ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 640/7578/20

адміністративне провадження № К/990/24271/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСЕНКО НАДРА»

до Державної служби геології та надр України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСЕНКО НАДРА»

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 лютого 2022 року (ухвалене у складі головуючого судді Добрянської Я.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮСЕНКО НАДРА» (далі також - ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА», позивач, скаржник) звернулося до суду із позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - відповідач, Держгеонадра), у якому просило:

визнати за ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» право з урахуванням принципу мовчазної згоди без отримання спеціального дозволу на користування надрами через 10 робочих днiв із дня закінчення строку, встановленого для видачі або вiдмови у видачi спеціального дозволу на користування надрами (яким є 5 грудня 2019 року), тобто починаючи з 20 грудня 2019 року здійснювати господарську діяльність з користування надрами Бітлянської площi з метою геологiчного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числi дослiдно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти i газу (промислова розробка родовищ) Бiтлянської площі Львiвської областi строком на 20 рокiв із дня закiнчення встановленого строку для видачi або вiдмови у видачi спеціального дозволу на користування надрами, тобто до 5 грудня 2039 року;

визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України, яка полягає у невидачі ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» спецiального дозволу встановленої форми на користування надрами Бiтлянської площi з метою геологiчного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числi дослiдно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти i газу (промислова розробка родовищ) Бiтлянської площi Львівської області;

зобов`язати Державну службу геології та надр України видати ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» спеціальний дозвіл встановленої форми на користування надрами Бiтлянської площі з метою геологiчного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числi дослiдно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти i газу (промислова розробка родовищ) Бiтлянської площi Львiвської областi строком на 20 років, тобто з 5 грудня 2019 року до 5 грудня 2039 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що 29 квітня 2020 року Державною службою геології та надр України видано наказ № 153, яким, у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок №615), підпункт 1 якого викладено у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №124, керуючись пунктом 19 Порядку № 615, відмовлено позивачу у наданні спеціального дозволу.

4. Суди попередніх інстанцій зазначили, що підпунктом 1 пункту 8 Порядку № 615 (в редакції Постанови № 124, чинній з 25 лютого 2020 року, тобто на момент прийняття спірного наказу) було передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів. Тобто, підпунктом 1 пункту 8 Порядку № 615, в редакції Постанови № 124, було змінено правила надання спеціальних дозволів та встановлено єдину підставу для отримання дозволу на користування надрами без проведення аукціону, а саме, зацікавлений суб`єкт господарювання повинен був виконати дві вимоги: а) на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснити геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку; б) подати документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

5. При цьому суди попередніх інстанцій врахували, що питання стосовно того, яка саме редакція Порядку № 615 застосовується до правовідносин, подібних до тих, що слугували підставою для звернення до суду з цим позовом, було предметом розгляду Верховним Судом у справі №803/1541/16. Так, у вказаній справі Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (постанова від 31 березня 2021 року) відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №816/1053/16, від 2 жовтня 2020 року у справі № 826/1236/17, від 22 грудня 2020 року у справі №817/856/16 та інших, в частині неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплену у частині першій статті 58 Конституції України, з огляду на внесення змін до Порядку №615 та підтримав правовий підхід, застосований Верховним Судом у постанові від 9 вересня 2020 року у справі № 826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою).

6. З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підстави для застосування до спірних правовідносин підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 в редакції, чинній з 28 грудня 2018 року до 25 лютого 2020 року, відсутні. Тоді, як до спірних відносин необхідно застосовувати законодавство, чинне на момент прийняття рішення відповідачем, а саме підпункт 1 пункту 8 Порядку № 615 у редакції Постанови № 124.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

8. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували положення Порядку № 615, з урахуванням змін, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 124 (далі - Постанова № 124) та частини шостою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року № 2806-IV (далі - Закон № 2806-IV), у зв`язку із чим дійшли неправомірних висновків про те, яку саме редакцію Порядку № 615 необхідно застосовувати у спірних правовідносинах.

9. Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Вказану підставу вмотивовано відсутністю висновку Верховного Суду щодо того, яку редакцію Порядку № 615 необхідно застосовувати під час набуття заявником права на користування надрами за принципом «мовчазної згоди», а також щодо можливості припинення такого права у зв`язку із подальшим виключенням із підпункту 1 пункту 8 Порядку №615 обраної заявником підстави для отримання дозволу.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

10. Касаційна скарга надійшла до Суду 6 вересня 2022 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №640/7578/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано відповідачу надати відзив на касаційну скаргу.

12. З касаційною скаргою ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» було заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 1 грудня 2022 року.

Позиція інших учасників справи

14. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалу Верховного Суду від 19 вересня 2022 року про відкриття касаційного провадження у справі відповідачем отримано 20 вересня 2022 року.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

15. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» звернулось до Державної служби геології та надр України із заявою від 29 серпня 2019 року № 106 щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами, до якої були долучені додатки на 58 арк.

16. Підставою для видачі спеціального дозволу позивач вказав підпункт 1 пункту 8 Порядку №615 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 558).

17. Листом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 5 вересня 2019 року №18562/01/12-19 повідомлено Державну службу геології та надр України про те, що розгляд заяви разом з пакетом документів продовжиться після завершення процедури оцінки впливу на довкілля.

18. Рішенням Львівської обласної ради від 29 жовтня 2019 року № 912 «Про отримання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» (Бітлянська площа)» погоджено позивачу отримання спеціального дозволу.

19. При цьому, 6 листопада 2019 року Міністерством енергетики та захисту довкілля України прийнято висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності з «Геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) на Бітлянській площі» №7-03/12-20192202902/1.

20. Листом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 7 лютого 2020 року №26/1.5-15.1-3352 повідомлено Державну службу геології та надр України про розгляд її листа від 28 грудня 2019 року № 25838/01/12-19.

21. 29 квітня 2020 року Державною службою геології та надр України видано наказ № 153, яким, у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам пункту 8 Порядку № 615, підпункт 1 якого викладено у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 124, керуючись пунктом 19 Порядку № 615, відмовлено позивачу у наданні спеціального дозволу.

22. Листом від 6 травня 2020 року відповідач повідомив позивача про повернення документів у зв`язку з прийняттям зазначеного наказу.

23. Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині нерозгляду у встановлені законодавством строки заяви позивача та доданих документів, останній звернувся з позовом до суду з вимогами про зобов`язання відповідача видати спеціальний дозвіл на користування надрами за принципом «мовчазної згоди».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

25. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

27. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

28. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

29. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 лютого 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2022 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є неприйнятні з огляду на таке.

30. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

32. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

33. Згідно зі статтею 2 Кодексу України про надра його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

34. Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

35. Статтею 4 Кодексу України про надра встановлено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади.

36. Згідно із частиною першою статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр (далі - надрокористувачі) можуть бути: підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

37. Статтею 14 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промисловою розробкою родовищ); задоволення інших потреб.

38. Статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

39. Відповідно до частини першої статті 19 вказаного Кодексу надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

40. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1174 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України (далі - Положення №1174).

41. Згідно з пунктом 1 Положення №1174 Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

42. Відповідно до пункту 3 Положення №1174 основними завданнями Держгеонадра є, у тому числі, реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

43. Згідно із підпунктом 9 пункту 4 Положення № 1174 Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

44. Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615.

45. Згідно з пунктом 1 Порядку №615 (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на 29 квітня 2020 року) цей нормативно-правовий акт регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін. Дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами.

46. Згідно із пунктом 8 Порядку №615 надання дозволів у випадках, передбачених підпунктами 1-9, 11 цього пункту, здійснюється за рішенням органу з питань надання дозволу.

47. Відповідно до абзацу першого пункту 25 Порядку №615 про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

48. З аналізу норм Положення №1174 та Порядку №615 вбачається, що до повноважень Державної службу геології та надр України відноситься ухвалення рішення про надання суб`єктам господарювання спеціальних дозволів на користування надрами.

49. Відповідно до частини п`ятої статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення та території Автономної Республіки Крим порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

50. При цьому колегія суддів зазначає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6 Конституції України).

51. Статус Кабінету Міністрів України визначений у статті 113 Основного Закону України як вищого органу у системі органів виконавчої влади, що відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.

