін підписані акти приймання передачі за цим договором (№60/ЗТ/9/1-К від 26.03.2019) без зауважень.

Враховуючи, що за вимогами чинного законодавства строк оплати не може бути меншим ніж 10 календарних днів з моменту надання рахунка споживачу, а несвоєчасне направлення (надання) такого рахунка відбувалось саме з вини позивача, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відтермінування строків здійснення такої оплати.

З огляду на норми п. 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, вартість теплової енергії в гарячій воді, поставленої позивачем за період з 29.10.2018 по 28.12.2018, з донарахуванням на підставі рахунка-фактури №0060/ЗТ/8ДН на суму 47538,90 грн (отриманого споживачем 26.02.2020), відповідач повинен був оплатити до 10.03.2020 включно (оскільки 07-09.03.2020 є вихідними днями).

Відповідач заборгованість не погасив.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до п. 10.1 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2018, апеляційний господарський суд відзначає, що цей же пункт довору визначає, що в частині здійснення розрахунків договір діє до їх повного проведення.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позову про стягнення 47 538,90 грн є обґрунтовано та підлагає задоволенню.

Апеляційний господарський суд також вважає правильним висновок місцевого господарського суду щодо нарахованих 3% річних та інфляційних нарахувань з огляду на таке.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 2497,41 грн 3% річних за період з 01.03.2020 по 30.11.2021 та 7099,64 грн інфляційних втрат за період з березня 2020 року по листопад 2021 року.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку про неправильне їх нарахування, оскільки позивач порушив строки формування та виставлення рахунка відповідачу на оплату за спожиту теплову енергію, не врахував граничний строк оплати, який складає 10 календарних днів з моменту надання рахунка споживачу, у зв`язку з чим невірно визначив початок періоду нарахування 3% річних.

За таких підстав періодом нарахування 3% річних за рахунком-фактури №0060/ЗТ/8ДН на суму 47538,90 грн є 11.03.2020 - 30.11.2021.

Превіривши наданий позивачем та здійснений місцевим господарським судом розрахунок 3% річних з урахуванням визначеного судом періоду, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 2458,44 грн 3% річних. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений місцевим господарським судом розрахунок інфляційних нарахувань за період з березня 2020 року по листопад 2021 року, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 7099,64 грн інфляційних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування позовної давності на підставі ст. 257, ч. ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України, оскільки вважає, що позивач пропустив трирічний строк звернення до суду за захистом порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст. 267 ЦК України).

Позивач мав знати про зміну тарифу з дня набрання чинності постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 - з 28.10.2018, відповідно саме з цього часу починається перебіг строку позовної давності.

Разом з тим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ.

Вказаним Законом розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 (зі змінами та доповненнями) та Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 до 31.03.2022 на всій території України.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 30.12.2021, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, який триває, таке звернення відбулось в межах строку позовної давності. За таких підстав заява про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Апеляційний господарський суд відзначає, що господарський суд першої інстанцій помилково вказав, що позивач звернувся з позовом у цій справі 11.01.2022 (дата реєстрації позовної заяви Господарським судом Чернігівської області), оскільки позивач направив позовну заяву засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» і датою оформлення відправлення (позовної заяви з додатками), згідно з накладною АТ «Укрпошта» на поштовому конверті є 30.12.2021.

Однак вказане не вплинуло на правильність остаточних висновків господарського суду щодо звернення позивача з позовною заявою в межах строків позовної давності.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної установи «Чернігівська виправна колонія (№44)» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2022 у справі №927/36/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2022 у справі №927/36/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №927/36/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.12.2022.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Попікова

В.А. Корсак