52. Відповідно до статей 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення політики у сфері природокористування; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, видає в межах своєї компетенції постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

53. Зазначені повноваження Уряду деталізовані у частині першій статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та полягають у забезпеченні раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

54. Згідно із статтею 1 зазначеного Закону Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

55. Відповідно до статей 3, 4 цього ж Закону діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях; Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.

56. Також статтею 41 зазначеного Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України.

57. Статтею 117 Конституції України та статтею 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що Уряд в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання; акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України.

58. Таким чином, прийняття актів Кабінету Міністрів України, у тому числі стосовно надання дозволів на користування надрами, відноситься до виключної компетенції Уряду, а такі акти є обов`язковими для виконання.

59. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29 серпня 2019 року ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» звернулось до Держгеонадр із заявою № 106 та відповідними додатками щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами на підставі підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615.

60. Однак, 29 квітня 2020 року Державною службою геології та надр України видано наказ № 153, яким, у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам пункту 8 Порядку № 615, підпункт 1 якого викладено у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 124, керуючись пунктом 19 Порядку № 615, відмовлено позивачу у наданні спеціального дозволу, оскільки позивачем не надано для отримання дозволу без проведення аукціону на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснене геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку.

61. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили, зокрема, із того, що підстави для застосування до спірних правовідносин підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 в редакції, чинній з 28 грудня 2018 року до 25 лютого 2020 року відсутні. Тоді, як до спірних відносин необхідно застосовувати законодавство, чинне на момент прийняття рішення відповідачем, а саме підпункт 1 пункту 8 Порядку № 615 в редакції Постанови № 124.

62. З позовної заяви та доводів касаційної справи вбачається, що позивач вважає, що він має право на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону за принципом мовчазної згоди, оскільки не отримав рішення про відмову в наданні дозволу протягом встановленого законодавством строку.

63. Надаючи оцінку вказаному, колегія суддів вважає за необхідне зазначає таке.

64. Згідно з абзацом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року № 2806-IV (далі - Закон № 2806-IV) принцип мовчазної згоди - це принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

65. Частиною шостою статті 4-1 Закону № 2806-IV передбачено, що у випадку невиконання дозвільним органом свого юридичного обов`язку (в установлений Законом строк видати документ дозвільного характеру або направити повідомлення про відмову у його видачі), тобто через свою бездіяльність, суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.

66. У постанові від 26 червня 2018 року у справі № 826/2810/17 Верховний Суд сформулював правовий висновок, удосконалений згодом у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №826/4604/17, у якому визначив такі умови застосування принципу мовчазної згоди:

1) суб`єкт господарювання подав всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття;

2) документи подано за встановленою законодавством процедурою (у встановлений строк, до відповідного суб`єкта владних повноважень, у відповідній формі тощо);

3) документи відповідають вимогам законодавства;

4) строк розгляду поданих документів закінчився;

5) відсутність/несвоєчасність відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданої заяви.

67. У вищевказаній постанові Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що закріплені у законодавстві гарантії прав суб`єктів приватного права (зокрема, можливість застосування принципу мовчазної згоди), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності.

68. Колегія суддів звертає увагу на те, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 826/9746/17 сформулювала підхід про те, що сама лише бездіяльність (неприйняття рішення у встановлений строк) не є достатньою підставою для застосування принципу мовчазної згоди.

69. Відповідно до частини п`ятої статті 4-1 Закону № 2806-IV підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

- подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

- виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

- негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

70. Встановлення цих обставин свідчить про відсутність підстав для видачі документа дозвільного характеру, а отже і про неможливість застосування принципу мовчазної згоди.

71. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16.

72. Згідно із пунктом 2 Порядку № 615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

73. Підпунктом 1 пункту 8 Порядку №615 (Підпункт 1 пункту 8 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 307 від 25 січня 2012 року; в редакції постанов Кабінету Міністрів України № 277 від 6 квітня 2016 року, № 333 від 25 квітня 2018 року та № 1131 від 18 грудня 2018 року) було передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів; видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку; геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.

74. Отже, підпункт 1 пункту 8 Порядку № 615 (в редакції, чинній з 28 грудня 2018 року, тобто на момент звернення позивача до відповідача із заявою про надання дозволу на користування надрами) передбачає три самостійні виключні підстави для надання дозволу без проведення аукціону при дотриманні чітко визначених складових умов кожної з підстав.

Перша підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо:

а) заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ;

б) заявник подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження підрахунку запасів.

Друга підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку.

Третя підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.

75. Тобто, вказана редакція підпункту 1 пункту 8 Порядку №615 передбачала, що суб`єкт господарювання міг отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) без проведення аукціону, якщо ним за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснено апробацію запасів корисних копалин. Водночас затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин здійснювалося після отримання спеціального дозволу.

76. Також пунктом 1 пункту 8 Порядку №615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 124, чинній з 25 лютого 2020 року, тобто на момент прийняття спірного рішення від 16 березня 2020 року №96) було передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

77. Тобто, підпунктом 1 пункту 8 Порядку №615, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 124, було змінено правила надання спеціальних дозволів та встановлено єдину підставу для отримання дозволу на користування надрами без проведення аукціону, а саме, зацікавлений суб`єкт господарювання повинен був виконати дві вимоги:

а) на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснити геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку;

б) подати документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

78. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 8 жовтня 2021 року у справі № 240/19318/20.

79. Колегія суддів зазначає, що питання стосовно того, яка саме редакція Постанови № 615 застосовується до правовідносин, подібних до тих, що слугували підставою для звернення до суду з цим позовом, було предметом розгляду Верховним Судом у справі № 803/1541/16.

80. Так, у справі № 803/1541/16 Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (постанова від 31 березня 2021 року) відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №816/1053/16, від 2 жовтня 2020 року у справі № 826/1236/17, від 22 грудня 2020 року у справі №817/856/16 та інших, в частині неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплену у частині першій статті 58 Конституції України, з огляду на внесення змін до Порядку №615 та підтримав правовий підхід, застосований Верховним Судом у постанові 9 вересня 2020 року у справі № 826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою).

81. У справі № 803/1541/16 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у тому числі, зазначила таке: «у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень немає законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Постанову № 277 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень щодо здійснення управління надрами як об`єктом права власності Українського народу, у частині визначення дозвільного порядку користування надрами. Цими змінами не було скасовано право позивача на користування надрами та не звужено зміст та обсяг цього права. Однак державою, в особі уповноважених органів, було змінено підходи щодо порядку його реалізації для забезпечення публічного інтересу гарантування ефективного використання надр як загальнонародної власності.

З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою)».

82. Колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається. При цьому звертає увагу, що схожі підходи у застосуванні законодавства про надра неодноразово застосовувалися Верховним Судом, зокрема, у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 826/16540/17 та від 8 жовтня 2021 року у справі №240/19318/20.

83. Також Суд зазначає, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

84. Зокрема, у Рішенні від 9 лютого 1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

85. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

86. У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

87. У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

88. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №5-р/2018 від 22 травня 2018 року).

89. При цьому Суд звертає увагу на позицію Комітету міністрів Ради Європи, висловлену у Рекомендаціях CM/Rec (2007) 7 державам-членам щодо належного адміністрування (Recommendation CM/Rec(2007)7 of the Committee of Ministers to member states on good administration). Так, у статті 6 вказаних Рекомендацій зазначено, що державні органи діють відповідно до принципу правової визначеності. Вони не можуть вживати жодних заходів із зворотною силою, за винятком юридично обґрунтованих обставин.

90. Крім того, Суд також враховує, що ЄСПЛ навіть допускає ретроактивну дію закону, коли це забезпечує захист суспільних інтересів, у тому числі уточнює початкові наміри законодавця (P. Plaisier B.V. v. the Netherlands, заява № 46184/16).

91. У контексті обставин справи, що розглядається, колегія суддів зазначає, що Постанова №124, якою змінено порядок надання дозволів на користування надрами без проведення аукціону, набрала чинності 25 лютого 2020 року. На цей час розгляд заяви позивача не був завершений, отже правовідносини між заявником та Держгеонадрами були триваючими.

92. При цьому, Кабінет Міністрів України, приймаючи Постанову № 124, не визначив перехідного періоду та особливостей застосування законодавства за заявами, розгляд яких не закінчено.

94. Вищевикладене свідчить про те, що Постанова № 124 і змінений нею Порядок № 615 підлягали застосуванню до триваючих правовідносин щодо заяви позивача з 25 лютого 2020 року.

95. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що підстави для застосування до спірних правовідносин підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 в редакції, чинній з 28 грудня 2018 року до 25 лютого 2020 року, відсутні. В той час, як до спірних відносин необхідно застосовувати законодавство, чинне на момент прийняття рішення відповідачем, а саме підпункт 1 пункту 8 Порядку № 615 в редакції Постанови № 124.

96. Оскільки, на момент прийняття спірного рішення від 29 квітня 2020 року № 153, заява ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» та додані до неї документи не відповідали вимогам, встановленим Порядком №615 (в редакції Постанови №124), а саме, в частині обов`язку заявника за власні кошти здійснити підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, то у Держгеонадр були відсутні підстави для прийняття рішення щодо надання ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» дозволу на використання надр без проведення аукціону.

97. Отже, з огляду на вищевказане та те, що заява позивача та додані до неї документи не відповідали вимогам, встановленим Порядком №615 (в редакції Постанови №124), то відповідач правомірно прийняв наказ від 29 квітня 2020 року № 153 про відмову у наданні позивачу спеціального дозволу. З огляду на таке, доводи скаржника, що відповідачем не прийнято відповідного рішення, а тому наявні підстави для застосування принципу «мовчазної згоди», є безпідставними та необґрунтованими. Вказане свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для видачі документа дозвільного характеру та виключає можливість застосування принципу «мовчазної згоди».

98. За результатами касаційного перегляду справи колегія суддів вважає за необхідне погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСЕНКО НАДРА» до Державної служби геології та надр України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

99. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 лютого 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2022 року відповідають позиції, викладеній у постановах Судової палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 826/9746/17 та від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16, а також позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 826/2810/17, від 20 вересня 2018 року у справі №826/4604/17 та від 8 жовтня 2021 року у справі № 240/19318/20.

100. Колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступу від вищевказаних позицій Верховного Суду. Доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень Порядку № 615, з урахуванням змін, встановлених Постановою № 124, та положень частини шостою статті 4-1 Закону № 2806-IV не знайшли свого підтвердження. Тому Суд не вбачає необхідності формулювати у справі, яка розглядається, нові правові висновки.

101. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

102. Також колегія суддів у цій справі бере до уваги підхід Верховного Суду стосовно тлумачення законодавства про надра в частині надання Держгеонадрами спеціальних дозволів на користування надрами без проведення аукціону, який був застосований у постанові від 14 квітня 2020 року у справі №826/7696/18.

103. Так, у вказаній справі Верховний Суд заначив, що відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання, зокрема надр без проведення аукціону, є особливо суворими та, як виняток, застосовується до суб`єкта, який забезпечив безумовне дотримання всіх вимог законодавства у сфері надрокористування для отримання спеціального дозволу на користування надрами. Лише зазначене у сукупності дає пільгове право на особливі умови використання надр, як національного багатства.

104. Видача спеціальних дозволів на використання надр через аукціон передбачає проведення процедур, які гарантують отримання від учасників такого аукціону найкращих умов, зокрема, щодо ціни дозволу, що безумовно максимально відповідатиме суспільним інтересам в розумінні статті 13 Конституції України.

105. При цьому, лише видача спеціальних дозволів на користування надрами через аукціон повною мірою відповідатиме такому, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 2 КАС України принципу прийняття рішення суб`єктом владних повноважень як рівність перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

106. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 березня 2020 року у справі № 806/1001/17 сформулював правову позицію, відповідно до якої дотримання встановленого порядку користування надрами становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України надра є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є забезпечення та перевірка уповноваженими державними органами чіткого дотримання особами, які виявили бажання отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, а саме на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також надрокористувачами встановлених вимог користування надрами та відповідність таких осіб, визначеним законодавством критеріям (умовам). Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання родовищ корисних копалин, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

107. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

108. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

109. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім основним аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

110. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Cуд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСЕНКО НАДРА» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Т.Г. Стрелець